Зразок оформлення щоденника

Титульна сторінка

Комунальний заклад

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра психології

 

Щоденник психологічної практики

Студента-практиканта _________ курсу

Спеціальність _________________

Факультет ___________________

_______________________________________________________________

^{(прізвище, ім'я, по-батькові)}

Термін проведення практики з ____________ по __________________

Адреса навчального закладу _____________________________________

тел. _________________________

Перша сторінка

Керівник закладу

Практичний психолог закладу

Керівник практики від кафедри

Відповідальний керівник практики

Друга сторінка

Розклад дзвінків

Графік роботи психологічної служби установи

Графік роботи студента-практиканта

Робочі сторінки щоденника

Оформлення робочої сторінки щоденника

№ пор.	Дата	Мета, зміст та форми роботи	Термін виконання	Отримані результати, позначки про зміни у плані роботи

 

Закінчується щоденник звітом студента з практики.

Додаток 5

Схема звіту студента з психологічної практики

ЗВІТ

з психологічної практики студента

________________________________________________________

(П.І.Б.)

факультету перепідготовки СОІППО

_______________________

(група, спеціальність)

 

У звіті необхідно відобразити наступне:

· термін проходження психологічної практики.

· виконання індивідуального плану: зміст діяльності в цілому (організаційно-методичної, психодіагностичної, просвітницької, розвиваючої – з чим практикант ознайомився та що виконав особисто); її якість; основні труднощі при виконанні; відхилення від плану, які мали місце, тощо.

· кількість проведених психологічних спостережень, бесід, опрацьованих методик, які проводились студентом на базі практики (вказати кількість обстежених учнів);

· особливості проведення власного психологічного спостереження (за учнем, групою тощо); чи була досягнута мета спостереження, які труднощі виникали під час його проведення;

· мета, завдання, зміст та форма проведеного психологічного заходу, порівняння очікуваного та отриманого результатів;

· вміння та навички, набуті студентом в ході практики.

· загальні висновки та враження від набутого досвіду в процесі практики;.

· значення практики у становленні професійної ідентичності студента як фахівця.

 

Додаток 6

Психолого-педагогічна характеристика школяра

Схема вивчення учня та складові психолого-педагогічної характеристики школяра

 

1. Загальні дані (соціальні особливості середовища навчання, виховання та розвитку):

- прізвище та ім‘я рік народження, клас, школа;

- положення учня в системі соціально-економічних відносин

(матеріальна забезпеченість, соціально-побутові умови);

- місце учня в системі внутрішньо сімейних відносин (тип сім‘ї, кількість членів сім‘ї, характер діяльності членів сім‘ї);

- положення учня в системі відносин з однолітками (соціально-психологічний статус у групі та чим він визначається, чи є близькі друзі).

 

2. Особливості розвитку пізнавальної сфери учня та особливості його навчальної діяльності:

- успішність навчання (які оцінки переважають, чи однакова успішність з різних предметів, рівень знань, начитаність);

- співвідношення рівня розвитку когнітивних процесів педагогічним вимогам (довільність психічних процесів та їх особливості, розвиток мислення та важливих дій навчання, рівень розвитку мови, запас слів, розвиток уяви, розвиток тонкої моторики руки);

- розумова працездатність та темп розумової діяльності.

 

3. Особливості розвитку мотиваційно-особистісної сфери учня:

- присутність мотивації навчання та її конкретний зміст (пізнавальний, соціальний, позиційний та ін.);

- провідний тип мотиваційної регуляції діяльності – досягнення успіху, уникнення невдач;

- конфліктність мотиваційної сфери (рівень особистісної тривожності);

- присутність виражених особистісних акцентуацій;

- особливості спрямованості особистості учня та його здібностей (інтереси, мрії, ідеали, переконання, спеціальні здібності, обдарованість).

 

4. Особливості системи відношень учня до світу та до самого себе (з боку того як учень сприймає відношення до нього членів даної соціальної системи та того, як він сприймає свою позицію в спілкуванні з ними та який емоційний фон мають ці стосунки):

- відносини з однолітками;

- відносини з педагогами;

- відносини в сім‘ї;

- відношення до важливих видів діяльності (в шкільному середовищі);

- відношення до себе (Я-концепція школяра з т. зору її позитивності, самооцінка з точки зору її адекватності, рівень самоприйняття).

 

5. Особливості поведінки учня в ситуації внутрішньошкільної взаємодії (з однолітками, з педагогами):

- характерологічні особливості поведінки та спілкування, які зумовлені психодинамічними властивостями (темпераментом);

- особливості поведінки, які обумовлені властивостями характеру (позитивними чи негативними) та вольовими якостями;

- особливості поведінки, які говорять про соціально-психологічну дезадаптацію (непристосованість) школяра (уникнення діяльності, порушення спілкування з однолітками, педагогами, репресивність, емоційна незрілість, невротичні прояви);

- дотримання соціальних, внутрішньогрупових та етичних норм поведінки.

 

6. Загальні психолого-педагогічні висновки з розвитку особистості школяра та визначення важливих психолого-педагогічних завдань подальшої корекційно-розвиваючої роботи з учнем.

 

Примітка: для описування конкретних психолого-педагогічних характеристик школяра необхідно спиратися на основні методи дослідження в психології (спостереження за учнем; опитування педагогів, батьків; аналіз продуктів діяльності школяра) та діагностичні методи (тести, стандартизовані самозвіти, шкальні методи, проективні методи). Підбір конкретних діагностичних методик необхідно здійснювати в залежності від віку школяра.

 

 

Додаток 7

Зразок оформлення звіту про проведення психолого-педагогічного просвітницько-профілактичного заходу

 

Тема (назва):.....................................................

Мета:.................................................................

Об'єкт роботи: (клас, паралель).....................

Форма проведення:.........................................

Програма заходу:.............................................

Література:..................................,....................

Аналіз проведення заходу.

Додаток 8

Психодіагностичні таблиці визначення типових труднощів у навчанні молодших школярів (за Л.Г. Терлецькою)

