Державне регулювання ринкової економіки здійснюється через економічні функції держави. Ними виступають здійснювані нею заходи, що впливають на певні сторони та процеси економічної діяльності в межах певної країни. За сучасних умов держава виконує різноманітні функції вичерпний перелік яких зробити неможливо. З метою спрощення аналізу згрупуємо економічні функції:
1 забезпечення правової основи та громадської атмосфери, що створює сприятливі умови для ефективного функціонування ринкової економіки;
2 заходи із захисту конкуренції;
3 заходи із коригування розподілу ресурсів;
4 заходи із перерозподілу доходів і багатства;
5 заходи щодо стабілізації економіки.
Важливим видом діяльності держави, що не вимагає великих витрат, є створення правового поля, в межах якого господарюючі суб'єкти можуть залучатися до економічної діяльності і здійснювати її. Це надзвичайно важлива функція держави. Якщо уявити суспільство без держави, то лише застосування сили (в першу чергу фізичної) могло хоча б якимось чином забезпечити нормальне функціонування господарської діяльності. Ринкова економіка, яка є взаємодією великої кількості юридичне самостійних суб'єктів, немислима без наявності тих правових норм, якими визначаються дії таких суб'єктів. Такими актами, насамперед, є закони про власність. Без існування законів, що захищають право власності, люди не змогли б мати стимулів до економічної активності, бо можливість накопичення практично була б виключеною. Права власності— це права користування і розпорядження. Вони визначають розмір результатів діяльності і виступають оптимальним засобом для мотивації і контролю за результативністю. Якщо ж право власності неможливо адекватно визначити і реалізувати, то поведінка суб'єктів, що їх порушують, може призвести до помилкового розміщення ресурсів. Особливу роль відіграє при цьому право приватної власності на економічні ресурси, що створює найбільший вільний простір для ініціативи виробників. Тому держава створює та підтримує у функціональному стані правову систему, яка не тільки захищає право власності, а й надає законного статусу приватним підприємствам
Водночас у межах правового поля держана здійснює функції арбітра в економічній сфері, виявляє недобросовісних її суб’єктів, що порушують встановлені правові норми і застосовує заходи впливу на них. Для цього в межах правового поля створюються відповідні служби та організації, покликані забезпечувати названі функції.
В Україні така правова система ще знаходиться у стані формування. Одним з перших законів, прийнятих після одержання незалежності, був закон «Про власність», яким визначено рівноправність усіх форм власності, в т. ч. й приватної. Право приватної власності закріплено і в Конституції України, Прийнято ряд кодексів що регулюють певні сфери господарської діяльності. В тому числі і Цивільний кодекс, що створює сприятливі умови для зміцнення ринкових відносин в економіці України.
Другу групу економічних функцій держави у ринковій економіці становлять заходи щодо захисту конкуренції. Остання є одним з найважливіших елементів механізму саморегулювання ринкової, економіки. У той самий час, як з'ясовано раніше, конкуренція породжує свою протилежність – монополію, яка істотно впливає на ринок у власних інтересах. Монопольна влада на ринку наносить шкоди інтересам як виробників - не монополістів так і споживачів, зумовлюючи підвищення цін і неефективний розподіл економічних ресурсів. Цим і викликана потреба регулювання діяльності монополій з метою захисту конкуренції. Для цього використовується антимонопольне законодавство. Першою країною, що його запровадила, були США, де в 1890р.- був прийнятий Акт Шермана проти трестів. З того часу протягом понад, століття прийнято велику кількість антимонопольних актів, що утворили складну й розгалужену систему законів, судових рішень та правових норм, яка одержала назву антимонопольного законодавства.
Воно спрямоване на регулювання діяльності фірм і корпорацій на ринку, відсікаючи малоефективні, нечесні. стосовно, прав споживачів і виробників і широкої громадськості дії. На підставі цієї системи антимонопольне регулювання здійснюється за кількома напрямами.
По-перше, законодавче обмежується монополізація на ринку. В Акті Шермана зазначається, що будь-яке, монопольне об'єднання, спрямоване на обмеження торгівлі між штатами, або з іноземними державами, є незаконним. А спроба будь-якої особи монополізувати будь-яку галузь торгових операцій між кількома штатами або з іноземними державами вважається правопорушенням. У поправці до цього закону від 1894 р. воно кваліфікується як «тяжкий злочин». Критерієм монополізації вважається контроль над часткою ринку, що дорівнює 60 % і більше.
По-друге, забороняється злиття конкуруючих компаній. Це було зроблено згідно із законом Клейтона, прийнятим у 1914 р. Будь-яке злиття конкуруючих компаній визначається таке, що послаблює конкуренцію.
По-третє, забороняються практично усі форми дискримінації в ціновій політиці. Будь-яка спроба домовленості про ціни між конкуруючими фірмами визнається незаконною. За цим слідкує створена у 1914 р. Федеральна торгова комісія, яка своїми наказами забороняє виявлені випадки такої домовленості.
Ще один напрям антимонопольного регулювання — боротьба з нечесними методами конкуренції, такими як підробка продукції конкурентів, порушення патентів, копіювання товарних і фірмових знаків, застосування демпінгу (заниження ціні для підриву позицій конкурента, фальшива реклама тощо.
Антимонопольне законодавство використовується і в інших країнах світу. За ним накладаються обмеження на практику злиття фірм, забороняється монополізація цін, здійснюються заходи щодо недобросовісної конкуренції. Розпочато роботу із створення антимонопольного законодавства і в Україні. Прийнято ряд законів: «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції» тощо. Правове поле антимонопольної діяльності формують і укази Президента України, зокрема «Про міжвідомчу комісію з питань демонополізації економіки», «Про основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки і заходи щодо її реалізації».
