Література: ГОСТ 13586. 3-83. 4 страница

Виділене насіння зважують з точністю до 0,01 г. Потім виділяють насіння гороху, квасолі, вики, кормових бобів, сочевиці з наявністю у ньому пустот з характерним круглим отвором діаметром 2-3 мм; гороху, квасолі, вики, сочевиці, кормових бобів з круглими «віконечками» у вигляді темних плям, що являють собою оболонку насіння, під якою є личинка, лялечка чи жук зернівки; квасолі з ледь помітними уколами діаметром 0,1-0,3 мм; квасолі, від якої залишилася лише оболонка, в середині якої є личинки чи жуки квасолевої зернівки.

Виділене насіння з названими ознаками розрізають. Насіння з наявністю мертвих шкідників зважують.

Насіння бобових, на яких під час візуального огляду не виявлено ознак пошкодження зернівками чи листокрутками, поміщають на сітку. Сітку з насінням занурюють в 1-процентний розчин йодистого калію і витримують 60-90 с. Потім переносять сітку з насінням у 0,5-процентний розчин основи на 30 с, щоразу використовуючи нову порцію розчинів.

Після завершення експозиції сітку з насінням виймають з розчину основи, насіння промивають водою для вивільнення від основи протягом 15-20 с.

Виймають насіння з сітки і швидко оглядають для виявлення вхідних отворів личинок комах чи місць проколів оболонки, що забарвлюються у чорний колір і стають добре помітними. Насіння з плямами розрізають. Виявлені насінини з мертвими шкідниками зважують.

Вміст насіння, пошкодженого зернівками і листокрутками (Х_п.з.), у відсотках підраховують за формулою:

 

Х_п.з. = , (30)

 

де m₁ – маса пошкодженого насіння без наявності шкідників, г;

m₅ – маса пошкодженого насіння з наявністю мертвих шкідників, виявлених під час розрізання сухого насіння, г;

m₆ – маса пошкодженого насіння з наявністю мертвих шкідників, виявлених під час розрізання обробленого насіння, г;

m₇ – маса наважки, г.

Визначення загального вмісту смітних домішок. Загальний вміст смітних домішок (Х_с) підраховують як суму результатів у відсотках:

· крупних органічних смітних домішок, виділених зі сходу з сита з отворами діаметром 6 мм, а також органічних домішок, виділених з наважки, для визначення явно виражених смітних і зернових домішок;

· крупних мінеральних домішок, крім гальки, виділених зі сходу з сита отворами діаметром 6 мм, а також мінеральних домішок, крім гальки, виділеної із наважки для визначення явно виражених смітних і зернових домішок;

· гальки, виділеної зі сходу з сита з отворами діаметром 6 мм, а також виділеної із наважки масою 500 г;

· насіння бур’янів, а також культурних рослин, що відносяться до смітних домішок, виділених зі сходу з сита з отворами діаметром 6 мм, а також виділених із наважки для визначення вмісту явно виражених смітних і зернових домішок;

· зіпсованих зерен, виділених із наважки для визначення вмісту явно виражених смітних і зернових домішок із наважки, виділеної для визначення неявно виражених зіпсованих і пошкоджених зерен;

· шкідливих домішок, виділених із наважки для визначення шкідливих домішок;

· проходу через сито, що використовують для виділення смітних домішок, у кількості, що встановлена стандартом на культуру.

Визначення загального вмісту зернових домішок. Загальний вміст зернових домішок (Х_З) у відсотках визначають як суму результатів визначення всіх фракцій явно виражених зернових домішок, установлених стандартом на культуру, і фракції пошкоджених зерен, виділеної із наважки, встановленої стандартом для визначення неявно виражених зіпсованих і пошкоджених зерен.

Результати визначення вмісту проставляють у документах про якість з точністю: смітних і зернових домішок – до 0,1 %; шкідливих та окремих фракцій смітних та зернових – 0,01 %; зіпсованих та пошкоджених зерен (насіння) до 0,01 %; металомагнітних домішок – до 0,001 %; сажкових зерен, дрібних зерен – до 0,1 %.

Допустима розбіжність за контрольних визначень смітних і зернових домішок не має перевищувати норм, наведених у таблиці 10.

