Лекція 6. Шкільна документація вчителя історії.
План:
1. Навчально-методичне забезпечення вчителя історії. Характеристика навчальної програми з історії
2. Навчально-методичні комплекси з історії
3. Календарне панування.
Література
1. Мисан В. Сучасний урок історії: Навчально-методичний посібник / В. Мисан. – К.: Шкільний світ, 2010. – 120 с.
2. Пометун О. Методика навчання методики в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. – К.: Генеза, 2006. – 328 с.
3. Приходько А. Форми навчання історії: підходи до визначення та класифікації / А. Приходько. // Історія в школі. – 2007. – № 5. – С. 16‒21.
Основні поняття та терміни: стандарти освіти, базовий навчальний план, основні джерела змісту освіти, державний компонент, навчальна програма, робоча програма, навчально-методичні комплекси: підручники, посібники, хрестоматії, календарний план.
Характеристика навчальної програми з історії
Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.
Навчальні програми мають відповідати високому науковому рівню, передбачати виховний потенціал, генералізувати навчальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки, групувати його навколо провідних ідей і наукових теорій.
У них не повинно бути надто ускладненого і другорядного матеріалу; їх призначення
– реалізовувати міжпредметні зв'язки; ідеї взаємозв'язку науки, практики і виробництва,
- передбачати формування умінь і навичок учнів з кожного предмета.
Основні розділи навчальної програми:
– пояснювальна записка, яка містить виклад мети навчання з певного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу);
– зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначенням кількості годин на кожну з них;
– обсяг знань, умінь і навичок (у їх різновидах) з певного предмета для учнів кожного класу; перелік унаочнень, літератури для учнів та методичної літератури для вчителів;
– критерії оцінювання знань, умінь і навичок щодо кожного з видів роботи.
Програма з історії для 5‒11 класів загальноосвітніх навчальних закладів складена, виходячи з цілей, вимог і змісту навчання історії у школі, закладених у Державному стандарті освіти (освітня галузь «Суспільствознавство»).
Вона об’єднує курси історії України і всесвітньої історії з давніх часів до сьогодення, які складають хронологічно послідовну лінійну систему шкільної історичної освіти.
Зміст навчального історичного матеріалу побудований на основі синтезу
- культурологічного,
- цивілізаційного та
- соціоантропо-центричного підходів у контексті всесвітньої та європейської історії.
Методологія відбору змісту програмного матеріалу базується на системі таких загальнолюдських і громадянських цінностей українського суспільства, як
- гуманізм,
- Батьківщина,
- самовизначення,
- права і свободи людини,
- держава, громадянин, людина, сім'я тощо.
Вітчизняну і всесвітню історію представлено у вигляді двох курсів, що є важливим для цілісного уявлення про кожен із них. Разом з тим, процеси, події та явища вітчизняної історії висвітлюються у контексті загальноєвропейської та світової історії. Такий підхід учитель може за даною програмою реалізувати шляхом синхроністичного вивчення та узгодження матеріалу відповідних курсів української та всесвітньої історії, виходячи із можливостей міжкурсових зв'язків.
При плануванні навчального процесу педагог може сам визначити оптимальну для конкретної педагогічної ситуації послідовність розгляду окремих тем і сюжетів, місце включення регіонального та локального матеріалу.
Інколи доцільним є поєднане вивчення тем із курсів української та всесвітньої історії. Це стосується, наприклад, історії міжнародних відносин і зовнішньої політики у XX ст., історії Першої та Другої світових війн, окремих питань історії культури тощо.
Зміст курсів інтегрує соціальну, економічну, політичну й духовну історію та висвітлює тісний взаємозв'язок всіх сфер людського буття.
Вперше більшу увагу приділено регіональній та місцевій історії (історії краю). В темах «історія краю» передбачений насамперед розгляд історичного матеріалу місцевості, де розташована школа: міста, селища, села, району.
Зміст відповідних тем передбачає
- як вивчення конкретних подій, явищ, історичних постатей краю,
- так і порівняння їх із подіями та явищами, що відбувались на території країни в цілому. Такі теми потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, зокрема з елементами досліджень.
Програмою передбачено максимальну мінімізацію знань учнів, що відкриває можливості значної активізації пізнавальної діяльності школярів та усуває їх перевантаження.
З психолого-дидактичної точки зору, програму побудовано на поєднанні
- особистісно-орієнтованого,
- діяльнісного та
- компетентнісного підходів до навчання.
