Додатки для виконання та оформлення

УДК

П78

Рекомендовано до друку Вченою радою Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № ____ від ________20013 р..)

 

 

Укладач:

Л.М.Коробка, доцент, кандидат психологічних наук

 

 

Рецензенти:

Н.О. Губа, кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри практичної психології

Запорізького національного університету

 

 

І.В. Марухина, завідуюча Центру практичної психології і соціальної роботи управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації

 

 

Відповідальний за випуск

П78 Методичні рекомендації з психологічної практики / Укладач.: Л.М. Коробка. – Суми: СОІППО, 2013. – 110 с.

У методичних рекомендаціях розглядаються завдання, зміст, форми і методи організації психологічної практики студентів післядипломної освіти спеціальності «Практична психологія»

Для студентів психологічних спеціальностей всіх форм навчання, викладачів, керівників практики..

ЗМІСТ

Вступ ……...........................................................................................................4

Розділ 1. Загальні положення про психологічну практику……………………..........................................................................4

1.1. Тривалість і терміни проведення психологічної практики………...4

1.2. Мета та завдання психологічної практики…………………………...4

1.3. Етапи психологічної практики…………………………………………5

1.4. Бази практики…………………………………………………………….6

1.5. Організація і керівництво практикою……………………………...…6

1.6. Підведення підсумків практики………………………………………..8

Розділ 2.. Зміст психологічної практики …………………………………10

2.1. Основні завдання психологічної практики………………………….10

2.2. Методичні рекомендації щодо виконання завдань психологічної практики…………………………………….....………………………….….11

2.3. Звіт про результати практики…………………………………………14

Література …………………………………………………………………....15

Додатки до психологічної практики………………………………………17

ВСТУП

У системі підготовки спеціалістів одним з основних завдань є професійна практична підготовка майбутніх фахівців. Важливе місце у вирішенні цього завдання відводиться практиці як одному із складових компонентів навчально-виховного процесу.

Практика є інтегруючим компонентом особистісного та професійного становлення спеціаліста, сприяє успішному професійному становленню фахівця, розвитку самосвідомості, самовизначенню в різних професійних ролях, формуванню потреби самовдосконалення в майбутній професійній діяльності. Особливе значення практика має для майбутніх психологів, об'єктом професійної діяльності яких є особистість та її внутрішній світ.

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПСИХОЛОГІЧНУ ПРАКТИКУ

1.1. Тривалість і терміни проведення психологічної практики визначаються освітньо-професійною програмою та навчальним планом. Зміст практики визначається освітньо-кваліфікаційною характеристикою спеціальності. Навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за спеціальністю «Практична психологія» передбачається практика тривалістю 4 тижні.

1.2. Мета та завдання психологічної практики.

Мета практики -поглиблення і закріплення студентами професійних теоретичних знань і умінь, розвиток творчих здібностей, опанування технологіями роботи практичного психолога в закладах освіти.

Основним завданням психологічної практики є забезпечення поєднання теоретичної підготовки з практичною діяльністю майбутніх фахівців-психологів. Це дає можливість студенту практично спробувати свої сили в обраній професії, навчитися застосовувати свої знання, здобуті в процесі теоретичної підготовки, у професійній діяльності, збагатити творчий потенціал особистості.

Задачі психологічної практики:

1. Закріплення навичок планування роботи психолога в закладах освіти та оформлення психологічної документації.

2. Набуття студентами навичок організації та проведення емпіричного дослідження, висування гіпотез щодо вирішення психологічних задач.

3. Обґрунтування вибору методів дослідження та забезпечення їх практичного використання.

4. Закріплення вмінь аналізувати та узагальнювати отримані результати психодіагностичного обстеження і співвідносити їх з критеріями досліджуваного явища.

5. Формування у студентів вміння робити висновки про причини психологічних труднощів дитини у навчально-виховному процесі та оволодіння методами їх усунення.

6. Оволодіти конкретними прийомами і формами діагностично-розвиваючої, просвітницько-профілактичної роботи практичного психолога.

1. 3. Етапи психологічної практики

Програма психологічної практики складається з трьох етапів - підготовчого, виробничого, підсумкового.

1.3.1. Підготовчий етап психологічної практики передбачає розв’язання всіх організаційних питань. Він починається з установчого семінару, що проводиться відповідальним керівником практики. У рамках установчого семінару представники освітніх закладів, на базі яких студенти будуть проходити психологічну практику, знайомляться з програмою практики, погоджують з груповим керівником практики вимоги до діяльності практиканта, режиму його роботи, визначають форму звітності, розв’язують інші необхідні питання.

Після обговорення організаційних моментів проводиться установча конференція, на якій присутні представники адміністрації факультету, відповідальний керівник практики, групові керівники, представники баз практики, студенти. Студенти знайомляться із завданнями психологічної практики, програмою й звітною документацією, з розподілом їх на бази практики, з керівниками практики – практичними психологами закладів освіти, з груповими керівниками – викладачами кафедри психології СОІППО.