Таблиця 10

Допустима розбіжність

за контрольних визначень смітних і зернових домішок

Вміст смітних чи зернових домішок, %	Допустима розбіжність
Не більше 0,5 0,6 – 1,0 1,1 – 2,0 2,1 – 3,0 3,1 – 4,0 4,1 – 5,0 5,1 – 6,0 6,1 – 7,0 7,1 – 8,0 8,1 – 9,0 9,1 – 10,0 10,1 – 15,0 Більше 15,0	0,2 0,4 0,6 0,8 1,0 1,2 1,4 1,6 1,8 2,0 2,2 3,0 3,3

 

Лабораторне заняття 14

ТЕМА: «ВИЗНАЧЕННЯ ЗАРАЖЕНОСТІ І ПОШКОДЖЕНОСТІ ШКІДНИКАМИ ЗЕРНА»

 

ЗАВДАННЯ: 1. Вивчити методику визначення зараженості зерна комірними шкідниками і пошкодженості клопом-черепашкою.

2. Визначити зараженість зерна пшениці кліщем, довгоносиком, клопом-черепашкою.

3. Визначити зараженість насіння гороху брухусом.

МАТЕРІАЛИ,

ОБЛАДНАННЯ,

ДОКУМЕНТИ: Ваги лабораторні, лупа зернова 4,5^×, комплект лабораторних сит із решітного полотна з крупними отворами, механічне пристосування для просіювання зерна, дошка аналізна (з чорним і білим склом), годинник пісочний на 1 або 2 хв., термометр, шпатель, совок, скальпелі, секундоміри, колби мірні місткістю 200 і 500 см³, калій йодистий 1-процентний розчин, йод кристалічний, гідроксид натрію, калій марганцевокислий 1-процентний розчин, зразки зерна пшениці й гороху.

 

ЛІТЕРАТУРА: ГОСТ 13586.4-83

Зараженість зерна в явній формі характеризується наявністю живих шкідників (у всіх стадіях розвитку) в міжзерновому просторі.

Зараженість зерна в скритій формі характеризується наявністю живих шкідників (у всіх стадіях розвитку) всередині окремих зерен.

Пошкодженими шкідниками вважаються зерна з виїденими зовні чи з середини частково або повністю зародком, оболонками, ендоспермом чи сім’ядолями за наявності чи відсутності всередині зерна живих (заражені зерна) чи мертвих шкідників.

Зараженість шкідниками партій будь-якого зерна, незалежно від його цільового призначення, стандартами не допускається. Зараженість як і показники свіжості, визначають у першу чергу. За виявлення хоча б одного шкідника хлібних запасів у зразку зерна (крім кліщів) партія до приймання не допускається. Заражене кліщем 1-го та 2-го ступеня зерно приймається із знижкою ціни на 0,5 %.

Визначення зараженості зерна шкідниками і кліщами в явній формі. Зерно перевіряють на наявність шкідників перед засипанням у сховище, а також у процесі зберігання. У камерах і на майданчиках відбирають локальні проби і формують з них середню пробу з кожного шару насипу зерна. За висоти насипу 1,5 м локальні проби відбирають з трьох шарів (верхнього, середнього, нижнього), а за висоти меншої ніж 1,5 м – з двох (верхнього і нижнього).

Зараженість визначають за пробою, в якій виявлено найбільшу кількість шкідників. Після розбирання клубків середню пробу зерна зважують, а потім просівають через набір сит з отворами діаметром 1,5 і 2,5 мм вручну протягом 2 хв. приблизно за 120 колових рухів на хвилину чи механічним способом. Якщо температура зерна нижча 5ºС, одержаний схід і прохід через сито підігрівають за 25-30ºС протягом 10-20 хв., щоб викликати активізацію шкідників, що впали в сплячку.

Схід із сита з отворами діаметром 2,5 мм розміщують на аналізній дошці, розрівнюють тонким шаром і розбирають вручну за допомогою шпателя, виявляючи наявність крупних шкідників: мавританської кузьки, великого борошняного і смолянобурого хрущаків, облудника – злодія та ін. Прохід скрізь сито з отворами діаметром 2,5 мм розміщують на білому склі аналізної дошки, а прохід крізь сито з отворами діаметром 1,5 мм – на чорному склі, розрівнюючи тонким шаром; прохід крізь сито з отворами діаметром 1,5 мм розглядають під лупою. При цьому виділяють дрібних шкідників: комірного і рисового довгоносика, зернового точильника, булавовусого і малого борошняного хрущаків суринамського і коротковусого борошноїдів, борошняного кліща та інших.

