Пневмоархітектура: повітроопорні конструкції (намети, ангари, сцени).

3. Сценічний аеродизайн:

- статичний (пневмодекорації, арки, надувні фігури, меблі);

- динамічний (аеростати: повітряні кулі, фігури, дирижаблі; пневмогірлянди, пневмокостюми, зорби, пневмороботи).

Сьогодні традиційна сценографія, що асоціюється, насамперед, з декораціями з дерева, металу, тканини, пап'є-маше та інших природничих матеріалів, стрімко розвивається у напрямку використання в сценічних конструкціях альтернативних, більш легких і міцних сучасних матеріалів. Так, нині все ширшого застосування, особливо в сфері шоу-бізнесу і реклами, набувають надувні (пневматичні) конструкції: вони технологічно простіші, піддаються різноманітному формуванню, легкі в транспортуванні і обслуговуванні, зручні в зберіганні.

Якщо звернутися до витоків сучасних пневмоконструкцій, то варто відзначити той факт, що повітря далеко не відразу стало природним наповнювачем ємкостей, що виготовлялися спочатку з бичачого міхура. Ним стала вода. Ще ацтеки в такий спосіб виготовляли знаряддя для спортивних змагань. Відомо також, що середньовічні бродячі артисти нерідко використовували надуті нутрощі домашньої худоби для розваги публіки – вони опанували мистецтво створення фігур з довгих надутих кишок тварин – надзвичайно міцних, не дивлячись на їхні тонкі стінки, стійких до механічного впливу і достатньо гнучких для надання їм певних форм. Варто додати, що засновниками мистецтва надувних конструкцій заклали все ті ж ацтеки, правда, вже не для ігор, а для пожертв богам – з надутих кишок тварин, переважно, кішок, створювалися фігурки песиків і віслюків, вельми схожі з оригіналами.

Новим прогресивним кроком у вдосконаленні мистецтва створення надувних фігур стало відкриття каучуку. Каучук став непоганим матеріалом для створення більш міцних і еластичних надувних виробів. З'явилися вони в 1824 році, завдяки Майклу Фарадею[70], який намагався знайти їм застосування в своїх експериментах з воднем. В літературно-публіцистичний журнал «Куотерлі рев’ю» надійшла стаття Фарадея, в якій він вказував на надзвичайну еластичність каучуку і можливість широкого його використання. Надувні кулі Фарадея були виготовлені наступним чином: за основу бралися два каучукових кола, склеєних між собою клейкою стрічкою і пересипаних всередині борошном, для запобігання склеювання внутрішньої поверхні кулі до наповнення її повітрям. Промислове виробництво таких куль почалося вже наступного року після дослідів Фарадея в 1825 році Томом Хенкоком. Але це була все ще сира гума, недостатньо міцна, щоб її можна було експлуатувати протягом значного часу. Вулканізована ж гума, здатна витримувати значні температурні перепади, була створена лише в 1847 році, в Лондоні Дж. Г. Інгремом. Вона і стала матеріалом для всіх майбутніх повітряних куль.

Паралельно інженери шукали оптимальну форму для надувної конструкції, що рухалася б в повітряному середовищі. І незабаром з’являється три конструктивних види надувних суден: нежорсткої системи (аеростат), напівжорсткої системи – дирижабль і з жорстким каркасом – цепелін. Перший твердокаркасний дирижабль винахідника графа Фердинанда фон Цеппеліна (1838–1917) злетів у повітря 3 липня 1900 року поблизу міста Фридрихсхафен (Німеччина).

Історія появи аеростатів пов’язана з винаходом братами Джозефом і Етьєном Монгольф'є першого повітряного балона, наповненого теплим повітрям, в 1873 році у Франції. Як свідчить легенда, брати відпочивали біля каміна з люльками в зубах, коли звернули увагу на те, що тютюновий дим завжди піднімається вгору. Вони припустили, що нагріте повітря легше за холодне. Спорудивши мішок з вощеного паперу розміром в 35 футів, вони наповнили його гарячим повітрям від прив'язаної знизу жаровні із запаленим вугіллям і... мішок піднявся вгору. В невдовзі з Версаля прийшло дуже наполегливе запрошення, яке зобов'язувало братів продемонструвати свій винахід у Версалі.

Наука і техніка рухали вперед цивілізаційний прогрес, він відповідав їм тим же, і в результаті пройшло зовсім небагато часу, і над землею розкрив крила перший літак. Більш перспективні технології швидкісних повітряних польотів витіснили повільні дирижаблі і з небесних просторів.

Однак згодом вони знайшли споживацьку нішу, ставши засобом розваги публіки на міських святах і всіляких народних гуляннях та виявилися незамінними в сфері реклами. Історія розвитку повітряної реклами не має чіткої хронології та послідовності. Пригадуються старі літаки з відкритою кабіною пілота, до фюзеляжу яких були прив'язані плакати з рекламним повідомленням, згадуються майоріння реклами на прапорах і транспарантах. Все це, в принципі, була повітряна реклама, тобто «реклама в повітрі», а не «реклама з повітря».

Час іде, і з ним змінюються технології. В СРСР, починаючи зі знаменитої надувної іграшки – ведмедя, зробленого до Олімпіади-80, що ефектно здіймався в небо над стадіоном у Лужниках на закритті Олімпіади в Москві, в індустрії надувних конструкцій відбувся революційний прорив. В сучасних театралізованих заходах все частіше використовуються надувні конструкції як наземного (геостати), так і повітряного застосування (аеростати). Сьогодні прогрес в галузі створення надувних конструкцій розвивається семимильними кроками в напрямках аеродизайну (статичного і динамічного), пневмоархітектури та індустрії надувних атракціонів[71]. Таким чином масштаби застосування надуваних конструкцій фактично необмежені: від Олімпійських ігор до приватних корпоративних та дитячих вечірок.

Повітроопорні конструкції-намети можуть використовуватися для проведення розважальних та театралізованих заходів, виставок, як літнє кафе.

Повітроопорна конструкція «Гранд баббл»

Повітроопорна конструкція «Надувний намет». Може використовуватися в якості крамнички, кафе або для реклами певного продукту та ін. Розмір: 5 × 5 м.

Розглянемо спершу сучасний арсенал пневматичних (надувних) архітектурних конструкцій. До них належать повітроопорні конструкції – надувні будівлі. Повітроопірними конструкціями називаються споруди, в установці і зведенні яких бере участь повітря, воно ж виконує і опорну функцію; вони не потребують центральних опор і утворюють величезний внутрішній простір, спираючись лише на крайні точки опори. До категорії повітроопорни архітектурних конструкцій можна віднести надувні сцени, ангари, намети. Спектр застосування повітроопорних споруд в організації сценічного простору театралізованих свят і шоу дуже широкий – від організації спорткомплексів, масштабних вечірок у будь-яких локаціях до вуличних промоакцій комерційного і політичного спрямування[72].

