СІМЕЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ, ПЛАНИ І ЗАВДАННЯ
ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
(Факультет цивільної та господарської юстиції)
м. Одесса
Авторський колектив:
К.М. Глиняна – к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права;
О.І. Сафончик – к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права.
ВСТУП
У сучасній правовій науці зростає роль не лише цивільного права, а й сімейного права також. У системі вищої юридичної освіти цивільне і сімейне право є фундаментом підготовки кожного висококваліфікованого правознавця. У зв’язку з цим підвищується роль і значення навчально-методичної роботи в сфері правового регулювання сімейних правовідносин як навчальної дисципліни.
Запропоновані методичні матеріали охоплюють процес вивчення питань сімейних правовідносин в структурних підрозділах Національного університету «Одеська юридична академія», в яких цивілістична спеціалізація є основною.
Слід звернути увагу на той факт, що навчально-методична робота в галузі викладання цивільного та сімейного права повинна базуватися на чітких концептуальних принципах, які визначають предмет і систему вивчення. Сімейне право є провідною підгалуззю права в національній правовій системі і визнається у всіх правових системах світу.
Концептуальним джерелом правового регулювання сімейних правовідносин України є Конституція України, яка містить норми прямої дії. Вона має вищу юридичну силу. Тому всі цивільно - правові норми повинні відповідати Конституції України і не можуть їй суперечити.
Основним кодифікованим джерелом регулювання сімейних правовідносин є Сімейний кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 і вступив в дію з 1 січня 2004 року, який регулює особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між подружжям, членами сім’ї та іншими родичами. Слід також враховувати положення чинного Цивільного кодексу України, який був прийнятий 16 січня 2003 і вступив в дію з 1 січня 2004 року, і регулює також особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між суб’єктами цивільного права в сучасному суспільстві. Зміст кодексу базується на нових концептуальних засадах, які відповідають світовим тенденціям еволюції приватного права, національної та міжнародної практики.
Основним завданням вивчення курсу є систематизоване засвоєння і закріплення у студентів теоретичних знань про принципи, категоріях і положеннях науки сімейного права, навчання студентів правильному орієнтуванню в сімейному законодавстві, вмінню правильно і обгрунтовано застосовувати конкретні норми чинного сімейного законодавства.
Прийняття та Сімейного кодексів України супроводжується активними науковими розробками, дослідженнями, сучасним аналізом існуючих сімейних правовідносин. Тому студентам при підготовці до занять слід систематично вивчати матеріали правових періодичних видань, а також різних інтернет ресурсів, які містять діючу законодавчу базу, наукові дослідження та відповідну навчальну літературу з питань сімейних правовідносин.
Запропонований практикум містить методичні поради та рекомендації щодо проведення теоретичних і практичних семінарських занять з питань правового регулювання сімейних правовідносин.
Готуючись до семінарських занять, студентам необхідно уважно ознайомитися з планом заняття і списком нормативно - правових актів та джерел, рекомендованих для вивчення питань теми. Вони повинні засвоїти методичні вказівки, вивчити відповідні питання в конспекті лекцій і навчальній літературі, опрацювати нормативно - правові акти з даної теми, ознайомитися з науковими працями з рекомендованого списку літератури, можливо, підготувати доповідь за тематикою, яка вказується до теми семінарського заняття.
Використовуючи досліджуваний матеріал та нормативно-правові акти, студенти повинні вирішити завдання, виконати завдання і проаналізувати інший практичний матеріал, який пропонується до теми. При вирішенні завдань, слід звернути увагу на той факт, що в тексті завдання сформульовані конкретні питання, які відносяться до досліджуваної теми і певної життєвої ситуації, описаної в умові завдання. Відповідно рішення задачі повинно містити повний і всебічний правовий аналіз запропонованої ситуації з зазначенням всіх необхідних для правильного вирішення нормативно-правових актів, що регулюють запропоновані правовідносини. Відповідь на поставлені в задачі питання повинен бути конкретним (однозначним), повним, теоретично і законодавчо обґрунтованим, з обов’язковим посиланням на конкретні правові норми чинного цивільного та сімейного законодавства. Обов’язково слід використовувати в процесі вирішення завдань відповідні Постанови Пленуму Верховного Суду України (у тих випадках, коли такі Постанови регулюють викладені в задачі правовідносини).
