Проблема типології уроків історії

Лекція 5. ТИПИ І ФОРМИ УРОКІВ ІСТОРІЇ

План:

1.Проблема типології уроків історії.

2.Підходи до класифікації форм уроків історії.

3. Традиційні форми уроків історії.

4. Нетрадиційні уроки історії.

 

Література:

Баханов К. Групова робота на уроках історії // Історія в школі. – 2003. – №6. – С. 43.

Комар В. Особливості проведення уроків узагальнення з історії у 5 класі //' Історія в школах України. – 2006. – № 7. – С. 36–42.

Мисан В. Сучасний урок історії: Навчально-методичний посібник / В. Мисан. – К.: Шкільний світ, 2010. – 120 с.

Мисан В. Характеристика уроку з пропедевтичного курсу історії // Історія в школах України. – 2001. – № 1. – С. 26–31.

Мисан В.О. Сучасний урок історії: тип, структура, Характеристика, форми // Історія в середніх та вищих навчальних закладах України. – 2006. – №1. – С. 34–40.

Паламарчук В.Ф., Рум'янцева Д.І., Антипова О.І. В пошуках нестандартного уроку / В.Ф. Паламарчук, Д.І. Рум'янцева, О.І. Антипова //Рідна школа. – 1991. – № 1. – С. 65-66.

Пометун О.І., Фрейман Г.О. Методика навчання історії в школі. – К.: Генеза, 2006.– С. 207–215, 239–252.

Приходько А. Форми навчання історії: підходи до визначення та класифікації / А. Приходько. // Історія в школі. – 2007. – № 5. – С. 16-21.

Форми навчання в школі: Книга для вчителя / Ю.І. Мальований, В.Є. Римаренко, Л.В. Вороніна та ін. За ред.Ю.І. Мальованого. – К.: Освіта, 1992. – 160 с.

Матеріали фахових видань.

Інтернет ресурс.

 

Основні поняття та терміни: тип уроку, класифікації типів уроків, тип і форми уроків, підходи до класифікації типів уроків, характеристика основних типів уроків, традиційні і нетрадиційні уроки історії, класифікація форм уроків за методами навчання, міжпредметні уроки, інтеграційні уроки, евристичні уроки, уроки-аукціони.

Проблема типології уроків історії

Кожен урок історії є ланкою процесу викладу і частиною змісту курсу, входить в той чи інший тип-групу уроків, що мають чітко окреслені інтегральні риси. Передові методисти і вчителі надають велику увагу вибору типу уроку. В дидактиці існують різні підходи до типів уроку. Вони засновані на різних принципах. Одні визначають тип уроку за провідним методом; інші за ланками процесу навчання чи за діяльністю учнів. Отже, тип уроків можна розглядати як форму організації діяльності учнів вчителем. Тип уроку впливає на якість навчання і розвиток учнів. Правильно підібраний, відповідний до мети тип уроку дає можливість розкрити багатство підготовленого вчителем матеріалу, активізувати пізнавальну діяльність учнів, уникнути шаблону при проведенні уроків історії. В методиці викладання історії існує різна класифікація типів уроків історії:

Тип уроку ‒ це поняття, пов'язане з варіюванням структури уроку, його змістових елементів. Проблемам типології уроку значну увагу приділяли радянські методисти.

До Великої Вітчизняної війни методист В.М. Вернадський у своїй роботі,,Методи викладання історії в старших класах” (1939 р.) назвав самостійними типами уроку: шкільну лекцію, урок розповідь, урок розбору історичного документа, урок, побудований на використанні художньої літератури, урок на основі доповідей учнів, урок читання і розбору творів основоположників марксизму, кіноурок, урок, проведений на матеріалі екскурсії. В особливу групу були виділені повторювально-узагальнюючі уроки з використанням різних методів (бесіди, учнівських доповідей, складання повторювальних таблиць і т. д.)