Повітроопорні споруди можуть мати різні форми і розміри, протягом експлуатації їх можна легко модернізовувати та вдосконалювати. Конструкції збираються з автономних модулів, незалежність яких дозволяє витримувати значні перевантаження, в тому числі і множинні пошкодження оболонки, із збереженням якості експлуатації. Вони виготовляються з одно- або двошарової повітронепроникної мембрани. Вона виготовляється з легкого ПВХ[73] матеріалу в різних колірних гамах, на даний матеріал можуть наноситися будь-які зображення. ПВХ матеріал досить міцний і щільний, тому він легко підлягає ремонту, якщо відбувається розриви поверхні конструкції. Повітроопорні споруди витримують великі перепади температур і при цьому зберігають свої основні властивості.

Стійкість конструкції повітроопорних споруд досягається шляхом постійного нагнітання повітря за допомогою енергозберігаючого теплогенератора. Додаткових чи центральної опор не існує. Теплогенератор складається з потужного тихого низькооборотного вентилятора для нагнітання нагрітого повітря і, власне, системи нагріву повітря. Завдяки постійному обігріву конструкція надзвичайно тепла і тому може використовуватись в різних кліматичних умовах. З метою підвищеного термозбереження матеріал, з якого виготовляється повітроопорна конструкція, світло- і повітронепроникний. Нагріте повітря підтримує всередині конструкції постійний тиск, який завдяки постійному підкачуванню ніколи не знижується. Крім того цей тиск не знизиться навіть тоді, коли на поверхні конструкції станеться прорив і частина повітря буде виходити назовні. Така система надає конструкції необхідну міцність і стійкість.

Експлуатація повітроопорних споруд дуже проста, всі найскладніші роботи з монтажу проводяться максимум за кілька днів, включаючи монтаж основи, і за такий же термін конструкція може бути повністю демонтована для перенесення в інше місце установки або на склад для зберігання. Безпосередньо пневмоконструкція зводиться швидко, легко і просто, зазвичай, середня за розміром близько години – не більше. Для того, щоб встановити повітроопірну конструкцію, достатньо всього лише включити нагнітач повітря, який і виконає всю роботу з установки цілком автоматизовано, причому, зовсім неважливо, якого розміру конструкція. А розміри споруд можуть бути абсолютно різні. Демонтаж повітряоопроних конструкцій також досить простий, оскільки в складеному вигляді конструкція займає менше одного відсотка від площі покриття разом з нагнітаючим обладнанням і газовими пальниками, що використовуються для нагріву повітря.

Для кожної конструкції передбачено створення основи-фундаменту, до якого за допомогою анкерів кріпиться надувна частина. Фундамент також є швидко збірним і незвичайно стійким. Це надає можливість закріпити повітроопорну споруду в будь-якому зручному місці.

Повітроопорні споруди є цілком безпечними – з ПВХ плівкою не контактує жодне обладнання. Навіть освітлювальне обладнання встановлюється без контакту з оболонкою-мембраною, а на спеціальних вертикальних стовпах.

Однією з переваг повітроопорних конструкцій є те, що їх вартість набагато нижча за вартість металевих. Окрім цього «будівництво» таких тимчасових споруд не вимагає юридичного їх оформлення як об’єкту нерухомості, що теж надає їм перевагу для землевласників.

Пневмоопорні конструкції можуть використовуватись і з метою створення на їх поверхні проекційного зображення.

До категорії пневмоархітектури відносять і надувні сцени. Будь-яка пневматична сцена-навіс складається з оболонки, кріплення і нагнітача повітря потужністю до 1000-1200 Вт. Як правило, він має форму напівкруглої мушлі, може встановлюватися на будь-яких відкритих майданчиках і витримувати вітер силою до 15 м/с. Останнім часом при організації тимчасового сценічного простору в комплексі зі сценою-навісом в якості артистичних гримерок все ширше стали використовуватись надувні шатро.

Повітроопорна конструкція надувна сцена-навіс типу "Ракушка" з двома бічними входами для артистів і мізикантів. Оперативно встановлюється на будь-якому майданчику за допомогою 2-х вентиляторів сумарною потужністю 500 Вт.

Пневмоопорна конструкція «надувна сцена» може виготовлятися з нейлону чи поліуретану. Вона досить мобільна і маневрена, її можна використовувати як для оформлення шоу під час гастролей, так і для оформлення свят, літніх заходів тощо.

Надувні сцени можуть витримувати не тільки свою вагу, але і нести різного роду додаткові елементи. Зокрема, задня стінка мобільної сцени може стати прекрасним місцем для розміщення на ній декорацій у вигляді транспарантів, плакатів або щитів, виконаних з різних матеріалів. Тут же може бути розміщена фонове підсвічування, закріплені гірлянди з живих, штучних і пневмоквітів тощо.

Крім задньої поверхні, надувна мобільна сцена може витримувати вагу освітлювального обладнання, розміщеного на верхній передній балці, для чого на ній передбачені спеціальні монтажні вузли, які полегшують процес кріплення.

Таким чином, повітроопорні споруди виконують дві корисні функції – функцію архітектури і функцію сценографії; вони є і приміщеннями, і ефектною окрасою народних гулянь та інших масштабних заходів. Завдяки великим розмірам і яскравому барвистому виконанню, об'єкти пневмоархітектури не загубляться в плануванні великих площ і при великому скупченні народу.

Одним з останніх досягнень в галузі надувних сценічних конструкцій стало створення шапіто нового покоління в Японії.

Інтер’єр надувного концертного залу в Японії.

Японський архітектор Арата Ісозакі та індійський скульптор Аніш Капур спільно розробили і втілили в життя проект першого в світі надувного мобільного концертного залу під назвою Ark Nova («Новий Ковчег»). Прагнучи повернути постраждалих після землетрусу японців до нормального життя, творчий дует дизайнерів створив приголомшливий надувний концертний зал, який можна встановити абсолютно в будь-якому районі.

Основу конструкції складає яскраво-малинова еластична мембрана. Щоб повністю надути зал необхідно трохи більше 2-х годин. Стільки ж часу займає його демонтаж. Ark Nova розрахований на 500 місць. Замість стільців там встановлені лавки з деревини кедра. На сьогоднішній день на сцені мобільного залу проводяться театральні постановки, виконується джазова музика, виступають імениті танцівники.

Повітроопорний принцип для створення об’єктів використовується не тільки в пневмоархітектурі, а і для декораційного оформлення сценічного простору у вигляді будинків. Такі пневмоконструкции як надувні замки, палаци, церкви зроблять ошатним і барвистим будь-який сценічний майданчик. Такі сценічні пневмоконструкції належать до категорії сценічного аеродизайну – художнього конструювання сценічного простору.

