Споживання і заощадження та їх функції
Лекции.Орг

Поиск:


Споживання і заощадження та їх функції




Однією з найважливіших складових як сукупного попиту, так і валового внутрішнього продукту є споживання. Люди не можуть існувати, не споживаючи різні блага. Обсяг споживання визначається багатьма чинниками, найважливішим серед яких є доход домогосподарства. Саме залежно від величини доходу, тобто тієї грошової суми, яка є в розпорядженні домогосподарства і може бути використана ним на свій розсуд, залежить розмір споживання. Останнє є тією сумою грошей, яку витрачають домогосподарства на придбання споживчих товарів та послуг, що задовольняють особисті потреби людей.

Структура споживання неоднакова у різних груп домогосподарств. Вона залежить від багатьох чинників, серед яких одним з визначальних є рівень доходу. Залежність між ними виявляється через так звані якісні моделі поведінки, або закони Енгеля. Структура споживання включає такі групи витрат, як витрати на харчування, одяг, житло, транспорт, медичне обслуговування, освіту та заощадження. їх співвідношення різне для груп домогосподарств з різним рівнем доходів. Загальна тенденція, згідно із законами Енгеля, полягає у тому, що з підвищенням доходів у структурі споживання відбуваються певні зміни. По-перше, збільшується загальний розмір витрат на харчування, що значно поліпшує його якість. Водночас частка витрат на харчування у міру зростання доходів має яскраво виражену тенденцію до скорочення. По-друге, істотно зростає як абсолютний розмір, так і частка витрат на придбання товарів та послуг для задоволення соціально-культурних потреб (медичне обслуговування, освіта, відпочинок, розваги). По-третє, з підвищенням доходів зростає як абсолютна, так і відносна частина доходів, що заощаджується, нагромаджується.

Таким чином, доход домогосподарства складається з двох частин — споживання та заощадження, яке є частиною доходу, що не споживається. Його можна визначити за такою формулою:

Заощадження = доход — споживання.

Споживання і заощадження домогосподарств безпосередньо впливають на обсяг національного виробництва, рівень цін та зайнятість населення. Це, насамперед, виявляється через функції споживання і заощадження, вперше введенні Д. Кейнсом, який вважав, що одним з найважливіших чинників споживання є так звана схильність до споживання, зумовлена основним психологічним законом, суть якого в тому, що із збільшенням сукупного доходу суспільства зростає і споживання, але меншою мірою, ніж збільшується доход. У результаті частина доходу вилучається з обігу і на її величину відповідно зменшується попит на споживчі товари та послуги.

Отже, схильність до споживання, виражає бажання людей купувати споживчі товари та послуги. Найважливішим чинником при цьому є величина доходу, складовою якого є споживчі витрати. Між останніми та доходом у їх динаміці існує певна залежність, яка називається функцією споживання. Суть її у тому, що при зростанні доходу збільшуються і споживчі витрати у абсолютному розмірі, але повільніше, ніж зростає доход. Тому частка споживання у доході має тенденцію до скорочення. Ця залежність має і графічне зображення (рис. 10).

Рис. 10. Функція споживання

На горизонтальній осі відкладаються доходи домогосподарств, а на вертикальній — їх споживчі витрати. Якби весь доход використовувався на споживання, то залежність між ним і доходом виражалася б бісектрисою, бо у будь-якій її точці споживчі витрати дорівнювали б доходу. Але фактичні доходи і споживчі витрати у різних груп населення неоднакові. Якщо прожитковий мінімум на особу складає 5000 грн. на рік, то представники тієї групи населення, доходи якої 3000 грн., повинні були б ще 2000 грн. на кожну особу позичати, щоб задовольнити свої потреби. Група домогосподарств із доходом 5000 грн. усі їх витрачає на споживання. А група з доходом 7000 грн. на споживання витрачає 6500 грн.,. а 500 грн. заощаджує. У групи з доходом 10000 грн. на споживання витрачається 8500 грн., а 1500 грн. заощаджується.