Протягом наступних 15 років проблема типології уроків історії активно не розроблялась, однак із середини 50-х рр. вона знову виявилася однією з центральних тем у дискусіях і практичній роботі. В.Г. Карцов і П.С. Лейбенгрубнезалежно один від одного у своїх публікаціях запропонували відмінну від Вернадського систему уроків, що складається з чотирьох типів:

1) урок повідомлення нових знань, який в основному є викладенням нової теми шляхом шкільної лекції, бесіди, самостійної роботи учнів під керівництвом учителя;

2) урок повторення й узагальнення пройденого;

3) урок, присвячений усній чи письмовій перевірці знань учнів;

4) змішаний урок.

П.С. Лейбенгруб для четвертого типу уроку вживав назву комбінований, але також мав на увазі, що він містить усі ланки процесу навчання й є провідним у шкільній практиці.

На думку інших методистів, запропонована В.Г. Карцовим і П.С. Лейбенгрубом типологія збіднювала реальний фонд навчальних занять по історії, накопичений радянською школою, і повертала вчителів до часів,,схеми уроку історії, що закостеніла, і шаблона в його побудові”. Тому вони заявляли про розмаїття типів уроку історії і перелічували понад десяток можливих варіантів:

1. Комбінований урок звичайного типу.

2. Урок у формі розповіді чи шкільної лекції.

3. Урок-бесіда.

4. Урок повторювально-узагальнюючий.

5. Повторювально-контрольний урок у формі опитування.

6. Урок контролю шляхом контрольної письмової роботи.

7. Урок роботи над джерелом - документально-дослідницький урок.

8. Кіноурок чи урок з діапозитивами.

9. Урок-екскурсія.

10. Урок самостійної роботи учнів.

11. Урок з рефератами (повідомленнями) учнів.

Велику зацікавленість вчителів історії, а особливо початківців, викликає класифікація типів уроків історії О.О. Вагіна. Він узагальнив багатий педагогічний і дослідницький досвід вчителів, методистів та свій досвід і визначав наступні типи уроків історії:

для молодших класів – три типи уроків:

‒ урок, що містить всі ланки процесу навчання;

‒ урок викладання у формі розповіді;

‒ урок повторення.

для середніх класів ‒ сім типів уроків історії:

‒ урок, що містить всі ланки процесу навчання;

‒ урок повідомлення готового матеріалу ‒ розповідь, кіно, екскурсія;

‒ вступний урок;

‒ підсумковий урок;

‒ урок розбору матеріалу;

‒ урок вироблення вмінь і навичок;

‒ урок повторення і узагальнення.

для старших класів пропонується використання десяти типів уроків історії:

‒ вступний урок до теми;

‒ урок повідомлення нового матеріалу;

‒ урок розбору;

‒ підсумковий урок по темі;

‒ урок повторення;

‒ узагальнюючий урок;

‒ урок опитування;

‒ урок вироблення вмінь та навичок;

‒ урок повторення і узагальнення.

Група авторів у книзі,,Дидактика средней школы” (М. 1982р) виділяла наступні типи уроків:

‒ уроки вивчення і засвоєння нового матеріалу;

‒ уроки використання знань і формування вмінь та навичок;

‒ проблемні з творчим використанням знань та вмінь;

‒ комбіновані уроки, що поєднують різні структурні елементи.

Оригінальну класифікацію типів уроків історії пропонувала академік М.В. Нєчкіна. Вона, опираючись на досвід в галузі методики і відомі типології уроків, звернула увагу на інтенсифікацію самостійної роботи учнів, як на відтворюючому так і на творчому рівні і на навчання раціональних принципів діяльності.

Автор даної типології виділила такі типи уроків історії:

‒ уроки вивчення нового матеріалу (урок-розповідь, урок-лекція).

