Державний експерт з питань таємниць здійснює відповідно до вимог справжнього Закону віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку до державної таємниці, зміна ступеню секретності цієї інформації і її розсекречення.
Виконання функцій державного експерта з питань таємниць на конкретних посадовців покладається:
у Верховній Раді України - Головою Верховної Ради України;
у інших органах державної влади, Національній академії наук України, на підприємствах, в установах і організаціях - Президентом України за уявленням Служби безпеки України на основі пропозицій керівників відповідних органів державної влади, Національної академії наук України, підприємств, установ і організацій.
Втручання в діяльність державного експерта по питаннях таємниць особи, якій за посадою він підпорядкований, не допускається.
Державний експерт з питань таємниць відповідно до покладених на нього завдань:
1) визначає:
підстави, по яких інформація повинна бути віднесена до державної таємниці;
підстави і доцільність віднесення до державної таємниці інформації про винаходи (корисних моделях), призначені для використання в сферах, вказаних в частині першої статті 8 справжнього Закону;
доцільність віднесення до державної таємниці інформації про винаходи (корисних моделях), що мають двояке застосування, на підставі порівняльного аналізу ефективності цільового використання і з відома автора (власника патенту);
ступінь секретності інформації, віднесеної до державної таємниці;
орган державної влади (органи), якому надається право ухвалювати рішення про круг суб'єктів, які матимуть доступ до секретної інформації;
2) дає висновок про збиток національної безпеки України у разі розголошування конкретної секретної інформації;
3) встановлює і продовжує термін дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці з вказівкою дати її розсекречення;
4) дає Службі безпеці України висновку про зміну ступеня секретності інформації і відміні рішення про віднесення її до державної таємниці у випадку, якщо підстави, по яких ця інформація була віднесена до державної таємниці, перестали існувати;
5) затверджує за узгодженням із Службою безпеці України розгорнені переліки відомостей, складових державну таємницю, зміни до них, контролює відповідність змісту цих переліків Зведенню відомостей, складових державну таємницю;
6) розглядає пропозиції органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян і окремих громадян про віднесення інформації до державної таємниці і її розсекречення;
7) затверджує висновки про обізнаність про державну таємницю громадян, які мають або мали допуск до державної таємниці;
8) контролює обгрунтованість і правильність надання документам, виробам і іншим матеріальним носіям інформації, що містять відомості, включені в Зведення відомостей або розгорнені переліки відомостей, складових державну таємницю, відповідного грифа секретності, своєчасність зміни такого грифа і розсекречення цих носіїв з наданням їм реквізиту "розсекречено";
9) бере участь:
у розробці критеріїв визначення збитку, який може бути причинний національній безпеці України у разі розголошування секретної інформації;
у проведенні експертизи за визначенням важливості секретної інформації по фактах її розголошування або втрати матеріальних носіїв такої інформації.
Державний експерт з питань таємниць при виконанні покладених на нього функцій зобов'язаний:
1) погоджувати за посередництва Служби безпеці України свої висновки про відміну рішень про віднесення інформації до міждержавних таємниць з відповідними посадовцями держав - учасників міжнародних договорів України про взаємне забезпечення збереження міждержавних таємниць і повідомляти їх про ухвалені рішення про віднесення інформації до державної таємниці, на яку поширена дія цих договорів;
2) представляти Службі безпеці України не пізніше чим через десять днів з моменту підписання рішення про віднесення відомостей до державної таємниці і висновку про відміну цих рішень, а розгорнені переліки відомостей, складових державну таємницю, - в той же термін з моменту їх твердження;
3) розглядати пропозиції Служби безпеці України про віднесення інформації до державної таємниці, її розсекреченні, проведенні експертизи за визначенням ступеня секретності відомостей, ухваленні рішень у зв'язку із закінченням терміну дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці;
4) надавати відповідний гриф секретності рішенням про віднесення інформації до державної таємниці і висновків про відміну цих рішень залежно від важливості їх змісту;
5) брати участь в засіданнях державних експертів з питань таємниць.
Державний експерт з питань таємниць має право:
1) безперешкодно проводити перевірку виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, що знаходяться у сфері його діяльності, рішень про віднесення інформації до державної таємниці, висновків про відміну цих рішень, дотримання порядку засекречування інформації і при виявленні порушень давати обов'язкові для виконання розпорядження про їх усунення;
2) створювати експертні комісії з фахівців і науковців, що мають допуск до державної таємниці, для підготовки проектів рішень про віднесення інформації до державної таємниці, зниженні ступеня її секретності і відміні вказаних рішень;
3) відміняти безпідставні рішення про надання носієві інформації грифа секретності, зміну або відміну цього грифа;
4) клопотати про притягання до відповідальності посадовців, що порушують законодавство України про державну таємницю;
5) отримувати в установленому порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відомості, необхідні для виконання своїх функцій.
Державним експертам з питань таємниць, а також фахівців, що привертаються до підготовки рішень і висновків державних експертів з питань таємниць, встановлюються додаткові виплати в порядку і розмірах, визначуваних законодавством.
Державний експерт з питань таємниць несе персональну відповідальність за законність і обґрунтованість свого рішення про віднесення інформації до державної таємниці або висновку про зниження ступеня секретності такої інформації або відміну рішення про віднесення її до державної таємниці, а також за умисне неприйняття рішення про віднесення до державної таємниці інформації, розголошування якої може заподіяти збиток інтересам національної безпеки України.
