Підсистема оцінки фінансово стану підприємства

Фінансовий менеджмент як система управління фінансами підприємства передбачає оцінку фінансового стану суб’єкта господарювання. Така оцінка базується на сукупності форм і методів аналізу даних.

Фінансовий аналіз характеризується як процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості і забезпечення ефективного розвитку. Для розв'язання конкретних завдань управління фінансами застосовується ряд спеціальних систем і методів аналізу, що дозволяють одержати кількісну оцінку результатів фінансової діяльності в розрізі окремих її аспектів як у статиці, так і в динаміці.

У теорії управління фінансами залежно від методів, що використовуються, розрізняють наступні основні системи фінансового аналізу: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; порівняльний аналіз; аналіз коефіцієнтів; інтегральний аналіз.

1. Горизонтальний (або трендовий) фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників фінансової звітності за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда). В управлінні фінансами найбільше поширення одержали види горизонтального (трендового) фінансового аналізу:

- Дослідження динаміки показників звітного періоду порівняно з показниками попереднього періоду.

- Дослідження динаміки показників звітного періоду в зіставленні з показниками аналогічного періоду минулого року.

- Дослідження динаміки показників за ряд попередніх періодів.

Всі види горизонтального (трендового) фінансового аналізу доповнюються, як правило, дослідженнями впливу окремих факторів на зміну відповідних результативних показників.

2. Вертикальний (або структурний) фінансовий аналіз базується на структурному розкладанні окремих показників фінансової звітності підприємства. У процесі здійснення цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегованих фінансових показників. В управлінні фінансами найбільше поширення одержали такі види вертикального (структурного) аналізу:

- Структурний аналіз активів.

- Структурний аналіз капіталу.

- Структурний аналіз грошових потоків.

3. Порівняльний фінансовий аналіз базується на порівнянні значень окремих груп аналогічних показників. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. В управлінні фінансами найбільше поширення одержали такі види порівняльного фінансового аналізу.

- Порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства і середньогалузевих показників.

- Порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства та підприємств-конкурентів.

-Порівняльний аналіз фінансових показників окремих структурних одиниць та підрозділів даного підприємства ("центрів відповідальності"). Такий аналіз проводиться з метою порівняльної оцінки та пошуку резервів підвищення ефективності фінансової діяльності по внутрішніх підрозділах підприємства.

- Порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) фінансових показників.

4. Аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз) базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства між собою. У процесі використання цієї системи аналізу визначаються різні відносні показники, що характеризують окремі результати фінансової діяльності та рівень фінансового стану підприємства. В управлінні фінансами найбільшого поширення одержали такі групи аналітичних фінансових коефіцієнтів:

- коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства дозволяють виявити рівень фінансового ризику, що пов'язаний з структурою джерел формування капіталу підприємства, а відповідно й ступінь його фінансової стабільності у процесі майбутнього розвитку;

- коефіцієнти оцінки платоспроможності (ліквідності) підприємства характеризують можливість підприємства вчасно розраховуватися по своїх поточних фінансових зобов'язанням за рахунок оборотних активів різного рівня ліквідності;

- коефіцієнти оцінки оборотності активів характеризують наскільки швидко сформовані активи обертаються у процесі господарської діяльності підприємства;

- коефіцієнти оцінки оборотності капіталу характеризують наскільки швидко капітал, який використовується підприємством, у цілому й за окремими його елементами обертається у процесі його господарської діяльності;

- коефіцієнти оцінки рентабельності характеризують здатність підприємства генерувати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності й визначають загальну ефективність використання активів і вкладеного капіталу та ін.

5. Інтегральний фінансовий аналіз дозволяє одержати найбільш поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування окремих агрегованих фінансових показників. В управлінні фінансами найбільш поширені такі системи інтегрального фінансового аналізу:

- cистема інтегрального аналізу ефективності використання активів підприємства.

- cистема SWOT-аналізу фінансової діяльності. Основним його змістом є дослідження характеру сильних і слабких сторін фінансової діяльності підприємства, а також позитивного або негативного впливу окремих зовнішніх (екзогенних) факторів на умови її здійснення в майбутньому періоді.