1.3.2. Виробничий етап психологічної практики включає знайомство студента з організацією, колективом, у якому він буде проходити практику, передбачає складання кожним практикантом індивідуального плану роботи. Це, власне, практична діяльність відповідно до плану психологічної практики.

1.3.3. Підсумковий етап включає оформлення звіту про результати проходження психологічної практики у встановлений термін, практикант одержує письмовий відгук керівника бази практики, завірений підписами керівника освітнього закладу, керівника бази практики та печаткою установи з оцінкою роботи практиканта за чотирьохбальною системою – «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно». Всі звітні матеріали, оформлені належним чином і складені у папку, подаються для перевірки груповому керівникові кафедри психології СОІППО.

Завершується психологічна практика підсумковою конференцією. Дата її проведення оголошується заздалегідь. Практиканти готують виступи, інформаційну наочність, що відображає хід і результати практики. На конференцію запрошуються представники базових установ, які разом із відповідальним керівником практики, груповими керівниками кафедри психології підбивають підсумки роботи практикантів, пропонують свою оцінку, висловлюють зауваження й побажання.

Бази практики

1.4.1. Психологічна практика студентів-психологів проводиться на заздалегідь визначених базах, які забезпечують виконання програми практика.

1.4.2. Як бази практики можуть використовуватися заклади освіти різних типів:

· загальноосвітні школи 1-3 ступенів;

· навчально-виховні комплекси;

· спеціалізовані школи;

· загальноосвітні школи-інтернати.

1.4.3. Визначення баз практики здійснюється кафедрою психології, узгоджуючи їх з обласним та міським центрами практичної психології і соціальної роботи, адміністрацією загальноосвітнього закладу. Визначені бази практики затверджуються керівництвом Інституту на основі прямих договорів із закладами освіти незалежно від правових форм і форм власності.

1.4.4. Студенти можуть самостійно, за погодженням з деканом факультету перепідготовки, підбирати для себе базу практики і пропонувати її для використання.

1. 5. Організація і керівництво практикою

1.5.1. Відповідальність за організацію та проведення практики студентів-психологів покладено на декана факультету перепідготовки..

Навчально-методичне керівництво і виконання програми практики покладено на випускаючу кафедру – кафедру психології.

1.5.2. Тривалість робочого часу при проходженні практики для студентів у віці 18 років і старше – не більше 40 годин на тиждень. За домовленістю між Інститутом і базою практики може бути визначена інша тривалість робочого часу практиканта, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

1.5.3. До керівництва психологічною практикою студентів-психологів залучаються досвідчені викладачі кафедри психології.

1.5.4. Відповідальний керівник практики від кафедри психології:

· встановлює зв’язки з базовими навчальними закладами, директором і психологом цих закладів;

· контролює готовність баз практики та проводить при необхідності до прибуття студентів підготовчі заходи;

· забезпечує проведення всіх організаційних заходів в Інституті щодо проходження практики: інструктаж про порядок проходження практики, надання студентам необхідних документів (направлення, програми, методичні рекомендації щодо звітної документації тощо), перелік яких визначає Інститут;

· у тісному контакті з керівником практики від бази практики забезпечує високі показники проходження згідно з програмою;

· контролює забезпечення нормальних умов праці і побуту практикантів та проведення обов’язкових інструктажів з охорони праці і техніки безпеки;

· у складі комісії приймає заліки з практики;

· подає деканові факультету перепідготовки та проректорові з навчальної роботи письмовий звіт про проведення практики із зауваженнями і пропозиціями щодо удосконалення психологічної практики.

1.5.5. Груповими керівниками практики від кафедри психології є досвідчені викладачі кафедри психології, які здійснюють безпосереднє керівництво практикою студентів.

Груповий керівник:

· бере участь в установчій і підсумковій конференціях;

· визначає разом із практикантом та узгоджує із шкільним психологом індивідуальні плани психологічної практики студентів-практикантів;

· забезпечує вихід студентів, закріплених за ним, на бази практики;

· у тісному контакті з керівником практики від бази практики забезпечує високі показники проходження згідно з програмою;

· проводить консультації, надає методичну допомогу студентам;

· відвідує відкриті психолого-педагогічні заходи, які готують психологи-практиканти;

· аналізує звітну документацію і оцінює якість виконання завдань під час проходження практики;

· у складі комісії приймає заліки із практики;

· подає відповідальному керівникові письмовий звіт про проведення практики із зауваженнями і пропозиціями щодо удосконалення психологічної практики.

1.5.6. Безпосередні керівників практики – практичні психологи навчальних закладів від бази практики:

· організовують практику відповідно до програми;

· знайомлять студентів з розкладом дня в школі, з режимом власного робочого дня і робочого тижня;

· корегують індивідуальний план роботи студента;

· забезпечують практикантам можливість користуватися нормативною та іншою документацією для виконання програми практики;

· закріплюють студентів за класами, розподіляють час виконання планових завдань;

· надають студентам методичну і консультативну допомогу;

· контролюють виконання студентами завдань практики;

· повідомляють керівника практики від кафедри про порушення студентами умов проходження практики;

· оцінюють студентів за результатами проведеної роботи та дають характеристику-відгук на практиканта про результати проходження практики;

· пропонують зміни в програмі практики для вдосконалення підготовки практичних психологів.