Сьогодні аеродизайн може бути динамічним і статичним. Розглянемо декілька варіантів статичного аеродизайну сценічного простору пневмодекораціями.

Надувні конструкції для сцени.

Якщо свято передбачається проводити у форматі шоу, концерту, вистави або за якимось іншим сценарієм, який передбачає наявність сцени, то тут ніяк не обійтися без її оформлення святковими декораціями. Сьогодні все частіше виготовляють сценічні декорації за допомогою пневмотехнологій. Такими сучасними декораціями є пневмодекорації. На відміну від просто пневмофігур, вони, як і будь-які інші декорації, створюють штучне середовище, що характеризує місце дії або створює відвернений зоровий образ. Застосування для сценічного оформлення пневмотехнологій принципово знижує його вартість і дозволяє збагатити засоби виразності в режисурі. Адже поруч з пневмодекораціями на гастролях можна застосовувати і висококомпактний реквізит. Зекономити гроші організаторів можна за рахунок перевезення оформлення, зменшення витрат на його монтаж-демонтаж (досить лише включити регулятор надування і всього через кілька секунд об'ємна, яскрава, красива декорація готова до довгострокового використання), за рахунок низької амортизації та компактності при зберіганні. Одночасно такі декорації оригінальні, різноманітні, ефектні і мають значні розміри в робочому вигляді. Причому для створення таких декорацій не має значення з чого і яким чином було зібрано планшет сцени – головне, щоб матеріали були міцні і могли витримати протягом декількох годин сценічне дійство.

Особливо ефектно виглядають пневмодекорації в поєднанні з ефектним підсвічуванням.

Найпопулярніший вид надувних декорацій – це конструкція «Арка». Надувні арки і ворота є чудовим способом оформити місце старту або фінішу на спортивних змаганнях при організації спортивних заходів, робити незвичайним та урочистим вхід до концертного залу, музею, клубу, ресторану тощо. Каскадне застосування арок «Райдуга» надасть заходу помпезності, масштабності і безкінечної яскравості. Надувні арки та ворота можна додатково прикрасити різними пневмофігурами.

Використання функціональних арок або воріт (наприклад, з дверима) нададуть ефекту неочікуваності та таємничості. А розкриття пелюсток лотосу з появою зсередини молодожонів або музикантів вразить найвибагливіших гостей на весіллі.

Ефектно і неочікувано сприймається аеродизайн за допомогою декоративних пневмотруб на фасадах будинків та на дзеркалі водойм.

Розглянемо можливості статичних надувних фігур для оформлення простору та реклами. Принцип їхньої дії вельми простий, але в той же час вони дуже ефективні – пневмофігури неодмінно стають помітним оздобленням урочистостей і розважально-видовищних заходів. Надувні фігури можуть з'явитися в найнесподіваніших місцях як на корпоративних святах, народних гуляннях, так і на спортивних чемпіонатах або святкування Дня міста.

Перевагами надувних фігур є їхня оригінальність форм і кольорів, розмір, що привертає увагу всіх присутніх, можливості деталізації аж до імітації скульптур чи створення великих рекламних інсталяцій[74], легкість і швидкість монтажу, можливість світлового мультимедійного підсвічування в поєднанні з лазерним. Такі характеристики роблять їх незамінними в сфері аеродизайну і реклами (технології дозволяють отримувати ідеальні копії різних рекламних продуктів)

Пневмофігура «Кульбаба» з вбудованими стробоскопами.

Пневмофігура «Спіраль» може бути розміщена горизонтально і вертикально. Розмір: довжина 24 м, діаметр 2,8 м

Серед статичних пневмофігур особливою популярністю між рекламістами користуються різні модифікації стаціонарної надувної реклами: пневмотумби, певмостенди, пневмобанери тощо. Фахівці давно помітили той факт, що у випадках, коли оригінальні рекламоносії виконують будь-яку додаткову функцію (на додачу до рекламної – кафе, батут, зорб), то такі рекламоносії стають ще привабливіші – вони сприймаються яскравіше і чіткіше, реклама на них стає дієвішою та ефективнішою.

Новинкою у світі пневмоіндустрії стали пневмоконструкції з проекційними можливостями. Сьогодні мультимедійні технології дозволяють доносити необхідну відео та аудіо інформацію шляхом застосування таких пневмотумб, пневмобанерів чи пневмостендів фактично у будь-якому зручному для замовників місці – від даху хмарочоса, вулиці чи площі, до річки чи озера.

До новинок на ринку пневмоіндустрії в сфері статичного аеродизайну можна віднести надувні меблі для сцени і відпочинку. Поява таких екзотичної надувних меблів дозволяє фантазувати на будь-які теми і виконувати всі побажання і примхи замовника. Їх функціональність в поєднанні з дивовижністю форм і кольорів, враховуючи і флюоромісцентні барви, робить такі меблі перспективними в різних сферах застосування від сценографії до заміського відпочинку.

Надувне крісло «Павук» – поєднання ергономіки[75] і екстравагантності. При роботі в умовах впливу ультрафіолету має ефект світіння. Може бути забезпечений пристроєм зміни тиску, що створює ефект руху.

Надувні меблі так чи інакше призначені для відпочинку м'язів – релаксації. Як показали останні дослідження оскільки при сучасній роботі в приміщенні задіяний в основному мозок людини максимальний ефект релаксації м'язів відбувається при застосуванні пневмоконструкцій. Застосування подібної техніки дозволить перетворити офісний куточок для відпочинку співробітників у зону міні-театру. Подібний підхід принципово урізноманітнює штучне середовище перебування людини, переключає увагу, дозволяючи психологічно розвантажити людину від монотонної роботи, від накопичених за день проблем, зняти стреси. Наприклад, створивши елементи меблів у вигляді величезних і поряд з цим м'яких надувних рослин можна перетворити простір інтер'єру в затишні і безпечні джунглі. Застосування в надувних меблях підсвічування створить затишну, заспокійливу, казкову атмосферу. А ефект руху допоможе краще відпочити і розслабитись.

Безумовним лідером популярності серед всіх надувних конструкцій є латексні повітряні кулі (кульки). Оформлення ним підходить не тільки для дитячих свят, а й для серйозних заходів, як наприклад, презентації нової продукції, відкриття нового офісу або ресторану, ювілею керівника тощо. Традиційним стало оформлення повітряними кулями транспорту – автомобілів кортежу або теплохода. Весільне торжество теж не обходиться без латексних кульок. Величезна кількість повітряних куль складаються в гігантські арки, ворота, величезні серця. Способів оформлення, так само як і об'єктів, придатних для цього безліч, що, звичайно дає простір для фантазії. Святковий аеродизайн в латексних кульок можна віднести як статичного, так і до динамічного аеродизайну, оскільки в залежності від наповнення (гелій або повітря) та способу кріплення кулі або кулькової фігури, вони можуть бути як нерухомо закріплені, так і вільно ширяти в повітрі.