- об'єктно-орієнтована система інтегрального аналізу формування чистого прибутку підприємства.

- система портфельного аналізу. Цей аналіз ґрунтується на використанні "портфельної теорії", відповідно до якої рівень прибутковості портфеля фондових інструментів розглядається у взаємозв'язку з рівнем ризику портфеля (система "прибуток-ризик").

 

2.5. Підсистема фінансового планування і прогнозування

Основу механізму управління фінансовою діяльністю підприємства складає фінансове планування, яке являє собою процес розробки фінансових планів і планових показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищенню ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Фінансове планування на підприємстві базується на використанні трьох основних його систем.

1. Система прогнозування фінансової діяльності є найбільш складною серед розглянутих систем фінансового планування і вимагає для своєї реалізації високої кваліфікації виконавців. На кожному конкретному підприємстві система фінансового прогнозування базується на певній фінансовій ідеології.

Фінансова ідеологія підприємства характеризує систему основних принципів здійснення фінансової діяльності конкретного підприємства, обумовлених „місією" і фінансовим менталітетом його менеджерів.

Здійснюване з урахуванням фінансової ідеології прогнозування фінансової діяльності спрямовано насамперед на розробку фінансової стратегії підприємства.

Під фінансовою стратегією підприємства розуміється формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Фінансова стратегія суб'єкта господарювання забезпечує:

• формування і ефективне використання фінансових коштів;

• виявлення найбільш ефективних напрямів інвестування і зосередження фінансових коштів на цих напрямах;

• відповідність фінансових дій економічному состоянню і матеріальним можливостям суб'єкта господарювання;

• визначення основної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямів фінансових заходів і маневрування фінансовими коштами для досягнення поточної і стратегічної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

• визначення способів проведення успішної фінансової стратегії і використання фінансових можливостей;

• визначення перспективних фінансових взаємин з суб'єктами господарювання, бюджетом, банками і іншими фінансовими інститутами;

• фінансове забезпечення операційної і інвестиційної діяльності на перспективу;

• вивчення економічних і фінансових можливостей потенційних конкурентів, розробка і здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

• розробка способів виходу з кризового стану і методів управління в умовахкризового стану підприємств.

Розроблена фінансова стратегія визначає найважливіші показники, пропорції і темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей суб'єкта господарювання.

В умовах ринкової економіки, самостійності підприємств, їх відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану суб'єкта господарювання, його перспективних фінансових можливостей. На вирішення цих питань і направлена фінансова стратегія.

До основних етапів процесу формування фінансової стратегії підприємства належать:

1. Визначення загального періоду формування фінансової стратегії. Головною умовою його визначення є тривалість періоду, який прийнятий для формування загальної стратегії розвитку підприємства – так як фінансова стратегія носить по відношенню до неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі цього періоду.

Важливим елементом визначення періоду формування фінансової стратегії підприємства є передбачення розвитку економіки в цілому та кон’юнктури тих сегментів фінансового ринку, з якими пов’язана майбутня фінансова діяльність підприємства, - в умовах нинішнього нестабільного розвитку економіки країни цей період не може бути більше трьох років.

2. Дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища та кон’юнктури фінансового ринку.

Для такого дослідження необхідно вивчити економіко-правові умови фінансової діяльності підприємства і можливі їх зміни в наступному періоді. Крім того, на цьому етапі розробки фінансової стратегії аналізуються кон’юнктура фінансового ринку та фактори, які її визначають, а також розробляється прогноз кон’юнктури в розрізі окремих сегментів цього ринку, пов’язаних з наступною фінансовою діяльністю підприємства.

3. Формування стратегічних цілей фінансової діяльності. Досягнення цілей фінансової стратегії забезпечується за таких умов:

а) достатність капіталу для формування необхідних активів;

б) оптимальність якісної структури активів і фінансової струк­тури капіталу;

в) зниження рівня фінансових ризиків;

г) фінансові інновації.

4. Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації. В процесі цієї конкретизації забезпечується динамічність представлення системи цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності, а також їх зовнішня і внутрішня синхронізація за часом.