Мертвих шкідників, а також живих польових шкідників, що не пошкоджують зерно під час зберігання, відносять до смітних домішок і під час визначення зараженості не враховують.

Виявлену кількість живих шкідників перераховують на 1 кг зерна. За виявлення зараженості зерна довгоносиками та кліщами встановлюють ступінь зараженості залежно від кількості екземплярів шкідників в 1 кг зерна, як наведено у таблиці 11.

Для визначення зараженості шкідниками кукурудзи в качанах кожен десятий качан об'єднаної проби ретельно розглядають за допомогою лупи.

 

Таблиця 11

Ступінь зараженості зерна довгоносиками та кліщами

залежно від кількості екземплярів шкідників в 1 кг зерна

Ступінь зараженості	Кількість в 1 кг зерна
довгоносиків	кліщів
1-й 2-й   3-й	Від 1-го до 5-ти включ. Від 6-ти до 10-ти включ.   понад 10	Від 1-го до 20-ти включ. Понад 20, що вільно рухаються і не утворюють скупчень Кліщі утворюють повстяне скупчення

 

Для виявлення зараженості качанів кукурудзи кліщами із об'єднаної проби беруть десять качанів, легенько постукують один об один (попарно) над чорним склом, а потім поверхню скла розглядають на наявність кліщів за допомогою лупи.

За виявлення комах і шкідників встановлюють їх кількість.

Визначення зараженості зерна шкідниками в прихованій формі. Зараженість зерна в прихованій формі визначають методом розколювання зерен або методом забарвлення "пробочок" (закриті отвори після відкладання яєць).

За визначення зараженості методом розколювання зерен із середньої проби відбирають наважку масою близько 50 г. Із наважки відбирають довільно 50 цілих зерен і розколюють їх кінчиком скальпеля вздовж борозенки. Розколоті зерна розглядають крізь лупу і підраховують живих комах, визначаючи стадії їх розвитку.

Зараженість методом фарбування «пробочок» визначають із наважки масою 50 г, що виділена із середньої проби. Із наважки відбирають довільно 250 цілих зерен і в сітці занурюють їх на 1 хв. у чашку з водою, температура якої близько 30ºС. Зерно починає набрякати й одночасно збільшується розмір «пробочок».

Потім сітку з зерном переносять на 20-30 с у 1-процентний свіжо приготовлений розчин марганцевокислого калію (на 1 л води 10 г KМnO₄). При цьому забарвлюються в темний колір не тільки «пробочки», але й поверхня зерен у місцях пошкодження. Надлишок барвника видаляють з поверхні зерна зануренням сітки із зерном у холодну воду на 20-30 с. Зерно набуває нормального кольору, а у заражених зерен залишається темна випукла «пробочка».

Зерно виймають з води й швидко розглядають на фільтрованому папері. Підрахунок заражених зерен починають негайно, не даючи підсохнути, щоб не зникло забарвлення «пробочок». Заражені зерна мають круглі випуклі плями близько 0,5 мм діаметром з рівномірно забарвленими у темний колір «пробочками», які залишила самка довгоносика після відкладання яєць.

Не відносять до зараженого зерна: зерна з круглими плямами з інтенсивно забарвленими краями та світлою серединою, що є місцем живлення довгоносиків; з плямами неправильної форми в місцях механічного пошкодження зерна.

Заражені зерна розрізають і підраховують кількість живих личинок, лялечок чи жуків довгоносиків. Вміст зерен, заражених у прихованій формі (Хз), визначають у відсотках за формулою:

 

Хз = ×100, (31)

де – кількість заражених зерен, шт.;

– кількість зерен, відібраних для аналізу, шт.,

 

Визначення зараженості й пошкодженості насіння зернобобових культур зернівками і листокрутками. Для визначення зараженості й пошкодженості насіння зернобобових культур зернівками та листокрутками із середньої проби відбирають наважки (гороху, квасолі, чини, нуту, люпину і вики – 100 г; сочевиці і кормових бобів – 200 г). Вивільнену від смітних домішок наважку розсипають на гладенькій поверхні й відбирають спочатку насіння з явними ознаками пошкодженості, але без наявності шкідників:

- пошкоджені зернівками з порожніми, виїденими порожнинами;

- пошкоджені листокрутками.

