Зміст основних принципів міжнародного права

У

процесі досить активного суб'єктивного формулю­вання основних принципів сучасного міжнародного пра­ва нагальною стала проблема вироблення критеріїв вста­новлення принципу міжнародного права або відсутності таких. Саме відсутність цих критеріїв призводить до того, що різні автори пропонують різну кількість основних прин­ципів міжнародного права — від десятка до кількох десятків.

Відомо, що основні принципи міжнародного права за своїм походженням є звичаєвими нормами. Міжнародно-правові звичаї на сьогодні не кодифіковані. Це дає мож­ливість деяким авторам формулювати власні доктринальні принципи. При цьому нехтувалась елементарна вимога — визнання такого звичаю-принципу іншою стороною, яку, як стверджувалося, він зв'язує.

Ось як доводився «принцип» мирного співіснування: «Відповідно до цих положень (маються на увазі положен­ня Сьомої (Квітневої) Всеросійської конференції РСДРП(б) 1917 p.), Радянська держава, яка щойно виникла, запро­понувала покласти принцип мирного співіснування в ос-

їй

Глава VI Основні принципи міжнародного права

Зміст основних принципів міжнародного права

 

нову мирного врегулювання майбутніх міжнародних від­носин... Провідні капіталістичні держави відмовилися прийняти мирне співіснування держав двох систем, роз­раховуючи знищити нову систему... Необхідно ще раз під­креслити, що визначальним (у розвитку сучасного міжна­родного права) є принцип мирного співіснування держав двох протилежних суспільних систем»¹.

Недивно, що за такого формулювання «принципу» мирного співіснування з нього потім виводилися обов'яз­ки: «вирішальної боротьби держав двох систем в еконо­міці», «політичної боротьби між державами двох проти­лежних суспільних систем», «мирне співіснування соціа­лістичних і капіталістичних держав не означає і не може означати припинення ідеологічної боротьби між ними»². Отже, спочатку нав'язувався принцип, а потім придуму­валися його права та обов'язки.

У час, коли активно розгорнулася гонка озброєнь, ви­сувається «принцип» роззброєння як імперативна норма міжнародного права.

Доктрина — не практика, але її суттєве розходження з практикою вкрай негативно впливає на систему міжна­родного права. Для того щоб принципи міжнародного права не конструювалися довільно, їх необхідно перевіри­ти щонайменше за трьома основними критеріями: а) юри­дичний зміст принципу; б) сфера застосування; в) ме­ханізм застосування. Відсутність показників хоча б за од­ним із критеріїв є свідченням того, що принципу не існує або він має доктринальне походження.

Юридичний зміст. Для кожного принципу важливо встановити джерела, в яких він закріплений. Якщо прин­цип випливає тільки з міжнародно-правових звичаїв і не був кодифікований, необхідно підтвердити його наяв­ність відповідною згодою держав. Згода має бути очевид­ною, а не такою, що «малася на увазі». Принцип пови­нен містити конкретні права та обов'язки суб'єктів між­народного права, а не формулювати політичне гасло чи завдання.

Достатнім підтвердженням наявності основного прин­ципу міжнародного права є застосування його як такого в міжнародній судовій практиці.

¹ Тункин Г. И. Теория международного права. М, 1970. С 17—18, 21.

² Там же. С 22-54.

Ї2

Якщо основний принцип міжнародного права закріп­лено в міжнародному договорі, необхідний його додатко­вий аналіз на міжнародно-звичаєве підтвердження. Ця вимога є результатом Консультативного висновку Міжна­родного Суду ООН: «Основоположні норми повинні дот­римуватися всіма державами незалежно від того, чи рати­фікували вони Конвенції, які їх вміщують, бо це незапе­речні принципи міжнародного звичаєвого права» (ICJ Re­ports, 1996, § 79). Це положення Міжнародний Суд ООН ще раз підкреслив, коли встановив, що «принципи міжна­родного права залишаються обов'язковими як звичаєві, незважаючи на те що вони були також включені в дого­вірно-правові постанови» (ICJ Reports, 1990, § 43).

Сфера застосування. Кожна норма міжнародного пра­ва (а принцип тут не є винятком) має свою конкретну сферу застосування, свій конкретний об'єкт правового ре­гулювання — конкретні міжнародні, точніше, міждержав­ні відносини. Принцип не може регулювати відносини взагалі або систему відносин. Для врегулювання системи міжнародних відносин замало можливостей системи прин­ципів міжнародного права.

Коли стверджувалося (Г. 1. Тункін), що «принцип мир­ного співіснування настільки широкий, що він набли­жається до загальної характеристики відносин між держа­вами двох соціальних систем», то тим самим опосередко­вано визнавалося, шо він не має об'єкта конкретного пра­вового регулювання і «завис, як парасолька», над відно­синами. А отже, не виконує функції принципу міжнарод­ного права, не є ним.

Не можна вважати конкретним об'єктом правового регулювання принципу роззброєння зобов'язання виро­бити практичні заходи в галузі роззброєння і зобов'язан­ня програмного характеру — досягнути кінцевої мети роз­зброєння шляхом повної ліквідації зброї та збройних сил. Це справді програма, а не реальні відносини. А програми принципами міжнародного права не регулюються.

Основному принципу міжнародного права властива своя сфера функціонування, свої відносини. Будучи тісно пов'язаним з іншими принципами міжнародного права, він, однак, не «паразитує» на чужому полі діяльності, не підмінює іншого принципу. Одні й ті самі відносини не регулюються двома принципами.

Глава VI Основні принципи міжнародного права

Механізм застосування принципу. Коли на етапі вста­новлення юридичного змісту принципу міжнародного пра­ва виведені властиві йому права та обов'язки суб'єктів, для з'ясування механізму застосування необхідно встановити, яка поведінка за ними є обов'язковою, яка можливою, а яка недопустимою. Важливо виявити юридичні факти, за яких настає відповідна реакція принципу, тобто коли пра­ва та обов'язки переходять у стан динаміки.

Міжнародно-правові відносини — важливий компо­нент механізму застосування принципу. Вони є свідчен­ням ефективності регулятивної дії принципу на міжна­родні відносини. Кожний основний принцип міжнарод­ного права має власні правовідносини. Суб'єкти цих пра­вовідносин не збігаються із суб'єктами міжнародного пра­ва. Деякі принципи міжнародного права мають лише один (розрахований на одного суб'єкта, наприклад державу) суб'єкт. Вони формують його суб'єктивне право і суб'єк­тивні обов'язки.

Значну роль у застосуванні принципів міжнародно­го права відіграє правосвідомість. Практика свідчить, що принципи глибше і всебічніше впливають на пра­восвідомість, аніж просто норми. А тому потрібно бути дуже обережним щодо конструювання нових принципів міжнародного права. Проголошення неіснуючого прин­ципу шкідливе вже тим, що породжує хибну правосві­домість.

Співвідношення основних принципів системи,

принципів галузі та інституту, універсальних,