Навіть при тому, що повітряні кулі є вкрай неміцним прикрасою, вони все одно на сьогоднішній день є найкрасивішим, швидким і економічно вигідним способом оформлення. Ну і, зрозуміло, максимально доступним, оскільки немає такого місця, де не можна було б придбати потрібну кількість повітряних куль в найкоротші терміни, і, до того ж, за досить доступним цінами. Зауважимо, що закуповувати куль треба набагато більше, ніж реально необхідно для тієї чи іншої конструкції або форми, оскільки повітряні кулі мають тенденцію лопатися.

Причиною популярності використання латексних малих куль є й те, що оформлення за допомогою них вигідно відрізняється швидкістю виконання задуму. На оздоблення залу в ресторані або особняка, разом з прилеглою зовнішньої територією може знадобитися доба, не більше.

Розглянемо які бувають на сьогодні типи куль. За розміром їх можна класифікувати на великі, середні і маленькі (насправді, діапазон розмірів куль досить широкий). За кількістю застосувань кулі діляться на одноразового і багаторазового використання, що, в свою чергу, залежить від матеріалу, з якого їх виготовлено.

Одноразові повітряні кулі виготовляються з латексу. Їх можна використовувати протягом місяця, але повторно надування куля не витримує. Латексні кулі передбачають наповнення повітрям або гелієм. У першому випадку куля підвішується за нитку, а в другому парить над місцем кріплення (аеростат). Розміри латексних куль обмежені – діаметр від 1 метра до 2,5 метрів. Раціональніше використовувати латексні кулі в приміщенні, тоді є шанс, що він служитимуть довше і літатимуть краще (протягом довшого терміну). На латексні кулі можна наносити зображення.

Вінілові кулі можуть бути використані багаторазово, крім цього, вони можуть виконуватися набагато більшого діаметру, ніж кулі з латексу. Розміри вінілових куль коливаються від 2 метрів і до 4 метрів. Так само як і латексні кулі, кулі з вінілу можуть наповнюватися повітрям або гелієм, проте, навіть наповнені гелієм, вони літатимуть в повітрі набагато менше часу, оскільки вініл відрізняється тим, що на його поверхні можуть траплятися мікротріщини, через які і буде витікати гелій. Для того щоб куля літала близько місяця, необхідно регулярно дозаправляти її гелієм, що дещо затратно. Проте вагомою перевагою вінілової оболонки є те, що вона не боїться пошкоджень, навіть якщо на її поверхні з'являться порізи або розриви, вони легко можуть бути усунені, після чого куля буде знову готова до використання.

Вінілові і латексні кулі виконуються в будь-яких кольорах. Єдиний їх недолік – всі кольори куль є матовими, тобто на сьогодні глянцевого ефекту в цих матеріалах домогтися дуже складно.

Вагомим кроком у розвитку аеродизайну став динамічний (рухомий) аеродизайн. Науково доведено, що рухомі об'єкти привертають до себе на 50% більше уваги, ніж нерухомі, а якщо їх підняти вище людського зросту, ще й в небо запустити та підсвітити – концентрована і довготривала увага глядачів (а вразі комерційної реклами – споживачів) стовідсотково гарантована. Тому часи домінування статичного дизайну пройшли. На зміну йому прийшов динамічний аеродизайн. Сьогодні здивувати глядачів звичайними статичними повітряними кульками, навіть складеними в композиції (арки, букети, гірлянди) дуже важко. Тому організатори все частіше звертаються до більш оригінальних пневмоконструкцій – аеростатів та зорбів. Супроводжуючи їх різними лазерними і світловими ефектами, вони досягають просто чудових видовищних результатів.

Одними з найпопулярніших, майже класичним став прийом оформлення рекламних акцій та театралізованих заходів аеростатами. Аеростат – це літальний апарат легший за повітря, що складається з оболонки, заповненої легким газом, і корисного навантаження. За аеродинамічними властивостями розрізняють аеростати трьох типів: прив'язні, вільного пересування (некеровані) і керовані – з двигуном витягнутої опуклої форми – дирижаблі.

В залежності від форми аеростати поділяються на повітряні кулі (кулеподібні – мінімальна площа при максимальному об’ємі), пневмофігури (будь-якої форми) та дирижаблі (аеродинамічної обтічно-овальної форми). Всі вони сьогодні широко застосовуються в сфері шоу-бізнесу та реклами.

Підйомна сила аеростата забезпечується наповненням оболонки такими газами:

1. гарячим повітрям (монгольф'єр, тепловий аеростат) – цей вид аеростатів зазвичай вимагає палива для нагрівання повітря, хоча є монгольф'єри, в яких повітря нагрівається сонячними променями;

2. воднем (шарль'єр) – використання водню в пілотованих аеростатах обмежене, оскільки він горючий і вибухонебезпечний, але завдяки своїй дешевизні водень широко використовується в безпілотних, переважно військових аеростатах;

3. гелієм. Гелій – інертний газ без запаху і кольору, не вибухонебезпечний, не горючий, не токсичний, фізіологічно інертний і не представляє небезпеки для людини. Саме тому він широко використовується в пілотованих аеростатах. Недоліком гелію є його висока вартість.

Герметичність поверхні дозволяє запобігати витоку летючих наповнювачів. Високоякісний матеріал оболонки є найважливішим елементом конструкції аеростата, від якого істотно залежить його експлуатація і довговічність використання. Аеростати здатні працювати в різних умовах, однак, при сильному вітрі аеростат буде відносити в сторону. Саме тому аеростати застосовуються під час затишшя або лише при слабкому і середньому вітрі. Іноді при недбалій експлуатації або при невдалому причалюванні в сильний вітер аеростат натикається на гострий предмет і отримує пошкодження у вигляді пробоїни завбільшки з кулак. Таку проблему можна досить оперативно вирішити, заклеївши дірку скотчем та підкачавши в середину гелій – заплата буде триматись намертво. Також з метою підвищення міцності рекламних аеростатів при їх експлуатації у свідомо екстремальних умовах на них шиються спеціальні захисні оболонки з міцної синтетичної тканини будь-якого кольору з нанесенням на неї зображень. Крім реклами декоровані подібним чином аеростати широко застосовуються в індустрії свят.

