Управління грошовими коштами

 

Управління грошовими коштами або залишком грошових коштів, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства є невід’ємною частиною управління оборотними активами.

Розмір залишку грошових коштів на поточному валютному рахунках в касі підприємства визначає рівень його абсолютної платоспроможності, тобто готовність підприємства негайно розрахуватися по невідкладним фінансовим зобов’язанням (строк виконання до 1 місяця); впливає на тривалість виробничого циклу, а отже і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи.

Метою фінансового менеджменту в процесі управління грошовими активами є забезпечення постійної платоспроможності підприємства.

Управління грошовими коштами повинно здійснюватись на таких засадах:

- підтримка мінімального залишку грошових коштів для безперебійного здійснення поточних розрахунків;

- створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів виробництва;

- формування резерву грошових коштів для компенсації передбачених витрат і можливих втрат в процесі фінансово-господарської діяльності;

- своєчасна трансформація вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поповнення залишку грошових коштів.

Мінімальний розмір залишку грошових коштів визначається, виходячи з планового обсягу платіжного обороту та швидкості обороту грошових коштів, що складається на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності.

Управління грошовими коштами включає такі етапи:

1. Аналіз грошових коштів підприємства у попередньому періоді.

На першому етапі аналізується ступінь участі грошових коштів в оборотних активах підприємства в динаміці. Для цього розраховуються наступні показники:

1) коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах

, де

К_у – коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах;

С_з – середній залишок грошових коштів в аналізуємому періоді;

ОА_з – середня сума оборотних активів в аналізуємому періоді.

Якщо коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активів в динаміці зменшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, а навпаки – негативно.

2) середній період обороту грошових коштів:

, де

П_о – середній залишок грошових коштів в періоді, що аналізується;

В_з – одноденна виручка від реалізації продукції в періоді, що аналізується.

Якщо в періоді, що аналізується, зменшується період обороту грошових коштів в порівнянні з минулим періодом, що це свідчить про прискорення оборотності грошових коштів і є позитивним в роботі підприємства.

3) кількість оборотів грошових коштів.

, де

К_о – кількість оборотів грошових коштів в періоді, що аналізується;

ОР – обсяг реалізації продукції за період, що аналізується.

Збільшення кількості оборотів грошових коштів в періоді, що аналізується, в порівнянні з минулим періодом свідчить про ефективне використання грошових коштів шляхом оптимізації платіжного обороту.

2. Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства.

Результати проведеного аналізу використовуються для визначення оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності за формулою:

С_зо – сума оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності.

СВ_п – сума грошового обороту в плановому періоді (сума витрачених коштів).

О_г – кількість оборотів грошових коштів в минулому періоді.

Виходячи з приведеної формули є два шляхи зменшення мінімального залишку грошових коштів:

По-перше, за рахунок оптимізації грошового обороту в плановому періоді, по-друге, шляхом прискорення оборотності грошових коштів.

Оптимізувати грошовий оборот підприємства можна шляхом корегування потоків платежів, запровадження режиму економії, зменшення потреби у фінансових ресурсах. До основних заходів щодо зменшення грошового обороту можна віднести: виключення зайвих платежів за сировину, матеріали за рахунок їх більш економного та раціонального використання; оптимізація бази оподаткування; придбання основних засобів на правах оренди та лізингу; купівля товарно-матеріальних цінностей на умовах відстрочки платежу; пролонгацію кредитів та перенесення строку окремих платежів за домовленістю з постачальниками та інші.

Прискорення оборотності грошових коштів може бути забезпечене за рахунок; зменшення тривалості операційного та фінансового циклів; своєчасної інкасації; зменшення обсягів готівкових розрахунків; скорочення питомої ваги тих форм розрахунків з постачальниками, які потребують тимчасового резервування грошових коштів на банківських рахунках, тобто застосування акредитивної форми розрахунків та розрахунків чеками.

В практиці зарубіжного фінансового менеджменту для визначення середнього залишку грошових активів застосовується модель Баумоля.

Математичний алгоритм розрахунку максимального і середнього залишку грошових коштів у відповідності з моделлю Баумоля має такий вигляд:

,

,

де ДА_макс – оптимальний розмір максимального залишку грошових коштів підприємства;

- оптимальний розмір середнього залишку грошових активів;

Р₀ – витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових коштів;

П_д – рівень втрати альтернативних підходів при зберіганні грошових коштів, виражений десятинною дробю;

ПО_до – обсяг грошового обігу, що планується.

Модель Міллера-Орра являє собою більш складний алгоритм визначення оптимального розміру залишку грошових активів.

Математичний алгоритм розрахунку коливань залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням має вигляд:

,

де ДКО_м/м – діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням;

Р₀ – витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових коштів;

- середньоквадратичне відхилення щоденного обсягу грошового обігу;

П_д – середній рівень втрат альтернативних доходів при зберіганні грошових коштів.

Відповідно максимальний і середній залишку грошових активів визначаються за формулами:

,

де ДА_макс – оптимальний розмір максимального залишку грошових активів підприємства;

ДА - оптимальний розмір середнього залишку грошових активів підприємства;

ДА_мін - мінімальний залишок грошових активів підприємства;

ДКО_м/м – діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням.

