Тема: Система діагностики знань і умінь студентів у вищому навчальному закладі
1. Діагностика знань та умінь студента, її функції та структурні компоненти.
Практичне завдання:
• Що, на Ваш погляд, є змістом когнітивних, соціальних і психологічних результатів навчання у вищій школі?
2. Види, форми організації та методи контролю навчальних досягнень студентів, шляхи їх удосконалення.
Практичне завдання:
• Складіть питання для колоквіуму з дидактики вищої школи.
3. Умови ефективного використання методів контролю знань, умінь студентів. Шляхи підвищення об'єктивності контролю.
4. Модульно-рейтингова система оцінювання навчальних досягнень студентів. Критерії та норми оцінок знань студентів.
Практичні завдання:
• Порівняйте особливості модульно-рейтингової системи оцінювання у вищій школі України та країни, мову якої вивчаєте.
• Розв 'язання педагогічних зада ч.
Ш ЛІТЕРАТУРА
Обов'язкова:
1. Закон України "Про вищу освіту" // Урядовий кур'єр. — 15 травня 2002 р. — №86. — 15 с.
2. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (наказ Міносвіти 02.06.1993 р. №161) // Вища освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання /Зазаг. ред. А.П.Зайця, В.С.Журавського. — К.: Форум, 2003. — С. 413-432.
Додаткова:
1. Алексюк A.M. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: модульне навчання / Навч. посібник. - К.: ІСДО, 1999. - 220 с.
2. Бабанский Ю.К., Ильина Т.А. Педагогика вьісшей школьї. — Алма-Ата: Мектеп, 1989. -С. 119-133.
3. Вакуленко В.М. Основи педагогіки вищої школи України: Навч. посібник. — Луганськ: Вид-во Східноукраїнського нац. ун-ту ім. Даля, 2001. — С. 168-187.
4. Вопросьі истории и качества педагогического образования. Сб. науч. статей. Вьш. 1 / Под науч. ред. Д.М.Забродина. - М., 2006. - 308 с.
5. ЦзундзаА., Лосева Н. Вища школа: до проблеми тестування // Освіта і управління. — 2003.-Т. 6.-№3.-С. 114-118.
6. ЗільберштейнА.І., Солдатова Т.Д. Проведення екзаменів та заліків у вищій школі. — К., 1979.
7. Корсак К., Поживілова О. Оцінювання якості роботи вищої школи. Світові тенденції і національні традиції//Науковий світ. — 2002. — №13. — С. 7-21.
8. Локшина О. Світові тенденції (3 історії становлення та розвитку моніторингу якості освіти)//Управління освітою. — 2003. — №5. — СІ 1-23.
9. МайоровА.Н. Теория и практика создания тестов. — М.: Народное образование, 2000. - 206 с.
10. МалихінА. Тестовий контроль і підвищення якості освіти у вищій педагогічній школі // Рідна школа. - 2006. - №6. - С. 9-11.
11. Педагогика и психология вьісшей школьї: Учеб. пособие. — 2-е изд., доп. и перераб. — Ростов-н/Дону: Феникс, 2002. — 545 с.
12. Сметанський М. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів: проблеми, шляхи розв'язання // Вища школа. — 2004. — №4. — С. 63-68.
ТЕМА 6. СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ
У ВИЩІЙ ШКОЛІ
1. Системний підхід до організації виховання у вищому навчальному закладі.
2. Структура та зміст роботи куратора студентської академічної групи.
3. Студентський колектив в системі виховання студентської молоді. Методика вивчення особистості студента та академічної групи.
4. Студентське самоврядування у вищому навчальному закладі.
Майбутній фахівець з вищою освітою неминуче буде пов'язаний у своїй професійній діяльності з людьми. Без знання педагогіки, психології він не зможе здійснювати виховні й управлінські функції.
Для того, щоб виховувати, необхідно:
О знати особливості процесу виховання у вищій школі; О знати технологію виховного процесу;
О вміти ставити виховну мету, проектувати її реалізацію, організовувати процес виховання, добирати ефективні у певних умовах методи та засоби педагогічного впливу.
Як відомо, рух від поставленої виховної мети до результату складається з окремих „кроків" — педагогічних фактів.
Елементами педагогічного факту є:
О вихователь — суб'єкт виховання;
О вихованець — об'єкт і суб'єкт виховання;
О засіб виховання (різні види діяльності, спілкування тощо);
О середовище.
Знання структури виховання дає змогу керувати кожним елементом цієї структури, діяти відповідно до логіки виховання.
