Функції підготовки вчителя до уроку історії

Лекція 7. Підготовка вчителя до уроку історії.

План:

1. Функції підготовки вчителя до уроку.

2. Етапи підготовки до уроку історії.

3. Методичні рекомендації з конструювання уроку.

4. Складання план-конспекту уроку.

Література

1. Мисан В. Сучасний урок історії: Навчально-методичний посібник / В. Мисан. – К.: Шкільний світ, 2010. – 120 с.

2. Настільна книга молодого вчителя історії та правознавства / Автори-укладачі І.П. Нікітіна, О.В. Галегова та ін.. ‒ Х.: Вид-во «Ранок», 2002. ‒ 171‒173.

Пометун О. Методика навчання методики в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. – К.: Генеза, 2006. – 328 с.

3. Приходько А. Форми навчання історії: підходи до визначення та класифікації / А. Приходько. // Історія в школі. – 2007. – № 5. – С. 16-21.

 

Основні поняття та терміни: функції підготовки вчителя до уроку, гностична функція, конструюючи функція, рівні пізнання, етапи підготовки до уроку, стратегічна, проміжна і поточна підготовка до уроку, поурочний план, розгорнуті конспекти, тематичні розробки уроків, конструювання уроків.

Функції підготовки вчителя до уроку історії

Підготовка до уроків починається ще до початку навчального року з вивчення державного стандарту й програм для всіх класів. Тільки в цьому випадку вчитель буде давати не окремі уроки, а систему уроків по темі й курсу історії в цілому.

З цих документів вчитель виявляє систему фактів і понять, вивчення яких буде заглиблюватися й уточнюватися в міру оволодіння учнями знаннями, уміннями й навичками, розвитку їх як особистості,

Потім простежується, як ця система відбита в шкільних підручниках, яка їхня структура й зміст, характер викладу історичного матеріалу, методичний апарат. Аналіз підручників дасть можливість виявити взаємозалежні між собою уроки, їхню роль і місце в досліджуваному курсі. Більш детальний перегляд державного стандарту, підручника й програми дозволить намітити освітньо-виховні цілі вивчення розділів і тем курсу.

Після цього можна скласти тематичне планування уроків – систему їхнього об'єднання з обліком історичних і логічних зв'язків, форм і типів занять. Учитель визначає теми, зміст яких буде розкрито самим учителем і теми, доступні для самостійного вивчення учнями.

Лише з'ясувавши пізнавальні можливості учнів конкретного класу, вчитель на базі тематичного планування складає поурочне планування.

Кожен етап підготовки до уроку історії реалізує ряд функцій. На першому етапі дві функції: гностична й конструююча.

1. Гностична функція передбачає реалізацію наступних етапів підготовки уроку:

1). Осмислення змісту навчального матеріалу.

2). Формулювання дидактичної мети відповідно до мети вивчення розділу й теми, курсу в цілому.

3). Визначення типу уроку.

4). Виявлення структури уроку.

5). Відбір навчального матеріалу.

Таким чином, вчитель, відібравши зміст, продумує тип уроку, структуру, що відповідає логіці навчально-пізнавальної діяльності учнів.

На цьому ж етапі визначається, які вміння школярів й як формувати; які почуття виховувати.

Вибравши джерела знань, учитель продумує способи їхнього поєднання. До джерел знань можна віднести текст підручника, розповідь або лекцію вчителя, документ, навчальну картину, навчальний фільм.

Підготовка до нового уроку історії включає аналіз домашнього завдання попереднього уроку. Саме по ньому буде будуватися опитування учнів. Питання й завдання розраховані на осмислення, поглиблення й систематизацію знань. Вони можуть містити в собі елементи проблемності.

Формулювання питання повинна орієнтувати учнів на виклад головного, основного, на зіставлення й аналіз фактів, оцінку історичних явищ. Питання по попередньому матеріалу повинні бути пов'язані з матеріалом опитування або зі змістом нової теми.

2. Конструююча припускає:

1) аналіз особливостей складу учнів конкретного класу;

2) відбір прийомів і засобів викладання й навчання;

3) визначення домінуючого характеру діяльності учнів, що включає в себе три рівні пізнання: відтворюючий, перетворюючий, творчо-пошуковий.