Феноменологія труднощів	Можливі психологічні причини	Психодіагностичні методики
Неуважність та розсіяність	1. Низький рівень розвитку довільності 2. Низький рівень обсягу уваги 3. Низький рівень концентрації та стійкості уваги 4. Домінуюча мотивація навчання – ігрова. 5. Інші психологічні причини	1. Методика «Графічний диктант». 2. Методика «Таблиці Шульте». 3. Методика «Коректурні спроби» 4. Методика вивчення мотивації (за Білопольською)
Труднощі в переказуванні тексту	1. Не сформованість вміння планувати свої дії. 2. Слабкий розвиток логічного запам’ятовування. 3. Низький рівень мовного розвитку. 4. Низький рівень розвитку образного мислення. 5. Низький рівень розвитку логічних операцій (аналізу, узагальнення, систематизації). 6. Занижена самооцінка. 7. Інші психологічні проблеми.	1. Методика «Візерунок». 2. Методика «Запам’ятай пару» 3. Методика Ебінгауза. 4. Методика «Лабіринт». 5. Методики «Чобітка», «Заповни порожню клітинку» 6. Шкала самооцінки (Спілбергера та Ханіна).
Непосидючість	1. Низький рівень розвитку довільності. 2. Індивідуально-типологічні особливості особистості 3. Низький рівень розвитку вольової сфери. 4. Інші психологічні проблеми.	1. Методика «Графічний диктант». 2. Методика «Коло» Г. Айзенка. 3. Методика «Будинок», «Графічний диктант».
Важко розуміє пояснення з першого разу	1. Несформованістьт прийомів навчальної діяльності. 2. Слабка концентрація уваги 3. Низький рівень розвитку сприймання. 4. Низький рівень розвитку довільності. 5. Низький рівень загального розвитку. 6. Інші психологічні причини.	1. Методика «Візерунок». 2. Модифікація методу Пьєрона-Рузера. 3. Методика вивчення сприймання. 4. Методика «Будинок», «Графічний диктант». 5. Методика Д. Векслера.
Постійно забуває вдома навчальне приладдя	1. Висока емоційна нестабільність, підвищена імпульсивність. 2. Низький рівень розвитку довільності. 3. Низький рівень концентрації і стійкості уваги. 4. Інші психологічні причини.	1. Опитувальник темпераменту Г.Айзенка. 2. Методика «Графічний диктант» 3. Методика «Коректурні спроби».
Кожне завдання необхідно повторювати кілька разів перед тим, як учень починає працювати.	1. Низький рівень концентрації та стійкості уваги. 2. Низький рівень розвитку довільності. 3. Не сформованість вміння виконувати завдання за усною інструкцією дорослого. 4. Не сформованість передумов навчальної діяльності. 5. Інші психологічні проблеми.	1. Методика «Коректурні спроби». 2. Методика «Графічний диктант». 3. Методика «Візерунок» 4. Методика «Візерунок»
Піднімає руку, але потім мовчить	1. Не сформованість ставлення до себе як до школяра 2. Занижене само оцінювання. 3. Низький рівень розвитку довільності. 4. Інші психологічні причини.	1. Анкета для визначення шкільної мотивації. 2. Методика «Сходинки» 3. Методика «Графічний диктант»
Запізнюється на уроки	1. Не сформованість прийомів самоконтролю. 2. Низький рівень концентрації та стійкості уваги. 3. Низький рівень розвитку довільності. 4. Можливі сімейні труднощі. 5. Вимоги другорядної вигоди. 6. Інші психологічні проблеми.	1. Методика «Візерунок». 2. Методика «Коректурні спроби» 3. Методика «Графічний диктант», «Будинок». 4. Методика «Кін естетичний малюнок сім'ї». 5. Методика «Незакінчені речення».
Відчуває страх перед опитуванням на уроці	1. Занижене само оцінювання 2. Можливі сімейні труднощі 3. Внутрішній стресовий стан 4. Інші індивідуально-типологічні властивості особистості 5. Інші психологічні причини	1. Методика «Сходинки 2. Методика «Кін естетичний малюнок сім'ї» 3. Методика М.Люшера 4. Методики Р.Жиля і «Коло» Г.Айзенка
Постійно відволікається на уроках, грається, лізе під парту, їсть.	1. Не сформованість ставлення до себе як до школяра. 2. Переважає ігрова мотивація навчання. 3. Індивідуально-типологічні властивості особистості. 4. Низький рівень розвитку концентрації і стійкості уваги. 5. Низький рівень розвитку довільності. 6. Не сформованість прийомів навчальної діяльності. 7. Інші психологічні проблеми.	1. Анкета для визначення шкільної мотивації. 2. Методика вивчення мотивації Білопольської. 3. Методика Р.Жиля. 4. Методика «Коректурні спроби». 5.Методика «Графічний диктант», «Будинок». 6.Методика «Візерунок».

Додаток 9

Анкета для визначення шкільної мотивації в учнів початкових класів Н. Г. Лусканової

 

Для скринінгової оцінки рівня шкільної мотивації Н.Г. Лусканова пропонує також спеціальну анкету, відповіді на 10 питань якої оцінюються від 0 до 3 балів (негативна відповідь 0 балів, нейтральний - 1 бал, позитивний - 3 бали). Учні, що набрали 25-30 балів, характеризуються високим рівнем шкільної адаптації, 20-24 бала характерні для середньої норми, 15-19 балів указують на зовнішню мотивацію, 10-14 балів свідчать про низьку шкільну мотивацію й нижче 10 балів - про негативне відношення до школи, шкільної дезадаптации.

 

Питання анкети

1. Тобі подобається в школі?

- не дуже

- подобається

- не подобається

2. Вранці, коли ти прокидаєшся, ти завжди з радістю йдеш до школи з радість, чи тобі часто хочеться залишитися вдома?

- частіше хочеться залишитися вдома

- буває по різному

- йду з радістю до школи

3. Якби вчитель сказав, що завтра в школу не обов'язково приходити всім учням "ти б пішов до школи чи залишився б вдома?

- не знаю

- пішов би до школи

- залишився б вдома

4. Тобі подобається, коли у вас скасовують які-небудь уроки?

- не подобається

- буває по різному

- подобається

5. Ти хотів би, щоб не задавали домашніх завдань?

- хотів би

- не хотів би

- не знаю

6. Ти хотів би, щоб у школі залишилися тільки перерви?

- не знаю

- не хотів би

- хотів би

7. Ти часто розповідаєш про школу батькам?

- часто

- рідко

- не розповідаю

8. Ти б хотів, щоб у тебе був менш суворий учитель?

- точно не знаю

- хотів би

- не хотів би

9. У тебе в класі багато друзів?

- мало

- багато

- Не має друзів

9. Тобі подобаються твої однокласники?

- подобаються

- - не дуже

- - не подобаються

 

Обробка та інтерпретація

Питання анкети передбачають вибір одного з трьох варіантів відповідей. При цьо­му відповідь, що говорить про позитивне ставлення до школи та віддає перевагу на­вчальним ситуаціям, оцінюється в 3 бали, нейтральна відповідь - в 1 бал, відповідь, яка говорить про негативне ставлення до шкільної ситуації, оцінюється в 0 балів.

За сумою отриманих балів визначається рівень шкільної мотивації:

25-30 балів - висока шкільна мотивація, навчальна активність.

20-24 бали - нормальна шкільна мотивація.

15-19 балів - позитивне ставлення до школи, але школа більше приваблює поза-навчальною діяльністю.

10-14 балів - низька шкільна мотивація.

Менше 10 балів - негативне ставлення до школи, дезадаптація. Показниками сприятливої адаптації є 1 та 2 рівні, можливої дезадаптації - 3-4 рівень, дезадаптації - 5 рівень.

Анкета допускає повторні опитування, що дозволяє оцінити динаміку шкільної мотивації. Зниження рівня шкільної мотивації може служити критерієм шкільної дезадаптации дитини, а його підвищення - позитивної динаміки в навчанні й розвитку.

Проведені дослідження дозволили виявити три рівні адаптації дітей до школи:

Високий рівень - дитина позитивно ставиться до школи; пропоновані вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; повно опановує програму, старанна; уважно слухає вказівки вчителя; виконує доручення без зовнішнього контролю; виявляє цікавість до самостійної роботи, всіх предметам; доручення виконує охоче; займає сприятливе статусне положення в класі.

Середній рівень - дитина позитивно ставиться до школи; розуміє навчальний матеріал; засвоює основне в програмі; самостійно вирішує типові завдання; уважна при виконанні завдань, доручень, вказівок, але вимагає контролю; зосереджена за інтересом, готується до уроків, доручення виконує; дружить із багатьма дітьми в класі.

Низький рівень - дитина ставиться до школи негативно або байдуже; скаржиться на нездоров'я; переважає поганий настрій; порушує дисципліну; навчальний матеріал засвоює фрагментарно; до самостійних занять не проявляє інтересу; до уроків готується нерегулярно; вимагає контролю й допомоги; має потребу в паузах, пасивна, близьких друзів у класі не має.

Додаток 10

 

Проективна методика діагностики мотивації навчання молодших школярів, їх ставлення до школи

Методика полягає в наступному. Школярам пропонується намалювати два малюнки: "Про найцікавіше" і "В школі". Для діагностики мотивації використовуються два види характеристик малюнків:

1) формальні характеристики, що виявляють емоційне відношення учня до школи;

2) змістовні характеристики, що виявляють відношення учня до навчання.

