Культура України в XIV – першій половині ХVII століття

Розвиток української культури в ХІV - першій половині ХVII ст. відбувався у складних історичних обставинах. Після монгольської навали українські землі були приєднані спочатку до Литви, а потім і до Польщі, що призвело до гострого релігійного, соціального та етнічного конфлікту. Багато сил було затрачено на боротьбу з татарами та турками, що намагалися поневолити Україну. Одним із центрів духовної культури на Україні стала православна церква, становище якої було вкрай тяжким у зв’язку з наступом католицизму. На захист Української Православної церкви виступили братства, що виникли в середовищі міщан та ремісників. Вони організовувалися при церквах з метою утримання порядку в храмах, забезпечення їх матеріальних потреб, допомоги хворим і бідним. Згодом братства стали захищати православ’я перед судами і королем, організовували школи при церквах.

Національна особливість духовної культури українського народу найповніше виявилася у фольклорі. Народні думи і пісні присвячені темам боротьби проти навали кримських орд і султанівських військ. Збірний герой цих творів – козак–воїн, патріот, захисник рідної землі, мужній та незламний лицар. Таким він є в бою і далеких походах, у турецькій неволі і на галерах.

Велике місце у духовній культурі українського народу займали звичаї та обряди, найважливіші з яких – це обряди одруження, народження дитини і поховання. Шлюбний обряд складався із сватання, заручин і весілля. Урочисто відзначали родини, хрестини і новосілля. Обряд поховання був найбільш християнізованим. Церковне поминання душ покійних через 9, 40 днів, а також через рік стало морально-етичною нормою українців.

Значне місце в духовній культурі займали аграрно-календарні обряди. Зимові – це Дванадцятидення (Святки) з кульмінаційними датами 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення). Весняні – свято Пасхи (Великодня) на честь чудесного воскресіння Ісуса Христа та свято Трійці (в народі - “Зелена неділя”). Язичницьке свято Купала церквою було пристосоване до святкування Іоанна Предтечі.

Головними осередками культури були князівські двори, монастирі та церкви, при яких і існували школи, де давалися елементарні знання з письма і арифметики. Потреби суспільства вимагали освічених людей. Виникає новий тип школи – греко-слов’яно-латинська (поєднання давньоруських традицій і досягнень західноєвропейської науки і освіти). Першою такою школою стала Острозька вища школа, заснована у 1576 р. князем К.Острозьким. В ній викладався курс “Семи вільних мистецтв”, що складався з предметів тривіума (граматика, риторика, діалектика) і квадривіума (арифметика, геометрія, астрономія, музика).

Важливу роль у розвитку освіти відіграли братські школи, де навчання починалося з оволодіння слов’янською граматикою, читанням, письмом, грецькою мовою. До програм цих шкіл також були включені поетика, риторика, музика.

Осередком освіти і наукових знань була Київська колегія, що утворилася внаслідок об’єднання Київської та Лаврської братських шкіл. Мала сім класів: підготовчий, 3 молодших і 3 старших. У молодших вивчалися церковнослов’янська, українська, польська, латинська і грецька мови. У старших – поетика, риторика, філософія і частково богослов’я. Київська колегія також стала центром розвитку вітчизняної філософської та історичної науки.

Великий вплив на українську культуру справив визначний церковний і культурний діяч, теолог і реформатор, вчений, київський митрополит Петро Могила. Він був автором ряду книг, численних полемічних проповідей (його “Православне ісповідання віри” було до ХІХ ст. єдиним підручником у навчанні віри, за що Могила отримав ступінь доктора богословських наук; “Требник” – описання порядку богослужіння в різних обставинах: недуги, неврожаю, освячення нової хати тощо). Могила також реформував Київську братську школу в академію. Освіта в Україні тісно пов’язана з розвитком друкарської справи. Довгий час на Україні працював І.Федоров (з 1572 р. – у Львові), що видрукував “Апостол”, “Буквар” і слов’янською мовою “Біблію”.

Розвиток освіти і книгодрукування позначилися і на письменстві, особливо на полемічній літературі. Полемісти (Герасим і Мелетій Смотрицькі, Іван Вишенський, Клірик Острозький, Христофор Філарет, Захарія Копистенський) обстоювали право українців на свою віру, звичаї, мову; засуджували вище православне духовенство за користолюбство, зраду інтересів українського народу.

Архітектурні пам’ятки діляться на 2 типи: оборонні споруди (замки) і церкви. Замки – фортеці були збудовані у Кам’янці, Львові, Луцьку, Острозі. Церковне і світське будівництво зазнало сильного впливу ренесанського стилю. Найбільшим досягненням українського Ренесансу у Львові є Успенська церква, вежа і будинок Корнякти, каплиця Трьох Святителів. У 30-х роках ХVІІ ст. в архітектурі з’явилися риси бароко. На фасадах будинків, палаців, церков, іконостасів з’явилися скульптурні рельєфи та пишне різьблення. Скульптурний портрет набув поширення у вигляді надгробних пам’ятників. Основними видами живопису залишаються настінні розписи та іконописи, проте на початку ХVII ст. розповсюджується портретний живопис. Через обличчя людини художники прагнули передати характер, розум, силу волі, почуття власної гідності.

Тема 11. РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА ТА ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ (кінець XV ст. - початок XVIІ ст.)

1. Поява українського козацтва.

2. Поява запорізького козацтва. Чортомлицька Січ.

3. Реєстрове козацтво.

4. Козацькі повстання під проводом К. Косинського і С. Наливайка.