1.5.7. Студент-практикант під час проходження психологічної практики зобов’язаний:

· брати участь у роботі установчої та підсумкової конференції;

· до початку практики одержати від відповідального керівника та групового керівника практики необхідні методичні матеріали (програму практики, методичні матеріали, індивідуальне завдання);

· відвідувати консультації щодо оформлення всіх документів;

· своєчасно прибути на базу практики;

· розробити індивідуальний план практики та узгодити зміст роботи із груповим керівником та шкільним психологом;

· у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики;

· виконувати покладені на нього обов’язки;

· нести відповідальність за виконану роботу;

· вивчити і суворо дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки і правил внутрішнього розпорядку навчального закладу, де проходить практику;

· своєчасно оформити звітну документацію та скласти залік із практики

1.5.8. Психолог-практикант має право:

· проходити практику за місцем роботи, якщо він працює за спеціальністю;

· брати активну участь у діяльності колективу установи, організації тощо;

· звертатися до адміністрації установи, керівників практики з питань, які у нього виникли під час проходження практики;

· одержувати необхідну інформацію про структуру та специфіку діяльності психологічної служби в закладах освіти.

1. 6. Підведення підсумків практики

1.6.1. Після закінчення терміну практики студенти звітують про виконання програми практики та індивідуального завдання.

Форма звітності практиканта – це подання письмового звіту, підписаного безпосередньо керівником від бази практики.

Письмовий звіт разом з іншими документами, встановленими Інститутом (щоденник, характеристика тощо), подається груповому керівникові практики від кафедри психології Інституту.

Звіт має містити відомості про виконання практикантом усіх розділів програми практики, висновки і пропозиції; список використаних першоджерел. Оформляється звіт згідно з вимогами, які встановлені стандартами для оформлення текстових документів.

1.6.2. Звіт з практики захищається (із диференційованою оцінкою) студентом-практикантом на підсумковій конференції, на якій присутні відповідальний і груповий керівники, адміністрація факультету перепідготовки, студенти-практиканти.

Оцінка за практику вноситься в заліково-екзаменаційну відомість і в залікову книжку за підписом групового керівника практики.

1.6.3. Студент, який не виконав програму практики без поважних причин, або одержав незадовільну оцінку на підсумковій конференції відраховується з Інституту.

Якщо програма практики не виконана студентом з поважної причини, що підтверджено документально, йому надається можливість пройти практику у вільний від навчання час.

1.6.4. Підсумки практики обговорюються на засіданні випускаючої кафедри – кафедри психології, на засіданні ради факультету перепідготовки, а загальні підсумки практики підводяться на засіданні вченої ради Інституту.

1.6.5. Критерії оцінювання результатів проходження практики студентами. За результатами проходження психологічної практики оцінюється якість індивідуальної програми прикладного психологічного дослідження, уміння та навички студента, виявлені у процесі її реалізації. Оцінювання здійснює керівник практики від бази практики – практичний психолог та груповий керівник протягом проходження практики студентом за наступними показниками:

· Відповідальність та активність при проходженні практики;

· Відповідність поведінки професійним нормам і етичним принципам;

· Вміння встановлювати продуктивні контакти з учасниками навчально-виховного процесу;

· Якість виконання завдань практики;

· Творчість у використання теоретичних знань та професійних вмінь і навичок в практичній роботі;

· Високий методичний рівень проведення психолого-педагогічного заходу;

· Самостійність при підготовці і проведенні психолого-педагогічних заходів.

· Обізнаність про призначення, структуру та зміст діагностичних методик і володіння засобами обробки результатів;

· Вміння змістовно та грамотно інтерпретувати психологічну інформацію, використовуючи базові психологічні поняття і категорії;

· Якісне науково обґрунтоване оформлення результатів проведеної дослідницької роботи;

· Участь у шкільних заходах, проведення яких збіглося з часом проведення практики;

· Оформлена згідно вимог та вчасно здана звітна документація з практики.

1.6.6. Диференційована оцінка виставляється керівником практики з урахуванням оцінки керівника практики від бази практики, яка виставляється в атестаційний лист (див. додаток 2).

Підсумкова оцінка формується наступним чином:

№	Вид контролю	Кількість балів
1.	Ведення щоденника практики	20 балів
2.	Оцінка керівника від бази практики	20 балів
3.	Представлення матеріалів роботи в електронному та друкованому вигляді	40 балів
4.	Написання і захист звіту з практики	20 балів
5.	Всього	100 балів

.

Порядок перерахунку рейтингових показників нормованої 100-бальної університетської шкали оцінювання в традиційну 4-бальну шкалу та європейську шкалу ECTS.

 

За шкалою ECTS	За шкалою Навчального закладу	За національною шкалою
Екзамен
A	90 – 100 (відмінно)	5 (відмінно)
B	85 – 89 (дуже добре)	4 (добре)
C	75 – 84 (добре)
D	70 – 74 (задовільно)	3 (задовільно)
E	60 – 69 (достатньо)
FX	35 – 59 (незадовільно – з можливістю повторного складання)	2 (незадовільно)
F	1 – 34 (незадовільно – з обов’язковим повторним курсом)

Розділ 2. ЗМІСТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

2.1. Основні завдання психологічної практики.