Керовані, некеровані і прив’язні аеростати є вельми ефективні для реклами. Причому, вони можуть нести рекламу як на своїй поверхні, так і у вигляді додаткових рекламних плакатів та прапорців, які приєднуються до них знизу. У цьому випадку використання дирижаблів є ще більш ефективним. Якщо аеростати беруть участь в рекламній акції, висота їх підйому зазвичай не перевищує 20-30 метрів, хоча це не принципово, але саме ця висота дозволяє прочитати всю інформацію, нанесену на поверхню аеростата і, крім того, дана висота оптимальна для огляду значною кількістю людей.

Виготовлення аеростатів це дуже трудомістке і кропітке виробництво, оскільки для найбільшої довговічності реклама на них, імплантується в оболонку, в прямому сенсі цього слова. Завдяки цьому, вона стає незмивною і не стиратися. Для виготовлення оболонок рекламних аеростатів зазвичай застосовується капронова тканина з полівінілхлоридним покриттям, яке перешкоджає виходу назовні летючого газу, яким наповнюється аеростат. Основні властивості цього матеріалу якнайкраще відображають їх призначення – дозволяють використовувати неодноразово. Оболонки для аеростатів виконуються в основному з полівінілхлориду (ПВХ) товщиною від 0,12 до 0,24 мм. На перший погляд, це не дуже міцний плівковий матеріал (в порівнянні з матеріалами оболонок для фігурних аеростатів і пілотованих дирижаблів), проте для створення оболонок рекламних конструкцій він оптимальний. Відмінність надувних аеростатів, використовуваних поза приміщенням і всередині його – це міцність матеріалу, з якого вона виготовлена. Оболонка після багаторазового використання може псуватися, але так само легко може піддаватися простому і успішному ремонту, який продовжить термін її служби. Рекламні ПВХ аеростати можуть підняти великий вантаж, а їх діаметр може коливатися від 2 до 7 метрів, а довжина аеростату у вигляді дирижаблю може перевищувати 10-12 метрів. Найпопулярнішим і оптимальним розміром для повітряної кулі є діаметр 3 метри. Але варто пам’ятати, що чим більший аеростат, тим більше він привертатиме до себе уваги. Крім того величезні розміри фігур будуть ідеальними для нанесення на них рекламних гасел або зображень.

Повітряна куля – це некерований (вільний) аеростат кулеподібної форми, що літає в напрямі повітряний течій, тобто здатний до самостійного підйому над поверхнею землі без можливості переміщення проти потоків повітря. Використання повітряних куль в рекламних акціях відомо вже давно і недаремно – яскраві, красиві і веселі надувні кулі можуть затьмарити будь-який інший спосіб реклами. Адже поєднання кольорів може бути абсолютно будь-яким, а одноколірна або повнокольорове поліграфічне нанесення і матеріали з яких виготовляються рекламні повітряні кулі, роблять їх міцними, довговічними і аеродинамічними за будь-якої погоди. Їм не страшний вітер (до 10-12 м/с), деякі з них не бояться навіть снігу і граду – настільки міцний матеріал оболонки.

Сьогодні виробники пропонують високотехнологічні аеростати, в конструкцію яких входить нагнітач повітря, який дозволяє оболонці надуватися самостійно протягом декількох хвилин. Такі аеростати робляться з дуже міцної тканини і на них дається гарантія близько 15 років.

Невеликі рекламні аеростати не можуть мати систему навігації і управління, але її можуть мати великі аеростати (дирижаблі) каркасної конструкції.

Великим плюсом повітряної кулі, як рознощика реклами є те, що на вітрі куля обертається навколо своєї осі, отже, реклама видна з усіх боків, тоді як плакат можуть бачити тільки однобічно й то, якщо підійти до нього на незначну відстань. На «боки» повітряних куль можуть наноситися логотипи, рекламні гасла, слогани, а також вони части використовуються в роздавальних цілях.

Рекламні повітряні кулі можуть бути використані не тільки для реклами, але і за своїм прямим призначенням – для декору будь-якого заходу. Адже увагу ока привертає, перш за все, не реклама на кулі, а яскравий і великий барвистий декораційний акцент на небі або в приміщенні. Рекламні повітряні кулі можуть використовуватись як і в приміщеннях як елемент декору (відносно невеликі у відносно великих приміщеннях), так просто неба (як правило, великі кулі-аеростати). Але варто відзначити, що останнім часом з метою декоративною метою все частіше використовуються фігурні аеростати у вигляді логотипів, героїв серіалів, продуктів тощо.

Існує декілька способів нанесення зображень на повітряні кулі. Перший, дуже швидкий, але не завжди оптимальний спосіб – це нанесення зображення шляхом вирізання його на самоклеючій плівці різних кольорів. Плівка приклеюється на поверхню досить міцно, проте, при цьому не завжди виходить створити якісну картинку, оскільки плівка одноколірна, хоча і яскравого кольору, отже, градієнтних переходів на ній немає і бути не може. Крім того, чітко видно межі плівки при близькому розгляді, хоча вони майже або зовсім непомітні зі значної відстані. Основним мінусом нанесення зображення таким способом є те, що плівка при наклеюванні може зморщитися і зморшки стають тим неприглядніші, чим більше наноситься на кулю зображення. Однак і цей мінус не такий помітний здалеку.

Другий спосіб, відмінний від першого – це нанесення на поверхню зображення за допомогою друку на самоклеючій плівці, яка згодом розміщується прямо на поверхні кулі, як і в попередньому випадку. Даний спосіб набагато якісніший, оскільки при друку можливо точне відтворення кольорів, а крім цього в зображенні можна використовувати ту кількість барв, яка необхідна, на противагу від першого способу, де можливе використання лише певних кількох кольорів.

Третій спосіб нанесення зображення на аеростат – це нанесення зображення не на саму його поверхню, а на тканину, яка може бути розміщена на аеростаті або під ним. Проте, таке зображення також не досить якісне, оскільки дуже помітно, що нанесене воно не на саму поверхню, а на тканину, що дещо псує загальний вигляд. Та й картинка буде не такою яскравою, як при нанесенні на плівку[76].

Під час проведення виставок, аеростати можуть бути не тільки красивим і стильним рекламним об’єктом, але і можуть виконувати роль підвісного покажчика. На повітряну кулю, може бути нанесена корисна інформація, яка буде відображати основну суть самого стенду, розташованого внизу, під нею. Таким чином відвідувачі побачать вгорі рекламний покажчик і легко знайдуть необхідний їм стенд. Тим більше, для запуску повітряних об’єктів в приміщенні, ні у кого не треба отримувати дозвіл, окрім організаторів виставки, тоді як для запуску їх на вулиці, потрібен дозвіл відповідних адміністративних установ – аеростати, запущені в небо потрапляють у повітряний простір, отже, їх політ повинен узгоджуватися, як і політ повітряного транспорту.