5. Розробка фінансової політики по окремих аспектах фінансової діяльності.

Фінансова політика являє собою форму реалізації фінансової ідеології і фінансової стратегії підприємства в розрізі найбільш важливих аспектів фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від фінансової стратегії в цілому, фінансова політика формується лише по конкретним напрямкам фінансової діяльності підприємства, які потребують забезпечення найбільш ефективного управління для досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності.

6. Розробка системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації фінансової стратегії. В системі цих заходів передбачається формування на підприємстві “центрів відповідальності” різного типу; визначення прав, обов’язків та міри відповідальності їх керівників за результати фінансової діяльності; розробка системи стимулювання робітників за їх вклад в підвищення ефективності фінансової діяльності та ін.

7. Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії проводиться за такими основними параметрами:

Ø узгодження фінансової стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку;

Ø узгодженість фінансової стратегії підприємства з передбаченими змінами зовнішнього фінансового середовища;

Ø внутрішня збалансованість фінансової стратегії;

Ø реалізованість фінансової стратегії;

Ø прийнятність рівня ризиків, пов’язаних з реалізацією фінансової стратегії;

Ø результативність розробленої фінансової стратегії.

Розглядаючи фінансову стратегію, завжди необхідно приділяти увагу і фінансовій тактиці, оскільки ці категорії взаємозв'язані між собою.

Тактика фінансового менеджменту – це конкретні методи і прийоми, що використовуються для досягнення основної мети і задач фінансів підприємства в конкретних умовах господарювання.

2. Система поточного планування фінансової діяльності базується на розробленій фінансовій стратегії і фінансовій політиці по окремих аспектах фінансової діяльності. Це планування виражається в розробці конкретних видів поточних фінансових планів, що дозволяють визначити на майбутній період усі джерела фінансування розвитку підприємства, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність підприємства, визначити структуру його активів і капіталу на кінець планового періоду.

Поточні плани фінансової діяльності розробляються на наступний рік з розбивкою по кварталах.

Вихідними передумовами для розробки поточних фінансових планів підприємства є:

- фінансова стратегія підприємства і цільові стратегічні нормативи по основних напрямках фінансової діяльності на майбутній період;

- фінансова політика по окремих аспектах фінансової діяльності підприємства;

- планові обсяги виробництва і реалізації продукції та інші економічні показники операційної діяльності підприємства;

- система розроблених на підприємстві норм і нормативів витрат окремих ресурсів;

- діюча система норм амортизаційних відрахувань;

- середні ставки кредитного і депозитного процентів на фінан­совому ринку;

- результати фінансового аналізу за попередній період.

Основними видами поточних фінансових планів, розроблюваних на підприємстві, є:

- план доходів і витрат від операційної діяльності;

- план доходів і витрат від інвестиційної діяльності;

- план надходження і витрат коштів;

- балансовий план.

3. Система оперативного планування фінансової діяльності виражається в розробці комплексу короткострокових планових завдань по фінансовому забезпеченню основних напрямків господарської діяльності підприємства. Головною формою такого планового фінансового завдання є бюджет.

Бюджет - це оперативний фінансовий план короткострокового періоду, який розроблюється, зазвичай до одного року (як правило, в рамках наступного кварталу або місяця) та відображує витрати і надходження фінансових коштів в процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності.

Він деталізує показники поточних фінансових планів і є головним плановим документом, який доводиться до „центрів відповідальності" всіх типів.

Розробка планових бюджетів на підприємстві характеризується терміном «бюджетування» і спрямована на вирішення двох основних задач: а) визначення обсягу і складу витрат, пов'язаних з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства; б) забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами з різних джерел.

Процес бюджетування носить безперервний характер. Виходячи з планових фінансових показників, встановлених на рік у процесі поточного фінансового планування, заздалегідь (до настання планового періоду) розробляється система квартальних бюджетів - система місячних бюджетів. Процес такого бюджетування гарантує безперервність функціонування системи оперативного планування фінансової діяльності підприємства, закладає міцну основу для здійснення постійного контролю результатів цієї діяльності.