Нормативно-правові акти: поняття, ознаки, види

Моісеєнко Наталія Юріївна

Курсова робота

з дисципліни

на тему: «Поняття ознаки і види підзаконних нормативно-правових актів»

 

____ курс____ група

Науковий керівник:

(науковий ступінь, П. І. П/б.)

 

 

Робота подана Робота допущена Робота захищена з

на кафедру до захисту оцінкою________ «___»____20__р. _______________ «___»____20___ р

 

Науковий керівник Голова комісії:

«___»______20__р. ______________

(П. І. П/б.)

Члени комісії:

______________

(П. І. П/б.)

______________

(П. І. П/б.)

______________

(П. І. П/б.)

 

Суми 2012 р

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………3

Розділ 1 Нормативно-правові акти як основа правоохоронної діяльності……………………………………………………………………….5

1.1. Нормативно-правові акти: поняття, ознаки, види

1.2 Роль систематизації нормативно-правових актів у правоохоронній діяльності.

1.3. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб

Розділ 2 Відмінність нормативно- правового акта від інших правових актів…………………………………………………………………20

2.1 Нормативно- правові акти: історико- географічний аспект

2.2. Ознаки і відмінність нормативно-правового акта

Висновки…………………………………………………………………..35

Список літератури ……………………………………………………….40

Вступ

Підзаконні нормативно-правові акти — це акти компетентних органів, які видаються на основі і відповідно до закону та для його виконання.

Ознаками підзаконних нормативно-правових актів:

1. Є актами компетентних органів (Президента, Кабінету Міністрів та ін.).

2. Ґрунтуються на законі й не суперечать йому.

3. Мають меншу юридичну силу, ніж закони.

4. Базуються на юридичній силі законів і не можуть їм суперечити.

5. Покликані конкретизувати основні принципові положення законів.

6. Мають необхідні реквізити (назву, хто видав, дату видання, причини, підпис уповноваженої особи і печатку).

Види підзаконних нормативно-правових актів:

I. За суб’єктами видання: 1) укази і розпорядження Президента України; 2) постанови Верховної Ради; 3) постанови Президії Верховної Ради; 4) рішення і постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 5) постанови Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 6) розпорядження голів обласних і районних державних адміністрацій; 7) рішення, нормативні ухвали місцевих рад народних депутатів; 8) інструкції, вказівки і накази керівників міністерств, державних комітетів та відомств України; 9) рішення виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів; 10) накази (нормативні) керівників відділів і управлінь місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітел’в місцевих рад народних депутатів; 11) нормативні накази, інструкції адміністрації підприємств, установ та організацій.

II. За юридичною силою: 1) загальні — поширюються на всю територію та населення держави (наприклад, постанови Верховної Ради України, укази Президента України); 2) відомчі — поширюються на певну сферу суспільних відносин (наприклад, акти міністерств, відомств); 3) місцеві — діють на території певної адміністративної одинці (наприклад, акти місцевих органів виконавчої влади); 4) локальні — регламентують діяльність конкретних підприємств, установ та організацій і поширюються на їх працівників (наприклад, накази і розпорядження адміністрацій).

 

 

Розділ 1 Нормативно-правові акти як основа правоохоронної діяльності

Нормативно-правові акти: поняття, ознаки, види

 

Правовою основою правоохоронної діяльності компетентних державних органів є нормативно-правовий акт. Це проявляється в двох аспектах. По-перше, основна діяльність правоохоронних органів виявляється в забезпеченні реалізації норм права, що встановлені нормативно-правовими актами. По-друге, діяльність правоохоронних органів безпосередньо регулюється нормами права за принципом заборонено все, що прямо не дозволено законом. У зв'язку з цим щодо діяльності правоохоронних органів було створено спеціальні закони, які безпосередньо і виключно регулюють їх діяльність. Основу нормативно-правової бази діяльності правоохоронних органів складає Конституція, як Основний Закон держави, Закони України "Про міліцію", "Про прокуратуру", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про Службу безпеки України", а також КК України, КПК України та інші нормативно-правові акти.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ виданий компетентним, спеціально уповноваженим на те органом або посадовою особою, в якому закріплюються загальнообов'язкові правила поведінки.