Студенти можуть пропонувати різні варіанти вирішення завдань, аргументуючи свою думку посиланнями на чинне законодавство. При цьому викладач повинен провести аналіз запропонованих варіантів рішення і вказати на правильний варіант рішення. Якщо правильних варіантів вирішення кілька, то викладач повинен вказати на оптимальне рішення задачі виходячи з умов ситуації. Рекомендується проводити на заняттях рішення задачі у форматі дискусії з виступом різних студентів, з приводу вирішення однієї і тієї ж задачі, у разі наявності у них різних рішень та / або різної аргументації рішення.
Крім завдань, практикум містить також тестові завдання, ділові ігри, питання для самопідготовки, що сприяють кращому засвоєнню досліджуваного матеріалу.
Мета вивчення навчальної дисципліни «Сімейні правовідносини»: формування системи теоретичних знань з питань сімейного права та придбання практичних навичок вирішення конкретних життєвих ситуацій у сфері сімейних відносин.
Завдання:
- вивчення теоретичних положень дисципліни «Сімейнні правовідносини»;
- аналіз практики застосування сімейного законодавства;
- набуття вмінь та навичок застосування сімейно-правових норм, прийняття законних та обґрунтованих рішень, складання окремих правових та процесуальних документів у сфері шлюбу та сім’ї.
У результаті вивчення навчальної дисципліни «Сімейні правовідносини» студент повинен
знати: основні проблемні питання сімейного права; закономірності розвитку сімейного права; новітні тенденції у правовому регулюванні сімейних відносин; основні напрямки правозастосовчої практики у сфері шлюбу та сім’ї; наукові підходи щодо основних понять та категорій сімейного права;
вміти: тлумачити сімейно-правові норми; давати вірну юридичну кваліфікацію обставинам справи щодо сімейних відносин; визначати форми та способи захисту сімейних прав та інтересів; надавати консультації з проблемних питань сімейного права; складати проекти договорів у сфері шлюбу та сім’ї та інші документи щодо здійснення та захисту сімейних прав та інтересів.
Підсумковою формою контролю є іспит.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Загальні засади правового регулювання сімейних правовідносин.
Рекомендована кількість годин - 4 години.
Методичні вказівки.
При визначенні місця сімейного законодавства у системі права необхідно насамперед враховувати особливості традиції приватного права в Україні, які полягають у співіснуванні і одночасному впливі в Україні Західної і Східної традицій приватного права. Це зумовило особливість українського цивільного права, яке полягає в тому, що інститути речового і зобов'язального права мають основою принципові положення римського права (як правило, в німецькій інтерпретації), в той час як сімейне і частково спадкове право тяжіють до Східної традиції. Ця особливість повинна бути врахована і у процесі правотворчості, і при тлумаченні та застосуванні норм цивільного права. Поки що цей чинник враховується недостатньо. У результаті, наприклад, через дискусії стосовно місця сімейного права у системі українського права, співвідношення ЦК і СК створюються додаткові перешкоди комплексному оновленню цивільного законодавства.
Для правознавства багатьох країн, що належали до так званої «соціалістичної» системи права, характерним було намагання виділити сімейне законодавство в окрему галузь, з прагненням надати останньому в перспективі статусу не складових частин права приватного, а самостійних галузей національного права. В Україні поділ права на приватне і публічне, а також віднесення сімейних відносин до сфери цивільно-правового регулювання досі залишається предметом дискусій.