Видано кілька постанов Кабінету Міністрів України щодо антимонопольного регулювання: «Про механізм антимонопольного регулювання монопольних утворень», «Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків» тощо. Створено і державний орган, покликаний здійснювати заходи щодо антимонопольного регулювання. Ним є Антимонопольний комітет України.
До третьої групи економічних функцій держави входять заходи з коригування розподілу ресурсів з метою зміни структури національного продукту. Потреба у ньому зумовлена такими ринковими невдачами, як зовнішні ефекти і виробництво суспільних благ. Дія зовнішніх факторів спричинює переміщення частини витрат виробництва до третіх осіб, чим зумовлюється заниження, суспільних витрат виробництва.
Щоб уникнути цього, держава застосовує заходи законодавчого, і економічного впливу. Так, приймаються відповідні закони, за якими виробників продукції, шкідливої для довкілля, зобов’язують здійснювати дії щодо усунення, цього впливу. Наприклад, встановлення граничних норм викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище примушує виробників будувати очисні споруди для уникнення таких викидів. Вживаються також заходи економічного впливу, коли з виробників, що використовують зовнішні ефекти, стягують підвищені податки, що знижує прибутковість і перешкоджає переливу додаткових ресурсів у такі виробництва.
Потреба перерозподілу ресурсів зумовлена і необхідністю виробництва суспільних благ, їх приватні виробники, як правило, не виробляють, отже, такі галузі не мають ресурсів. Щоб спрямувати їх туди, держава здійснює такі заходи,,щ податки, дотації та організація державних, підприємств. Через систему податків держава отримує необхідні кошти на придбання або виробництво благ суспільного споживання. Прикладом можуть бути витрати на оборону, освіту, будівництво шляхів сполучення, деякі види страхування. Без державного регулювання забезпечення такими благами було б або неповним, або взагалі неможливим. Одночасно оподаткування впливає на обсяг товарів індивідуального споживання, зменшуючи його. Так вивільнена частина ресурсів переорієнтується на створення благ суспільного споживання.
Перерозподіл ресурсів здійснюється державою і через створення державного сектора. Цей сектор, як правило, охоплює галузі економіки з низькою прибутковістю, наприклад, добувна промисловість, пошта, телекомунікації, електроенергетика, залізниці, автошляхи, водопостачання, освіта тощо. Низька прибутковість і висока капіталомісткість таких галузей не стимулюють залучення до них приватного капіталу. Тому задоволення потреб у їх продукції зумовлює використання державних ресурсів для забезпечення виробництва у цих галузях. Саме через створення і функціонування державного сектора економіки досягається перерозподіл економічних ресурсів: вилучення їх з високоприбуткових галузей і спрямування у ті галузі, де приватний капітал не має достатніх стимулів для функціонування.
Важливою функцією держави є перерозподіл доходів та багатства. Ринковий механізм не забезпечує соціальне справедливого розподілу, а призводить до поглиблення розшарування членів суспільства за рівнем доходів і багатства. Для зменшення такої диференціації держава використовує системи оподаткування доходів та майна, різного роду трансфертні платежі та допомоги окремим групам громадян з низькими доходами, регулювання цін, заходи соціального забезпечення. Першими у здійсненні таких функцій держави були США, де перелічені заходи започатковано із середини З0 - х років XX ст., згідно із так званим новим курсом Ф.Рузвельта. Після Другої світової війни заходи щодо регулювання доходів з метою соціального захисту населення поширилися і в країнах Західної Європи, і в Інших, насамперед розвинених країнах світу. Регулювання доходів здійснюється, в першу чергу, через систему оподаткування, що базується на принципі прогресивної залежності розміру податків від доходу. Важливу роль відіграють державні програми, спрямовані на надання допомоги найбіднішим і мало захищеним прошаркам населення.
Умови для здійснення державою функцій регулювання доходів і соціального захисту формуються і в Україні. Створюється законодавча база таких заходів. Прийнято ряд законів, що регулюють сферу соціального захисту населення. Це закони «Про пенсійне забезпечення», «Про зайнятість населення», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та інші. Однак обмеженість фінансових та матеріальних ресурсів не дає можливості здійснювати заходи щодо соціального захисту громадян України в повному обсязі.
Історичний досвід показує, що економічна кон'юнктура у країнах з ринковою економікою зазнає коливань. Існують чітко виражені економічні, або ділові, цикли. Через це виникають порушення економічної рівноваги, безробіття та інфляція. Тому держава здійснює функцію стабілізації економічної кон'юнктури. Широко використовуються заходи впливу на грошовий обіг, що дозволяють регулювати грошову масу в обігу і через неї впливати на економічну активність. Цій меті служать і фіскальні заходи — оподаткування, субсидії і субвенції. Через них регулюється платоспроможний попит суб'єктів економічної діяльності, рівень їх економічної активності. Широко використовується програмування. Суть його в обґрунтуванні програм розвитку як економіки в цілому, так і окремих галузей, в яких визначаються певні цілі та засоби їх досягнення. Такі програми розробляються державними органами і носять індикативний, тобто рекомендаційний» характер. Суб'єкти економічної діяльності використовують їх як важливе джерело інформації про тенденції економічного розвитку.
Отаке, за сучасних умов в усіх розвинених країнах створені й використовуються потужні соціальні противаги, що стабілізують ринкову економіку. В цьому і виявляються економічні функції держави, її вплив на ринковий механізм саморегулювання економіки.