Основними ознаками нормативно-правового акту є:

- приймається уповноваженими суб'єктами правотворчості (державними правотворчими органами або народом);

- виражає волю домінуючої частини населення або всього народу;

- містить нові норми права чи змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов'язків;

- приймається відповідно до певної процедури;

- має форму письмового акта-документа, певні реквізити та структуру (преамбула, глави, розділи, статті, частини, пункти);

- публікується в офіційних спеціальних виданнях, в яких текст акта

має бути автентичним офіційному зразку цього акта.

Нормативно-правові акти можна класифікувати за різними критеріями:

1. За територію на яку вони поширюються:

- загальнодержавні (Конституція України, Кримінальний кодекс), поширюються на всю територію держави;

- місцеві або локальні (Постанова Верховної ради АРК) поширюються на певну область, район, місто.

2. За часом дії:

- постійні, ті які не мають конкретної дати закінчення їх дії (Конституція України, Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність");

- тимчасові, ті, які приймаються на конкретний чітко встановлений термін ("Тимчасового положення про організацію служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення внутрішніх військ МВС України").

3. За галуззю права:

- цивільні (Цивільний кодекс України);

- кримінальні (Кримінальний кодекс України);

- адміністративні (Кодекс України про адміністративні правопорушення);

- кримінально-процесуальні (Кримінально-процесуальний кодекс України) та ін.

4. За юридичною силою:

- закони (Закон України "Про дорожній рух");

- підзаконні нормативно-правові (Постанова Кабінету Міністрів України "Про запровадження номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями їх власників").

5. За суб'єктами ухвалення:

- акти органів держави (Кримінально-процесуальний кодекс України);

 

- акти, прийняті народом у процесі референдуму (внесення змін до Конституції України);

Закон має найвищу юридичну силу серед інших нормативно-правових актів і закріплює найбільш важливі суспільні відносини.

Закон - це вид нормативно-правового акта органу законодавчої влади або народу, що регулює найбільш важливі суспільні відносини, приймається в особливому порядку та має вищу юридичну силу.

Ознаки закону:

- приймається органом законодавчої влади або народом шляхом референдуму (найчастіше в якості органу законодавчої влади виступає Парламент. В Україні - Верховна рада, у Великобританії Палата Лордів і Палата Общин, у Польщі - Сейм тощо);

- закріплює норми, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини (на рівні законодавства не можна закріпити норми, що врегульовують абсолютно всі суспільні відносини, тому законами регулюються виключно найбільш важливі для суспільства, особи, держави відносини, оскільки поряд з правовими діють моральні, етичні, релігійні та інші соціальні норми, що закріплюють, інші, менш важливі правила поведінки в суспільстві);

- має особливу процедуру прийняття (всі закони в Україні приймаються Верховною Радою, по особливій, закріпленій в регламенті Верховної Ради України процедурі, так в Україні закон проходить стадії законопроекту, обговорення, голосування, підписання Президентом, опублікування в офіційних засобах масової інформації тощо);

- має вищу юридичну силу поміж нормативно-правових актів.

Види законів:

- Конституція - основний, найвищий закон держави;

- конституційні закони - це органічно поєднані з Основним Законом нормативні акти, які приймаються в порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України, або якими вносяться зміни до Конституції;

- поточні або звичайні закони - закони, які приймаються Верховною радою для вирішення поточних питань (Закон України "Про Дорожній рух");

- надзвичайні закони-закони, які своєю дією можуть призупиняти і відміняти інші закони (Закон України "Про надзвичайний стан").

Підзаконні нормативно-правові акти - це нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Ознаки підзаконних нормативно-правових актів:

- містять норми права;

- видаються лише уповноваженими органами державної влади у визначеній формі;

- видаються з метою конкретизації та на виконання законів.

Незважаючи на те, що в нормативному правовому регулюванні суспільних відносин головне й визначальне місце займає закон, підзаконні акти теж мають дуже важливе значення у житті будь-якого суспільства, відіграючи допоміжну і деталізуючу роль.