3. Диференціація середнього залишку грошових активів у розрізі національної і іноземної валюти.

4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів.

5. Забезпечення рентабельності використання тимчасово вільного залишку грошових коштів. На цьому етапі розробляється система заходів по мінімізації рівня втрат альтернативного доходу в процесі їх зберігання і протиінфляційного захисту.

Задача підвищення ефективності використання грошових коштів може бути досягнута шляхом інвестування у високоліквідні фінансові інструменти або зберігати тимчасово вільні грошові кошти у комерційному банку у формі депозитних рахунків. Підвищується ефективність використання грошових коштів за рахунок мінімізації сукупних витрат по їх утриманню і зворотній конвертації короткострокових фінансових вкладень в готові засоби платежу.

6. Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства. Об’єктом такого контролю є сукупний рівень залишку грошових коштів, які забезпечують поточну платоспроможність підприємства, а також рівень ефективності сформованого портфеля короткострокових фінансових вкладень підприємства.

План надходження та витрачання грошових коштів - це вид поточного плану підприємства, в якому відображаються результати зведеного планування грошових потоків у середньостроковому періоді.

Основною метою розробки плану надходження та витрачання грошових коштів є прогнозування у часі валового та чистого грошових потоків підприємства у розрізі окремих видів його господарської діяльності і забезпечення постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду.

У цьому плані має бути забезпечений чіткий взаємозв'язок показників залишку грошових коштів на початок періоду, їх надходження і витрачання у плановому періоді та залишку грошових коштів на кінець планового періоду.

План надходження та використання грошових коштів розробляється на підприємстві у наступній послідовності:

1) прогнозування надходження та витрачання грошових коштів з операційної діяльності;

2) обґрунтування планових показників руху грошових коштів з інвестиційної діяльності;

3) розрахунок планових показників надходження та витрачання грошових коштів з фінансової діяльності;

4) прогнозування валового позитивного і від'ємного та чистого грошових потоків.

Прогнозування руху грошових коштів з операційної діяльності передбачає прогнозування надходження та витрачання грошових коштів виходячи з планового обсягу реалізації продукції.

Прогнозування показників руху грошових коштів з інвестиційної діяльності здійснюється методом прямих розрахунків виходячи з:

1) суми надходження грошових коштів від запланованого продажу основних засобів та нематеріальних активів, обсяг яких визначається згідно з програмою оновлення операційних необоротних активів;

2) запланованої суми дивідендів, відсотків до отримання;

3) програми реальних інвестицій, яка характеризує обсяги вкладення грошових коштів в окремі реальні інвестиційні проекти, початок їх освоєння;

4) портфеля довгострокових фінансових інвестицій, який визначає суми інвестицій в окремі фінансові інструменти та період їх здійснення;

Прогнозування надходження та витрачання грошових коштів з фінансової діяльності з дійснюється методом прямого розрахунку на основі потреби підприємства у зовнішньому фінансуванні та витрат по його залученню. Основою для проведення таких розрахунків є:

1) запланований обсяг емісії акцій, або залучення додаткового пайового капіталу; у план надходження та витрачання грошових коштів включається лише та частина додаткової емісії акцій, яка може бути реалізована у плановому періоді;

2) запланований обсяг залучення різних форм довгострокового та короткострокового кредиту;

3) сума очікуваного надходження грошових коштів на засадах цільового безкоштовного фінансування;

4) суми основного боргу по фінансових кредитах, що передбачаються до виплати у плановому періоді (визначаються згідно з укладеними кредитними угодами);

5) запланований обсяг дивідендних виплат акціонерам (відсотків на пайовий капітал), який визначається згідно з розробленою дивідендною політикою та запланованим обсягом чистого прибутку.

Результати планових розрахунків оформлюються у спеціальному документі, що побудований за структурою "Звіту про рух грошових коштів".

Окрім прогнозування надходження і витрачання грошових коштів на підприємствах доцільно складати оперативні плани або прогнози руху грошових потоків. З цією метою підприємства повинні розробляти платіжний календар, який складається або на квартал з щомісячним розбиттям, або на місяць з подекадним розбиттям.

Платіжний календар представляє собою оперативний фінансовий план, що розробляється на місяць і відображає надходження та витрати грошових коштів у процесі здійснення господарської діяльності.

Для ефективного управління грошовими потоками по операційній діяльності підприємства, повинні складатися такі види платіжного календаря:

1) календар надходження і витрачання грошових коштів по виробництву і реалізації продукції;

2) календар формування і використання матеріальних оборотних активів;

3) календар інкасації дебіторської заборгованості;

4) календар обслуговування короткострокових і довгострокових фінансових кредитів;

5) календар податкових платежів;

6) календар управлінських витрат;

7) календар виплат заробітної плати і тому подібне

Для ефективного управління грошовими потоками по інвестиційній діяльності підприємство повинне складати такі види платіжного календаря:

1) календар формування і використання інвестиційних ресурсів для здійснення реальних інвестиційних проектів;

2) календар формування довгострокових фінансових інвестицій і платежів по капітальних боргах;

3) календар формування короткострокових фінансових інвестицій і платежів по поточних фінансових боргах.

