Розділ 4. Ліквідація української державності у хvііі СТ.

Ключові слова: імперія, гетьманщина, полковий устрій, автономія, губернії, закріпачення, Новоросія, Катеринослав, антифеодальна боротьба, Києво-Могилянська академія, колегіуми, кріпосний театр, ораторсько-проповідницька проза, світська література, класична музика, бароко, класицизм, портрет.

4.1. Правління гетьмана Івана Мазепи

У 1687 р. гетьманом України було обрано І. Мазепу, вихідця з української шляхти. Він змолоду побував за кордоном, служив при польському королі, потім у гетьманів Дорошенка і Самойловича. Мазепа відзначався освіченістю, вмів подобатись людям. У своїй внутрішній політиці Мазепа спирався на старшину, намагаючись створити в Україні національну аристократію і з її допомогою відстоювати самоврядування. Водночас він обмежував прагнення старшини до необмеженого посилення експлуатації селянства, встановивши максимальну панщину у два дні на тиждень. Свою гетьманську владу рішуче захищав від посягань запорожців і старшини, а свою резиденцію в Батурині і хуторі Гончарівці устаткував з великим шиком.

Розквіт України Мазепа пов'язував з розвитком виробництва, освіти, культури. За часів його гетьманування (1687-1708 рр.) в Україні збільшилось виробництво полотна, канатів, поширились посіви окремих технічних культур, культивувались нові овочі і фрукти. Багато міст прикрасилось новими церквами і будинками, Києво-Могилянська колегія отримала статус академії (1701 р.), для неї були збудовані нові корпуси.

Мазепа остаточно відмовився від орієнтації на Польщу, Крим, Туреччину, бо вважав боротьбу проти Московської держави безнадійною. Довгий час він всіляко допомагав царю Петру І в усіх його справах. Зокрема, надсилав проти турків і татар козацькі полки. Коли Москва розв'язала війну проти Швеції за вихід до Балтійського моря, Мазепа прислав на допомогу російській армії декілька козацьких загонів. Потім за наказом царя посилав тисячі українців на будівництво нової російської столиці Санкт-Петербурга. В боях, а також на важких канальних роботах, від морозів, поганого харчування, хвороб щорічно гинули десятки тисяч козаків. Проте нехтування людським життям для досягнення своєї мети були характерними для Петра І. Відвертий деспот і кріпосник, прибічник абсолютної влади, він розглядав і Україну як знаряддя для здійснення своїх імперських планів. Цар вимагав від гетьмана не тільки все нових і нових людей, але обклав український народ величезними податками, що посилювало розорення Гетьманщини. А в політичному плані Петро проводив курс на знищення самоврядування і повне підпорядкування України московській владі. В усьому цьому Петро І отримував беззастережну підтримку І.Мазепи, який отримував від царя все нові й нові нагороду, одним з перших в Росії був нагороджений орденом Андрія Первозванного, найвищим орденом імперії; став однією з найбагатших людей у Росії та Європі.

Однак роль слухняного виконавця волі царя дедалі все більше не ставала обтяжливою для гетьмана, ця роль, очевидно, ніяк не відповідала його великим амбіціям. І коли І. Мазепа переконався в тому, що політика царя веде до послаблення його особистої влади, то почав шукати вихід із становища, що склалося. Вважаючи, що лише поразка Москви в Північній війні (1700-1721 рр.) і його допомога шведському королю Карлу ХІІ нададуть йому таку змогу, гетьман став на шлях зради царю і встановлення союзу зі шведським королем.

Переговори гетьмана зі шведами велись у глибокій таємниці, коли Україна фактично була окупована царськими військами. Тому Мазепа не зумів підготувати ні більшість козаків, ні взагалі українське суспільство до виступу проти Петра І та свого переходу на бік Карла XII. До того ж, правду кажучи, І. Мазепа не користувався великою популярністю серед більшості козацтва й усього українського народу. Як наслідок за ним пішла лише частка запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. У 1708 р. гетьман з малим козацьким військом відкрито виступив проти Москви і пішов на з'єднання зі шведським військом, що надійшло на Україну. За це Петро І наказав піддати Мазепу анафемі, і його майже 300 років проклинали в усіх православних російських церквах.

У червні 1709 р. під Полтавою стався вирішальний бій між військами Петра І і Карла XII, внаслідок якого шведський король і гетьман втекли з рештками розгромленої армії в межі володінь Туреччини. Незабаром Мазепа помер у Бендерах (Молдавія). Козаки і старшина, що були в еміграції, обрали гетьманом генерального писаря Пилипа Орлика. Він докладав чимало сил, щоб звільнити Україну за допомогою Туреччини і татар. Він навіть намагався створити коаліцію європейських держав проти Росії. Ним була складені «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького», де були визначені правові засади української держави як аристократичної козацької республіки. Влада в державі мала належати гетьману й верхівці козацької старшини.

Слід вказати, що деякі історики із патріотичних міркувань намагаються дещо перебільшити значення цього документу, називаючи його першою в історії людства демократичною конституцією. Однак у 2015 р. у Великій Британії святкували вісімсотліття «Великої хартії вільностей». Ще до появи проекту П. Орлика у цій країні, також були прийняті «Біль про права» та «Акт про управління». Ці акти в сукупності створили вперше в історії людства конституційне право, яке є основою права Великої Британії навіть у наш час. Щодо «Конституції» П. Орлика, то цей акт, хоча є видатним культурно-історичним пам’ятником, але, ніколи не мав юридичної сили, тобто ніколи не регулював будь - які правові відносини.

Після переходу Мазепи на бік шведів за наказом Петра І старшина «обрала» гетьманом Івана Скоропадського, до якого цар приставив своїх спостерігачів. Резиденція Мазепи у м. Батурин і хутір Гончарівка були зруйновані, а більшість їх населення була винищена. У травні 1709 р. була ліквідована Запорозька Січ (Чортомлицька). Пізніше біля Перекопського перешийка в Олешківських пісках поруч з Кримом запорожці, яким вдалося втікти від розправи, заснували Олешківську Січ.