Студент під час практики приймає активну участь в основних видах роботи практичного психолога закладу освіти в межах плану його роботи: діагностично-розвиваючій, діагностично-корекційній та просвітницько-профілактичній. Під час проходження практики студенту-практиканту необхідно виконати наступні завдання:

· Ознайомитися з основними напрямками та технологією роботи практичного психолога; з особливостями ведення та оформлення психологічної документації щодо різних видів роботи;

· Вести щоденник практики, в якому фіксувати тижневий план роботи, погоджений зі шкільним психологом, зміст і форми роботи (активні і пасивні), терміни виконання і результат (позначки про виконання або про зміни у плані роботи та їх обґрунтування);

· Провести психологічне вивчення особистості школяра: молодшої, середньої та старшої школи (це може бути дитина з проблемами в навчанні, або групи ризику - обдарована чи важковиховувана,), через діагностику: пізнавальної сфери, мотивації навчання учнів молодшої школи (не менше 3-х методик) або підлітків (не менше 3-х методик); особистісних особливостей підлітка (не менше 2-х методик) в рамках діагностичного мінімуму (акцентуації характеру, рівень тривожності та агресивності, самооцінки та ступеня самоповаги підлітка); професійного самовизначення учнів старшої школи, їх професійної мотивації та намірів подальшого навчання; професійної спрямованості тощо (не менше 2-х методик);

· Узагальнити та проаналізувати (кількісно і якісно) отримані результати дослідження на основі визначення труднощів у навчанні молодших школярів, підлітків;. у розвитку особистісної сфері підлітків; у професійному самовизначенні старшокласників;

· Оформити результати проведеної роботи з вивчення особистості школяра (молодшого шкільного, підліткового або старшого шкільного віку – одного, за вашим вибором) у психолого-педагогічну характеристику школяра за результатами психологічного та діагностичного обстеження, зміст якої повинен бути підкріплений матеріалами психологічного спостереження, проведення бесід з вчителями, класним керівником, батьками, результатами діагностичного обстеження і узагальненими кількісними даними у формі протоколів, зведених таблиць тощо;

· Запропонувати рекомендації щодо подальшої корекційно-розвиваючої роботи з учнями, які мають труднощі в навчанні чи в особистісній сфері, чи в професійному самовизначенні;

· Підготовити і провести психолого-педагогічний захід (виступ на батьківських зборах, педагогічних годинах, класних годинах) в активній груповій формі. Запропонований захід повинен відповідати конкретним практичним завданням, які були визначені психологом-практикантом на основі аналізу психолого-педагогічної діагностики пізнавальної, особистісної сфер та процесу професійного самовизначення.

 

2.2. Методичні рекомендації щодо виконання завдань психологічної практики.

2.2.1. Рекомендації до завдання ознайомлення з особливостями ведення та оформлення психологічної документації щодо різних напрямків роботи.

Робота з документацією є одним з професійних обов'язків психолога. До основних навичок роботи з документацією відносяться навички та вміння планувати роботу, заповнювати протоколи обстеження, складати звіти.

У перші дні проходження практики студент повинен ознайомитися з усіма видами звітньо-статистичної документації шкільного психолога, скласти індивідуальний план роботи на термін проходження практики (див. додаток 3).

При проведенні психолого-діагностичного обстеження психологом оформлюються протоколи, в яких фіксуються дані, отримані під час спостереження, діагностичного обстеження, проводиться кількісна та якісна обробка результатів. Більшість діагностичних методик вимагає використання стандартних бланків, які готуються психологом заздалегідь. Збереження протоколів є необхідною умовою накопичення професійного досвіду.

2.2.2. Рекомендації студентам щодо ведення щоденника практики.

Під час практики студент працює за індивідуальним планом роботи та веде щоденник, в якому висвітлює зміст, форми і результати власної діяльності протягом проходження практики (див. додаток 4).

Студент зобов’язаний кожного дня вести записи у щоденнику практики в якому необхідно відобразити:

· характеристику бази практики: повну назву установи (організації); адресу телефон навчального закладу, де проходить практика;

· розклад дзвінків;

· ПІП групового керівника практики від кафедри та ПІП практичного психолога від бази практики;

· графік роботи психологічної служби установи;

· графік роботи студента-практиканта;

· робочі сторінки щоденника: зміст психологічної практики та аналіз діяльності студента-практиканта;

· загальні висновки про практику, роздуми, зауваження, побажання.

У загальних висновках мають бути обов’язково висвітлені наступні питання: рівень виконання плану практики та зазначення відхилень від нього; основні надбання (теоретичні й практичні), отримані в результаті виконання завдань практики; проблеми (об’єктивні й суб’єктивні), що заважали здійсненню діяльності та можливі шляхи та пропозиції щодо їх розв’язання; ступінь задоволеності практичною діяльністю; пропозиції щодо поліпшення організації практики.