Для ефективного управління грошовими потоками по фінансовій діяльності підприємство повинне складати такі види платіжного календаря:

1) календар емісії акцій і виплат дивідендів акціонерам;

2) календар випуску облігацій і виплати відсотків;

3) календар залучення інших джерел фінансових коштів для здійснення господарської діяльності.

 

Управління запасами

 

Управління запасами представляє складний комплекс заходів, в якому завдання фінансового менеджменту тісним чином переплітаються із завданнями виробничого менеджменту і маркетингу. Всі ці завдання підпорядковані єдиній меті - забезпеченню безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції при мінімізації поточних витрат по обслуговуванню запасів.

Політика управління запасами є частиною загальної політики управління оборотними активами підприємства, що полягає в оптимізації загального розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат по їх обслуговуванню і забезпеченні ефективного контролю за їх рухом.

1. Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей в попередньому періоді. Основним завданням цього аналізу є виявлення рівня забезпеченості виробництва і реалізації продукції відповідними запасами товарно-матеріальних цінностей в попередньому періоді і оцінка ефективності їх використання. Аналіз проводиться в розрізі основних видів запасів.

На першому етапі аналізу розглядаються показники загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей - темпи її динаміки, питома вага в об'ємі оборотних активів і тому подібне

На другому етапі аналізу вивчається структура запасів в розрізі їх видів і основних груп, виявляються сезонні коливання їх розмірів.

На третьому етапі аналізу вивчається ефективність використання різних видів і груп запасів і їх об'єму в цілому, яка характеризується показниками їх оборотності.

На четвертому етапі аналізу вивчаються об'єм і структура поточних витрат по обслуговуванню запасів в розрізі окремих видів цих витрат.

2. Визначення цілей формування запасів. Запаси товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних актинів, можуть створюватися на підприємстві з різними цілями:

а) забезпечення поточної виробничої діяльності (поточні запаси сировини і матеріалів);

б) забезпечення поточної збутової діяльності (поточні запаси готової продукції);

в) накопичення сезонних запасів, що забезпечують господарський процес в майбутньому періоді (сезонні запаси сировини, матеріалів і готової продукції) і тому подібне

В процесі формування політики управління запасами вони відповідним чином класифікуються для забезпечення подальшої диференціації методів управління ними.

3. Оптимізація розміру основних груп поточних запасів. Така оптимізація пов'язана з попереднім розділенням всієї сукупності запасів товарно-матеріальних цінностей на два основні види - виробничі запаси (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів) і запаси готової продукції. У розрізі кожного з цих видів виділяються запаси поточного зберігання - постійно оновлювана частина запасів, що формуються на регулярній основі і рівномірно споживаних в процесі виробництва продукції або її реалізації покупцям.

Для оптимізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей використовується ряд моделей, серед яких найбільшого поширення набула «Модель економічно обґрунтованого розміру замовлення». Вона може бути використана для оптимізації розміру як виробничих запасів, так і запасів готової продукції.

Розрахунковий механізм моделі ЕОQ заснований на мінімізації сукупних операційних витрат по закупівлі і зберіганню запасів на підприємстві. Ці операційні витрати заздалегідь розділяються на дві групи: а) сума витрат по розміщенню замовлень (що включають витрати по транспортуванню і прийманню товарів); б) сума витрат по зберіганню товарів на складі.

Математично модель EOQ виражається такою формулою:

,

де РПП_о – оптимальний середній розмір партії поставки ТМЦ;

ОПП – обсяг виробничого споживання ТМЦ;

С_рз – середня вартість розміщення одного замовлення;

С_з – вартість зберігання одиниці товару у даному періоді.

Оптимальний середній розмір виробничого запасу

,

де ПЗ₀ - оптимальний середній розмір виробничого запасу.

Сума операційних витрат по розміщенню замовлень визначається по формулі:

,

де ОЗ_рз - сума операційних витрат по розміщенню замовлень;

РПП_о – оптимальний середній розмір партії поставки ТМЦ;

ОПП – обсяг виробничого споживання ТМЦ;

С_рз – середня вартість розміщення одного замовлення;

Сума операційних витрат по зберіганню товарів на складі визначається по формулі:

,

де ОЗ_зт - сума операційних витрат по зберіганню товарів;

РПП_о – оптимальний середній розмір партії поставки ТМЦ;

С_з – вартість зберігання одиниці товарів в даному періоді;

4. Оптимізація загальної суми запасів ТМЦ, що включаються у склад оборотних активів.

Розрахунок оптимальної суми запасів кожного виду здійснюється за формулою

де З_п - оптимальної суми запасів на кінець періоду;

Н_пз – норматив запасів поточного зберігання, днів;

О_о – одноденний обсяг виробництва (для ТМЦ) або реалізації (для готової продукції) у наступному періоді;

З_сз – сума запасів сезонного зберігання, що планується;

З_ц - сума запасів цільового призначення інших видів, що планується.

5. Побудова ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві.

6. Реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів ТМЦ в умовах інфляції.