Тактика дій підрозділів у наступі

Підрозділи сухопутних військ здатні здійснювати марші на великі відстані, вести наступальні та оборонні операції. Шикування підрозділів на марші забезпечує можливість вступати у бій з ходу. Дивізія може висуватись на вихідний рубіж і вступати у бій з маршу без зупинки. Наступ з ходу здійснюється військами, що непомітно зосереджуються у своїх вихідних районах.

Вихідний район для полку, що наступає, призначається в 20-40 км від переднього краю оборонипротивника. Після проходу переднього краю призначається найближча і подальша задачі. Командний пункт полку рухається окремим маршрутом. На рубежі переходу до атаки кожний взвод першого ешелону розгортається у бойовий порядок.

Під час прориву по опорних пунктах противника наносяться несподівані удари. Під час розгортання наступу у глибину оборони у тилу противника проводяться рішучі рейдові дії. У ході розвитку успіху і переслідування сили та засоби другого ешелону намагаються розширити фланги прориву. Наступ з ходу розвивається після завершення етапу зближення з противником. Розвиток успіху здійснюється з метою позбавити противника можливості використовувати свою бойову міць на всю глибину оперативного шикування. Нанесення глибоких вогневих ударів по противнику дезорганізує його дії.

Батальйон може вести бій як самостійно, так і у взаємодії з іншими підрозділами. Першими у бій вступають війська прикриття. Для розвитку успіху передові підрозділи захоплюють тактично важливі ділянки місцевості і утримують їх до підходу головних сил. Якщо передбачається зіткнення з противником, що переважає, дивізія переходить у наступ більшою частиною своїх сил. Підрозділи, що ведуть наступ намагаються зламати цілісність оборонних порядків противника та захопити його командні пункти. Захоплення ключових об’єктів, введення противника в оману є допоміжними задачами наступу.

Tactical Offensive

Tactical offensive are rapid, violent operations that seek enemy soft spots. The attacker creates a fluid situation, retains initiative, and disrupts integrity of enemy’s defense. Envelopment is the basic form of maneuver in which the attacker attempts to avoid the enemy’s front, where his forces are most protected and his fires are most easily concentrated. Instead, while fixing the defender’s attention forward by supporting or diversionary attacks, the attacker orients his main efforts to strike at enemy’s flanks and rear.

The turning movement is a variant of the envelopment in which the attacker attempts to avoid the defense entirely, instead seeking to secure key terrain deep in the enemy’s rear. Infiltration is a covert movement of all or part of the attacking force through enemy’s lines to a favorable position in their rear. The size and strength of infiltrating force is limited. Penetration is used when enemy flanks are not assailable. Penetrations typically comprise three stages: initial rupture of enemy’s positions, roll up of flanks on either side of gaps, and exploitation to secure deep objectives. Frontal attack strikes the enemy across a wide front and over most direction approaches.

As for deliberate attacks it is the least economical form of maneuver. The purpose of the movement to contact is to regain contact with the enemy and to develop the situation. Mobile defense employs a combination of offensive, defensive, and delaying action to defeat the enemy attack. In mobile defense relatively small forces are deployed forward. Area defense does not promise outright destruction of the attacking forces. It is conducted to deny the enemy access to specific terrain. A defensive sector can be divided into security area, the forward edge of battle area, main battle area, assembly area. A unified defensive battle is fought by armies, corps and divisions.

Translate in writing