Самі по собі аеростати багатофункціональні – можуть розвеселити дітей, змусити дорослих людей відчути масштабність заходу, зробити бренди або рекламні гасла помітними для засобів масової інформації, адже великі повітряні об’єкти обов'язково потраплять в об'єктив фото або відеокамери, навіть якщо спеціально їх не знімати. Крім того, емблема буде набагато краще запам'ятовуватися, якщо для її просування використовуватимуться аеростати.

Одна з сучасних моделей аеростату – це гелієвий аеростат «Сфера-екран» з полівінілхлориду, на якому зі значної відстані в темний час доби можна спостерігати відеотрансляцію зображення.

Дуже популярні останнім часом стали аеростати неправильної складної спец форми (фігурні), з великою кількістю додаткових елементів, виконані у вигляді будь-яких предметів рекламованого продукту, улюблених героїв та значного розміру. Великі аеростати можуть виконувати відразу кілька функцій – вони можуть слугувати рекламними плакатами оригінального виду, а можуть бути й вуличними покажчиками, які привертатимуть увагу прохожих до об’єкту, якщо будуть розміщені перед входом або на даху будівлі. Хоча даний спосіб залучення уваги годиться лише в безвітряну погоду і не надто високо розміщений, інакше відвідувачі можуть помилитися декількома кварталами.

Спеціально можуть виготовлятися аеростати з підвищеною вітростійкістю сигароподібної форми, забезпечені стабілізаторами з додатковими пристроями для керованого і контрольованого переміщення в повітрі – аеродинамічні. Це дирижаблі.

Дирижаблі – це аеростати, які мають витягнуту форму і можуть підніматися на велику висоту і, маневруючи у повітрі, перебувати на висоті навіть при досить сильному вітрі. Дирижаблі також як і інші аеростати можуть носити на своїй поверхні зображення або написи з рекламною метою. Хвостові стабілізатори дирижаблів підтримують їх в горизонтальному польоті протягом тривалого проміжку часу. Дирижабль оснащується декількома двигунами, він може йти проти потоків вітру, він управляється автоматом або людиною. Саме завдяки тому, що дирижабль є цілком керованою конструкцією, і виникла його назва. Слово «дирижабль» або «dirigeable» походить з французької мови та перекладається як «керований». Дирижаблі, незважаючи на зовні великі розміри, і уявну неповороткість, дуже маневрені і легкі для підйому.

За всю історію свого існування дирижаблі використовувалися досить різнопланово – на них відбувалися приватні та комерційні польоти, вони брали участь в змаганнях, на них перевозилися вантажі і навіть боєприпаси у воєнний час, вони можуть бути радіоцентрами, але останнім часом дирижаблі стали використовуватися трохи інакше – вони перебазувалися в сферу реклами. Сьогодні рекламодавці активно використовують таку характеристику дирижаблів як значну вантажопідйомність і маневреність з великогабаритним вантажем – дуже часто, крім реклами, що наноситься на поверхню самого дирижабля, використовуються додаткові рекламні носії або фігури, що символізують рекламований об'єкт, які підвішуються під дирижабль. Така нестандартна споруда може привернути набагато більше уваги, ніж просто реклама на поверхні дирижабля.

Дирижаблі можуть використовуватися неодноразово і в різних проектах, тому переважно інформація на них наноситься за допомогою знімних носіїв-полотнищ.

Керовані аеростати (дирижаблі) можуть також досить ефективно використовуватись і як літальний пристрій, на якому встановлена автономна відеокамера, що дозволяє оглядати сценічний простір з висоти пташиного польоту і передавати зображення як на світлодіодні екрани, так і на пульт режисера відеозйомки заходу. Вид з висоти – один з найбільш привабливих для глядача ракурсів, що дозволяє оцінити масштаб масового заходу ніби з боку.

Конструкція дирижабля виготовляється з особливо міцної тканини, яка перешкоджає виходу назовні летючого газу – гелію (іноді водню), проте, якщо політ дирижабля розтягнеться на довгий час, він потребуватиме регулярної дозаправки, в іншому випадку, просто втратить свої летючі властивості. Дирижабль може запускатися в будь-яку погоду, проте сильний вітер, холод і інші агресивні погодні умови, можуть чинити перешкоди нормальному польоту дирижабля, а, крім того, можуть сприяти його швидкому зниженню через втрату летючих властивостей.

Фахівці констатують, що останнім часом використання великих дирижаблів, все ж є не надто актуальним, оскільки утримувати великий дирижабль дуже клопітно і дорого. Тому поступово останнім часом набув неабиякої популярності ще один тип дирижаблів, так званий, дирижабль-імітатор, який насправді є звичайним прив’язним або некерованим аеростатом, який просто виготовляється у формі дирижабля. Через схожість таких аеростатів з дирижаблями їх часто теж називають «дирижаблями». Викорінити цю помилкову термінологію неможливо. Умовно можна виокремити їх в категорію «аеростатів в формі дирижабля». В такого аеростата навіть є хвостові лопаті-стабілізатори, як у справжнього дирижабля, однак управлятися людьми або машиною такий дирижабль не може. Тому, він просто підв'язується на мотузці і наповнюється газом, легшим за повітря, зазвичай це гелій, який і допомагає імітаторові дирижабля злетіти.

Така конструкція обходиться організаторам набагато дешевше, ніж справжній дирижабль, а ефект, може здатися на перший погляд, той самий, що і від появи справжнього дирижабля. Але насправді дирижабль має суттєві переваги перед імітатором. Так, недорогий імітатор-дирижабль, що висить на одному місці, безумовно помітять, оскільки він красивий і незвичайний, також як і помітять нанесену на нього рекламу. Він обов'язково потрапить в об'єктиви фотокамер, на шпальти газет і журналів. Однак для відео та телевізійних камер він не такий привабливий, як справжній дирижабль, що постійно курсує над місцем події, і тому регулярно потрапляє в їх об'єктиви.

Однак, при всіх своїх перевагах, аеростати мають і недоліки. Головний це їх залежність від примх вітру. Якщо аеростат округлої та сигароподібної форми, то наявність слабкого вітру прийнятно, якщо ж аеростат виготовляється довільної форми, то навіть слабкий вітер може змусити фігуру крутитися навколо своєї осі в будь-яку сторону і з величезною швидкістю, що може виглядати неестетично та ризиковано.