До формальних характеристик відносяться:

а) колір малюнка: темні, холодні тони (темнокоричневий, синій і так далі) вважаються проявом негативних емоцій, тобто негативного відношення до того, що зображається, як і використання ненаслідувального кольору, невідповідного реальності; світлі тони (жовтий, червоний і так далі) вважаються проявом позитивних емоції, тобто позитивного відношення до того, що зображається;

б) ретельність вимальовування деталей малюнка - при позитивному відношенні те, що зображається промальовувалося зі всім старанням, при негативному - малюється нарочито недбало;

в) творче або формальне відношення до малюнка: динамічність малюнка, свобода композиції, наявність сюжету, його завершеність. Відсутність даних характеристик свідчить про негативне відношення до того, що зображається.

Як додаткові характеристики можуть виступати:

а) використання орнаментів і симетричних композицій для виразу позитивного відношення до того, що зображається;

б) гіперболізування, перебільшення реальних розмірів значущого елементу предмету.

До змістовних характеристик, що виявляють показники мотивів навчання молодших школярів, що діагностуються, відносяться наступні:

1. Кількість малюнків «В школі»:

а) якщо учень приніс один або декілька малюнків "Про найцікавіше" і жодного "В школі" (завдання дається додому), не дивлячись на численні нагадування, це свідчить про його негативне відношення до учення;

6) якщо учень приніс за власною ініціативою більше одного малюнка на шкільну тему – це свідчить про його позитивне відношення до навчання.

2. Чи включена шкільна тематика в малюнок "Про найцікавіше". Якщо так, то це надійно свідчить про найпозитивніше відношення учня до навчання.

3. Який момент життя відображений в малюнку:

а) урок; б) зміна; в) ситуація, зовні пов'язана з школою:

А) "відхід від школи" - при зображенні тільки шкільного завдання;

Б) малюнок на тему із зміненою назвою - "В школу".

Зміст малюнка оцінюється по даних характеристиках з погляду позитивного (а) або негативного відношення до учення (б, в). Якщо зображений урок, це може служити показником того, що учення є для учня особисто значущою діяльністю; якщо зображена зміна або інші зовнішні по відношенню до учення ситуації, отже, для учня особисто значущою є не учбова, а, наприклад, ігрова діяльність.

4. Відображенність змісту навчання:

а) наявність в малюнках деталей, пов'язаних з окремими шкільними предметами;

6) наявність в малюнках деталей, що свідчать про орієнтацію на оцінку. Наявність в малюнках даних характеристик також може свідчити про те, що учення є для школяра особисто значущою діяльністю.

Відображена спілкування з суб'єктами:

а) з вчителями;

б) з однолітками;

в) зображений сам автор;

г) зображений вчитель і учні;

д) зображений учень того ж класу, але не він. Дані можливі варіанти включення суб'єктів в зміст малюнка можуть бути інтерпретовані різним чином, залежно від змісту малюнка в цілому. Проте, зображення вчителя, як правило, може свідчити про його особову значущість для школяра. В той же час не можна забувати про те, що деякі школярі просто не уміють малювати людей.

Виділені формальні в змістовні характеристики малюнка не є рівнозначними для діагностики мотивації навчання молодших школярів. Серед формальних характеристик малюнка визначальне значення для діагностики має колір. Серед змістовних характеристик малюнка вичерпну інформацію про те, що учення є для школяра особи» значущою діяльністю, може дати, наприклад, то, чи включала дитина шкільну тему в малюнок "Про найцікавіше"

Для адекватної інтерпретації змісту малюнка за виділеними показниками необхідно після того, як учень приніс малюнок, провести бесіду по уточненню його змісту.

 

 

Додаток 11

Тест шкільної тривожності за Філіпсом

 

Інструкція. Дитині надається інструкція: «Я запропоную тобі тест про те, як ти почуваєшся у школі. Відповідай відверто, пам'ятай, що тут немає добрих чи поганих відповідей, довго не думай. Відповідай на запитання тільки «так» чи «ні».

 

Екстраверсія	Ригідність	Емоційна збудженість	Темп реакції	Активність
22-26	16-23	18-20	20-22	24-26
	Дуже висока (швидкий)
17-21	12-15	14-17	14-19	21-23
	Висока (швидкий)
12-16	7-11	8-12	9-13	14-20
	Середня
7-11	3-6	4-7	5-8	9-11
	Висока (повільний)
0-6	0-2	0-3	0-4	0-8
	Дуже висока (повільний)
Інтроверсія	Пластичність	Емоційна врівноваженість	Темп реакції	Активність

 

1. Чи важко тобі бути на одному рівні з іншими дітьми класу?

2. Чи хвилюєшся ти, коли вчитель каже, що хоче перевірити, на­скільки ти знаєш матеріал?

3. Чи важко тобі працювати у класі так, як цього хоче вчитель?

4. Чи сняться тобі сни про те, що вчитель злий, бо ти не вивчив уроку?

5. Чи буває, що хтось у класі б'є чи кривдить тебе?

6. Чи бажаєш ти іноді, щоб учитель не поспішав із поясненням но­вого матеріалу?

7. Чи сильно ти хвилюєшся, коли відповідаєш, виконуєш завдання?

8. Чи буває так, що тобі страшно висловлюватися на уроці, тому що ти можеш зробити помилку?

9. Чи тремтять у тебе коліна, коли тебе викликають відповідати?

10. Чи часто твої однокласники насміхаються з тебе, коли ви граєте в різні ігри?

11. Чи буває так, що тобі ставлять нижчий бал, ніж ти сподівався?

12. 4и хвилює тебе питання, що тебе залишать на повторний рік в одному класі?

13. Чи уникаєш ти ігор, де когось обирають, тому, що тебе, як прави­ло, не вибирають?

14. Чи буває так, що ти весь здригаєшся, коли тебе викликають відпо­відати?

15. Чи часто буває в тебе відчуття, що ніхто з твоїх однокласників не хоче робити те, що хочеш ти?

16. Чи сильно ти хвилюєшся перед тим, як почати виконувати зав­дання?

17. Чи важко тобі одержувати такі бали, яких очікують від тебе батьки?

 

18. Чи страшно тобі часом, що тобі стане погано у класі (ти за­хворієш)?

19. Чи будуть однокласники насміхатися з тебе, якщо ти зробиш по­милку під час відповіді?

20. Чи схожий ти на своїх однокласників?

21. Чи хвилюєшся ти, виконавши завдання, за правильність його ви­конання?

22. Працюючи у класі, чи певен ти, що все добре запам'ятаєш?

23. Чи сняться тобі сни, що ти у школі й не можеш правильно відпо­вісти на запитання вчителя?

24. Чи правда, що більшість дітей ставиться до тебе прихильно?

25. Чи працюєш ти краще, якщо знаєш, що результати твоєї роботи порівнюватимуться з результатами роботи інших дітей у класі?

26. Чи часто ти мрієш, щоб менше хвилюватися, коли треба відпов­ідати?

27. Чи важко тобі сперечатися з іншими?

28. Чи твоє серце сильно б'ється, коли вчитель каже, що збирається перевірити твою готовність до уроку?

29. Коли ти одержуєш високий бал, чи думає хтось із твоїх друзів, що ти хочеш прислужитися?

30. Чи гарно ти почуваєшся з тими однокласниками, до яких інші діти ставляться з особливою увагою?

31. Чи буває так, що деякі діти у класі кажусь щось, що не подо­бається тобі?

32. Як ти вважаєш, ті діти, що погано навчаються, втрачають повагу інших?

33. Чи схоже на те, що більшість твоїх однокласників не звертає на тебе уваги?

34. Чи часто тобі буває страшно здаватися дурнем?

35. Чи подобається тобі, як до тебе ставляться вчителі?

36. Чи допомагає твоя мати в організації вечорниць, як інші мами твоїх однокласників?

