Структура грошового обігу

Структурують грошовий ринок на три сектори: грошового обігу, фінансовий, кредитний.

Грошовий обіг характеризується еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника. При цьому гроші у своєму русі постійно віддаляються від вихідного пункту.

Фінансовий охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер створення і використання грошових коштів.

Кредитний – перерозподіл грошей між господарськими суб’єктами здійснюється на нееквівалентній, але поворотній платній основі.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, він поділяється на безготівковий і готівковий.

Відмінності готівкового та безготівкового обігу

ГОТІВКОВИЙ ОБІГ

БЕЗГОТІВКОВИЙ ОБІГ

Здійснюється через оплату придбаного і боргових зобов’язань законними платіжними засобами – банківськими білетами та розмінною монетою. Обслуговує переважно відносини, пов’язані зі сферою особистого споживання

Здійснюється шляхом оплати придбаного і погашення боргів шляхом перерахування грошових сум на рахунки, відкриті учасникам грошового обороту в банках, без використання грошей у готівковій формі. Обслуговує в основному підприємства та організації

Переваги безготівково обігу порівняно з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється обіг грошей, рух грошей по рахунках створює можливість контролювати його.

Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг.

Грошова маса – це сукупність залишків грошей у всіх формах, які знаходяться у розпорядженні суб’єктів грошового обігу в певний момент. Для визначення обсягу та структури грошової маси застосовується відповідний набір грошових агрегатів.

Грошовий агрегат – це визначена законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів.

Основні принципи формування грошових агрегатів:

1. Грошова масса включає не лише готівкові гроші, а й депозитні.

2. Уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується і виконує функцію збереження вартості.

3. Сукупна грошова маса включає також банківські внески, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються приєднанням до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

Для країн з розвинутою ринковою економікою характерні такі грошові агрегати.

Агрегат М1 містить найбільш ліквідні грошові елементи:

1. Готівка ( банкноти – особливий різновид кредитних грошей, емісію яких здійснює центральний банк, казначейськібілети - пов’язані з фінансуванням дефіциту державного бюджету; розмінні монети );

2. Банківські вклади до запитання ( трансакційні депозити ).

Агрегат М2 містить грошові форми агрегату М1 і строкові та ощадні вклади у комерційних банках.

Агрегат М3 містить грошові форми агрегату М2, депозитні сертифікати, ощадні вклади в спеціалізованих кредитних установах та інші види фінансових активів. В окремих країнах банківська статистика виділяє ще й агрегат L, який містить М3 + банківські акцепти, комерційні папери, державні цінні папери та інше. Вважається, що агрегат L повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

З 1993 року НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до методу:

М0 = готівка (гроші поза банками);

М1 = М0 + депозити до запитання;

М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (валютні заощадження);

М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями.

Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою.

Грошова база – це гроші, які не беруть участі в кредитному та грошовому обігах, але створюють базу для їх розширення. Вона містить М0, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках в НБУ.

Швидкість обігу грошей.

Швидкість обігу грошей – це показник переходу грошей від одного суб’єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період. Він показує скільки в середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.

З рівняння Фішера: V = PQ / М, де Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізуються; P- рівень цін товарів і послуг; М – маса грошей, що перебуває в обігу.

На швидкість обігу грошей впливають такі фактори:

1. обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;

2. величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;

3. рівень розвитку ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення;

4. збалансованість попиту і пропозиції на ринку;

5. рівень розвитку маркетингу;

6. рівень інфляції;

7. рівень розвитку економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи, ринку цінних паперів тощо.

Швидкість обігу грошей обернено пропорційна пропозиції грошової маси., тобто у випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці зростає. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. Таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.