Фінансова інвестиційна діяльність

В останні роки в Україні стрімко розвивається ринок цінних паперів, який є запорукою ефективного розвитку великої кількості підприємств через те, що допомагає залучити необхідні обсяги інвестиційних ресурсів та підвищує ефективність господарського управління.

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також мож­ливість передачі грошових прав іншим особам.

Обіг цінних паперів відбувається на фондовому ринку, тобто частині фінансового ринку, діяльність на якому пов’язана з випуском, купівлею та продажем цінних паперів.

Постійне функціонування фондового ринку забезпечують його учасники, а саме:

· емітенти цінних паперів — юридичні особи, які від свого імені випускають цінні папери з метою залучення фінансових ресурсів для свого розвитку. Емітентом цінних паперів може бути також держава (в особі своїх інституціональних органів) та органи місцевого самоврядування;

· інвестори — фізичні та юридичні особи, у тім числі інституціональні інвестори (інвестиційні й пенсійні фонди, страхові компанії тощо), які мають вільні кошти і бажають вкласти їх у цінні папери з метою одержати певний дохід (відсотки) чи дочекатись зростання ринкової вартості цінних паперів;

· держава, яка визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримування його ефективного функціонування та захисту його учасників;

· посередники — юридичні особи, діяльність яких пов'язана із наданням професійних послуг на фондовому ринку емітентів та інвесторів.

На постійно діючому фондовому ринку як посередники зазвичай виступають спеціалізовані інституціональні утворення (підприємства, організації), банківські установи та інвестиційні компанії.

· Спеціалізовані інституціональні утворення здійснюють посередницьку діяльність з випуску та обігу цінних паперів, виконуючи відповідні операції на фондовому ринку за дорученням і на кошти своїх клієнтів (комісійна та брокерська діяльність).

· Банківські установи, крім основних функцій фінансово-кредитного закладу, мають право здійснювати посередницьку діяльність з випуску та обігу цінних паперів, здійснюючи реєстраційні функції, довірчі операції з цінними паперами та надаючи позики, пов'язані з цінними паперами.

· Інвестиційні компанії поєднують функції фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституціонального інвестора.

Цінні папери в Україні бувають різних видів. До них відносять: акції, облігації, векселі, чеки, депозитні та ощадні сертифікати. Цінні папери можуть бути іменними, тобто передаються способом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчує перехід права на цінні папери до іншої особи), та на пред'явника, які обертаються вільно.

За класифікаційними ознаками є такі види та групи цінних паперів:

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна за умови ліквідації акціонерного товариства. Акції бувають:

- звичайні – засвідчують факт участі в капіталі та дають право на отримання частини прибутку після виплати дивідендів по привілейованим акціям, а також гарантують право на участь в управлінні товариством;

- привілейовані – приносять фіксований дохід, але не дають права на участь в управлінні товариством, обсяг емісії обмежений - 10% від загальної кількості акцій;

- іменні – можуть бути як звичайні, так і привілейовані, але в них зазначають ім’я особи, яку заносять в реєстр акціонерів. Такі акції мають певні обмеження щодо вільного обігу.

Облігацією є цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації в обумовлений строк номінальну її вартість з виплатою фіксованого відсотка. Випускаються облігації двох видів: 1) облігації внутрішньої державної та місцевої позик; 2) облігації підприємств.

Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Ощадний сертифікат за формою і змістом — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку як самого депозиту, так і відсотків на нього.

Депозитний сертифікат – письмове свідоцтво банку про внесення (депонування) грошових коштів на банківський рахунок (депозит).

Вексель є окремим видом цінних паперів, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Чек – форма кредитних грошей, які здійснюють обіг на міжбанківському ринку. Бувають іменними (виписаними на певну особу), ордерними (з перевідним підписом) і на пред’явника.

У період здійснення приватизаційних процесів в Україні з’явилися та використовувалися приватизаційні папери (майнові сертифікати), які за допомогою інвестиційних фондів (або самостійно) були обміняні громадянами на акції підприємств, які приватизувалися.

Сукупність різних видів цінних паперів, що випускаються і перебувають в обігу в Україні, поділяють на три групи. До першої з них належать пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їхнім власникам право на участь в управлінні справами емітента та одержання частини майна за умови ліквідації емітента. Друга група охоплює боргові цінні папери, за якими емітент бере на себе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не дають їхнім власникам права на участь в управлінні справами емітента. Третю групу становлять похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний із пайовими і борговими цінними паперами та іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.

Ефективне функціонування фондового ринку потребує державного втручання. Здійснювана державою система регулювання фондового ринку виконує три основні функції:

перша — визначення засадних рис і складових підсистем фондового ринку та ролі учасників цього ринку;

друга — формування сприятливого законодавчого поля для учасників фондового ринку;

третя — встановлення відповідальності за дії, які можуть призвести до дезорганізації і руйнування фондового ринку, недобросовісної конкуренції, шахраювання з фінансовими ресурсами.