37. Чи хвилює тебе те, що про тебе думають оточуючі?

38. Чи сподіваєшся ти в майбутньому вчитися краще, ніж зараз?

39. Чи вважаєш ти, що одягаєшся до школи так гарно, як і твої одно­класники?

40. Чи часто, відповідаючи на уроці, ти думаєш про те, що в цей час думають про тебе інші?

41. Чи мають здібні учні якісь особливі права у класі, яких не мають інші діти?

42. Чи бувають злими деякі з твоїх однокласників, коли ти робиш щось краще за них?

43. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться однокласники?

44. Чи добре ти почуваєшся, коли залишаєшся наодинці з учителем?

45. Чи сміються іноді однокласники з твоєї зовнішності та поведін­ки?

46. Чи вважаєш ти, що турбуєшся за свої шкільні справи більше за інших дітей?

47. Якщо ти не можеш відповісти на запитання, чи відчуваєш, що можеш заплакати?

48. Чи в ліжку ввечері ти часом хвилюєшся про те, що відбудеться завтра у школі?

49. Коли працюєш над важким завданням^чи відчуваєш інколи, що зовсім не пам'ятаєш деякі речі, які добре знав раніше?

50. Чи тремтить твоя рука, коли працюєш над завданням?

51. Чи відчуваєш, що починаєш нервувати, коли вчитель говорить, що збирається дати класу завдання?

52. Чи лякає тебе перевірка твоїх знань у школі?

53. Коли вчитель каже, що збирається дати класу завдання, чи відчу­ваєш ти хвилювання, що не впораєшся з ним?

54. Чи сняться тобі сни, що твої однокласники роблять щось, що не можеш зробити ти?

55. Коли вчитель пояснює матеріал, чи здається тобі, що твої одно­класники розуміють його краще, ніж ти?

56. Чи хвилюєшся ти дорогою до школи, що вчитель може дати кла­су роботу для перевірки знань?

57. Коли ти виконуєш завдання, чи відчуваєш ти, що робиш це погано?

58. Чи тремтить твоя рука, коли вчитель доручає тобі виконати зав­дання на дошці перед усім класом?

Інтерпретація результатів. Перевіряється відповідність збігу відповідей із ключем. Відповіді, які не збігаються з ключем — це вияви тривоги.

1. Загальна кількість розбіжностей по всьому текстові. Якщо вона понад 50%, можна казати про підвищену тривогу дитини, якщо більша 75% — про високу тривогу.

2.Кількість збігів за кожен із 8 чинників тривоги. Рівень тривоги визначається так, як у попередньому випадку. Аналізується загальний внутрішній стан школяра, кількість синдромів тривоги та їх величина. Результати відображаються на індивідуальній діаграмі.

3.Середнє значення всіх синдромів тривожності учнів по класу для порівняння з індивідуальними покажчиками тривожності з метою виз­начення учнів групи ризику.

Ключ до тесту («так» — «+», «ні» — «-»)

1. - 2. - 3. - 4. - 5. - 6. - 7. - 8. - 9. - 10. - 11. + 12. - 13. - 14. -15. - 16. - 17. - 18. - 19. - 20. + 21. - 22. + 23. - 24. + 25. + 26. - 27. -28. - 29. - ЗО. + 31. - 32. - 33. - 34. - 35. + 36. + 37. - 38. + 39. + 40. -41. + 42. - 43. + 44. + 45. - 46. - 47. - 48. - 49. - 50. - 51. - 52. - 53. -54. - 55. - 56. - 57. - 58. -...

1. Загальна тривожність у школі — загальний емоційний стан дити­ни, пов'язаний із різними формами її включення в життя школи.

2. Переживання соціального стресу — емоційний стан дитини, на фоні якого розвиваються її соціальні контакти (з однолітками).

3. Фрустрація потреби в досягненні успіху — несприятливий психі­чний фон, який не дає змоги дитині розвивати свої потреби в успіхові, досягненні високого результату тощо.

4. Страх самовираження — негативні емоційні переживання ситу­ацій, демонстрації себе та своїх можливостей.

5. Страх ситуації перевірки знань — негативне ставлення і пережи­вання тривоги в ситуаціях перевірки (особливо публічної) знань, до­сягнень, можливостей.

6. Страх невідповідності сподіванням оточуючих — орієнтація на зна­чущість інших в оцінюванні своїх результатів, вчинків, думок, тривога за надані оточуючими оцінки, очікування негативних оцінок.

7. Низький фізіологічний опір стресу — особливості психофізіологічної організації, які знижують пристосованість дитини до ситуацій стресогенного характеру, підвищують вірогідність неадекватного, деструктивного реагування на тривожний чинник середовища.

8. Проблеми і страхи у стосунках з учителями — загальне негативне емоційне тло стосунків з дорослими у школі, яке знижує здатність дитини до успішного навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

Чинники	Номер запитання
1) загальна тривожність у школі	2,3,7,12,16,21,23,26,28,46,47,48,49,50,51,52,53, 54,55,56,57,58
Е-22
2) переживання соціального стресу	5,10,15,20,24,30,33,36,39,42,44
Е=1і
3) фрустрація потреби у досягненні мети	1,3,6,11,17,19,25,29,32,35,38,41,43
Е=13
4) страх самовираження	27,31,34,37,40,45
Е-6
5) страх ситуації перевірки знань	2,7,12,16,21,26
Е=6
6) страх невідповідності очікуванням оточуючих	3,8,13,17,22
Е=5
7) низька фізіологічна опірність стресу	9,14,18,23,28
Е=5
8) проблеми і страхи у стосунках із учителями	2,6,11,32,35,41,44,47
Е=8

 

Додаток 12

Психодіагностичні таблиці визначення типових труднощів когнітивної сфери підлітків (за Л.Г. Терлецькою)

Феноменологія труднощів	Можливі психологічні причини	Психодіагностичні методики
Неуспішність у навчанні	1. Низький рівень сприймання просторових ознак. 2. Коливання уваги. 3. Слабка концентрація уваги. 4. Низький рівень розподілу уваги. 5. Порушення стійкості уваги і динаміки працездатності. 6. Низький рівень розвитку здатності до переключення уваги. 7. Низький рівень самоконтролю. 8. Низький рівень опосередкованого запам’ятовування. 9. Слабка продуктивність запам’ятовування 10. Невизначеність типу запам’ятовування і відтворення матеріалу. 11. Малий обсяг логічної та механічної пам’яті. 12. Низький рівень аналітико синтетичної діяльності мислення. 13. Низький рівень вправності мислення. 14. Низький рівень мовних асоціативних здібностей. 15. Низький рівень мотивації до навчання. 16. Інші психологічні проблеми.	1.Методик «Годинник» і «Компаси». 2.Методика Мюнстенберга. 3.Методика «Коректурні спроби». 4.Методика Л.Черемошкіної «Чорно-білі таблиці Шульте». 5.Методика О.Козиревої (Таблиці Шульте» (1-5) 6.Методика В.Худика «Модифікація методик Є. Крепеліна». 7.Методика П. Гальперіна та С.Кабиліцької. 8.Методика Л.Виготського. 9.Методика О. Лурії. 10. Методика П. Нечаєва. 11. Методика «Запам’ятай пару». 12. Методика «Графічні матриці» Дж. Равена. 13. Методика Дж. Гілфорда» 14. Методика С.Медника 15. Методики «Використання» і «Оцінки» В.Мельникова, Л.Ямпольського, методика «Шкала Крауна-Марлоу».
Неадекватність поведінки	1. Нестійкість емоційної сфери. 2. Високий рівень тривоги. 3. Високий рівень акцентуації характеру. 4. Інші психологічні проблеми.	1.Методика Г.Айзенка. 2.М методика Кондака. 3.Методика ОКСТ О. Зворикіна (2-3 анкети).

