Ліс, безперечно, займає одне з провідних місць серед природних ресурсів. Це – джерело самого старовинного і необхідного матеріалу – деревини, середовище проживання тварин, підтримка гідрологічного режиму рік, запобігання водній і вітровій ерозії ґрунтів, регулювання кисневого балансу в атмосфері і, відповідно, в створенні необхідних умов життя на землі.
Ліси займають 40 млн. км2 земної площі. Частка вкритих лісом земель в загальній площі України становить 15,6 %. Ліси розміщені по території нерівномірно: Полісся – 29 %, Лісостеп – 14 %, Степ – 5 %, Карпати – 40 %, Крим – 10 %. Хвойні насадження займають 42,2 %, твердолисті – 41,1 %. На одного жителя припадає 0,18 га лісу. Майже всі ліси знаходяться в зоні негативного впливу промисловості. Ліси, забруднені радіонуклідами 3,5 млн. га, вилучено із лісоексплуатації 200 тис. га.
Ліси є основним очищувачем повітря. 1 га лісу поглинає щороку 6,5 т вуглецю, і виділяє 5 т кисню. Велика роль лісів у природному балансі азоту. Ліс, особливо хвойний, виділяє фітонциди, які вбивають хвороботворні мікроби, оздоровлюють повітря. Ліси – найважливіший і найефективніший засіб підтримання природного стану біосфери та незамінний фактор культурного й соціального значення. Водозахисні, гідрологічні та інші функції лісу охороняють ґрунти від водної і вітрової ерозії, а ріки від висихання і замулення, пом’якшують клімат, вирівнюють коливання температур.
З розвитком людського суспільства значення лісу швидко зростало. Здатність лісу задовольняти різноманітні потреби людини була причиною того, що ліс уже в початковий період розвитку людського суспільства був залучений у сферу матеріального виробництва. Але не завжди використання лісу мало позитивний характер. Надмірна експлуатація лісів і відсутність лісовідновлювальних заходів призвели до тяжких наслідків і в Україні.
Лісові ресурси – це продукти і корисності лісу, які відтворюються в процесі ведення лісового господарства і використовуються для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства. До лісових ресурсів відносяться деревна, технічна (живиця, дубильні речовини, пробкова кора), харчова (гриби, ягоди, горіхи, дикі тварини і птахи тощо), кормова (трави, гілковий корм), лікарська сировина (трави, квіти, кора, пагони, які мають лікувальні властивості), а також захисні (суть у захисті ґрунтів, охороні повітря і води) і соціальні (санітарно-гігієнічна, рекреаційна, курортна роль лісів, яка сприяє покращенню здоров’я населення) корисності лісу.
Матеріальні лісові ресурси в залежності від економічних умов їх використання мають такі категорії запасу: біологічний, експлуатаційний, економічно доступний і фактично використовуваний. Нині для лісогосподарської науки і практики рекомендовано три види лісового районування: лісорослинне, лісоекономічне і лісогосподарське.
Усі ліси України за своїм державним, екологічним і господарським значенням відповідно до постанов Кабміну віднесені до лісів першої (55,8 %) та другої групи (44,2 %). У лісовому фонді Держкомлісу площа лісів першої та другої групи складає 48,8 % і 51,2 %. Ліси першої групи ділять на чотири категорії захисності: А – ліси санітарно-гігієнічного та оздоровчого призначення (зелені зони навколо населених пунктів); Б – ліси, яким властиві переважно захисні функції (протиерозійні ліси і захисні смуги); В – ліси переважно водоохоронного призначення (ліси вздовж берегів річок, озер); Г – ліси спеціального, цільового призначення (заповідники, парки тощо). До лісів другої групи віднесені експлуатовані часи з режимом, який забезпечує збереження водоохоронних і захисних функцій лісу.
За походженням ліси поділяються на природні і штучні. На початок 21 століття в Україні штучні ліси займали близько 5 млн. га або 51,3 %. Співвідношення природних і штучних лісів у межах областей країни різне. У зонах Полісся, Карпат переважають природні ліси. У Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській і Запорізькій областях майже всі ліси штучного походження, створені людиною протягом минулого століття.