‒ уроки обговорення нового матеріалу, підготовленого самостійно учнями вдома; (учні самостійно черпають знання з підручників та історичної літератури. Вони обдумують, аналізують матеріал, складають план відповіді, малюють логічні схеми з вивченої теми, а у школі цей матеріал обговорюють і відстоюють свою точку зору).

‒ комбіновані уроки (або складові, які включають всі напрямки навчального процесу);

‒ уроки використання знань і формування вмінь і навичок (або лабораторні; уроки-семінари);

‒ узагальнюючі уроки або повторно-узагальнюючі;

‒ уроки повторення, перевірка знань і вмінь.

Методист О.І. Стражев виділяв такі типи уроків:

‒ уроки простого викладення матеріалу в рамках підручника;

‒ уроки викладання та перетворення навчального матеріалу;

‒ проблемні уроки.

Методист П.В. Гора пропонував такі типи уроків:

‒ урок вивчення нового матеріалу;

‒ повторно-узагальнюючий;

‒ комбінований;

‒ контрольний урок.

Через десять років дана класифікація була піддана критиці, і знову до уваги вчителів історії був запропонований підхід, що визначав тип уроків за основним дидактичним завданням:

‒ урок вивчення нового матеріалу;

‒ перевірки знань;

‒ повторювально-узагальнюючий

– і комбінований.

Продуктивність цієї типології її прихильники бачили в чіткому визначенні освітньої мети й відповідної структури уроку. На противагу тезі про обмеженість вибору оригінальних занять при мінімальній кількості типів була висловлена думка про необхідність системи уроків різних типів.

Протиставлення, що колись акцентувалося, чотирьох типів уроку, пропонованих теорією, фактичному різноманіттю навчальних занять, що зустрічаються в практиці навчання історії, у колективній роботі провідних радянських методистів у 1984 р. було вирішено,,мирним” шляхом. Кожний з названих типів уроку за дидактичним завданням був підрозділений на уроки різного виду в залежності від характеру діяльності учнів і вчителя та використовуваних ними джерел знань. Таким чином, самостійні типи уроків ‒ екскурсії, бесіди, заняття з документами і т. п. ‒ у даній ситуації перетворилися у видові варіанти уроків вивчення нового матеріалу, що є повторювально-узагальнюючим І т. д.

Однак через два роки в іншій колективній монографії знову було підняте питання про,,вузькість типізації уроків тільки за ланками процесу навчання”. І було запропоновано більш великий перелік:

1).уроки вивчення нового матеріалу, що викладається вчителем;

2) уроки обговорення нового матеріалу, підготовленого самостійно вдома за підручником;

3) комбіновані уроки;

4) уроки застосування знань і формування умінь і навичок. їх можна назвати лабораторними. До цього ж тилу відносяться й уроки-семінари;

5) уроки узагальнення чи повторювально-узагальнюючі уроки;

6) уроки повторення, перевірки знань і умінь.

Жодна з типологій уроків історії, створених у 30-80-ті рр., не стала у вітчизняній теорії і практиці загальноприйнятою. У сучасних виданнях плутанина у критеріях характеристики уроків історії особливо очевидна. Вчителі і методисти використовують або традиційні типології або запозичують мудровані назви з інших теорій, попутно винаходячи нові одиничні і ситуативні параметри. Більшість дидактів і методистів за основу класифікації уроків беруть ланки процесу навчання і відповідну їм головну навчальну задачу уроку. Відповідно до цього підходу виділяють:

‒ урок вступний,

‒ вивчення нового матеріалу,

‒ комбінований (змішаний),

‒ контрольний,

‒ урок перевірки й обліку знань,

‒ повторювально-узагальнюючий.

О. Пометун і Г. Фрейман пропонують наступну класифікацію уроків. У її основу закладено такі вихідні моменти:

‒ тип уроку визначається його основною дидактичною метою;

‒ форма уроку визначається способами його організації, методами проведення.