Ознакою пошкодженості листокруткою є наявність насіння з виїденою поверхнею. Як правило, заглиблення в насінинах заповнені екскрементами, обплетені павутинням.

Потім відбирають пошкоджені зернівками з наявністю шкідників насіння:

- гороху, квасолі, вики чи сочевиці з наявністю в зерні порожнин з характерними округлими отворами діаметром 2-3 мм, де можуть бути лялечки чи личинки зернівок;

- насіння з круглими «віконечками» у вигляді темнуватих плям, де під оболонкою насіння є личинка, лялечка чи жук зернівки;

- квасолі з помітними проколами (вхідні отвори личинок зернівки) діаметром 0,1-0,3 мм, а також сильно з'їдене, від якого залишилася лише оболонка;

- кормових бобів з такими ознаками як у гороху, тільки з більшою кількістю вхідних отворів у оболонці (2-3 в однієї насінини).

Відібране насіння зважують, визначають масу насіння з наявними у ньому живими і мертвими шкідниками.

Насіння, що залишилося, обробляють 1-процентним розчином йоду в калію йодиті для вияву вхідних отворів личинок зернівок і проколів в оболонці, що не були помічені за візуального огляду.

Для приготування 1-процентного розчину йоду в калію йодиті у мірну колбу місткістю 500 см³ з добре притертою пробкою висипають 10 г калію йодиту, розчиняють у невеликій кількості води і до одержаного розчину додають 5 г кристалічного йоду. Розчин збовтують до повного розчинення йоду і доливають колбу водою до мітки 500 см³.

У приготовлений розчин на сітці занурюють насіння. Через 1-5 хв. сітку переносять в 0,5-процентний розчин калію гідроксиду на 30 с, потім заливають луг водою протягом 15-20 с, зважують насіння і швидко проглядають. Після хімічної обробки вхідні отвори личинок, комах або місця проколів забарвлюються у чорний колір і стають помітними на поверхні насіння у вигляді дрібних круглих чорних плям діаметром 1-2 мм. Таке насіння виявляють, визначають масу насіння з личинками, лялечками чи жуками зернівок.

Вміст пошкодженого насіння без шкідників, виявлених за візуального огляду (Х₁); пошкодженого з наявністю мертвих шкідників, виявлених при розрізанні сухого насіння (Х₂); пошкодженого насіння з наявністю мертвих шкідників, виявлених за розрізання обробленого насіння (Х₃); зараженого, виявленого за розкривання сухого насіння (Х₄); зараженого насіння, виявленого за розрізання обробленого насіння (Х₅) підраховують у відсотках за формулою:

 

Х_1,2,3,4,5 = х 100, (32)

 

де m1 – маса пошкодженого чи зараженого насіння, г;

m – маса наважки, взятої для аналізу, г.

 

Загальний вміст зараженого насіння (Х_З) підраховують у відсотках за формулою:

Х₃ = Х₄ + Х₅ (33)

 

Загальний вміст пошкодженого насіння (Х_П) визначають у відсотках за формулою:

 

Х_П = Х₁ + Х₂ + Х₃ + Х₄ + Х₅ (34)

 

Визначення пошкодженості зерна пшениці клопом-черепашкою. Із наважки зерна, що лишилася після виділення смітних і зернових домішок, беруть дві наважки цілого зерна по 10 г. Із кожної наважки виділяють пошкоджені зерна після огляду їх з боку борозенки і спинки.

За зовнішнім виглядом розрізняють три ознаки пошкодженості зерна клопом-черепашкою:

- наявність на поверхні зерна сліду уколу у вигляді темної цятки, навколо якої різко окреслена світло-жовта пляма округлої чи неправильної форми;

- наявність такої ж плями на поверхні зерна в межах якої спостерігається вдавленість чи зморшки без сліду уколу;

- наявність такої ж плями на поверхні зерна у зародку без вдавленості чи зморшок і без слідів уколу.