Додаток 13

Методика первинної діагностики

та виявлення дітей „групи ризику”

(М.І. Рожков, М.А. Ковальчук)

(Федосенко Е.В. Психологическое сопровождение подростков:

система работы, диагностика, тренинги. Монография. – СПб.: Речь, 2008.)

Вікові межі: учніпідліткового віку.

Інструкція: „Вам пропонуються питання, які стосуються різних сторін Вашого життя та особливостей Вашої поведінки. Якщо Ви щиро відповісте на кожне питання, у Вас буде можливість краще дізнатися про самого себе. Тут немає правильних чи неправильних відповідей. Відповідайте на кожне питання наступним чином: якщо згідні, відповідайте „так”, якщо не згідні – „ні”. Працюйте швидко, довго не роздумуйте”.

1. Чи вважаєш ти, що людям можна довіряти?

2. Чи вважаєш ти, що єдиний спосіб досягти чогось в житті – це турбуватися насамперед про себе?

3. Чи легко ти заводиш друзів?

4. Чи важко тобі говорити людям „ні”?

5. Чи часто хтось із батьків несправедливо критикує тебе?

6. Буває так, що твої батьки неприязно ставляться до твоїх друзів, з якими ти зустрічаєшся?

7. Чи часто ти нервуєшся?

8. Чи бувають у тебе зміни настрою без причини?

9. Зазвичай ти є центром уваги в компанії однолітків?

10. Чи можеш ти бути привітним навіть з тими, кого явно не любиш?

11. Чи правда те, що ти не любиш, коли тебе критикують?

12. Чи можеш ти бути відвертим з близькими друзями?

13. Чи буває, що іноді ти дратуєшся настільки, що починаєш кидатися предметами?

14. Чи здатний ти на грубі жарти?

15. Чи часто у тебе виникає відчуття, що тебе не розуміють?

16. Буває у тебе відчуття, що за твоєю спиною люди говорять про тебе погане?

17. Чи багато в тебе близьких друзів?

18. Чи соромишся ти звертатися до людей за допомогою?

19. Тобі подобається порушувати встановлені правила?

20. Чи буває у тебе іноді бажання завдати шкоду іншим людям?

21. Чи дратують тебе батьки?

22. Чи завжди ти вдома забезпечений всім життєво необхідним (місце для сну, їжа, одяг)?

23. Ти завжди впевнений у собі?

24. Зазвичай ти здригаєшся від незвичного звуку?

25. Чи здається тобі, що твої батьки тебе не розуміють?

26. Свої невдачі ти переживаєш сам?

27. Чи буває так, що коли ти залишаєшся один, твій настрій покращується?

28. Чи здається тобі, що у твоїх друзів щасливіша сім'я, ніж у тебе?

29. Чи відчуваєш ти себе нещасним через брак грошей в сім'ї?

30. Чи буває так, що ти злишся на всіх?

31. Чи часто ти почуваєш себе беззахисним?

32. Чи легко ти освоюєшся в новому колективі?

33. Чи важко тобі відповідати в школі перед всім класом?

34. Чи є у тебе знайомі, яких ти взагалі не можеш переносити?

35. Чи можеш ти вдарити людину?

36. Ти іноді погрожуєш людям?

37. Чи часто твої батьки наказували тебе?

38. Коли-небудь у тебе з’являлося сильне бажання втекти з дому?

39. Чи думаєш ти, що твої батьки часто поводяться з тобою як з дитиною?

40. Чи часто ти відчуваєш себе нещасним?

41. Ти легко можеш розсердитись?

42. Ризикнув би ти схопити за вуздечку коня, що біжить?

43. Чи вважаєш ти, що є багато дурнуватих моральних норм поведінки?

44. Чи страждаєш ти від нерішучості та сором’язливості?

45. Чи відчував ти, що тебе недостатньо люблять в сім'ї?

46. Чи вважаєш ти, що твої батьки живуть своїм окремим життям?

47. Чи часто ти втрачаєш впевненість у собі через зовнішній вигляд?

48. У тебе часто буває веселий та безтурботний настрій?

49. Ти рухлива людина?

50. Чи люблять тебе твої знайомі, друзі?

51. Чи буває так, що твої батьки тебе не розуміють і здаються тобі чужими?

52. При невдачах буває так, що у тебе з’являється бажання втекти кудись подалі та не повертатися?

53. Чи бувало, що хтось із батьків викликав у тебе почуття страху?

54. Твої батьки критикують твій зовнішній вигляд?

55. Чи заздриш ти іноді щастю інших?

56. Чи часто ти відчуваєш себе самотнім, навіть перебуваючи серед інших людей?

57. Чи є люди, яких ти ненавидиш по-справжньому?

58. Часто ти б’єшся?

59. Чи легко ти просиш про допомогу іншу людину?

60. Чи легко тобі всидіти на місці?

61. Ти охоче відповідаєш біля дошки у школі?

62. Буває так, що ти настільки пригнічений, що довго не можеш заснути?

63. Чи часто виявляв, що твій приятель тобі набрехав?

64. Чи часто ти сваришся, лаєшся?

65. Міг би ти без тренування керувати парусним човном?

66. Чи часто у вашій сім'ї бувають сварки?

67. Чи вважаєш ти одного зі своїх батьків дуже нервовим?

68. Чи часто ти відчуваєш себе нікчемним?

69. Чи хвилює тебе відчуття, що люди можуть відгадати твої думки?

70. Ти завжди робиш все по-своєму?

71. Чи бувають твої батьки занадто суворими до тебе?

72. Чи соромишся ти в товаристві малознайомих людей?

73. Чи часто тобі здається, що ти чимось гірший за інших?

74. Чи легко тобі вдається підняти настрій друзям?

Ключ

№ п/п	Показник	№ питання
1.	Відносини в сім'ї	+: 5, 6, 21, 25, 28, 29, 37, 38, 39, 45, 46, 53, 54, 66, 67, 71 –: 22
2.	Агресивність	+: 13, 14, 19, 20, 35, 36, 42, 57, 58, 64, 65
3.	Недовіра до людей	+: 2, 4, 15, 16, 18, 34, 43, 44, 63, 72 –: 1, 3, 17, 59
4.	Невпевненість у собі	+: 7, 8, 24, 30, 31, 32, 33, 40, 41, 47, 55, 56, 68, 69, 73 –: 23
5.	Акцентуації: – гіпертимний тип – істероїдний тип – шизоїдний тип – емоційно-лабільний тип	+: 48, 49, 74 –: 60 +: 9, 10, 50, 61 +: 26, 27, 51, 70 +: 11, 12, 52, 62

 

Оцінка результатів

№ п/п	Показник	Високі бали (група ризику)
1.	Відносини в сім'ї	8 і більше
2.	Агресивність	6 і більше
3.	Недовіра до людей	7 і більше
4.	Невпевненість у собі	8 і більше
5.	Акцентуації	3–4 бала по кожному типу акцентуації

Обробка та інтерпретація результатів

Відповіді учнів порівнюються з ключем. Підраховується кількість співпадінь відповідей з ключем по кожному показнику (шкалі).

Сумарний бал по кожній з п’яти шкал відображає ступінь її прояву. Чим більше сумарний бал, тим сильніше проявляється даний психологічний показник і тим вище вірогідність зарахування дитини до групи ризику.

 

1. Відносини в сім'ї

Високі бали по цій шкалі опитувальника свідчать про порушення внутрішньосімейних взаємин, які можуть бути обумовлені:

· напруженою ситуацією в сім'ї;

· неприязним ставленням;

· обмеженнями та вимогами дисциплінованості без почуття батьківської любові;

· страхом перед батьками та ін.

Коли напруження, викликане незадоволеністю стосунками в сім'ї, продовжується занадто довго, воно починає чинити сильну руйнуючу дію на здоров'я дітей та підлітків.