Щоденник повинен заповнюватись систематично й охайно. Його ведення перевіряється керівником практики.

Записи у щоденнику використовуються студентом під час підготовки виступів на підсумковій конференції, при підготовці до семінарських, практичних занять тощо.

2.2.3. Рекомендації студентам щодо проведення діагностично-розвивальної роботи з вивчення пізнавальної сфери, особистісних особливостей учнів молодшого шкільного віку і підлітків та професійного самовизначення старшокласників.

Діагностично-розвивальна робота - це соціальне і психолого-педагогічне обстеження всіх учасників навчально-виховного процесу, моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку школярів, встановлення психологічного діагнозу, визначення причин, що спричиняють труднощі у розвитку та у навчанні дитини.

Психолог вивчає психічні особливості школярів у спільній діяльності з вчителем. Вчитель збирає дані про учня в процесі постійного, систематичного спостереження за ним, за його успіхами, помилками, судженнями й т.п. Всі ці відомості можуть бути відбиті в спеціальних щоденниках спостережень, у психологічному паспорті учня й інших форм фіксації результатів спостережень. Більш детальне й змістовне вивчення психічних особливостей здійснює шкільний психолог. Дані спостережень вчителя й вивчення учнів психологом із застосуванням спеціальних методик узагальнюються, визначається їхня якісна характеристика. На цій основі будується програма, розробляються конкретні засоби психологічної корекційно-розвивальної роботи, що ведеться вчителем і психологом за єдиним планом.

Під час психологічної практики одним з основних завдань є психологічне вивчення особистості школяра: молодшої, середньої та старшої школи (це може бути дитина з проблемами в навчанні, або групи ризику - обдарована чи важковиховувана,), через діагностику: пізнавальної сфери учнів молодшої школи або підлітків, їх мотивації навчання; особистісних особливостей підлітка в рамках діагностичного мінімуму (акцентуації характеру, рівень тривожності та агресивності,самооцінки та ступеня самоповаги школяра); професійного самовизначення школярів старшої школи, їх професійної мотивації та намірів подальшого навчання.

 

Для виявлення особливостей розвитку пізнавальної сфери молодших школярів слід дослідити характеристики уваги, пам'яті та мислення молодшого школяра (рекомендовано провести не менше 3-х методик, наприклад – одна з мотивації навчання, одна – з уваги чи пам’яті, одна – з мислення). Рекомендовані для цього методики, представлені у п сиходіагностичній таблиці визначення типових труднощів у навчанні молодших школярів (за Л.Г. Терлецькою) (див. додаток 8).

Для діагностики мотивації навчання учнів молодших класів може бути рекомендовано:

· «Анкета для визначення шкільної мотивації в учнів початкових класів (автор Н.Г.Лусканова)» (див. додаток 9);

· проективна методика діагностики мотивації навчання молодших школярів, їх ставлення до школи (див. додаток 10);

· тест шкільної тривожності за Філіпсом для учн ів п’ятих класів (див. додаток 11).

 

Для виявлення особливостей розвитку пізнавальної сфери підлітків застосовується комплекс методик (рекомендовано провести не менше 3-х методик, наприклад – одна з мотивації навчання, одна – з уваги чи пам’яті, одна – з мислення). Визначення типових труднощів у навчанні підлітків та рекомендовані методики представлено у психодіагностичній таблиці (див. додаток 12)..

Діагностика властивостей сприймання підлітків може відбуватися за допомогою наступних методик:

· методика «Компаси» (сприймання просторових ознак);

· методика «Годинники» (сприймання просторових ознак);

· методика вивчення сприймання часу.

Увага в підлітковому віці може бути повністю організованою й контрольованою з боку суб’єкта. Індивідуальні коливання уваги зумовлені індивідуально-психологічними особливостями (підвищеною збудливістю або стомлюваністю, зниженням уваги після перенесених соматичних захворювань, черепно-мозкових травм), а також зниженням інтересу до навчальної діяльності. Діагностика властивостей уваги. може відбуватися за допомогою наступних методик:

· методика Бурдона-Анфімова «Коректурна проба»;

· червоно-чорні таблиці Горбова;

· методика Мюнстенберга;

· методика «Розташування чисел»;

· методика «Відшукування чисел»;

· методика «Відшукування чисел з переключенням».

До числа індивідуальних особливостей відносяться індивідуальні розбіжності у функціонуванні пам’яті. Для успішності навчання підлітка способам раціонального запам’ятовування необхідно знати переважний тип пам’яті й індивідуальних особливостей запам’ятовування. Діагностика властивостей пам ’ яті може відбуватися за допомогою наступних методик:

· метод опосередкованого запам’ятовування (за Л.С.Виготським);

· метод піктограм (за А.Р.Лурія);

· методика «Запам’ятовування цифр»;

· методика «Запам’ятовування образів»;

· метод попарного відтворення.