З рис. 10 видно, що із збільшенням доходу абсолютний розмір споживання зростає, але його частка у доході зменшується. У цьому і полягає суть функції споживання. З останньою пов'язана функція заощадження. Вона має схильність до заощадження, яка відображає бажання людей частину свого доходу зберігати, тобто відкладати їх використання на майбутнє. Функція заощадження показує відношення заощадження до доходу у їх динаміці. Вона зображається графічно (рис. 11).

Рис. 11. Функція заощадження

 

З графіка видно, що домогосподарство групи А не тільки не має заощаджень, а й повинно позичати 2000 грн., щоб задовольнити свої мінімальні потреби, У групи Б заощаджень також немає, домогосподарство групи В заощаджує 500 грн., а групи Г — 1500 грн. Отже, з підвищенням доходу зростає розмір заощаджень і їх частка у доході.

Функції споживання та заощадження пов'язані з таким поняттям, як гранична схильність до споживання, і гранична схильність до заощадження. Гранична схильність до споживання показує, яка максимальна частка приросту доходу використовується на збільшення споживчих витрат. А гранична схильність до заощадження характеризує той максимально можливий обсяг додаткового доходу, що спрямовується на заощадження, їх суть розглянемо на прикладі табл. 8.

Таблиця 8

Група домогосподарств Річний доход на члена домогосподарства (грн.) Споживчі витрати (грн.) Гранична схильність до споживання Заощадження (грн.) Гранична схильність до заощадження (грн.)
А - -2000 -
Б 1,0
В 0,75 0,25
Г 0,67 0,33
Д 0,50 0,50

З таблиці видно, що у групі В приріст доходу (додатковий доход) складає 2000 грн. З них 1500 грн. використовуються на збільшення споживання, а на 500 грн. зростає заощадження. На основі цих даних можна визначити граничну схильність до споживання і заощадження. При збільшенні доходу максимальний розмір збільшення споживчих витрат дорівнює 1500 грн.. Більше додаткового доходу на приріст споживання не використовується. Відношення приросту споживання до приросту доходу і називається граничною схильністю до споживання. У даному разі вона дорівнює 0,75 (1500:2000). Подібним чином визначаємо і граничну схильність до заощадження. Оскільки заощадження зросли на 500 грн., їх відношення до додаткового доходу дорівнює 0,25 (500:2000).

Таким чином, гранична схильність до споживання визначається за формулою:

 

ГСС = vC / vД, де

 

ГСС — гранична схильність до споживання;

vС — приріст споживчих витрат (споживання);

vД — приріст доходу (додатковий доход).

Аналогічно гранична схильність до заощадження визначається за формулою:

 

ГСЗ = vЗ / vД, де

 

 

ГСЗ — гранична схильність до заощадження;

v3 — приріст заощадження.

Гранична схильність до споживання характеризує тенденції у зміні величини споживчих витрат при збільшенні доходу. А гранична схильність до заощадження — тенденції у зміні величини заощаджень. При цьому слід зазначити, що гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження у сумі завжди дорівнюють 1 . Це можна довести з наведених вище формул. Додатковий доход складається з двох частин: приросту споживання і приросту заощадження, тобто

vД = vС + vЗ. Тому ГСС+ГСЗ = vС/vД + vЗ/vД = (vС + vЗ)/ vД = vД/vД = 1

Отже, вирішальним чинником, що впливає на споживання та заощадження, є доход. Загальна тенденція така, що із зростанням доходу збільшується як споживання, так і заощадження. Але частка споживчих витрат має чітко виражену тенденцію до зниження. Оскільки споживання складовою частиною сукупного попиту, то така тенденція позначається на його величині, а в кінцевому підсумку впливає і на обсяг національного виробництва. Знаючи ці Тенденції, можна впливати на обсяг споживання, а через цього і на сукупний попит та обсяг національного виробництва.

 





Дата добавления: 2016-10-27; просмотров: 278 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов


Читайте также:

Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:



© 2015-2020 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.004 с.