1. Економічною основою натурального господарства є:
а) сільське господарство;
б) домашня промисловість;
в) патріархальне господарство;
г) примітивна сільська община;
д) феодальний маєток;
е) усі відповіді правильні.
2. Історична межа натуральної організації виробництва як її єдина і абсолютна форма — це:
а) поступове відокремлення ремесла від домашньої промисловості;
б) перший великий суспільний поділ праці;
в) феодальний спосіб виробництва;
г) селянське господарство;
д) домашня промисловість.
3. Необхідною умовою виникнення товарного виробництва і обміну є:
а) суспільний поділ праці;
б) перший великий суспільний поділ праці;
в) обмін надлишками вироблених продуктів між племенами і общинами;
г) другий великий суспільний поділ праці;
д) виникнення і розвиток ремісничого виробництва.
4. Товарне виробництво є такою організаційною формою суспільного виробництва, за якої:
а) продукти виробляються для задоволення суспільних потреб;
б) в економіці панує приватна власність на основні матеріальні чинники виробництва (землю і засоби виробництва);
в) продукти виробляються виробничими одиницями не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж на ринку;
г) існує ринок, на якому відбувається обмін товарів.
5. Властивості, що характерні для продукту як товару, — це:
а) виробництво для задоволення власних потреб;
б) споживна вартість (корисність);
в) рідкість (обмеженість);
г) вартість;
д) продукт праці.
6. Засновниками неокласичної теорії вартості є такі економісти:
а) А. Маршалл;
б) К. Менгер, Є. Бем-Баверк, Візер, Дж. Кларк, А. Маршалл;
в) Дж. Кларк, Дж. Кейнс;
г) Ф. Кене, П. Самуельсон;
д) А. Маршалл, К.Маркс, Д. Рікардо.
7. Неокласична теорія з погляду проміжку часу розрізняє такі види вартості:
а) ринкову і нормальну вартість;
б) вартість втрачених можливостей;
в) цінність речі, що вимірюється величиною граничної корисності цієї речі;
г) тільки ринкову вартість.
8. Закон вартості орієнтує товаровиробників на те, щоб:
а) вони повсякчас оптимізували виробничі ресурси і використовували їх на межі виробничих можливостей;
б) товари за своїм обсягом, структурою та якістю відповідали повністю суспільним платоспроможним потребам;
в) вартість кінцевого суспільного продукту була найнижчою з усіх можливих варіантів виробничого процесу;
г) усі відповіді правильні.
9. Види ремесла, які припинили або майже припинили своє існування:
а) кушнірне, капелюхове, дубильне;
б) виробництво бронзи, скла, кераміки, шпалер, килимів;
в) ремонт фабричних і заводських виробів;
г) виготовлення кріплень, металевого оснащення та інших металовиробів.
10. Класичним вираженням розвиненої форми товарного виробництва є:
а) швидкий розвиток світової торгівлі;
б) капіталістичний спосіб виробництва;
в) перетворення робочої сили в товар;
г) виникнення і розвиток великих фабрик, заводів, гігантських корпорацій;
д) усі відповіді правильні.
11. Яке з визначень простої, одиничної, чи випадкової, форми вартості є правильним:
а) одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає безліч інших товарів, що перебувають в еквівалентній формі вартості;
б) одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає тільки один інший товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості;
в) безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості;
г) безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає безліч товарів, що перебувають в еквівалентній формі вартості.
12. Яке з визначень повної, або розгорнутої, форми вартості є правильним:
а) одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає безліч інших товарів, що перебувають в еквівалентній формі вартості;
б) одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає тільки один інший товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості;
в) безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості;
г) безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає безліч товарів, що перебувають в еквівалентній формі вартості.
13. Яке з визначень загальної, чи грошової, форми вартості є правильним:
а) одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає безліч інших товарів, що перебувають в еквівалентній формі вартості;
б) одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає тільки один інший товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості;
в) безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості;
г) безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає безліч товарів, що перебувають в еквівалентній формі вартості.
14. Гроші як міра вартості — це:
а) засіб покриття певних зобов’язань;
б) засіб кількісного визначення величини вартості іншого товару;
в) засіб уособлення одиниці вартості;
г) засіб придбання необхідного товару;
д) засіб зберігання купівельної сили.
15. Гроші як купівельний засіб — це:
а) засіб покриття певних зобов’язань;
б) засіб кількісного визначення величини вартості іншого товару;
в) засіб сплати боргів чи надання кредиту без відповідного зворотного руху товарів;
г) засіб придбання необхідного товару;
д) засіб зберігання купівельної сили.
16. Гроші як засіб платежу — це:
а) засіб покриття певних зобов’язань;
б) засіб кількісного визначення величини вартості іншого товару;
в) засіб сплати боргів чи надання кредиту без відповідного зворотного руху товарів;
г) засіб придбання необхідного товару;
д) засіб зберігання купівельної сили.
17. Гроші як засіб збереження вартості — це:
а) засіб покриття певних зобов’язань;
б) засіб кількісного визначення величини вартості іншого товару;
в) засіб сплати боргів чи надання кредиту без відповідного зворотного руху товарів;
г) засіб придбання необхідного товару;
д) засіб зберігання купівельної сили.
18. Сутністю інфляції є:
а) емісія грошей;
б) зменшення купівельної спроможності грошової одиниці;
в) зростання швидкості обігу грошей;
г) зменшення обсягу виробленої продукції.
19. Причинами інфляції є:
а) зростання швидкості обігу грошей;
б) емісія грошей;
в) порушення закону грошового обігу, коли кількість наявних неповноцінних грошей в обігу перевищує потребу в них;
г) зменшення обсягу виробленої продукції.
20. Чи вірним є твердження, що формули К. Маркса (М = Т × Ц / Ш) та І. Фішера (М · V = P · Q) мають значення лише за золотомонетного стандарту, а у разі переходу до кредитно-паперових грошей вони його втрачають:
а) так;
б) ні.
Модуль № 2.