Зв’язок пам’яті з розумовою діяльністю, інтелектуальними процесами в підлітковому віці мають самостійне значення. У міру розвитку підлітка зміст його розумової діяльності змінюється в напрямку переходу до мислення в поняттях, яке більш заглиблено й всебічно відбиває взаємозв’язок між явищами дійсності. Діагностика властивостей мислення може відбуватися за допомогою наступних методик:

· методика Векслера (дитячий варіант);

· ШТУР (шкільний тест розумового розвитку);

· методика «Складні асоціації»;

· методика «Матриці Равена»;

· методика «Аналіз відносин понять»;

· методика «Виявлення загальних понять»;

· методика «Кількісні відносини»;

· методика «Інтелектуальна лабільність»;

· тест інтелекту Г,Айзенка (див. додаток 24).

 

Необхідно також знати особливості мовного розвитку підлітка.

Вивчення мовного розвитку може відтворюватися за допомогою методики оцінки продуктивності вербального відтворення; тлумачення прислів’їв.

Запропоновані методики можна знайти у рекомендованій літературі [4; 16; 17; 21].

Дослідження пізнавальної сфери школярів д ає можливість виявити не лише причину труднощів у шкільному навчанні: неуспішність, неадекватну поведінку, а й обдарованість, певну спрямованість особистості на будь-який напрям діяльності.

Якщо практикант буде вивчати учнів з підвищеними розумовими здібностями (обдарованими), то при індивідуальному тестуванні оцінюється і прогнозується рівень інтелектуальних, творчих, психомоторних здібностей та академічних досягнень учнів.

Пропонується використовувати методики за рекомендацією практичного психолога навчального закладу (рекомендовано провести не менше 2-х методик, наприклад – одна з виявлення рівня інтелекту, одна – з креативності).

Для виявлення рівня інтелектуального розвитку використовуються адаптовані психологічні тести інтелекту:

· шкала Стан форд-Бине (1916, 1988), розроблена Л.Терменом і М.Мерріл на основі шкали Біне-Сімона;

· тест Д Векслера, за допомогою якого можна визначити вербальний IQ та невербальний IQ;

· тест когнітивних здібностей Р.Торндайка і Е.Хаген;

· невербальний тест «Прогресивні матриці» Дж. Равена;

· тест "Структура інтелекту» Р.Амтхауєра;

· ШТРР (шкільний тест розумового розвитку);

· тести інтелектуальних здібностей Р.Кеттела.

 

Для дослідження креативності рекомендуються тести:

· тести креативности Дж. Гілфорда для оцінки дивергентного мислення;

· тест Е. Торранса «Міннесотські тести творчого мислення» (МТТМ);

· тест групового оцінювання для виявлення таланту, розроблений С.Римм, де творчі здібності оцінюються в категоріях: «допитливість», «незалежність», «наполегливість», «гнучкість», «широта інтересів».

 

Також можна застосовувати психомоторні тести:

· тест Пурдьє – для оцінювання перцептивно-рухомих здібностей (спрямованость реакції, перцептивно-рухова координація);

· тест на зорово-рухову координацію К.Беррі;

· тест спритності пальців О.Коннора.

Запропоновані методики можна знайти у рекомендованій літературі [9; 10; 21; 22; 23].

Якщо практикант буде подавати психолого-педагогічну характеристику обдарованого підлітка, то в ній слід представити окрім аналізу розвитку пізнавальної сфери, ще й результати вивчення його особистості за методиками запропонованими нижче, для вивчення особистості підлітка (пропонується використання не менше 2-х методик).

 

Для вивчення особистості підлітка, провідних її складових: самооцінки, рівня самоповаги, акцентуацій характеру, прояву агресивності тощо, окрім спостереження, бесіди для складання психолого-педагогічної характеристики учня можуть бути запропоновані діагностичні методи ки, орієнтовані на вивчення певних сторін особистості школяра.

Використання діагностичних методик є обов’язковим в роботі студента-практиканта з учнем (за узгодженням із шкільним психологом, рекомендовані методики можуть бути замінені на інші, ті, що запропонує психолог школи). Результати опрацювання застосованих методик повинні бути включені в психолого-педагогічну характеристику учня.

Для дослідження особистості підлітка пропонуються такі психодіагностичні методики (рекомендовано провести не менше 2-х методик):

· «Методика первинної діагностики та виявлення дітей „групи ризику”» (див. додаток 13);

· «Тест для діагностики акцентуацій характеру у підлітків», розроблений С.І.Подмазіним (МПДО) (див. додаток 14);

· «Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Дарки» (див. додаток 15);

· «Дослідження самооцінки особистості учня» (див. додаток 16);

· «Шкала визначення ступеня самоповаги Розенберга» (див. додаток 17).

 

Для вирішення завдання з дослідження професійного самовизначення старшокласників пропонується проведення:

· анкетування школярів старшої школи з визначення їх професійної мотивації та намірів подальшого навчання (див. додаток 20);

· вивчення мотивів вибору професії (див. додаток 21);

· визначення їх професійної спрямованості за Д. Голандом (див. додаток 18);

· або виявлення нахилів до певного типу професії за допомогою диференційно-діагностичний опитувальник Є.Клімова (див. додаток 19);

· «Методика оцінки комунікативних і організаторських схильностей (КОС-2)» (див. додаток 22);

· «Методика діагностики професійної спрямованості особистості» (див. додаток 23).

