| Тип забудови | Розмір ділянки, м2 | Кількість ділянок на 1 га | Щільність населення (брутто), осіб/га, при середній величині сім’ї, осіб | ||||
| Садибна | 8-9 | 17-18 | 26-27 | 34-35 | 43-44 | 51-52 | |
| 13-15 | 28-29 | 42-43 | 55-57 | 68-71 | 81-84 | ||
| 16-17 | 34-35 | 50-52 | 66-68 | 82-84 | 97-99 | ||
| 19-21 | 41-42 | 61-62 | 80-82 | 98-100 | 115-118 | ||
| Блокована | 24-27 | 53-55 | 78-80 | 101-104 | 124-127 | 144-148 | |
| 32-38 | 75-77 | 109-112 | 134-143 | 169-173 | 196-200 | ||
| 40^49 | 96-99 | 138-142 | 176-180 | 211-216 | 242-248 |
Важливим показником, що характеризує співвідношення між загальною площею квартир і територією є показник щільності житлового фонду брутто (м2/га), він змінюється залежно від поверховості забудови.
Для попереднього визначення потреби у сельбищній території приймають узагальнені показники (табл. 8.2).
Таблиця 8.2
Узагальнені показники
| Середня поверховість забудови | Територія на 1000 осіб/га |
| 9 і більше | |
| 4-8 | |
| До 3, без земельних ділянок | |
| Те саме, з земельними ділянками | |
| 1-2 у сільських поселеннях |
Межі території житлового району приймаються залежно від наявних просторових ситуацій. При приляганні території житлового району до магістральних вулиць районного значення - згідно з осями цих вулиць, при приляганні до швидкісних доріг, магістральних вулиць і доріг загальноміського значення, залізниць - за червоними лініями.
На території житлового району допускається розташовувати заклади і підприємства, що не мають шкідливого впливу на довкілля: підприємства легкої промисловості, навчальні заклади тощо.
Для забудови житлових кварталів (мікрорайонів) вибираються території (ділянки), найсприятливіші за природними умовами для розташування житлової забудови згідно з умовами рельєфу, інсоляції, складу грунтів, наявності зелені та ін. При цьому необхідно дотримуватися пішохідної доступності до закладів повсякденного обслуговування і зупинок громадського транспорту.
Сквери і парки (сади) житлових районів і спортивні споруди доцільно розташовувати з врахуванням існуючого озеленення території та наявності водойм.
До складу житлового району зазвичай входять декілька житлових кварталів (мікрорайонів), для яких проводиться окреме функціональне зонування території. Територія кварталу приймається в межах червоних ліній, які умовно (в проектних матеріалах) відмежовують квартал від прилягаючих вулиць. Виділяються такі зони: житлова (житлові будинки, проїзди, тротуари, господарські майданчики, озеленені ділянки; ділянки дитячих дошкільних установ; ділянки шкіл; закладів і підприємств обслуговування; окремо розташованих гаражів; спортивних споруд; зелених насаджень загального користування.
Зонування території житлових кварталів (мікрорайонів) загалом підпорядковується планувальній організації житлового району, до складу якого вони входять.
Таблиця 8.3
| Майданчик | Розміри, м2 на 1 особу | Найменші відстані до вікон житлових і громадських будинків |
| Ігрові для дітей дошкільного | ||
| і молодшого шкільного віку Для відпочинку дорослого | 0,7 | |
| населення | 0,1 | |
| Для занять фізкультурою | 2,0 | 10-40 |
| Для господарських цілей | 0,3 | |
| Для вигулювання собак | 0,3 | |
| Для стоянок автомобілів | 0,8 | 10-50 (залежить від вмістимості стоянок) |
Школу доцільно розташовувати на виділеній ділянці у внутрішній зоні мікрорайону поряд з спортивними спорудами і в оточенні зелених насаджень загального користування. Дитячі дошкільні установи зазвичай розташовуються теж на окремих ділянках посеред житлової забудови, яку вони обслуговують.
У межах озелененої частини житлового району і кварталу слід передбачати різноманітні майданчики, їх розміри і відстані від них до житлових будинків наведені у табл. 8.3.
Між будинками повинні існувати відстані, величина яких встановлюється за нормативними вимогами. Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2-3 поверхи необхідно дотримуватися відстані не менше 15 м, а заввишки 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.
При розташуванні 9-16-поверхових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань між садибним будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться.