У всіх випадках консистенція зерна під плямою рихла й борошниста.

Зерна пшениці з жовтими плямами, розташованими не біля зародка без сліду уколу, вдавленості а також зморшкуватості в межах цих плям під час аналізу не відносять до пошкоджених клопом-черепашкою.

Пошкоджене зерно зважують з точністю до 0,01 г.

Вміст зерна, пошкодженого клопом-черепашкою (Х_К) у кожній наважці визначають за формулою:

 

Х_К = m_К × 10, (35)

 

де m_К – маса пошкодженого зерна, г.

 

За кінцевий результат приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень.

Між паралельними і контрольними визначеннями допускається розбіжність у межах 0,5 % за вмісту до 5 % і 1% – понад 5 % пошкоджених клопом-черепашкою зерен.

У карточках для аналізу результати визначень як у ваговому, так і у відсотковому відношенні проставляють без заокруглення.

Результати аналізу записують у документі про якість: за наявності в зерні кліщів і довгоносиків – ступінь зараженості; за наявності інших комах (хрущів, мукоїдів) – кількість особин в 1 кг зерна і вид шкідників; за наявності кліщів і комах у партіях кукурудзи в качанах – «заражена» і проставляють кількість і вид шкідників; за виявлення прихованої зараженості зерна – «прихована зараженість … %» у цілих числах; за наявності зараженості й пошкодженості насіння зернових культур – відсоток пошкодженого насіння серед зернових домішок, у тому числі відсотка насіння з мертвими чи живими шкідниками. Крім того, вказують відсоток заражених зерен до 0,1 %; вміст зерен, пошкоджених клопом-черепашкою до 0,1 %.

Лабораторне заняття 15

ТЕМА: «ВИЗНАЧЕННЯ МАСОВОЇ ЧАСТКИ І ЯКОСТІ СИРОЇ КЛЕЙКОВИНИ В ЗЕРНІ ПШЕНИЦІ»

 

ЗАВДАННЯ: 1. Вивчити методику визначення масової частки і якості сирої клейковини в зерні пшениці.

2. Визначити масову частку сирої клейковини в різних за якістю зразках зерна м'якої пшениці.

3. Визначити якість сирої клейковини зразків зерна пшениці на приладі ІДК-1.

МАТЕРІАЛИ,

ОБЛАДНАННЯ,

ДОКУМЕНТИ: Сушильна шафа, капронове чи шовкове сито № 38, мірний циліндр місткістю 25 мл, чашки Петрі, годинникове скло, порцелянові чашки, товкачики, хімічні склянки, зразки зерна пшениці.

 

ЛІТЕРАТУРА: ГОСТ 13586.1-68

 

В изначення масової частки сирої клейковини. Для визначення масової частки сирої клейковини із середньої проби беруть 30-50 г зерна, очищають його від домішок і подрібнюють на лабораторному млині так, щоб за просіювання розмеленого зерна крізь дротяне сито № 067 залишок не перевищував 2 %, а прохід крізь капронове сито № 38 становив не менше 40 %. Тривалість просіювання – не менше 1 хв. Якщо вологість зерна перевищує 18 %, необхідно наважку перед розмелюванням підсушити до вологості не більше 18 % за кімнатної температури чи в сушильній шафі за температури не вище 50ºС.

Розмелене зерно ретельно перемішують, беруть наважку масою 25 г, вміщують у порцелянову посудину, вливають 14 мл води, температура якої дорівнює 18-20ºС. Після цього товкачиком замішують тісто, поки воно не стане однорідним. Тісто скачують у кульку, кладуть у чашку, закривають склом і витримують 20 хв. для набухання білків.

Через 20 хв. у тазку з водою (не менше 2 л) чи під слабким струменем води починають промивати тісто над ситом, розминаючи його рукою спочатку обережно, а потім більш інтенсивно, промиваючи клейковину до одержання чистої води.