Не менш важливим є умова обов'язкової планової експлуатації надувних конструкцій. Зокрема, для підтримки їх літальних властивостей, необхідно постійно підтримувати цілісність оболонки конструкції. Якщо оболонка має хоча б дрібні, невидимі оком тріщини, вона обов'язково буде пропускати гелій, отже, кулю доведеться регулярно дозаправляти, що дуже клопітно і дорого. Дешевше обходяться аеростати, надуті звичайним повітрям, в цьому випадку, дорогої дозаправки не буде потрібно, однак же, така куля не буде літати і її доведеться підвішувати до конструкції, що знаходиться вище неї, що також проблематично.

У разі ж використання аеростата на значній висоті його підйом необхідно узгодити з територіальною адміністрацією, а іноді і з підрозділами ППО, оскільки такі аеродинамічні конструкції, що знаходиться в небі можуть заважати повітряному сполученню, яке розраховується по секундах.

Квіти дуже характерні для будь-якого свята (за винятком, можливо, Нового Року). Тому використання квіткових композицій в оформленні свят завжди вельми доречно. Абсолютно фантастичну атмосферу свята допоможуть створити надувні квіти або цілі пневмогірлянди (надувні гірлянди) квітів.

Пневмогірлянди широко використовуються для святкового оформлення міських урочистостей, фасадів будівель, концертних майданчиків, навіть, пам’ятників. Так, наприклад, 8 травня 2015 року руфером Мустангам було прикрашено пам’ятник «Батьківщина-Мати» в Києві, що розташований на території Національного музею історії України у Другій світовій війні. Як стверджують блогери, вінок з маків був зроблений з надувного поліестеру, на зразок того, що використовується в повітряних кулях. Повітря нагніталось через канали подач.

Вони можуть буди статичні та динамічні – розпускатися саме в той момент, коли це буде доречно. Тобто, серед надувних квітів і гірлянд є особливий вид надувних декорацій, що створюють на очах глядачів ефект розкриття. Такі «живі» надувні квіти можуть розпускатися і радувати погляди публіки як в приміщенні, так і на вулиці, як влітку, так і взимку, як вдень, так і в темний час доби. Вони можуть бути практично будь-якого розміру. В оформленні заходу можна поєднувати квіткові композиції з іншими аудіовізуальними ефектами, що відкриває величезний простір для творчості.

Надувні гірлянди можуть бути найрізноманітніших форм – геометричні фігури; з флористичною тематикою: іриси, гвоздики, лілії, троянди тощо; змішаної тематики (фауна і флора), з фігурами тварин (наприклад, пневмофігура «сколопендра» з ефектом руху). Різноманітність гами кольорів та дизайну робить пневмогірлянди незамінним прикрасою свят. Надувні квіти та гірлянди з них – універсальний продукт для оформлення, як масштабних свят, шоу-програм, в тому числі і на телебаченні, так і для оформлення експозицій і просто сценічних майданчиків. Застосування пневмогірлянд з ефектом розкриття завжди виправдано і спонукає надовго запам'ятати захід, оскільки несе великий емоційний заряд – ефект несподіваної трансформації надувної конструкції завжди безпрограшний. Режисерові залишається тільки правильно розставити акценти, щоб якомога сильніше вразити глядачів шоу-вистав, вуличних виступів або концертів. Створюється ефект неочікуваного свята, що розгортається безпосередньо перед очима в глядачів одночасно з розкриттям великих і яскравих квітів, які з’являються зі щільного джгута тканини. Поява гігантських надувних бутонів відбувається зі звуковим ефектом, квіти виростають на очах, з тріском розкриваючи замаскований в декораціях тканинний пневморукав. Технічно конструкція пневмогірлянди дозволяє отримати ефект автоматичного розкриття надувних квіток послідовно одна за одною.

Надувні квіти з ефектом розкриття можуть застосовуватись не тільки у вигляді пневмогірлянди, але і як окремий надувний елемент-квітка, у вигляді бутону, що розкривається. Він може бути встановлений як між пневмогірляндами, так і як незалежний елемент оформлення сценічного простору. При цьому «живий бутон» можна ефектно підсвітити зсередини.

Раптова поява пневмоквітів або розкриття пневмогірлянд на водній поверхні в поєднанні зі світловими ефектами не може не залишити нікого байдужим. Наприклад, латаття може плавати на воді, а за командою з режисерського пульту розпускатиметься. Паралельно можливі варіанти дизайну середовища з підсвічуванням квітів та з вистрілюванням серпантину при розкритті квітки з трубки-тичинки. Нові мультимедійні можливості управління динамічними надувними декораціями (гірляндами, фігурами) надають фактично безмежне поле для режисерів і сценографів масових заходів. Уявіть собі враження від автомобіля, який прикрашено величезними квітами, кожна з яких розкривається і закривається, а вночі ці рухи ще й забезпечені сяйвом, що створюється сотнею світлодіодів. Вражаюче ефектно виглядала завіса з 50-ти вертикальних лілій-гірлянд, які розпускалися на очах в глядачів під час концертів Американської співачки Шер.

Пневмогірлянди та пневмоквіти – це яскраві цікаві декорації, які не несуть складностей у використанні, при експлуатації не вимагають спеціального устаткування, а також займають небагато місця при зберіганні. Динамічні пневмодекорації, до яких належать і пневмогірлянди та пневмоквіти, не тільки великі, яскраві і красиві, вони ще й встановлюються в рекордно короткий час, крім цього, кожна декорація може бути забезпечена автономним пультом управління, який зможе керувати рухом декорації.

Багато пневмоконструкцій можуть створювати свідомі, але хаотичні рухи, які під звуки музики карнавалу будуть виглядати як справжнісінький танець. Це можуть бути надувні фігури, імітатори вогню, аерофонтани тощо. А якщо танцювати буде не якась там морська зірка чи квітка, а аеромен, то це видовище обов'язково потрапить під об'єктиви фотокамер, оскільки безумовно зачаровуватиме своєю пишністю і видовищністю. Аеромени здатні танцювати біля сцени протягом всього свята, і в той же час, створювати стиль і завершувати оформлення сцени. Вони можуть служити покажчиками для того, щоб відвідувачі вже точно не пройшли повз такого веселого павільйону. Аеромен – це не тільки стилізована рухома фігура людина, під цією назвою існують будь-які динамічні пневмофігури: стели, квіти тощо. Вони здатні оживити своєю присутністю будь-який захід. Основна їхня функція – здивувати, справити враження, привернути увагу публіки.

Висота аеромена може сягати 9 м. Повітроопорність та рухомість кожному аеромену надає потужний вентилятор.