Загальновідомо, що виховання є одним з найважливіших, найсуттєвіших чинників цілісного процесу формування особистості. Водночас виховання є фактором формування національної еліти, джерелом елітарності, інтелігентності, справжньої професійної культури, патріотизму. В його умовах формується повноцінна, національно свідома, самодостатня особистість, громадянин України.
Виховання — це система ідей, поглядів, переконань, а також звичаїв і обрядів, котрі забезпечують духовне самовідтворення і самозбереження народу. До того ж виховання — це цілісна система (мети, завдань, принципів, змісту, методів, засобів і форм організації виховання) в дії. І якщо певний елемент такої системи випускається з поля зору свідомо чи несвідомо, якщо певна ланка її випадає або звужується, виховання втрачає свою цінність, руйнується, виховна взаємодія послаблюється, а то й зводиться нанівець. У результаті молодь часто виростає кволою тілом і духом, без сильної волі, високих і стійких ідеалів, духовно збідненою, не може активно утверджувати в житті добро, протистояти злу.
Особистісно орієнтована система виховання виходить із самоцінності особистості, її духовності й суверенності і є гуманістичною за своїм типом.
Сучасне виховання у вищій школі не лише спирається на національну ідею і ґрунтується на етнічних засадах, а й орієнтується на полікультурне виховання.
До вихідних позицій організації виховання відносять такі:
О Виховання є серцевиною освітнього процесу у вищій школі, надзавданням в умовах XXI століття.
О Важливим чинником виховання є науково-методичний супровід, створений з
урахуванням запитів суспільства до виховного процесу, потреб та інтересів студентів, специфіки ВНЗ.
О Вищий навчальний заклад розглядається як центр організації виховання і створення виховуючого середовища, виховуючого простору, що адекватно відображає системність умов і мети, завдань та змісту виховання.
О Виховання спрямовується на створення умов для професійного становлення особистості, її творчого, наукового, фізичного розвитку; створення єдиного академічного співтовариства, в основі якого лежить спільна життєдіяльність студентів та викладачів; на психолого-педагогічну підтримку студентів; протидію проявам антисоціальної поведінки.
О Процес виховання розглядається як динамічна система виховної взаємодії інтегрованих суб'єктів (вихованців і вихователів), спрямована на формування особистості громадянина України; як створення умов для різнобічної суб'єкт-суб'єктної виховної взаємодії, спрямованої на становлення особистості студента на основі його саморозвитку, самовиховання, самореалізації (розвиваючий аспект).
О Студент є суб'єктом виховання. Вихованість потрібна самому студенту як модель власної раціональної поведінки, яка є його власною справою з формування для самого себе системи орієнтації та саморегуляції. Звідси випливає, що процес виховання у своїй основі є самовихованням, саморозвитком, самоорганізацією і самореалізацією особистості.
О Втручання педагога в процес самовиховання студента трактується як задоволення морально-етичних потреб останнього, що є серцевиною демократичного виховання.
Виховання у вищому навчальному закладі слід розглядати не як випадковий педагогічний вплив, а як систему життєдіяльності студентської молоді, що знаходить свій вияв в аудиторній (навчальний процес — виховуюче навчання) і позааудиторній (виховний процес — створення умов для раціональної самоорганізації студентської діяльності, культури праці та дозвілля) роботі.
Цілісна система виховання є сукупністю закономірно побудованих, динамічно пов'язаних компонентів (мети, завдань, змісту, методів, засобів, форм організації, факторів), які породжують цілісну особистість громадянина України. За рахунок взаємозв'язків підсистем, компонентів система стає динамічною, успішно функціонує і розвивається.
Оскільки виховання — процес складний, тривалий і суперечливий, слід враховувати його особливості.
Особливості
Виховання
У вищій
Школі
■ виховання - єдиний цілісний процес;
■ у вихованні більше, ніж у навчанні, різноманітних засобів, методів, організаційних форм;
■ процес виховання менш керований, ніж навчання, через більший вплив зовнішніх факторів (наприклад, середовища);
, ■ значна складність вимірювання результатів виховання (зміни відбуваються не
і відразу, не виявляються так швидко, як у навчанні);
'І * у практиці виховної роботи у ВНЗ необхідна координація зусиль усіх її учасників,
усіх форм організації навчальної та позааудиторної роботи зі студентами, різних
громадських, студентських організацій тощо;
■ виховний вплив має охоплювати всіх студентів ВНЗ, разом з тим варто враховувати індивідуальні особливості кожного;
■ на рівень розвитку активності і самостійності студента суттєво впливає стиль спілкування, рівень педагогічної майстерності педагогів, їхній авторитет.
