Поліконденсаційні синтетичні полімери

Поліефірні смоли -продукт поліконденсації різних багатоатомних спиртів (гликоля, гліцерину тощо) і органічних кислот (фталевої, малеінової тощо) чи їхніх ангідридів. До поліефірних смол відносять поліетилентерефталат, полікарбонати, гліфталеві смоли тощо.

Поліетилентерефталат (лавсан) - прозорий високополімерний діелектрик кристалічної чи аморфної побудови. Лавсан кристалічної побудови одержують внаслідок реакції поліконденсації терефталевої кислоти і етилен-гликоля. Лавсан має значну механічну міцність і високу температуру розм'якшення (близько 260 °С). Його застосовують для виготовлення синтетичних волокон, пряжі, тканин, тонких електроізоляційних плівок.

Полікарбонати - поліефіри вугільної кислоти, що мають хороші механічні та електричні властивості і досить високу температуру розм'якшення (наприклад, закристалізований полікарбонат розм'якшується при 140 °С). Крім того, вони мають добру хімічну стійкість і невисоку гігроскопічність. Полікарбонати застосовують для виготовлення шаруватих пластиків, компаундів, а плівки з полікарбонату використовують у конденсаторному виробництві та як ізоляцію в електричних машинах і апаратах.

Гліфталеві смоли є термореактивні і мають яскраво виражені дипольно-релаксаційні втрати. Відмітними якостями цих смол є їхня висока здатність до склеювання при непоганих електричних характеристиках, стійкість до поверхневих розрядів і висока нагрівостійкість (до 130 °С). Гліфталеві смоли в електротехніці використовують як основу для просочувальних та клейких лаків, плівки яких є стійкими до нагрітої мінеральної олії. Гліфталеві клеючі лаки широко застосовують для склеювання слюди у

виробництві твердої і гнучкої слюдяної ізоляції (міканітів, мікалентів).

Кремнійорганічні полімери являють собою сполуки, основу структурної формули яких становить ланцюг атомів кремнію, які чергуються, і кисню:

Вільні сполуки кремнію заповнено органічними радикалами (метальними, етильними, фенольними тощо). Молекули кремнійорганічних полімерів можуть мати лінійну структуру (термопластичні смоли) і просторову структуру (термореактивні смоли). Особливістю кремнійорганічних сполук, що вигідно відрізняє їх від органічних і неорганічних полімерів, є їхня висока нагрівостійкість (до +250 °С) і холодостійкість (до -60 °С). Вони мають надто малу гігроскопічність, є хімічно інертні, є слабополярними діелектриками з добрими електричними параметрами, котрі мало змінюються при нагріванні.

Компаунди

Компаунди -це електроізоляційні матеріали, що складаються із суміші різних смол, бітумів, олій тощо. У момент застосування компаунди являють собою рідини, що поступово твердіють, перетворюючись на монолітний твердий діелектрик. Найбільшого поширення дістали синтетичні компаунди (епоксидні, кремнійорганічні, поліефірні тощо). До складу компаундів, крім основи, входять зазвичай наповнювачі та пластифікатори.

Епоксидні компаунди являють собою продукти модифікації епоксидних смол. Вони відрізняються доброю адгезією до металів, кераміки, пластмас і до волокнистої ізоляції. Вони мають підвищену механічну міцність і малу об'ємну усадку (0,5¼2,5 %), що є важливе у виробництві напівпровідникових приладів і інтегральних схем. Епоксидні компаунди застосовують також як заливальні сполуки для створення литої ізоляції в різних типах трансформаторів, котрі працюють у складних умовах, блоків опорів тощо. Застосування такої ізоляції надає можливість вилучити громіздкі порцелянові й металеві деталі, які застосовувалися раніше для герметизації цих пристроїв.

Асортимент епоксидних компаундів сьогодні є надто широкий. Так, у виробництві напівпровідникових приладів та інтегральних схем для герметизації кристалів з р - n -переходами широко застосовують епоксиднополіефірні, епоксидно-тиоколеві, епоксидно-каучукові й епоксиднокремнійорганічні компаунди.