Холодне сценічне полум'я поступово завойовує великий і малий сценічний простір, привносячи в оформлення динаміку, жвавість і неповторну чарівність природного вогню. Імітація відкритого вогню – досить популярний і абсолютно безпечний спецефект, що замінює використання відкритого полум'я. Прилади імітації вогню використовується на презентаціях і в шоу-програмах. Ефект палаючого полум'я досягається за допомогою вентилятора і прожекторів. «Шовкове полум'я»: в першу чергу це безпека, оскільки вогонь є несправжнім, тобто, штучним. З першого погляду не видно чи коливається полум’я від вітру, чи від вентилятора. Імітація живого полум'я виглядає більш ніж реалістично навіть з близької відстані, скажімо, близько 1 метра. Існує величезна безліч пристроїв для створення штучного вогню – від маленьких настільних плошок та ручних факелів з ледь помітним клаптем червоного шовку, що майорить в променях світлодіодного підсвічування до величезного розміру професійних систем з потоками шовкового полум'я, що досягає висоти 15 метрів і керованих дистанційно за DMX-протоколом.

Оригінальний різновид надувних конструкцій, які здатні до самостійного переміщення в автономному режимі, повторюючи рух оператора (артиста або статиста), який знаходиться всередині неї – надувні костюми або пневмокостюми. Форми надувного костюма можуть бути довільного розміру і форм: у вигляді тварин, героїв казок, фігур для промо акцій.

Пневмокостюми виконуються з високоякісного нейлону і штучного хутра. Вони дуже зручні у використанні, легко поміщаються в сумку. Сучасні виробники змогли домогтися того, щоб вони перестали боятися будь-яких погодних умов, стали міцними і легко ремонтувалися в разі виявлення пробоїни або інших неполадок. Крім того, костюми стали оснащуватися все більш досконалими системами управління – тепер, щоб надути величезний костюм, досить почекати всього лише 10-20 секунд. Після цього, велетенська фігура веселого чоловічка, мультяшного персонажа або тварини, протягом багатьох годин буде справжньою окрасою будь-якого приватного чи корпоративного свята, весілля чи дитячого свята, театралізованої постановки чи рекламної акції вуличного карнавалу чи демонстрації – не має значення. При цьому оператор костюму буде себе прийнятно почувати протягом всього часу, поки буде проводитися захід. Крім того, пневмокостюми не є занадто громісткими і ходити в них легко може кожна доросла людина.

У деяких випадках аніматор надувного костюма може замінюватися електромеханічним пристроєм. Такий надувний костюм буде управлятися дистанційно, і називається «Пневморобот».

Оригінальним способом оформлення театралізованого заходу можуть стати зорби (сфери). Зорб – це велика прозора куля, надувна сфера з внутрішньою порожниною для катання. Зорби теж можна віднести до особливого виду пневмокостюму, оскільки її оператором теж є людина, що знаходиться в середині. Але, якщо у пневмокостюмі оператора не видно, то в зорбі він повністю на виду через прозорість матеріалу зорбу. Зовнішній діаметр зорба – 3,5 м, внутрішній – 1,8 м. Палітра кольорів досить широка, але вони завжди прозорі. Загалом, зорб призначений як атракціон для скочування людей з пагорбів та інших височин. Але й може рухатися по плоскій поверхні, за рахунок зусиль людини, яка знаходиться всередині. Це фантастичне видовище – рухаються великі повітряні кулі, в череві яких знаходиться жива людина.

Повернімось до пневмороботів. Отже, пневмороботи – це надувні фігури, в середині яких знаходиться механізм, який дозволяє цьому об’єкту бути динамічним за рахунок дистанційного управління. Сфера їхнього застосування на сьогоднішній день – музеї, виставки, шоу-програми. Цим, власне, і обумовлюється спосіб їх використання. Наприклад, мегазавр, що рухає щелепами, шиєю, повертає всім корпусом, слугуватиме для демонстрації способу поведінки живих динозаврів; спіральний робот, що закручується в спіраль заввишки 3,5 м., виробляючи при цьому густий сценічний дим і чудово сприймаючи зовнішнє освітлення, може використовуватися для оформлення різних сценічних шоу або для прикраси свят, виставок і т. п.

Сьогоднішня якість виробництва пневмороботів робить їх схожими на вдосконалені рухомі воскові фігури. Так, наприклад, справляє незабутнє враження на глядачів фігура-кіборг художника П.Я. Пясецького.

Деякі роботизовані пнефмофігури модуть справляти на глядачів таке сильне враження, що достойні «виступати» на сцені, складаючи конкуренцію поп-зіркам. Так, наприклад електромеханічний робот «Динозавр» довжиною 6 м, 8 автономних пневмоциліндрами дозволяє рухатися фігурі з 8 ступенями свободи – динозавр встає в повний зріст з положення лежачи. Управління кіборгом здійснюється за допомогою 2 джойстиків. У комплект входить система звуковідтворення і докладний саундтрек риків динозавра.

Вражаюче дивує як на сцені в закритому приміщенні, так і як фрагмент ландшафтного дизайну електромеханічний робот-метелик з крилами за проектом замовника. Він реалістично махає крилами (хвильовий ефект). Розмах крил 1,2 м.

Питання для самоконтролю.

1. У чому полягає новизна архітектури концертного залу Ark Nova («Новий Ковчег») архітектора Арата Ісозакі та скульптора Аніш Капура?

2. Які види надувних конструкцій використовуються на сьогодні для організації декораційного оформлення сценічного простору?

Завдання для самостійної роботи.

1. Порівняйте переваги і недоліки використання різних наповнювачів аеростатів (гаряче повітря, водень, гелій).

2. Складіть каталог елементів для статичного аеродизайну.

3. Складіть каталог елементів для динамічного аеродизайну.

4. Складіть каталог елементів з пневмоархітектури.

Тести

1. Як називається літальний апарат легший за повітря, що складається з оболонки, заповненої легким газом, і корисного навантаження і використовується в сучасних театралізованих заходах?

а. Аеростат.

б. Геостат.

в. Модульна аеродинамічна конструкція.

г. Аеромодуль

2. Якої форми виготовляються аеростати?

а. Літака-дрона.

б. У формі кулі.

в. У формі кулі та витягнутої опуклої форми.

г. Будь-якої.

3. На які групи поділяються наземні надувані конструкції відносної їхнього призначення?

а. Заповнені гарячим повітрям, воднем і гелієм.

б. Мікроконтрукції, мініконструкції, медіконструкції, мегаконструкції.

в. Надувні споруди і елементи візуального оформлення.

г. Збірні і нерозбірні

4. Встановіть відповідність між зображенням і назвою надувної конструкції.

Зображення

1. 2. 3. 4. 5.

Назва

а. Аеромен

б. Пневмостенд

в. Пневматичний сценічний навіс

г. Геостат.

д. Аеростат.

е. Пневмокостюм

	а	б	в	г	Д	е

5. Як називається штучно створене середовище, що характеризує місце дії або створює відвернений зоровий образ?

а. Чергова декорація

б. Декорації

в. Перспективна декорація

г. Тверда декорація<