Дослідження дефініції „компанія” у контексті теорій власності та менеджменту в сучасних умовах розвитку економічних відносин дозволяють визнати її як об’єкт власності, в основі якого функціонує капітал, метою управління яким є отримання певного доходу власниками компанії. Протиріччя, що виникають в умовах розподілу прав власності та прав управління, що передане менеджменту, викликає необхідність розробки механізмів управління, які забезпечують пріоритет інтересів власників компаній та пов’язані із зростанням вартості капіталу. Обсяг росту в значній мірі залежить від організації та якості управління компанією.
Стратегічні вектори її розвитку визначаються відповідно до параметрів етапу життєвого циклу (ЕЖЦР), врахування яких у процесі управління дозволяє досягти стійкості та максимального розкриття економічного та організаційного потенціалів компанії.
Забезпечення ефективного управління вартістю компанії базується на визначенні та використанні принципів управління, серед яких до важливіших слід віднести: нерівноцінність грошей у часі, що впливає на рішення з інвестування коштів та оцінки майбутніх грошових потоків; оцінка вартості компанії відповідно до етапу життєвого циклу її розвитку; управління ліквідністю операцій компанії; формування формалізованої ієрархії у структурі управління компанією та оптимізація функціональних й інформаційних зв’язків, що безпосередньо впливає на приріст вартості активів та чистого грошового потоку; визначення, аналіз та оцінка факторів вартості та інші. В процесі управління усі принципи розподіляються на групи за критеріями здатності приносити дохід, рівню витрат на придбання активів та наявністю змін у наслідок руху.
Результати управління компанією оцінюються за принципом економічного прибутку, який трансформується в мету управління й виступає інструментом визначення норми грошового потоку від інвестованого капіталу, оцінки ефективності роботи підрозділів компанії, що виступають умовно відокремленими бізнес одиницями і враховують особливості бізнесу компанії.
В Україні страхові компанії як інвестиційні проекти є дуже привабливими. Перш за все це пов’язане із державною політикою підтримки розвитку страхування, низьких вимог до розміру статутного капіталу, особливого режиму оподаткування, тощо. За цих умов страховий ринок України характеризується як динамічний з високим потенціалом розвитку: так, за період з 2001 по 2007 роки обсяг сплаченого статутного капіталу зріс більше ніж у 8 разів, а за показником страхових платежів у 4 рази (рис. 1).
За цей період кількість страхових компаній зросла від 328 до 446 одиниць, що може оцінюватися як результат перепливу капіталів у сектор із найпривабливішою окупністю інвестицій. Проте для досягнення цього необхідно впроваджувати нові ефективні концепції управління, що враховують особливості страхового бізнесу, його системи зовнішнього оточення та ЕЖЦР, на якому перебуває компанія, визначених принципів вартісного управління, тощо.
На цьому підґрунті було розроблено концепцію механізму управління вартістю страхових компаній, яка дозволяє трансформувати систему факторів вартості у систему цільових нормативів й показників оцінки ефективності управління (рис. 2).
У процесі розробки концепції було вирішено наступні завдання: формування моделі страхового бізнесу й ключових факторів вартості компанії, визначення принципів, інструментів та методів оцінки вартості страхової компанії з урахуванням етапу її життєвого циклу розвитку. При цьому, безпосередньо механізм управління розглядається як процес прийняття управлінських рішень, критерієм ефективності яких є приріст економічної доданої вартості.
Розробка системи інструментів вартісного управління передбачає побудову функціональної моделі бізнесу, що складається з двох частин: операційної середи бізнесу й показників, за якими оцінюється ефективність управління компанією. Операційна середа страхового бізнесу, що визначає головні умови управління вартістю компанії, представлена поєднанням капіталу, персоналу, страхових продуктів та клієнтів. За логікою здійснення страхової діяльності визначальними виступають капітал, як передумова запровадження певних страхових продуктів; персонал, мотивація якого забезпечує здатність до просування послуг, та клієнти, страхові інтереси та платоспроможність яких відповідають пропозиції страховиків на ринку. Таким чином, утворюється система ключових показників (обсяг відповідальності, платежів, заборгованості, страхових резервів, тощо), за якими оцінюється ефективність управління.
Згідно до цієї моделі ідентифікація факторів вартості здійснюється за групами процесів управління та розподіляється за показниками зростання обсягів діяльності, ефективності використання коштів, забезпеченості діяльності страхової компанії та оцінки власного капіталу. Означені групи показників використовуються у системі моніторингу вартісного управління, що передбачає необхідність виділення двох рівнів управління: низовий, ефективність якого оцінюється за показниками темпів зростання продажу й ділової активності та вищий рівень, що характеризується за показниками ефективності використання коштів, забезпечення діяльності й оцінки власного капіталу. Показники вищого рівня використовуються при розробці планів розвитку компанії, змін організаційної структури управління, вдосконаленні системи стимулювання менеджменту. Крім того, запропоновані показники пов’язані із обраними методами оцінки за певним критерієм.
Оцінка вартості страхової компанії представляє собою упорядкований процес визначення її ринкової вартості, як цілісного майнового комплексу з урахуванням доходу, що він дозволяє отримати. Вибір методу оцінки залежить від стану економіки держави та особливостей бізнесу компанії.
Серед останніх у страхових компаніях виокремлюються: частка матеріальних активів у балансовій вартості майна, оборотність капіталу, збалансованість вхідних та вихідних грошових потоків, розмір прибутку, що залежить від якості андерайтингу ризиків, заходів щодо їх розподілу та ін. За результатами аналізу стану страхового ринку України, особливостей організації фінансового та управлінського обліку операцій страхових компаній, а також загальноприйнятих підходів до оцінки вартості, було доведено, що у розробленому механізмі управління вартістю страхових компаній оцінка виступає методичним інструментом для підготовки й прийняття рішень оперативного та стратегічного характеру. При цьому, вартість компанії розглядається як критерій оцінки якості управління, що здійснюється на базі принципу економічного прибутку.
До методів найбільш придатних для оцінки вартості страхової компанії. слід віднести: метод EVA, методи, що дозволяють розрахувати прогнозний чистий грошовий потік та метод спреду. За методом EVA у роботі запропоновано підходи до розрахунку його складових: чистого операційного прибутку (NOPAT) та сукупного інвестованого капіталу (IC). Їх використання при оцінці вартості страхових компаній представлено у табл. 1.
Таблиця 1