Відповідно до Конституції України повноваження з прийняття підзаконних нормативно-правових актів закріплені за Президентом України (ст. 106), Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади (ст. 127). У обмеженому обсязі та у випадках, передбачених конституцією і законами України, право підзаконної правотворчості має Верховна Рада України та Рада міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 135), голови місцевих державних адміністрацій (ст. 118), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи (статті 143, 144)'. Виділяють наступні види підзаконних нормативно-правових актів: 1) укази та розпорядження є результатом правотворчої діяльності Президента України, обов'язкові для виконання на всій території України, приймаються у межах президентських повноважень, передбачених конституцією та конституційними законами і при цьому не повинні суперечити Конституції України та законам України. Акти Президента скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання, і тільки тоді набувають юридичної сили. Це - принцип контрасигнатури, відповідно до якого Прем'єр-міністр чи міністр беруть на себе юридичну відповідальність за виконання даного акта. Розпорядження - це другі за значенням підзаконні акти глави держави. Зазвичай, вони приймаються з поточних чи процедурних питань. Акти Президента публікуються в офіційних виданнях. Наприклад, Указ Президента України "Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України", Розпорядження Президента України "Про склад української частини Консультаційного Комітету Президентів України та Республіки Польща".

2) постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. Акти, що мають особливо важливе значення, видаються у формі постанов. Акти з оперативних та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Усі акти Кабінету Міністрів України обов'язкові до виконання в Україні. Особливістю актів Кабінету Міністрів України є те, що вони можуть бути прийняті лише на підставі і на виконання законів України, а також указів Президента України. Постанови Кабінету Міністрів України містять норми права, що встановлюють основи управлінської діяльності в галузі фінансів, освіти, культури, охорони здоров'я тощо, як основні напрями його діяльності. Розпорядження Кабінету Міністрів України, як правило, мають характер індивідуального правового регулювання. Акти Уряду України підписуються Прем'єр-Міністром України і підлягають офіційному опублікуванню не пізніше 15 днів із дня їх прийняття. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразків та описів печатки і таблички (вивіски) міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади" або постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження Угоди про обмін інформацією у сфері боротьби зі злочинністю", Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану заходів з проведення у 2011 році Всеукраїнського тижня права", "Про присвоєння рангів державним службовцям". 3) накази, інструкції, положення та ін. нормативно-правові акти міністерств, відомств, державних комітетів -- це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повинен суперечити законам України та нормативно-правовим актам Президента України та Кабінету Міністрів України. Накази - розпорядчі документи оперативного характеру, якими, як правило, затверджуються або скасовуються інші підзаконні нормативно-правові акти або продовжується строк їх дії:

Інструкції - встановлюють порядок застосування чинного законодавства або порядок здійснення будь-якої діяльності.

Положення, статути - закріплюють правове становище, структуру, функції і компетенцію певної державної організації.

Ці акти приймаються на основі і відповідно до законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, регулюють суспільні відносини, що перебувають, як правило, у межах компетенції даного виконавчого органу. Однак є серед них і такі, котрі мають загальне значення, виходять за межі конкретного міністерства й відомства, поширюються на широке коло суб'єктів. Наприклад, наказ МВС України "Про затвердження Порядку видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду та її форми", Інструкція про порядок прийняття органами внутрішніх справ України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, Статут патрульно-постової служби міліції України.

4) рішення і постанови органів місцевого самоврядування - приймаються у межах компетенції і діють на території відповідних міст, районів, сіл, селищ, мікрорайонів тощо. Як правило, ці акти регулюють відносини у сфері громадського порядку, охорони здоров'я, торгівлі у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Наприклад, Рішення селищної ради № 49 Про затвердження Місцевої програми розвитку земельних відносин та охорони земель у селищі Власівка на 2011-2015 роки;

5) локальні нормативно-правові акти - це розпорядження керівників державних і громадських організацій (у вигляді наказів та інструкцій), прийняті у межах їх повноважень, що регулюють їх службову і трудову діяльність. Наприклад, наказ ректора НАВС Про затвердження Інструкції із забезпечення режиму секретності в навчальному процесі НАВС.

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України "Про міліцію", інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Найважливішим за значенням і місцем у системі законодавства є Конституція України, норми якої регулюють систему економічних, політичних, соціальних, духовних і організаційних відносин у державі. Тому відповідні її норми є юридичною основою і для діяльності міліції України, чинного законодавства та правотворчості щодо питань забезпечення охорони правопорядку.

