А. Питання для самоконтролю.
1. Топографія та гілки війкового вузла.
2. Топографія та будова крилопіднебінного вузла, його гілки.
3. Топографія та гілки піднижньощелепного вузла.
4. Топографія та гілки привушного вузла.
5. Як іннервуються великі та малі слинні залози?
6. Як інервуються слізна залоза та залози порожнини носу?
Б. Ситуаційні задачі.
1. Стоматолог встановив, що хворий, 23 роки, скаржиться на велику кількість слини. Стимуляція якого вегетативного вузла викликає утворення великої кількості слини серозного характеру?
A. Ganglion submandibulare.
B *Ganglion pterigopalatinum.
C. Ganglion ciliare.
D. Ganglion oticum.
E. Ganglion sublinguale.
2. До лікаря-окуліста звернулася жінка, 56 років, зі скаргами на погіршення зору. При обстеженні було встановлено порушення процесу акомодації кришталика, зумовлене порушенням функції вегетативного вузла голови, з якого здійснюється парасимпатична іннервація m. ciliaris. Який це вузол?
A.*G. ciliare.
B. G. pterygopalatinum.
C. G. oticum.
D. G. submandibulare.
Е G. sublinguale.
Теми 13, 14. Орган зору. Допоміжний апарат органа зору. Провідний шлях зорового аналізатора.
Кількість годин – 4
Актуальність теми.
Знання цього розділу анатомії край необхідні для студентів усіх спеціальностей для подальшого навчання.
Навчальні цілі.
Навчити студентів будові органа зору, вивчити допоміжний апарат органа зору, провідний шлях зорового аналізатора.
3. Матеріали до аудиторної роботи та міждисциплінарна інтеграція:
- з курсу біології – філогенез зорового аналізатора;
- для подальшого вивчення тем.
Зміст теми заняття.
У складі зорового аналізатора можливо виділити наступні складові:
1- периферичний відділ - очне яблуко з допоміжними органами (останні містять у собі захисні пристосування і поперечно - смугасті м'язи ока);
2 - зоровий нерв, (кондуктор, що забезпечує зв'язок очного яблука з відповідними структурами центральної нервової системи;
3 - відділи головного мозку, (підкіркові і кіркові) зв'язані з зоровим аналізатором.
З морфологічної точки зору в складі очного яблука розрізняють капсулу, що складається з трьох оболонок (зовнішньої - фіброзної, середньої - судинної, внутрішньої - сітчастої) і внутрішнє ядро (камери ока, кришталика, склоподібне тіло). З морфо-функціональної точки зору в складі очного яблука доцільно виділити дві системи; 1) - оптичну (рогівка, кришталик, рідина камер, склоподібне тіло), постачену акомодаційним апаратом, до складу якого входять структурні компоненти, що забезпечують фокусування зображення на сітківці й забезпечують нормальне функціонування світлосприймаючої системи при умовах освітленості, що змінюється. 2) – світлосприймаючу - сітчасту оболонку.
Зовнішня, фіброзна оболонка, що виконує захисну і формотворну функції, підрозділяється на склеру і рогівку.
Судинна оболонка очного яблука являє собою рясне судинне сплетіння, пронизане пухкою сполучною тканиною з безліччю пігментних клітин. У складі цієї оболонки розрізняють власне судинну оболонку, війкове тіло і райдужку
Внутрішня (чуттєва) оболонка, чи сітківка улаштована досить складно. Неозброєним оком у зоровій частині сітківки можна розрізнити дві частини: та, що щільно зростається із судинною оболонкою - пігментну частину і звернену убік склоподібного тіла нервову частину. Мікроскопічне вивчення нервової частини сітківки дозволяє виділити в ній кілька шарів, що містять фоторецептори (паличконесучі і ковбочконесучі зорові клітини), а також біполярні і гангліонозні.
Внутрішнє ядро очного яблука складають: кришталик, склоподібне тіло і водяниста волога передньої і задньої камер ока.
Кришталик має форму двовипуклої лінзи, він розташований за райдужною оболонкою і зіницею. У його складі розрізняють капсулу і волокна, що складають ядро.
Кришталик як би підвішений до війкового тіла й утримується у своєму положенні особливою зв'язкою (цинновою зв'язкою). Остання, складається з безлічі тонких волокон, що йдуть від сумки кришталика до війкового тіла. При цьому між волокнами утвориться простір, (петітов канал), заповнений водянистою вологою і широко сполучений з камерами ока.
Кришталик завдяки своїй еластичності і функції війкового м'яза, що розслаблює і натягає капсулу кришталика, змінює свою форму, у залежності від відстані до розглянутого предмета, це явище одержало назву акомодація.
Склоподібне тіло - драглиста, прозора, безбарвна, з малим змістом блукаючих клітин кулястої форми маса, що заповнює велику частину порожнини очного яблука і покрита зовні тонкою склоподібною мембраною.
Допоміжні органи ока включають захисні пристосування і м'язи ока.
До захисних пристосувань відносяться повіки з віями, кон’юнктива і слізний апарат.
Провідний шлях зорового аналізатора. Аксони гангліозних клітин сітківки, залишивши очне яблуко, утворюють зоровий нерв. Зоровий нерв через оптичний канал, виходить у порожнину черепа, над турецьким сідлом частково перехрещується. Перехрещуванню піддається тільки медіальна частина нерва, що йде від носових (внутрішніх) половин сітківки Після перехрестя утворюється зоровий шлях, що містить волокна від однойменних (лівих чи правих половин) сітківки обох очей. Зоровий шлях, закінчується в підкірковому зоровому центрі, що містить у собі; бічне колінчате тіло, подушку зорового бугра і сірий шар верхнього горбка середнього мозку. Волокна від бічного колінчатого тіла і подушки зорового бугра проходять через задній відділ задньої ніжки внутрішньої капсули, утворюючи зорову променистість (пучок Грациолє), і закінчуються в кірковому зоровому центрі - потиличній частці, в основному на дні і по краях шпорної борозни.
Волокна зорового шляху, що закінчилися в сірому шарі верхніх горбків середнього мозку, є аферентною частиною рефлекторної дуги зіничних рефлексів і покришечно-спинномозкового провідного шляху. Зорові шляхи подушки зорового бугра, цілком ймовірно, установлюють рефлекторні зв'язки з проміжним і середнім мозком.
Початком рефлекторної дуги зіничного рефлексу є волокна зорового нерва, що відходять від клітин жовтої плями сітківки. Вони закінчуються в клітинах сірого шару верхніх горбків середнього мозку, нейрити яких йдуть до додаткового ядра (Якубовича) окорухового нерва своєї і протилежної сторони. Еферентна частина дуги бере початок від додаткового ядра, відкіля волокна (прегангліонарні) йдуть у складі окорухового нерва і перериваються в клітинах війкового вузла. Відростки клітин вузла (постгангліонарні волокна) направляються до м'яза, що звужує зіницю.
Розширення зіниці забезпечується симпатичними волокнами від центрів симпатичного відділу нервової системи, що знаходяться в бічних рогах спинного мозку на рівні восьмого шийного - першого грудного сегментів. Симпатичні волокна в складі черевних корінців вступають у верхній шийний вузол симпатичного стовбура. Далі вони проходять у складі сплетення внутрішньої сонної артерії до м'яза, що розширює зіницю.
Рекомендована література.
1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2.
2. М.Р.Сапин «Анатомия человека», Москва, «Медицина», 1986, Т.2.
3. М.Г.Привес «Анатомия человека», С.П. издательство «Гиппократ», 1998.
