Шаруваті пластики і фольговані матеріали

Шаруваті пластики є одним з різновидів пластмас, де за сполучну речовину слугує полімер, а за наповнювач - листові волокнисті матеріали. З шаруватих пластиків найбільш широко застосовують склотекстоліт, гетинакс і текстоліт. Усі вони мають доволі низькі електричні характеристики.

Склотекстоліт являє собою шаруватий пресований матеріал, котрий складається з двох чи більш шарів склотканини, просоченої різними термореактивними сполуками. Зі склотекстоліту виготовляють плати друкованих схем, антенні обтікачі й інші радіодеталі.

Гетинакс являє собою листовий шаруватий пресований матеріал, котрий складається з двох чи більш шарів паперу, просоченого термореактивною смолою. Гетинакс легко піддається механічній обробці, а тонколистові сорти гетинаксу добре штампуються, особливо в підігрітому стані. Слід відзначити слабку дугостійкість гетинаксу. Так, після іскрового розряду на його поверхні залишається шар вуглецю з великою провідністю. З гетинаксу виготовляють деталі радіотехнічного й електротехнічного призначення для низьких частот. Листовий текстоліт застосовують як конструкційно-ізоляційний матеріал для виробів, що підлягають ударним навантаженням чи працюють на стирання (наприклад, деталі перемикачів).

Фольговані матеріали - це шаруваті пластики чи синтетичні плівки, облицьовані з одного чи двох боків металевою (зазвичай мідною) фольгою. Фольговані матеріали використовують як основи для друкованих схем. Ці матеріали повинні відповідати таким вимогам: мати високі питомий опір і електричну міцність, великий діапазон робочих температур, малі значення ТКІ, достатню механічну міцність, легко піддаватися технологічній обробці. Фольговані матеріали використовують для виготовлення друкованих плат радіоелектронної апаратури широкого застосування в ді-

апазоні частот до 106 Гц.

Плівкові полімерні електроізоляційні матеріали

Ці матеріали являють собою тонкі плівки, виготовлені різними способами в залежності від вихідного полімеру. Для підвищення механічної міцності плівки застосовують той чи інший прийом орієнтації молекул полімеру, внаслідок чого вони витягуються у певному напрямку і закріплюються в такому стані.

Завдяки високим електричним властивостям, малій товщині, достатній механічній міцності й у багатьох випадках високій вологостійкості ці плівки являють собою досить цінний і прогресивний діелектричний матеріал для виробництва конденсаторів, кабельних виробів тощо.

Властивості плівок зумовлені властивостями вихідних полімерів, тому плівки можна поділити на два великих класи: неполярні й полярні.

Неполярні плівки.

Полістирольну плівку (ПС) одержують методом видавлювання розм'якшеного (при 140¼160 °С) полістиролу з одночасним розтяганням у подовжньому і поперечному напрямках. Промисловість випускає полістирольні плівки двох марок: ППСА - для конденсаторів і ППСБ - для кабелів і загальнопромислового застосування. Недоліком цієї плівки є порівняно невисока температура розм'якшення і низька механічна міцність принадривані.

Політетрафторетиленова плівка (ПТФЕ) є найбільше нагрівостійкою з неполярних синтетичних плівок. Вона має товщину 20¼150 мкм і використовується як ізоляція в проводах, кабелях, мікромашинах. Широке застосування ПТФЕ обмежує її висока вартість.

Поліетиленова плівка (ПЕ) є найбільш дешевою, вона піддається впливу нафтової олії і за досить високої температури розчиняється в ній. Ця обставина обмежує застосування плівки в конденсаторах, кабелях і монтажних проводах.

Поліпропіленова плівка (ПП) за властивостями багато в чому схожа з поліетиленовою, завдяки подібності вихідних полімерів. Поліпропіленову плівку використовують у високовольтних конденсаторах в якості комбінованої паперово-плівкової ізоляції.

Полярні плівки. З полярних синтетичних електроізоляційних плівок найбільш відомі поліетилентерефталатна плівка, плівки з ефірів целюлози, полікарбонатна, поліамідна, полівінілхлоридна. Їх використовують у конденсаторному і кабельному виробництві, а також для ізоляції обмоток низьковольтних електричних приладів.