Гостре хронічне фізичне перенапруження, що виникає періодично.

Перенапруження системи травлення представлено диспепсичним синдромом та печінковим больовим синдромом.

Диспепсичний синдром проявляється блювотою, яка виникає під час або одразу після значного навантаження. Найчастіше він пов’язаний із неадекватністю регуляції кислотно-лужного балансу. У деяких спортсменів виявляють захворювання шлунково-кишкового тракту.

Печінковий больовий синдромом проявляється гострим болем, важкістю, відчуттям розпирання у правому підребер’ї чи під правою лопаткою під час бігу, лижних змагань, велогонок, що пов’язано із виконанням тривалих інтенсивних навантажень. Спочатку болі виникають епізодично, на нетривалий час, дали набувають систематичного характеру. Ці відчуття пов’язані із збільшенням розмірів печінки за рахунок погіршення крововідтоку або із застійними явищами у жовчовивідних шляхах.

Лікування полягає у зменшенні відчуття болю, регламентації тренувань, використанні спеціальної дієти (відсутність гострого, жареного, жирного), використання жовчогінних засобів, лікування запальних процесів.

Перенапруження системи сечовиділення.

Проявляється як поява у сечі білка та еритроцитів. Якщо зникають через 12-24 год. після навантаження – це явище фізіологічне, якщо тривають довше – то це свідчення синдрому перенапруження системи сечовиділення або захворювання нирок. Показано поглиблене обстеження.

Перенапруження системи крові.

Анемія ( зниження концентрації гемоглобіну в крові нижче 140-130 г/л у чоловіків та 130-120 г/л у жінок) найбільш часто реєструється у бігунів на довгі дистанції. Вважають, що причиною є дефіцит заліза чи з руйнуванням еритроцитів. Рекомендують зменшити фізичні навантаження та збільшити надходження заліза в організм (м’ясні продукти, риба, птиця, які не можна їсти разом з молоком, яйцями, чаєм, кофе).

 

Хронічне перенапруження, специфічні захворювання та гості ушкодження опорно-рухового апарату при заняттях спортом

 

З кожним роком прогресивно збільшуються об’єми та інтенсивність тренувальних навантажень, підвищуються вимоги до складності вправ та психоемоційна напруга боротьби. Разом із тим підвищується і число специфічних ушкоджень опорно-рухового апарату та його хронічних захворювань, які можуть вести не тільки до тривалих перерв у тренуванні, а й передчасно закінчити спортивну кар’єру.

До цього можуть призвести помилки тренера та спортсменів (нераціональний тренувальний режим, малоефективна розминка, недостатнє використання засобів відновлення, слабкий контроль за станом інвентаря, спортивного одягу, взуття тощо).

Має значення також матеріально-технічне забезпечення тренувальної та організаційної змагальної діяльності (поганий стан спортивних споруд, місць тренувальних занять; низька якість медичного забезпечення підготовки до змагань).

Погодні, кліматичні умови (несприятливі погодні умови, виски або низькі температури, підвищена вологість, високогір’я, різка зміна часових поясів).

Підготовленість та функціональні можливості спортсменів (недостатня техніко-тактична підготовленість, наявність скритих форм захворювань, недостатні знання стосовно профілактики захворювань та травм).

Системна спортивна підготовка (невідповідність тренувальних завдань рівню підготовленості спортсмена, неефективна розминка, надмірні фізичні та психічні навантаження, нераціональний режим роботи і відпочинку).

Харчування та відновлення (нераціональне харчування, яке не відповідає специфіці виду спорту та характеру навантажень; дефіцит вітамінів та мікроелементів; нераціональне використання засобів відновлення).

Організація та проведення змагань (недосконалі правила змагань, груба поведінка суперника, використання недостатньо засвоєних прийомів та дій).