Пропонується використовувати методики за узгодженням та рекомендацією психолога навчального закладу (рекомендовано проведення не менше 2-х методик ).

Результати проведеної роботи з вивчення особистості школяра відображаються практикантом у психолого-педагогічній характеристиці школяра (див. додаток 6), зміст якої повинен бути підкріплений матеріалами психологічного спостереження, проведення бесід з вчителями, класним керівником, батьками, результатами діагностичного обстеження і узагальненими кількісними даними у формі протоколів, зведених таблиць.

Характеристика складається на будь-якого учня молодшого шкільного, підліткового або старшого шкільного віку - одного за вибором (обдарованого або з проблемами в навчанні, особистісній сфері чи в професійному самовизначенні).

2.2.4. Рекомендації студентам щодо просвітницько-профілактичної роботи.

Психологічна просвіта і психопрофілактика є важливими напрямками діяльності практичного психолога шкільної психологічної служби. Завдання психологічної просвітницької діяльності полягає у підвищені психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз'ясненні змісту роботи і завдань психологічної служби.

Психологічна профілактика - це систематична робота, спрямована на створення сприятливих умов для розвитку особистості і попередження відхилень в розвитку дитини, збереження її психологічного здоров'я.

Психологічна просвіта і психопрофілактика тісно пов'язані між собою. Ця діяльність здійснюється шкільним психологом у формі психологічних лекцій для батьків, учнів, педагогів; педагогічних консиліумів; занять з психології з використанням активних форм навчання; психологічних акцій тощо.

Під час практики студент-практикант готує та проводить психолого-педагогічний захід, враховуючи особливості віку і проблематики тієї групи школярів, з якою він буде працювати. Форма заходу довільна. Для звіту готується програма проведення психолого-педагогічного заходу та оформлюється за формою (див. додаток 7).

Однією з важливих форм психопрофілактичної роботи у школі є психолого-педагогічний консиліум. Це колективний метод вивчення учнів, основними завданнями якого є виявлення характеру і причин відхилення у навчанні і поведінці учнів, розробка виховних заходів, спрямованих на корекцію відхилень чи подальший розвиток здібностей і талантів, обговорення і прийняття рішень з приводу конфліктних ситуацій.

В період проходження практики студент-практикант за результатами обстеження учнів з проблем в навчанні та розвитку особистісної сфери, або процесу професійного самовизначення разом з шкільним психологом працює над підготовкою матеріалів до психолого педагогічного консиліуму. Необхідно запропонувати рекомендації щодо програми подальшої корекційно-розвиваючої роботи з дітьми, які мають труднощі в навчанні, в особистісній сфері, у професійному визначенні.

2.3. Звіт про результати практики

2.3.1. Звітна документація. За час проходження психологічної практики студент-практикант готує папку із звітною документацією, в яку входить:

1. Характеристика студента, завірена практичним психологом, директором навчального закладу та печаткою закладу освіти.

2. Атестаційний лист студента з оцінками та підписами практичного психолога бази практики, групового керівника та відповідального керівника практики.

3. Індивідуальний план практиканта про виконання завдань практики;

4. Аналітичний звіт студента-практиканта за результатами проходження психологічної практики, завірений шкільним психологом.

5. Щоденник проходження практики.

6. Психолого-педагогічна характеристика школяра, яка повинна бути підкріплена матеріалами психологічного та діагностичного обстеження і узагальненими кількісними даними у формі протоколів, зведених таблиць тощо.

7. План-конспект психолого-педагогічного заходу.

8. 3-5 фотокарток, на яких відображено хід практики.

2.3.2. Вимоги оформлення до звіту

Звіт студента повинен бути оформлений відповідно наступним вимогам:

1. Обсяг звіту складає довільну кількість, але не менше 15 сторінок комп’ютерного набору. До загального обсягу входять титульна сторінка, план, вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел та додатки.

2. Текст набирається на аркушах паперу стандартного формату А-4 з використанням шрифтів текстового редактора Times New Roman, кеглем 14, через 1,5 інтервали з дотриманням таких розмірів полів: верхнього і нижнього – 20 мм, лівого – 30 мм, правого – 10 мм.

3. Титульна сторінка оформляється за встановленою формою (див. додаток 1).

4. Заголовки розділів виконують великими літерами, симетрично до тексту, наприклад: ЗМІСТ, ОСНОВНА ЧАСТИНА, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ. Крапку в кінці заголовку не ставлять.

5. Список використаних під час роботи джерел розміщуються після висновків і оформлюється відповідно до чинних стандартів.

 

2.3.3. Порядок подання звіту про результати практики. Протягом 2-ох днів після закінчення практики керівник практики оцінює виконану студентом роботу, якість звіту про психологічну практику і особисту участь студента в освітньому закладі, де проводилась практика. На 3-й день після закінчення практики студент повинен скласти диференційований залік з психологічної практики на підсумковій конференції перед комісією у складі керівників практики.

