Традиційні форми уроків історії

Учителі-практики у своїй практичній діяльності застосовують різноманітні форми проведення уроків історії. У цьому власне проявляється їх педагогічна майстерність. Вони керуються власним досвідом або досвідом інших вчителів, бажанням зацікавити учнів, залучити їх до активного опанування навчальним матеріалом, прагненням ефектно подати новий матеріал. Форма уроків може бути підказана темою й історичною епохою, вимогами часу.

Проте в методичній літературі форми уроку з історії залишаються не дослідженими. Практично досі не створено науково обгрунтованої класифікації уроків історії за їх формою. Щоправда, в загальній дидактиці більш-менш повну характеристику видів (форм) уроку розробив М. Махмутов. Він вважав, що за основу характеристики уроку за видами (формою) варто покласти характер діяльності учителя та учнів. В історичній дидактиці спробу класифікації форм уроків зробив О. Вагін. Проте вона вже не відповідає сучасному стану процесу викладання історії.

Найбільш доцільним, на думку В. Мисана, може бути класифікація форм уроків за методами навчання.

Будь-яка мета уроку вимагає певних методів навчання. Методи навчання реалізуються у видах діяльності й засобах навчання. В усіх наведених вище прикладах форм уроків відстежується єдиний підхід – учителі розробляли сценарій кожного уроку, добираючи певні засоби, прийоми та методи навчання. Отже, метод навчання в поєднанні із засобами і створює той єдиний, неповторний спосіб діяльності, що визначає в результаті форму уроку (його вид). Використовувані методи навчання та порядок їх поєднання можуть стати основою для класифікації уроків за формою. Щоправда, тут виникає інша проблема – необхідно мати сталу класифікацію методів навчання. В сучасній дидактиці існують різні підходи щодо класифікації методів і прийомів навчальної діяльності.

Уроки історії за формою можна класифікувати, взявши за основу такі методи навчальної діяльності: словесний, наочний, практичний, ігровий. Використання цих методів дасть змогу більш-менш задовільно систематизувати всі відомі на сьогодні форми уроків. Розглянемо їх.

Словесні уроки, в яких переважають словесний метод навчання та його прийоми (бесіда, розповідь), що й визначають форму уроку: урок-розповідь, урок-бесіда, урок-сповідь, урок-спогад, урок-усний журнал, урок-залік, урок-діалог, урок-дискусія, урок-коментар, урок-рецензія тощо.

Наочні уроки, в яких переважають наочний та практичний методи навчання, самостійна робота школярів, спрямована на пізнання, дослідження, узагальнення тощо): урок-екскурсія, практично-лабораторний урок, урок-дослідження за першоджерелами, пам’ятками матеріальної культури, кіноурок телеурок, відеоурок тощо.

Ігрові уроки (домінуючий метод – навчальна гра, моделювання ситуацій, перенесення з реального життя форми певного заходу, дійства): урок-турнір, урок-мандрівка, урок-КВК, урок-гра,,Що? Де? Коли? ”, урок-вистава, урок-вікторина, урок-суд тощо.

Якщо на уроці рівнозначними є кілька методів навчання, то форма уроку визначатиметься їх поєднанням.

Словесно-наочні (домінуючими методами тут виступають словесний, наочний, практичний): урок-бесіда з виконанням практичних завдань за першоджерелами, урок-розповідь із виконанням практично-лабораторної роботи, урок-суд з елементами відеоуроку, урок-дослідження з елементами розповіді, урок-інтерв’ю тощо.

Словесно-ігрові (домінуючі методи – словесний та ігровий): урок-розповідь з елементами вистави, урок-вистава з елементами бесіди, урок – усний журнал з елементами навчальної гри тощо.

Наочно-ігрові (домінуючі методи – наочний, практичний та ігровий): урок-гра з елементами екскурсії, урок-мандрівка з виконанням завдань за першоджерелами, урок-екскурсія з елементами навчальної гри тощо.

Запропонована класифікація форм уроку також є умовною і може бути доповнена й змінена. Однак незмінним і очевидним є одне – видову характеристику уроку репрезентують методи і засоби навчання. Створення сталої класифікації форм уроків можливе лише на основі їх чіткої й повної характеристики.

Сучасні уроки історії за формою можна класифікувати, як зазначалося вище, і за їх індивідуальними назвами. Наприклад, урок-вистава, урок-гра,,Що? Де? Коли?”, урок-суд, урок-змагання тощо. У такому випадку кількість форм уроків історії невпинно зростатиме, оскільки не визначені їх відповідні структурні елементи, що характеризуються специфічними ознаками, за критерієм наявності яких їх можна об'єднувати у певні групи. Врешті-решт, учитель може використовувати будь-яку типологію і класифікацію уроків за їх формою, однак він повинен чітко розрізняти, де йдеться про тип уроку, а де про форму, і не підміняти ці поняття одне одним.

Характеристика уроку історії за типологічними та видовими ознаками не лише збагачує вітчизняну науково-методичну думку, а й розширює можливості організації навчально-виховного процесу в сучасній українській школі.

Таким чином, методи навчання історії у поєднанні із засобами навчання є основою для класифікації уроків за формою. Уроки історії за формою можна класифікувати, взявши за основу такі методи навчальної діяльності: словесний, наочний, практичний, ігровий. Відповідно розрізняють словесні, наочні, ігрові форми уроків. На уроках з кількома рівнозначними методами навчання їх форма визначається їх поєднанням: словесно-наочні, словесно-ігрові, наочно-ігрові.

Сучасні уроки історії за формою можна класифікувати і за їх індивідуальними назвами.