Найпростіший, примітивний це – відтворюючий рівень. Учень лише відтворює все те, що дає на уроці вчитель (повторює міркування; креслить за вчителем таблицю; показує об'єкт, що тільки що показав учитель).

Більш складний перетворюючий рівень пізнання (учень слухає лекцію, її план; по декількох параграфах підручника заповнює таблицю; за словесним описом показує об'єкт на карті).

Найскладніший – це творчо-пошуковий рівень (учень робить самостійні висновки й прогнози; продумує альтернативні ситуації в розвитку історичних подій).

Від обраного рівня діяльності учнів будуть залежати методи роботи вчителя на уроці історії.

У слабо підготовленому класі доведеться скоротити опитування й більше часу виділити на роз'яснення нового, у сильному класі збільшити кількість логічних завдань. Від активності й підготовленості учнів класу залежить темп викладу матеріалу. Варто мати на увазі, що на уроці виклад матеріалу повільніше темпу розмовної мови.

Третя, четверта й п'ята функції реалізуються як при підготовці уроку, так й у ході його проведення.

3. Організаційна функція тісно пов'язана з попередніми. Реалізуючи її, учитель продумує: як почати урок; чим учні будуть займатися на уроці; як їх націлити на сприйняття нового; у які види робіт утягнути всіх учнів; яка діяльність викличе інтерес учнів; які дати пізнавальні завдання; які будуть завдання на висловлення особистої думки; як поставити проблемне питання; як організувати домашнє завдання і як воно буде враховувати засвоєння знань уроку; яким умінням навчаються учні, а які продовжують удосконалюватися.

4. Інформативна функція стосується навчального змісту уроку: які прийоми викладу змісту будуть на уроці. Розробляючи зміст, вчитель визначає який матеріал (основний, додатковий) у якій формі, якому обсязі подати; розробляє прийоми розкриття нового змісту; підбирає навчальні посібники до уроку.

На уроці історії вчитель буде не просто переказувати матеріал підручника, а викладати головні, основні питання теми, докладно пояснювати те, що представляє труднощі для учнів.

Учитель визначає, що із програмного матеріалу треба виділити, що викласти докладніше або менш детально. На конкретних фактах підручника він буде розкривати й конкретизувати нові поняття, барвисто й образно викладати сухий матеріал підручника (якщо цей матеріал важливий у освітньо-виховному значенні). Учителеві часто доводиться давати матеріал яскравіше, цікавіше й конкретніше, ніж у підручнику.

5. Контрольно-облікова функціяпередбачає продумування: як будуть перевірятися, закріплюватися знання; як учні зможуть висловити власну думку, відношення до досліджуваного; як оцінити знання.

Які ж існують критерії оцінки знань учнів?

Н.В. Кухарев виділяє наступні з них:

1) об'єктивність, коли оцінка відповідає знанням, умінням і відношенню школярів до навчання;

2) всесторонність оцінки, коли враховуються знання, уміння й навички учнів, глибина, науковість і свідомість розкриття історичного змісту, образність й емоційність, культура мови;

3) гласність й ясність у виставлянні оцінки, коли до учня доводять її обґрунтованість, підтримується моральний тонус на досягнення успіху, указуються шляхи подолання недоліків у роботі.

– аналіз якості й ефективності роботи на уроці в результаті самоаналізу й перевірки знань учнів.

6. Коригувальна функція підбиває підсумок уроку: чи правильно відібраний матеріал, цікаві й чи змістовні факти, чи істотні проблеми; чи правильна дидактична мета уроку й наскільки вона досягнута; чи врахував учитель особливості класу; чи правильно обраний тип уроку, чи ті навчальні методи, прийоми, форми навчання; цікаві й чи доступні пізнавальні завдання; що й чому засвоєно слабко; яка може бути оцінка рівня засвоєння знань.

Коригувальну функцію вчитель здійснює після кожного уроку, виявляючи свої удачі й промахи, намічаючи зміни своєї наступної роботи. У конспекті або плані уроку вчитель робить короткі записи: «підсилити теоретичну частину уроку», «зняти зайві факти», «увести для опитування таблицю». Ці зауваження враховуються при підготовці до уроку в наступному році.