Повноту відмивання клейковини можна перевірити кількома способами. Органолептично клейковину вважають відмитою, якщо йде чиста вода, а клейковина починає прилипати до рук. застосовують також йодну пробу на крохмаль. Для цього у вичавлену з клейковини воду додають краплю розчину йоду в калію йодиті. Відсутність синього забарвлення означає видалення крохмалю. Ваговий метод полягає у тому, що клейковину, яка починає прилипати до рук, віджимають сухою рукою, зважують на технічних вагах з точністю до 0,01 г. Після зважування клейковину знову промивають протягом 2-3 хв., віджимають і знову зважують. Відмивання вважають закінченим, якщо різниця між зважування не перевищує 0,1 г.

Масову частку сирої клейковини виражають у відсотках до наважки масою 25 г (масу одержаної сирої клейковини множать на 4). Норма допустимого відхилення за арбітражних та контрольних визначень дорівнює 2 %.

Визначення якості сирої клейковини. Якість сирої клейковини виражають сукупністю її фізичних властивостей: пружності, розтяжності, в'язкості, а також здатності зберігати ці властивості в процесі відмивання.

Для визначення якості сирої клейковини з відмитої проби беруть наважку масою 4 г, обминають 3-4 рази пальцями, скачують у кульку і кладуть у чашку з водою на 15 хв. Далі використовують прилад ІДК-1, який вмикають за 15-20 хв. до початку визначення.

Спочатку натискають кнопку "Гальмо", піднімають пуансон у верхнє положення. У центр столика приладу кладуть клейковину, натискають кнопку "Пуск" і відпускають її. Через 30 с після загорання лампочки "Відлік" знімають показ на шкалі індикатора. Далі натискають кнопку "Гальмо" і піднімають пуансон у верхнє положення. Показ аналізують за групами якості клейковини (табл. 12).

Для перевірки розтяжності беруть кульку сирої клейковини, що залишилася після визначення її масової частки, трьома пальцями обох рук протягом 10 с розтягують її над міліметровою лінійкою до розриву. У момент розриву клейковини визначають довжину, на яку вона розтягнулася. Довга клейковина має розтяжність понад 20 см, середня – 10-20 см, коротка – до 10 см.

 

Таблиця 12

Характеристика сирої клейковини зерна пшениці за приладом ІДК-1

Показ приладу ІДК-1, умовних одиниць	Група якості	Характеристика клейковини
0 – 15 20 – 40 45 – 75 80 – 100 105 – 120	ІІІ ІІ І ІІ ІІІ	Незадовільна міцна Задовільна міцна Хороша Задовільна слабка Незадовільна слабка

 

Колір клейковини – від світло- до темно-сірого з різними відтінками. Клейковина найкращої якості має світло-сірий колір.

Результати визначення масової частки сирої клейковини в документах про якість зерна записують з точністю до 1 %.

В изначення масової частки сухої клейковини. Наважку сирої клейковини 4 г після визначення її якості кладуть залежно від способу висушування, в паперовий пакетик (пластинку із алюмінієвої фольги) чи на годинникове скло (чашку Петрі) розподіляючи її тонким шаром рівномірно по всій площі.

Сиру клейковину, розміщену на попередньо висушеному і зваженому склі (чашці Петрі) поміщають у сушильну шафу і висушують за температури 103-105ºС протягом 3-4 год. Після цього скло (чашку Петрі) із клейковиною переносять в ексикатор і охолоджують протягом 20 хв. Зважують і знову ставлять у сушильну шафу за тієї ж температури на 1 год. Скло із клейковиною знову охолоджують в ексикаторі й зважують. Якщо маса не змінилася, то висушування припиняють, якщо маса змінилася висушування продовжують до постійної маси.

Масу сухої клейковини визначають за різницею між масою пакетика (пластинки із алюмінієвої фольги) чи скла (чашки Петрі) з висушеною клейковиною і масою порожнього пакетика чи скла.

Масу сухої клейковини розраховують у відсотках до наважки вихідного продукту.

Наважку для визначення сирої і сухої клейковини зважують з точністю до 0,1 г. Результати визначення вмісту сирої клейковини пшениці проставляють у документах про якість зерна (сертифікатах і посвідченнях) з точністю до 1,0 %. Округлення результатів визначення кількості клейковини за внесення їх у документ про якість проводять таким чином: якщо цифра наступна за встановленою межею точності дорівнює чи більша 5, то попередню цифру збільшують на одиницю, якщо цифра менша 5, то її відкидають.

 

СПИСОК