 

2. Агресивність

Високі бали по цій шкалі опитувальника свідчать про підвищену ворожість, грубість, забіякуватість. Агресія може виражатися і в прихованих формах – недоброзичливості та озлобленості.

Підвищена агресивність часто супроводжується підвищеною схильністю до ризику та є невід’ємною рисою характеру дітей та підлітків групи ризику.

 

3. Недовіра до людей

Високі бали за цією шкалою свідчать про сильно виражену недовіру до навколишніх людей, підозрілості, ворожості. Такі діти та підлітки часто бувають пасивними та сором’язливими у спілкуванні з однолітками через страх бути знехтуваними. Зазвичай це супроводжується комунікативною некомпетентністю, невмінням встановлювати дружні взаємини з іншими людьми.

 

4. Невпевненість у собі

Високі бали за цією шкалою свідчать про високу тривожність, невпевненість у собі, можливо, про наявність комплексу неповноцінності, низьку самооцінку. Ці якості особистості також являються сприятливим підґрунтям для різних розладів у поведінці. Діти і підлітки, які мають високі оцінки по цій шкалі, можуть бути віднесені до групи ризику.

 

5. Акцентуації характеру

До групи ризику відносять наступні типи акцентуації характеру:

o гіпертимний тип. Вирізняється завжди хорошим настроєм, високим тонусом, енергійністю, активністю, проявляє прагнення бути лідером, нестійкий в інтересах, недостатньо розбірливий у знайомствах, не любить одноманітність, дисципліни, монотонної праці, оптимістичний, переоцінює свої можливості, бурно реагує на події, дратівливий.

o істероїдний тип. Проявляє підвищену любов до себе, посиленої уваги до себе з боку інших, потребу у захопленості, співчуття з боку навколишніх людей, намагається показати себе у кращому світлі, демонстративний в поведінці, претендує на виключне положення серед однолітків, непостійний та ненадійний в людських стосунках.

o шизоїдний тип. Характеризується замкнутістю та невмінням розуміти стан інших людей, відчуває труднощі у встановленні нормальних взаємин з людьми, часто аутизується в свій недоступний іншим людям внутрішній світ, в світ фантазій і мрій.

o емоційно-лабільний тип. Характеризується надмірно непередбачуваною зміною настрою. Сон, апетит, працездатність та комунікабельність залежать віднастрою. Високочутливий до взаємин людей.

Додаток 14

Тест для діагностики акцентуацій характеру у підлітків,

розроблений С.І.Подмазіним (МПДО)

Опитувальник включає 143 твердження, які складають 10 діаг­ностичних і одну контрольну шкалу (шкалу брехні). В кожній шкалі по 13 тверджень. Твердження у тексті опитувальника пропонуються у випадковому порядку. Діагностуються гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, тривожно-педантич­ний, інтровертований, збудливий, демонстративний і нестійкий типи [Гурлєва Тетяна. Відповідальність підлітка. – К.: Главник, 2008. – с.128. (серія «Бібліотечка соціального працівника»). – с. 99-111 ].

Характеристика типів акцентуації (зі скороченнями)/

Гіпертимний. Основна риса цього типу — постійне перебування в доброму настрої, яке лише зрідка затьмарюється спалахами агресії у відповідь на протидію оточуючих, а тим більше — при їх прагненні пригнітити бажання і наміри підлітка, підкорити його своїй волі.

Цьому типу характерна контактність, говіркість, жвава жести­куляція. Гіпертимам властива жадоба діяльності, спілкування, вра­жень і розваг. Вони часто проявляють тенденцію до лідерства, що підкріплюється наявністю лідерських здібностей. Досить ініціативні й оптимістичні. У конфліктні стосунки вступають лише в умовах жорсткої дисципліни, монотонної діяльності, вимушеної самотності. Тому гіпертими часто «незручні» на уроках, які не насичені різнома­нітною і доступною діяльністю. Я к правило, чим нижча у гіпертимного учня загальна мотивація до навчальної діяльності, тим важче йому «витримати» урок без відхилень у поведінці. В той же час вони мо­жуть бути активними помічниками вчителя, лідерами в підліткових групах, організаторами корисних справ. Досить відверті на доброзич­ливе ставлення з боку педагога.

Циклоїдний тип. Даний тип спостерігається найчастіше в стар­шому підлітковому і юнацькому віці. Його особливістю є періодич­не коливання настрою і життєвого тонусу. В період підйому циклої­дним підліткам властиві риси гіпертимного типу. Потім наступає період спаду настрою, різко знижується контактність, підліток стає мовчазним, песимістичним. Починає обтяжуватися гомінким то­вариством, хоча у конфлікти вступає рідко. Покидає колишні за­хоплення, втрачає інтерес до пригод і ризику. Жваві підлітки стають похмурими, виявляють схильність сидіти удома. У них зникає апе­тит, можливе безсоння, а вдень — сонливість, млявість. Дрібні не­приємності і невдачі переживаються тяжко. На зауваження і доко­ри підлітки-циклоїди реагують роздратуванням, грубістю, гнівом, але при цьому у глибині душі ще більше впадають у смуток. Досить уразливі до зміни місця проживання і навчання, втрати друзів і близь­ких. Серйозні невдачі можуть викликати гостру афективну реак­цію з можливими спробами самогубства.

Лабільний тип. Головна риса цього типу — надзвичайна мінливість настрою за нікчемних причин. Необережне слово, недружелюбний погляд випадкового співрозмовника, відірваний ґудзик — все це здатне викликати у підлітка похмурий настрій, довести до сліз. І, навпаки, малозначущі, але приємні речі (скажімо, звичайний ком­плімент), можуть суттєво покращити настрій такого підлітка. Часті настрою пов'язуються з глибиною їх переживання. Від цього зале­жить апетит, самопочуття, працездатність, бажання побути на са­моті чи в шумній компанії. Таке ж саме ставлення до майбутнього — то оптимістичне, то похмуре. На фоні коливань настрою можливі короткочасні конфлікти з ровесниками і дорослими, за якими на­ступає каяття й пошук примирення. Лабільні підлітки здатні на гли­бокі і щирі почуття до рідних, друзів, коханих. Надзвичайно чуйні до доброти, відгукуються на розуміння, підтримку. На піклування про себе відповідають вдячністю і старанністю.

Астено-невротичний тип. Головними рисами цього типу є підви­щена психічна і фізична втомлюваність, дратівливість, схильність до іпохондрії. Втомлюваність особливо проявляється під час розу­мових занять. Обстановка спортивних змагань стає нестерпною. Афективні спалахи пов'язані не з перепадами настрою, як при лабільній акцентуації, а з підвищенням роздратованості у моменти виснаження. Накопичена роздратованість легко виливається на ото­чуючих, які випадково потрапили «під гарячу руку», й так само легко змінюється на каяття і навіть сльози. У таких підлітків афект — завжди прояв слабкості, яка відбивається і на зовнішності астено-невротика — він блідий, з синцями під очима. Типовою рисою астено-невротиків є також схильність до іпохондризації. Він уваж­но прислухається до своїх тілесних відчуттів, «вловлює» найменші нездужання, охоче лікується, піддається оглядам і обстеженням. Найчастіше їх турбують болі в області серця і голови.