Обираючи тип уроку, учитель керується місцем цього уроку в темі, його завданнями, особливостями змісту нового матеріалу, педагогічним задумом, віком учнів, їхніми уміннями і навичками. Тип уроку залежить також від наявних у школі засобів навчання, підготовленості вчителя й інших факторів.

Уроки одного типу можуть бути проведені у різних формах, в залежності від домінуючого методу. Наприклад, урок засвоєння нового матеріалу можна провести у вигляді лекції, екскурсії чи бесіди, поєднання розповіді і бесіди. Визначаючи систему уроків з розділу і теми, варто мати на увазі, що вивчення нового спирається на вже відоме, а в процесі вивчення нового закріплюється раніше вивчене.

Різноманітність форм проведення уроку ‒ одна з умов розвитку в учнів інтересу до історії як до предмета, підвищення якості навчання. Одні форми уроку носять традиційний характер, Інші з'явилися останнім часом і все більше завойовують популярність серед вчителів і учнів.

У сучасній дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків:

‒ за дидактичною метою,

‒ за метою організації пізнавальної діяльності,

‒ основними етапами навчального процесу,

‒ методами навчання, способами організації навчальної діяльності учнів.

Дидактична мета єнайважливішою складовою, пусковим моментом процесу навчання, тому класифікація за цією ознакою найбільш близька до реального уроку. У цій класифікації розрізняють:

‒ уроки засвоєння нового навчального матеріалу;

‒ уроки формування і вдосконалення умінь та навичок;

‒ уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок;

‒ уроки узагальнення та систематизації знань;

‒ уроки контролю і корекції знань, вмінь та навичок;

‒ комбіновані уроки.

Питання вибору типу і відповідно структури уроку (його складових елементів, кроків, які треба здійснити для досягнення дидактичної мети) потребує ретельного обмірковування і врахування таких умов змісту навчального матеріалу, віку учнів, місця конкретного уроку в системі уроків з певної теми, дидактичних можливостей і функцій різних методів та навчальних технологій. Тобто спочатку вчитель визначає, що планує зробити, а потім як і якими засобами.

Коротка характеристика кожного типу уроків.

Уроки вивчення нового навчального матеріалу. Метою цього типу уроків є оволодіння учнями новим матеріалом та новими способами діяльності. Найбільш ефективно процес засвоєння нових понять, умінь і навичок здійснюється учнями в ході активної діяльності, зумовленої застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій.

Уроки формування і вдосконалення вмінь та навичок. На уроках цього типу вирішуються такі дидактичні задачі:

а) повторення і закріплення раніше засвоєних знань із застосування вже сформованих умінь та навичок;

б) формування нових умінь та навичок;

в) контроль за вивченням нового навчального матеріалу і вдосконаленням знань, умінь та навичок.

Уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок передбачають наявність в учнів певної кількості попередньо засвоєних знань, умінь та навичок, які шляхом послідовного розв'язання учнями навчальних завдань ведуть до досягнення дидактичної мети.

Уроки узагальнення та систематизації знань. Уроки цього типу націлені на вирішення двох основних дидактичних завдань:

а) перевірку і встановлення рівня оволодіння учнями основами теоретичних знань і способами пізнавальної діяльності;

б) повторення, корекцію і більш глибоке осмислення навчального матеріалу.

Уроки контролю та корекції знань, умінь та навичок. Уроки цього типу призначені для: а) контролю за рівнем засвоєння учнями теоретичного матеріалу, сформованістю вмінь та навичок;

б) корекції засвоєних учнями знань, умінь та навичок.

Структура уроку, тобто послідовність його частин і елементів, залежить передусім від мети та змісту уроку і не може будуватись стихійно. Проте не може бути й універсальних схем, придатних для всіх випадків організації навчання.

Комбінований урок традиційно переважає в навчанні, особливо в середніх класах. Такий урок поєднує дві-три провідних дидактичних цілі (наприклад, засвоєння і застосування знань). Тому він може містити в собі елементи інших типів уроку.