Макроекономічна рівновага і модель мультиплікатора

Ринок нормально функціонує, коли попит і пропозиція урівноважуються. Це стосується як окремих ринків, так і національної економіки в цілому. В ній рівновага настає тоді, коли сукупний попит і сукупна пропозиція урівноважуються. За такої ситуації реальний обсяг національного виробництва є рівноважним. Враховуючи компоненти попиту (споживання С, інвестиції І), рівновага на ринку існує тоді, коли попит на споживчі блага С та попит на інвестиційні товари І дорівнює реальному обсягу пропонованих благ Д. Тобто, рівновага виражається формулою:

С + І=Д.

За кейнсіанською теорією детермінантою споживання С доход, а детермінантою інвестицій — відсоткова ставка. Тому формулу можна записати так:

С(Ц) + І(ВС)=Д,

де ВС — відсоткова ставка.

З цієї формули виходить ряд залежностей. По-перше, споживання залежить від доходу, але в той же час і визначає його, тобто залежність між ними взаємна. Тому збільшення споживання спричинює зростання доходу. По-друге, на рівень доходу впливають інвестиції, зміна яких, за інших рівних умов, безпосередньо позначається на величині доходу. В той же час інвестиції, як уже зазначалося, пов'язані із заощадженням. Цю залежність можна показати з допомогою вищенаведеної формули. Використовуваний доход дорівнює сумі споживання та заощадження, тобто Д = С + З (де 3 — заощадження). А вироблений доход складається із споживання і інвестицій, Тобто Д = С + І. Прирівнюючи ці два рівняння, одержуємо С + 3 = С + І. А звідси І = 3. Це означає, що рівноважний доход буде лише у випадку, коли сума інвестицій дорівнює сумі заощаджень. При інших співвідношеннях інвестицій і заощаджень рівновага між; попитом і пропозицією буде порушена.

Інвестиції впливають на обсяг ВВП: їх збільшення викликає його зростання, а зменшення — спад. Взаємодія інвестицій і заощаджень виступає чинником встановлення рівноважного обсягу ВВП. Такий же вплив на ВВП здійснює і споживання. Аналіз показує, що збільшення споживання, створюючи додатковий попит, стимулює економічну активність і веде до зростання ВВП. Аналогічний вплив на ВВП здійснюють і урядові видатки, що збільшують сукупний попит і стимулюють зростання обсягів виробництва. Звідси випливає висновок: впливаючи на інвестиції, споживчі витрати та урядові видатки, можна збільшувати сукупний попит, що зумовлює посилення економічної активності, яка виявляється у збільшенні обсягів ВВП. Це одне з основних положень кейнсіанської теорії макроекономіки. Воно включає і поняття мультиплікатора, або мультиплікаційного ефекту.

Під мультиплікатором, у кейнсіанській теорії розуміють коефіцієнт зв'язку між збільшенням (зменшенням) Інвестицій та величиною доходу. Виражається він відношенням зміни доходу до зміни інвестицій, що обумовила ЇЇ. Тобто, відношення можна записати такою формулою:

К = vД/ vІ, де

К — мультиплікатор;

vД — приріст доходу;

vІ — приріст інвестицій.

Якщо, наприклад, К = 2, то стійке зростання річного потоку інвестицій викличе подвійний приріст річного потоку ВВП.

Принцип мультиплікатора обумовлений множинним ефектом першої інвестиції. Зростання інвестицій спричинює збільшення доходів продавців інвестиційних товарів, які використовуються для придбання інших товарів та послуг. А це означає, що їх виробники також отримують вигоди від збільшення доходів і знову витрачають їх частину на придбання товарів та послуг. І цей процес буде тривати на кожній стадії до того рівня, коли витрати на споживання наблизяться до нульової позначки. В результаті загальна сума товарів та послуг, створених для покриття доходів, викликаних первісною інвестицією, будуть перевищувати останню на величину мультиплікатора.

При цьому мультиплікатор пов'язаний із споживанням, точніше, із граничною схильністю до споживання. Та частина одержаного доходу, що йде на споживання, залежить від граничної схильності до споживання. Тому кінцевий приріст доходу буде визначатися тим, який його обсяг буде спрямовано на споживання усіма учасниками названого процесу. І що вища величина граничної схильності до споживання, то розмір приросту доходу в результаті мультиплікаційного ефекту буде більшим. Тому величину мультиплікатора можна визначити за такою формулою::

К = 1/(1 – ГСС)

Оскільки гранична схильність до споживання є оберненою величиною граничної схильності до заощадження, то ГСС = 1 - ГСЗ. А тому формула мультиплікатора набирає такого вигляду:

К = 1/ ГСЗ

Отже, величина мультиплікатора знаходиться в обернено пропорційній залежності від граничної схильності до заощадження, тобто, що вища гранична схильність до заощадження, то величина мультиплікатора буде меншою.

Таким чином, кейнсіанський аналіз залежності між сукупним попитом і обсягом національного виробництва показує ті важелі, через які можна впливати на макроекономічні процеси, забезпечуючи макроекономічну стабільність. Обґрунтування мультиплікаційного ефекту створило теоретичну основу для державного регулювання сукупного попиту, а через нього — і національного виробництва.