Основними компонентами програми є:
- зміст історичного навчального матеріалу,
- перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, на який учитель орієнтується під час вивчення конкретних тем окремих курсів.
До кожної теми надано орієнтовний узагальнений перелік інформаційних питань змісту, які обов'язково мають бути відображені у підручниках або інших посібниках, що повідомляють учням зміст навчального історичного матеріалу.
Інформаційні питання не розподілені за окремими уроками, що дозволяє учителю самому визначати назву теми уроку, кількість, обсяг і перелік питань, що вивчатимуться на тому чи іншому уроці в залежності від особливостей учнів класу та його індивідуального підходу до викладання.
Пропоновані інформаційні питання є мінімумом знань, які підлягають обов'язковому засвоєнню учнями на різних рівнях навчальних досягнень у відповідності до індивідуального розвитку пізнавальних можливостей того чи іншого учня.
Повне опрацювання знань у певній системі, їх усвідомлення і застосування забезпечуються у даній програмі не тільки запам'ятовуванням, а й опрацюванням їх за завданнями, що передбачені наступним компонентом програми «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів».
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів представлені у програмі у вигляді переліку умінь і навичок, яких мають набути учні під час вивчення тієї чи іншої теми.
Підходи до підвищення загальноосвітнього рівня підготовки учнів та тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів пов'язані з поступовим ускладненням та поглибленням основних історико-предметних (хронологічних, просторових, інформаційних, мовленнєвих, логічних та аксіологічних) умінь, навичок учнів різних класів у відповідності до їх вікових та пізнавальних можливостей.
У таблиці представлено рівні сформованості умінь і навичок учнів у кожному класі, якими вони опановують під час вивчення відповідних курсів.
Навчальний матеріал кожного курсу у програмі розподілений на теми, для кожної з яких визначені орієнтовні часові межі.
Кожну тему завершує урок тематичного оцінювання, на який виділено окрему годину.
У програмі передбачено вступні уроки до кожного курсу інтегрованого змісту, які сприяють формуванню в учнів
- цілісних історичних уявлень,
- встановленню наступності у вивченні української та всесвітньої історії,
- кращій організації пізнавальної діяльності учнів.
На таких уроках учні мають познайомитись
- зі структурою та методичним апаратом відповідного підручника та
- іншими видами джерел інформації з курсу (текстами, фрагментами історичної літератури, письмовими та речовими історичними джерелами, ілюстраціями, фондами та експонатами музеїв, історичними пам'ятками).
Наприкінці кожного курсу передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд.
Програма складена таким чином, щоб максимально спростити роботу вчителя під час підготовки до навчальних занять.
Орієнтуючись на визначені в програмі вимоги до навчальних досягнень учнів та порівнюючи їх із пізнавальними здібностями школярів, учителі мають змогу у стислий термін:
- конкретизувати освітні та розвивальні цілі у планах-конспектах окремих навчальних занять, чітко сформулювавши їх як очікувані результати навчання;
- визначити основні методи і прийоми діяльності учнів під час навчання;
- створити систему оцінювання і моніторингу навчальних досягнень учнів від комплексу завдань, спрямованих на визначення рівня знань і сформованості певних умінь під час безпосереднього вивчення учнем навчального матеріалу, до завдань тематичної та підсумкової атестації;
- коригувати навчальний процес згідно з визначеними тенденціями;
- вибрати найбільш придатні для досягнення очікуваних результатів навчальні посібники та засоби навчання.
Користуючись програмою, учні
- ознайомлюються з визначеними вимогами до навчальних досягнень, що дозволяє їм: зробити процес навчання більш мотивованим і цілеспрямованим;
- організувати самоконтроль за особистим просуванням у навчанні;
- залучати додаткові внутрішні резерви і допоміжні методичні засоби для покращення результатів навчальної діяльності;
- активізувати пізнавальну діяльність.
Спираючись на програмні вимоги, батьки учнів отримують можливість:
- визначити відповідність рівця навчальних досягнень своїх дітей загальним вимогам програми;
- створити умови для покращення результатів навчання дітей;
- вибрати відповідну до індивідуальних особливостей дитини систему викладання;
- отримати індивідуальні рекомендації щодо покращення результатів навчальної діяльності дитини та визначення індивідуальної траєкторії її навчання.
Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.