До законів, що регулюють відносини суспільного та державного порядку, належать: Кримінальний кодекс України; Закон України "Про міліцію", в якому дається конкретна нормативна регламентація правового статусу міліції; Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"; Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та ін.

Правовою основою діяльності міліції є також підзаконні нормативно-правові акти компетентних органів, що видаються на підставі законів, відповідно до законів і для їх виконання. Основними видами підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують діяльність міліції є:

- постанови Верховної Ради України. Наприклад, постанова Верховної Ради України Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до статті 17 Закону України "Про міліцію" щодо осіб, які приймаються на службу до міліції. Крім того, постанови Верховної Ради приймаються з метою тлумачення або роз'яснення діючого законодавства. Такою є постанова Верховної Ради України "Про застосування статей 154,1556 Кримінального кодексу України та статей 1602,2081 Кодексу України про адміністративні правопорушення" від /26 січня 1993 р., де роз'яснюються питання щодо застосування норм законодавства, які передбачають відповідальність за спекуляцію, незаконну торговельну діяльність та порушення встановленого порядку, вивезення за межі республіки товарів народного споживання чи інших матеріальних цінностей;

- укази й розпорядження Президента України, який відповідно до ст. 102 Конституції України є главою держави. Наприклад, ним були видані укази "Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України", "Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку", "Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією" та ін.;

- постанови Кабінету Міністрів України. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів № 114 затверджується Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яким визначається порядок проходження служби цими особами, їх права і обов'язки; постановою Кабінету Міністрів України № 706 затверджено порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Це положення визначає порядок виготовлення, реалізації (продажу) суб'єктами підприємницької діяльності спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, а також їх придбання, реєстрації, обліку, зберігання (носіння) і застосування громадянами та юридичними особами;

- нормативні акти Міністерства внутрішніх справ, які є відомчими правовими актами. У відомчих актах МВС України забезпечується реалізація чинних норм права, регламентується діяльність міліції щодо забезпечення виконання покладених на неї завдань і обов'язків, використання наданих законом прав працівниками міліції. До них належать накази, розпорядження (вказівки), рішення колегії міністерства, інструкції, статути, настанови. Видаються ці до міжнародні документи, що норм і правил поведінки не містять, прав і обов'язків безпосередньо не формулюють (заяви, меморандуми). Наприклад, Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку, документи другої Всесвітньої конференції по правах людини (1993 р.) та ін. Отже, міліція, у своїй діяльності, враховує положення міжнародних документів, а також норм, що регулюють питання здійснення правоохоронних функцій, дотримання прав і свобод людини та громадянина тощо. Наприклад, міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю ґрунтується на нормах міжнародного права і чинного законодавства України, міждержавних і міжурядових договорах, двосторонніх відомчих угодах (Угода між Україною та Португальською Республікою про співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю). З метою зміцнення та розвитку безпосередніх контактів з поліцією інших держав Міністерство внутрішніх справ України може укладати угоди. Наприклад, Угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ (поліції) держав-учасниць СНД у боротьбі з торгівлею людьми або Угода між Міністерством внутрішніх справ України і Федеральною службою Російської Федерації з контролю за обігом наркотиків про співробітництво в боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів.

Документи згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України у межах його повноважень, на основі чинного законодавства. Наприклад, Наказ МВС України № 454 "Про внесення змін до Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України"; - особливу групу правових документів становлять міжнародно-правові акти, призначені для забезпечення і захисту основних прав людини. Міжнародні договори, угоди України являють собою укладені та належним чином ратифіковані (схвалені, санкціоновані, затверджені) Україною юридичні документи, що становлять невід'ємну частину законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм цього законодавства. Згідно з положеннями Законом України "Про міжнародні договори України" юридична сила ' таких договорів і угод визначається тим органом, яким вони ратифіковані. Різновидами таких документів є:

- міжнародно-правові акти, що закріплюють правила діяльності, формулюють права і обов'язки відповідних суб'єктів (конвенції, пакти, угоди, договори тощо). Наприклад, Міжнародний пакт про громадські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, які Україна ратифікувала ще у 1973 р..