У процесі вивчення даної теми слід звернути увагу, насамперед на питання про місце сімейного права в системі права України належить до числа найбільш дискусійних. Особливої актуальності це питання набрало в умовах проведеної кодифікації цивільного та сімейного законодавства. Радянська правова доктрина вважала, що сімейне право, створюючи єдину і чітку систему, входить в якості складової самостійної галузі в загальну систему права. У сучасній юридичній літературі склалося два основних підходи щодо місця сімейного права в системі права і, відповідно, щодо галузевої приналежності відносин, які виникають між членами сім’ї: 1) сімейне право є підгалуззю цивільного права і, відповідно, сімейні правовідносини є різновидом цивільних; 2) сімейне право є самостійною галуззю права.
Специфіка предмету сімейного права обумовлена, перш за все, специфікою сімейних відносин, які на відміну від цивільних правовідносин, в більшості своїй, мають особистий і тривалий характер, виникають між фізичними особами, пов’язаними між собою певним сімейним статусом.
Метод сучасного сімейного права можна охарактеризувати як диспозитивно-імперативний метод регулювання, оскільки чинне сімейне законодавство України допускає укладення договору між членами сім’ї, якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. У той же час в чинному сімейному законодавстві збережено багато й імперативних засад регулювання сімейних відносин, зокрема, щодо обов’язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття і визначення мінімального розміру аліментів, щодо форми шлюбу тощо. Але проблема предмету та методу сімейного права має розглядатися з точки зору сучасного розвитку сімейних відносин в Україні та їх правової регламентації, виходячи із загальних тенденцій розвитку суспільства та права.
Говорячи про принципи сімейного права, слід враховувати загальні засади, тобто ті універсальні принципи, які є основою усього сімейного права України, визначаються у ст. 7 СК. Крім них, існують також додаткові принципи, на яких ґрунтуються норми окремих сімейно-правових інститутів: засади визначення правового становища подружжя, засади відносин батьків і дітей тощо. Слід зазначити, що у ст. 7 СК міститься досить широкий (але не вичерпний) перелік основних засад регулювання сімейних відносин.
Визначаючи поняття сімейних правовідносин, слід враховуючи те, що сімейні відносини, як уже зазначалось, практично поглинаються відносинами цивільними, котрими відповідно до ст. 1 ЦК є особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, сімейні відносини можна визначити як особисті немайнові та майнові відносини, що виникають зі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, взяття дітей на виховання, встановлення опіки та піклування, і засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Класифікація сімейних правовідносин викликає необхідність визначення поняття «сім'я». Треба одразу сказати, що це питання належить до числа вкрай дискусійних. Це пояснюється тим, що сім'я як соціальне явище має різноманітні прояви свого існування. У зв'язку з цим категорія сім'ї використовується різними науками — соціологією, демографією, психологією тощо. У зв’язку з цим потрібно надати ознаки сім’ї та сімейних правовідносин.
Розглядаючи питання про визначення поняття здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків потрібно враховувати, що реалізація сімейних прав може відбуватися фактичними або юридичними способами. При цьому доцільно визначити особливості здійснення сімейних правовідносин.
Окрему увагу слід приділити сучасним проблемам захисту сімейних прав та інтересів. Особа має право на захист свого сімейного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суб'єктивне сімейне право на захист — це законодавчо забезпечена можливість уповноваженої особи використовувати правоохоронні засоби для відновлення свого порушеного права або його визнання. Існують дві основні форми захисту сімейних прав: юрисдикційна та не-юрисдикційна (самозахист), які на практичному занятті потрібно розкрити.
Підвищена увага учнів слід звернути на способи, прийоми аналізу і тлумачення норм сімейного законодавства. Доцільним є ілюстрація на семінарських, практичних заняттях даних способів і прийомів на прикладі конкретних життєвих ситуацій, винесених рішень судів і т.д.
Питання до теми:
1.Сімейне право як галузь права. Співвідношення понять приватне, цивільне та сімейне право.
2. Предмет, метод та принципи сімейного права.
3. Відносини що регулюються сімейним правом. Поняття сім’ї в соціологічному та юридичному розумінні.
4. Поняття та види сімейних правовідносин.
5. Основні засади сімейного законодавства. Структура та джерела сімейного права.
6. Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків.
7. Захист сімейних прав.