Сенситивний тип. Цей тип формується досить пізно, як прави­ло, близько 16-19 років, але більшість його рис закладається в підлітковому віці. Це, перш за все, висока вразливість, до якої при­єднується виразне почуття неповноцінності. Школа лякає таких дітей скопищем ровесників, галасом, шумом, бійками на перервах. Але звикнувши, до свого класу, вони неохоче переходять в інший колектив. Старанні, але бояться перевірок, контрольних, екзаменів. Соромляться відповідати перед класом, боячись збитись, виклика­ти сміх, а відповідають менше того, що знають, аби не здаватися вискочкою чи надто старанним учнем. Контактність нижче серед­нього рівня, підліток віддає перевагу вузькому колу друзів. Сенси­тивні діти рідко конфліктують, бо зазвичай приймають пасивну позицію, кривду зберігають у собі. Альтруїстичні, вміють радіти чу­жим успіхам, почуття обов'язку доповнюється виконавчістю. Од­нак, крайня чутливість межує зі сльозливістю, що може провокува­ти нападки з боку невихованих чи дратівливих людей. До домашніх зберігають дитячу прихильність, до опіки ставляться терпляче і навіть охоче їй підкоряються. Тому-то часто їх називають «домашніми дітьми». У них рано формуються високі моральні та етичні вимоги до себе і оточуючих. Ровесники часто лякають їх грубістю, жорсто­кістю, цинічністю. В самих собі знаходять недоліки, в основному, пов’язані зі слабкою волею. Почуття власної неповноцінності у сен­ситивних підлітків робить особливо виразну реакцію гіперкомпенсації: вони шукають самоствердження саме там, де відчувають свою неповноцінність. За байдужим виглядом може критися життя, по­вне самодокорів і самобичування. Найбільш вразливі сенситивні підлітки у сфері взаємин з оточуючими. Нестерпною є ситуація глу­зування і підозри у негарних вчинках, коли їх несправедливо зви­нувачують. Це може штовхнути підлітка до гострої афективної ре­акції, конфлікту, спровокувати депресію і навіть суїцид.

Тривожно-педантичний тип. Головними рисами цього типу у підлітковому віці є нерішучість і схильність порозмірковувати, помудрувати, тривожна підозріливість, любов до самоаналізу і, нарешті, легкість виникнення нав'язливих страхів, опасінь, дій, думок, уявлень. Страхи й опасіння тривожно-педантичного підлітка адресовані до можливого, хоча маловірогідного, в май­бутньому жахливого і непоправного з ним самим, а ще більше — з кимсь із близьких, до кого він виявляє майже патологічну при­хильність. Особливо яскраво виступає тривога за матір, аби з нею нічого не трапилось. Психологічним захистом від постійної тривоги за майбутнє стають спеціально придумані прикмети і ритуали: жести, заклинання, цілі поведінкові комплекси. Іншою формою захисту буває формалізм і педантизм: «Якщо все перед­бачити і багаторазово перевірити, то нічого лихого не трапиться». Всякий самостійний вибір, яким би малозначущим він не виявив­ся, може стати предметом довгих і болісних коливань. Та прийняте рішення вони повинні негайно виконати, чекати вони не вміють, проявляючи дивовижну нетерплячість. Нерішучість часто призво­дить до гіперкомпенсації у вигляді раптової самовпевненості, бе­запеляційності у судженнях, перебільшеній рішучості і невиважених діях саме в тих ситуаціях, коли вимагається обачливість і обе­режність. Невдачі, які після цього виникають, ще більше посилюють нерішучість і сумніви. Тривожно-педантичному типу не влас­тива схильність до порушення правил, законів, суїцидів, втеч з дому: такі тенденції витісняються нав'язливістю, мудруванням, самокопанням.

Інтровертований тип. Найбільш суттєвими рисами даного типу вважаються відлюдькуватість, відгородженість від оточуючого світу, нездатність чи небажання встановлювати контакти, знижена потре­ба у спілкуванні. Інтровертований акцентуант живе у власному світі, тому іноді його не обтяжує самотність. Але частіше він страждає від своєї самотності, нездатності до спілкування, неможливості знайти друга. Характерні поєднання суперечливих рис особистості і в по­ведінці - холодності і витонченої чутливості, упертості і податливості, настороженості і довірливості, апатичної бездіяльності і наполегливої цілеспрямованості, замкнутості і раптової докучливості, сором'язли­вості і нетактовності, значних прихильностей і немотивованих анти­патій, раціональних міркувань і нелогічних вчинків, багатства внут­рішнього світу і безбарвності його зовнішніх проявів. Це дає мож­ливість казати про відсутність у структурі особистості інтровертованого підлітка «внутрішньої єдності». Суттєвою особливістю є також недостатність тонкої інтуїції, емпатії у міжособистісних стосунках. З початком статевої зрілості всі ці якості виступають особливо яскраво, їх вчинки часто-густо видаються жорстокими, але вони пов'язані з невмінням відчути страждання інших людей. Тому вони сприйма­ються чужими, незрозумілими не тільки ровесникам, а й педагогам і батькам. Бурхливо такі підлітки реагують на невмілі, грубі спроби дорослих проникнути у їх внутрішній світ, «влізти у душу». Відгороженість інтровертованого підлітка від світу утруднює його соціаліза­цію, зокрема, корекцію моральних установок, які можуть навіть не відповідати загальноприйнятим нормам.

Збудливий тип. Головними рисами цього типу є схильність до дисфорії (знижений настрій з роздратованістю, озлобленістю, по­хмурістю, схильністю до агресії) і тісно пов'язаною з нею афектив­ною вибуховістю. Характерна напруженість інстинктивної сфери, яка досягає в окремих випадках аномалії захоплень. В інтелекту­альній сфері спостерігається в'язкість, інертність, незграбність, які відбиваються на психіці. Прагнення володарювати, пригноблювати ровесників, непоступливість, жорстокість і себелюбство провоку­ють конфлікти з іншими людьми. Під час безупинного розвитку афекту характерна нестримана лють — погрози, цинічна лайка, жорстокі побої, байдужість до слабкості і немічності супротивника і нездатність враховувати перевагу в силі. В афекті яскраво прояв­ляється вегетативний компонент: блідне або червоніє обличчя, ви­ступає піт, напружуються і тремтять мускули обличчя, посилюється слиновиділення тощо. Відношення з об'єктом закоханості у збуд­ливих підлітків забарвлення сумними тонами ревнощів, з частими конфліктами і бійками з реальними чи вигаданими суперниками. В умовах повної або часткової бездоглядності в стані афекту можуть здійснити спробу злочину на сексуальній основі. У збудливих дітей падає мотивація до учбової діяльності, що може поєднуватись із високими претензіями до своїх оцінок. До всього вони відносяться з педантичною акуратністю. За благополучні оцінки борються різни­ми способами: від підлабузництва перед учителем до жорстоких і тяжких конфліктів з ним.

Демонстративний тип. Головні риси цього типу: бежмежний егоцентризм, жадоба уваги до своєї персони, захоплення, дивуван­ня, шанування, співчуття. Віддається перевага навіть обуренню, ненависті оточуючих у свою адресу, аби не байдужість, не перспек­тива залишитись непоміченим. Суть демонстративного типу — в аномальній здатності до витіснення, в частковому виборі інфор­мації і вражень про себе і про світ. Все, що приємно, спрямоване на прикрашання своєї особи, демонстративний тип ретельно зберігає і гіпертрофує, а все, що має нейтральне, а тим більш негативне значення, витісняється із пам'яті і свідомості. У випадках невдачі, з метою звернути на себе увагу, вдається до епатажу, грубих витівок, порушень дисципліни і т.ін. Відношення до навчання у демонстра­тивних підлітків залежить від того, наскільки учбова діяльність сприяє задоволенню провідної установки демонстранта— домогти­ся ефекту визнання, «засяяти у всій красі» в той чи інший спосіб. Демонстративний підліток, який не розвинув у себе жодного цікавого, корисного, престижного вміння, в майбутньому частіше стає важким у стосунках істероїдом, симулянтом, мізантропом. В альтернативному ж випадку — може стати усіма улюбленим акто­ром, розумником-оповідачем, справжньою душею компанії.