Звіт про результати практики (див додаток 5) подається в останній день практики керівникові практики для перевірки. Керівник з’ясовує, наскільки повно і глибоко практикант виконав завдання, визначені індивідуальною програмою практики. Результати практики обговорюються на підсумковій конференції. Учасники конференції (студенти, керівники практики, представники баз практики) мають право ставити питання, пов’язані з науковими і практичними результатами практики.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. - М.: Академический проект., 2003.-496с.

2. Адаптація дитини до школи /Упоряд. С.Максименко, О.Главник.- К.: Мікрос, 2003. – с.111.

3. Ахметгамиев А. Как помочь практиканту // Нар. образ. - 1993. - № 1. - С. 113-116.

4. Битянова М.Р. Организация психологической работы в школе. - М.: Генезис,2000.

5. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технологи навчання студентів. - К.: Вересень, 1996.

6. Гордонова Н.М. Положення „Про кабінет практичного психолога в закладах освіти"// Практична психологія і соціальна робота.-2001.-№1.-С.27.

7. Гурлєва Тетяна Відповідальність підлітка. – К.: Главник, 2008. – с.128. (серія «Бібліотечка соціального працівника»). – с. 99-111.

8. Диагностическая практика. Руководство для студентов - психологов специализации «Педагогика й психология».- Ижевск,2001.-123с.: ВЛАДОС - ПРЕСС, 2003.-159с.

9. Лейтес Н.С. О признаках детской одарённости. // Вопр. психол., 2003, № 4, с.13-18.

10. Матюшкин А. М., Снек Д. А. Одаренные и талантливые дети //Вопросы психологии, №4, 1982.- С.88-97.

11. Матвєєва М.П. Особливості професійної діяльності шкільного психолога //Практична психологія та соціальна робота. - 2003.-№1.-С.44-54.

12. Мармаза О.І. Положення та програма фахової практики (практика) з управління навчальними закладами: Навч. посіб. для студентів та слухачів ІПО зі спеціальностей «Управління навчальним закладом» - 8.000009 та «Менеджмент організацій (освіти)» — 7.050201. - Харків: ХДПУ, 2001. - 58с.

13. Мороз І.В., Ярошенко О.Т. Педагогічна практика студентів у загальноосвітніх навчальних закладах. Навчальний посібник. - К., 2003.

14. Мосин А., Гуц Е. Еще раз о педпрактике // Вестник высш. школы. -1990. - № 10.

15. Наказ про затвердження „Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів // Практична психологія та соціальна робота.-2002.-№2.-С.58-60.

16. Немов Р. Психология. - В 3-х кн.: ВЛАДОС.1999.- Кн.З: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование. - 632с.

17. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. - М.,1996. 0бщая психодиагностика/ Под ред. Бодалева А.А.,Столина В.В - М.,1987.-304с.

18. Основи практичної психології /Під ред. В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєвої та ін-К.: Либідь, 2001.-536с.

19. Педагогічна практика. Ч. 1: Навч.-метод, посіб. / За ред. Л.В. Пшеничної, А.А. Сбруєвої, О.В. Перетятько. - Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2004. - 174 с.

20. Педагогічна практика. Ч. 2: Навч.-метод, посіб. / За ред. Л.В. Пшеничної, О.І. Огієнко, О.В. Перетятько. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2004. - 168 с.

21. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Гума-нит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. — Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. — 384с.

22. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навчальний посібник. – К.: ІЗМН, 1996. – 236.

23. Слободянюк Л. Система пошуку обдарованих дітей. //Психолог, №54. – 2004.- С.4-5.

24. Федосенко Е.В. Психологическое сопровождение подростков: система работы, диагностика, тренинги. Монография. – СПб.: Речь, 2008.)

 

 

ДОДАТКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ

ПРОГРАМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Додаток 1

Зразок оформлення титульної сторінки папки звітних документів психологічної практики

Міністерство освіти і науки України

Комунальний заклад

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра психології

 

ЗВІТНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

З ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

 

Студента (ки)__________ групи

_________________ факультету

___________________________

(П.І.Б.)

Керівник практики:

___________________________

(П.І.Б.)

Місце проходження практики:

___________________________

Шкільний психолог:

___________________________

(П.І.Б.)

 

 

Суми – 2013

Додаток 2

АТЕСТАЦІЙНИЙ ЛИСТ ПСИХОЛОГА-ПРАКТИКАНТА

 

Атестаційний лист психолога-практиканта

 

ПІП ___________________________________________

 

Факультет, група ____________________________________

 

Де проходив практику __________________________________

 

 

Керівники практики	Оцінка	Примітка
Практичний психолог школи ПІП
Груповий керівник ПІП

Відповідальний методист (підпис) ПІП

Додаток 3

Зразок оформлення індивідуального плану практики

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН

Психологічної практики

студента групи ___________ спеціальності

"Практична психологія",

факультету перепідготовки Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по-батькові)

на практиці в ____________________________

(база практика)

з "_____________________" по "_______________________" 20_р.

Індивідуальний план практиканта з психологічної практики складається в окремому зошиті на розгорнутих аркушах за схемою:

 

№ пор.	Дата	Зміст та форми роботи	Термін виконання	Позначки про виконання роботи

 

Додаток 4