Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права.

Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. (ст.50-53 ЦК)

Правовому становищу громадянина як суб'єкта госпо­дарювання присвячена ст. 128 ГК, що називається «Гро­мадянин у сфері господарювання».

Згідно з ч. 1 цієї статті громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприє­мця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 ГК.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'я­заннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення (ч. 2 ст. 128 ГК).

Підприємницька діяльність громадянина може здійсню­ватися у різних варіантах:

- безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

- із залученням або без залучення найманої праці (на­приклад, громадянин може здійснювати управління зас­нованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом; так само

він може залучати найману працю інших осіб (працівників приватного підприємства);

- самостійно або спільно з іншими особами. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з інши­ми громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно:

а) засновника та/або учасника господарського товари­ства,

б) члена кооперативу тощо,

в) або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юри­дичної особи.

Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до прин­ципів, передбачених у ст. 44 ГК.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, громадянин-підприємець зобов'язаний:

у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяль­ності;

повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

не допускати недобросовісної конкуренції, інших по­рушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

вести облік результатів своєї підприємницької діяль­ності відповідно до вимог законодавства;

своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встанов­лених законом.

Громадянин-підприємець зобов'язаний також додержу­ватися вимог, передбачених ст. 46 (щодо забезпечення со­ціальних гарантій найманих працівників) і 49 (не завдава­ти шкоди довкіллю, не порушувати права і інтереси гро-

мадян тощо) ГК, а також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відпові­дальність за завдані ним шкоду і збитки.

Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до положень ГК та Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або виз­нання його банкрутом”