Нестійкий тип. Основна риса представників цього типу — па­тологічна слабкість волі. їхнє безвілля, перш за все, проявляється тоді, коли справа стосується навчання, праці, виконання обо­в'язків, досягнення мети, яку ставлять перед ними рідні, старші, суспільство. В розвагах підлітки пливуть за течією, примикаючи до більш активних, ініціативних ровесників. З цим пов'язані відсутність складної мотивації вчинків, недостатня здатність галь­мувати свої потяги, утримуватись від задоволення раптового ба­жання (якщо його здійснення не пов'язане з будь-якими трудно­щами). Окрім безвілля, відмічаються підвищена навіюваність не­стійких особистостей, їхня нецілеспрямована кримінальність. Соціальна поведінка таких підлітків більш залежить від впливу оточуючого середовища, ніж від них самих.Психічна нестійкість стає підгрунтям, на якому формуються різні варіанти невротичних розладів, алкоголізм, наркоманія. Нестійка акцентуація проявляється вже в перших класах школи. У дитини повністю відсутнє бажання вчитися, вона прагне уникнути занять. Перші порушення поведінки в дитинстві, які пов'язані з емо­ційно-вольовою незрілістю, посилюються в підлітковому віці. Зраз­ком наслідування служать ті моделі поведінки, які обіцяють негайну насолоду, зміну легких вражень, розваг. Небезпечна для нестійких підлітків така зміна життєвої ситуації, що веде до бездоглядності, потурання, які відкривають простір для бездіяльності і неробства.

Окремо по кожному типу акцентуацій визначено мінімальне діагностичне число (МДЧ): гіпертимний — 10; циклоїдний — 8; ла­більний тип — 9; астено-невротичний тип — 8; сенситивний тип — 8; тривожно-педантичний — 9; інтровертований тип — 9; збудливий — 9; демонстративний тип — 9; нестійкий тип — 10; контрольна шкала — 4.

Показник за контрольною шкалою, що становить 4 бали, розг­лядається як критичний. Високий показник свідчить про тенден­цію обстежуваних давати «хороші» відповіді. Високі бали за цією шкалою можуть служити свідченням демонстративності в поведінці обстежуваного. Тому при отриманні більше 4 балів слід додати до шкали демонстративності 1 бал. Якщо показник за шкалою брехні перевищує 7 балів, то до шкали демонстративності додаються 2 бали. Якщо при цьому демонстративний тип не діагностується, то результати тестування слід визнати недостовірними.

Правила ідентифікації типів:

1. Якщо МДЧ досягнуто чи перевищено тільки за одним типом, то діагностується цей тип.

2. Якщо МДЧ перевищено за декількома типами, то діагносту­ються:

а) у випадку нижчеперелічених сполучень — змішаний тип:

Г,Ц Г,Д Г,Н

Ц,Л

Л,А Л,С Л,Д Л,Н

А,С А,Т А,Д

С,Т С,І

Т,I

І,3 І,Д І,Н

З,Д З,Н

Д,Н;

інші сполучення, отримані по МПДО, мають бути визнані непоєднуваними, наприклад, гіпертивний та інтровертований тип, сенситивний і збудливий, і т.д; б) якщо за будь-яким типом набрано балів на 4 більше, ніж за іншим типам, то останні не діагностуються, навіть якщо сполучен­ня сумісне;

в) у випадку несумісних сполучень, діагностується той тип, на користь якого набрано більше балів;

г) якщо у відношенні двох несумісних типів є однакова кількість балів, то для виключення одного з них слід керуватися наступними правилами домінування (зберігається тип, який вказаний після зна­ку рівності):

Г+Л=ГА+І=І Ц+А=АС+3=3

Г+А=АА+3=ЗЦ+С=СС+Д=Д

Г+С=ГА+Н=НЦ+Т=ТС+Н=Н

Г+Т=ТЦ+І=І

Г+І=ІТ+3=ЗЦ+3=ЗЛ+Т=Т

Г+3=ГТ+Д=ДЦ+Д=ДЛ+І=І

Т+Н=НЦ+Н=НЛ+3=3

3. Якщо МДЧ досягнуто або перевищено у відношенні декіль­кох типів і за правилом 2 їх не вдається скоротити до двох, то тоді відбираються два типи з найбільшим числом балів, після чого керу­ються правилом 2.

4. Якщо за контрольною шкалою отримано більше 4 балів, то, як уже зазначалось, до шкали демонстративності додається 1 бал, якщо більше 7 — додається, відповідно, 2 бали. Однак, якщо після цього демонстративний тип не діагностується, результати дослідження визнаються недостовірними і стосовно даного підлітка його слід повторити.

Інструкція для обстежуваних

Діти, кожний з вас хоче знати особливості свого характеру, при­наймні, його найбільш яскраві, виразні риси. Знання свого харак­теру дозволяє керувати собою: краще взаємодіяти з людьми, орієн­туватися на певне коло професій тощо. Адже характер — це основа особистості.

Даний тест допоможе вам визначити тип вашого характеру, його особливості.

Вам пропонується Аркуш запитань і Аркуш відповідей. Прочи­тавши у Аркуші відповідей кожне запитання-твердження, вирішіть: типове, характерне це для вас чи ні. Якщо так, то обведіть кружеч­ком номер цього запитання на Аркуші відповідей, якщо ні, то про­сто пропустіть цей номер. Чим точніші і щиріші будуть ваші вибори — тим краще ви взнаєте свій характер.

Після того, як Аркуш відповідей буде заповнено, підрахуйте суму набраних вами балів по кожному рядку (один номер, узятий у кру­жок, - це один бал). Проставте ці суми у кінці кожного рядка.

Аркуш запитань

1. В дитинстві я був веселим і невгамовним.

2. У молодших класах я любив школу, а потім вона почала мене обтяжувати.

3. У дитинстві я був таким самим, як і зараз: мене легко було засмутити, але й легко заспокоїти, розвеселити.

4. У мене часто буває погане самопочуття.

5. В дитинстві я був вразливий і чутливий.

6. Я часто побоююся, що з моєю мамою щось може статися.

7. Мій настрій покращується, коли мене залишають самого.

8. В дитинстві я був вередливим і дратівливим.

9. В дитинстві я полюбляв розмовляти і грати з дорослими.

10. Вважаю, що найважливіше - якнайкраще провести сьо­годнішній день.

11. Я завжди стримую свої обіцянки, навіть якщо це мені неви­гідно.

12. Як правило, у мене гарний настрій.

13. Тижні гарного самопочуття змінюються у мене тижнями, коли і самопочуття, і настрій у мене погані.

14. Я легко переходжу від радості до смутку і навпаки.

15. Я часто відчуваю млявість, нездужання.

16. До спиртного я відчуваю відразу.

17. Уникаю пити спиртне через погане самопочуття і головні болі.

18. Мої батьки не розуміють мене й інколи здаються мені чужими.

19. Я відношусь з пересторогою до незнайомих людей і мимоволі стережуся зла з їхнього боку.

20. Я не бачу в собі значних недоліків.

21. Від нотацій мені хочеться втекти подалі, але якщо не вихо­дить, то мовчки слухаю, думаючи про інше.

22. Всі мої звички гарні й бажані.

23. Мій настрій не змінюється від незначних причин.

24. Я часто прокидаюся з думкою про те, що сьогодні належить зробити.

25. Я дуже люблю своїх батьків, прив'язаний до них, але, буває, сильно ображаюсь і навіть сварюсь.

26. Періодами я почуваюся бадьорим, періодами - розбитим.

27. Нерідко я соромлюся їсти при сторонніх людях.

28. Моє відношення до майбутнього часто змінюється: то я бу­дую райдужні плани, то майбутнє здається мені похмурим.

29. Я люблю займатися чим-небудь цікавим на самоті.

30. Майже не трапляється, щоб