Т е м а: ПРАВОВА І СОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФОРМАЦІЇ
Ц е л і: - вивчити Закон України інформацію"
Правила виконання:
1.Ознайомитися з теоретичними відомостями.
2.Відповісти на контрольні питання.
3.Виконати практичні завдання.
4.Оформити звіт про виконання лабораторної роботи у вигляді презентації Microsoft PowerPoint
Контрольні питання по освоєнню теорії:
1.Дати правове визначення інформації.
2.Мета і завдання закону. Сфера дії закону.
3.Основні принципи інформаційних відносин.
4.Визначити суб'єктів і об'єктів інформаційних відносин.
5.Дати визначення Державної інформаційної політики.
6.Право на інформацію.
7.Основні види інформаційної діяльності.
8.Основні види інформації.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ.
Закон України "Про інформацію"
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення інформації
Під інформацією справжній Закон розуміє документовані або такі, що публічно повістили відомості про події і явища, що відбуваються в суспільстві. державі і навколишньому природному середовищі.
Стаття 2. Мета і завдання Закону
Закон встановлює загальні правові основи отримання, використання, розповсюдження і зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію у всіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації і забезпечує її охорону, захищає особу і суспільство від помилкової інформації.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія справжнього Закону розповсюджується на інформаційні відносини, що виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при отриманні, використанні, розповсюдженні і зберіганні інформації.
Стаття 4. Законодавство про інформацію
Законодавство України про інформацію складають Конституція України, справжній Закон, законодавчі акти про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, міжнародні договори і угоди, ратифіковані Україною, принципи і норми міжнародного права.
Стаття 5. Основні принципи інформаційних відносин
Основними принципами інформаційних відносин є:
1. гарантованість права на інформацію;
2. відвертість, доступність інформації і свобода її обміну;
3 об'єктивність, достовірність інформації;
4. повнота і точність інформації;
5. законність отримання, використання, розповсюдження і зберігання інформації.
Стаття 6. Державна інформаційна політика
Державна інформаційна політика - це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по отриманню використанню, розповсюдженню і зберіганню інформації.
Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є:
1. забезпечення доступу громадян до інформації;
2. створення національних систем і мереж інформації;
3. зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових
4. основ інформаційної діяльності;
5. забезпечення ефективного використання інформації;
6. сприяння постійному оновленню, збагаченню і зберіганню національних інформаційних ресурсів;
7. створення загальної системи охорони інформації;
8. сприяння міжнародній співпраці в області інформації і гарантування інформаційного суверенітету України.
Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції.
Стаття 7. Суб'єкти інформаційних відносин
Суб'єктами інформаційних відносин є: громадяни України; юридичні особи; держава. Суб'єктами інформаційних відносин у відповідності із справжнім Законом можуть бути також інші держави, їх громадяни і юридичні особи, міжнародні організації і особи без громадянства.
Стаття 8. Об'єкти інформаційних відносин
Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оповіщена інформація про події і явища в області політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також в соціальній, екологічній, міжнародній і інших сферах. (Із змінами, внесеними відповідно до Закону № 1642-III від 06.04.2000).
