Поняття, склад і структура інвестицій

Тема 6: Інвестиційні ресурси

1. Поняття, склад і структура інвестицій.

2. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.

3. Фінансова інвестиційна діяльність.

4. Оцінка та чинники підвищення ефективності виробничих і фінансових інвестицій.

5. Інвестиційні проекти підприємств та організацій, залучення іноземних інвестицій.

6. Врахування фактора часу

Поняття, склад і структура інвестицій

Інвестиції являють собою найважливіший фактор економічного зростання й відновлення, що забезпечує можливість модернізації діючих виробництв, створення й впровадження новітньої техніки й технологій, сучасних систем організації й управління економічними процесами, якісного відновлення виробничої, транспортної, ринкової інфраструктури. Інвестиції мають найважливіше значення для ефективного функціонування й розвитку підприємства. Інвестиції забезпечують просте й розширене відтворення основних фондів підприємства.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає інвестиції як «усі види майнових та інтелектуальних цінностей, вкладених в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, в результаті якої утвориться прибуток (доход) або досягнеться соціальний ефект».

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій її суб'єктів (інвесторів та учасників) з реалізації інвестицій. Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» суб'єктами цієї діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України й іноземних держав, а також держави в особі урядів.

Реінвестування – господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого внаслідок інвестиційних операцій;

Інвестор — це суб'єкт інвестиційної діяльності, який ухвалює рішення щодо вкладення власних, позикових і притягнутих інвестиційних ресурсів в об'єкти інвестування. Інвестори можуть бути кредиторами, вкладниками, покупцями й можуть виконувати функції будь-якого іншого учасника інвестиційної діяльності, тобто вкладати капітал, купувати цінні папери, виконувати функції товаровиробників, проектувальників, підрядників, замовників і забудовників.

Реципієнт інвестицій — це суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає інвестиції. Якщо підприємство фінансує свої інвестиційні потреби за рахунок власних інвестиційних ресурсів, то воно є одночасно інвестором і реципієнтом інвестицій.

До об'єктів інвестиційної діяльності, відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», належать такі цінності:

· кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери;

· рухоме й нерухоме майно; інтелектуальні права, пов'язані з авторським правом, дослідами й іншими видами інтелектуальних цінностей;

· сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, які не мають патентного захисту;

· права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права;

· інші цінності, що являють собою об'єкти інвестиційної діяльності.

Інвестиції підприємства різноманітні за своєю природою.

За об'єктами вкладення коштів інвестиції поділяються на реальні й фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у придбання чи створення реальних матеріальних (будівлі, споруди, обладнання, передавальні пристрої) чи нематеріальних (технічна, технологічна, науково-практична документація, патенти, ліцензії, ноу-хау) активів. Такі інвестиції називають виробничими чи капітальними вкладеннями.

Фінансові інвестиції допускають вкладення коштів у купівлю фондових цінних паперів у цільові банківські вклади, депозити тощо. Фінансові інвестиції, у свою чергу, поділяються на стратегічні й портфельні. Характерна риса стратегічних інвестицій полягає в тому, що інвестор повністю контролює об'єкт, у який вкладений капітал, і управляє ним (має контрольний пакет акцій, тобто пакет, який складається не менше, ніж з 50% + 1 акція). Портфельні інвестиції не дають можливості такого контролю, тому що звичайно представлені пакетом акцій, на який припадає 10-25% власного капіталу фірми. Ціль портфельних інвестицій — приріст суми вкладеного капіталу або одержання поточного доходу.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції.

За характером участі в інвестуванні виділяють прямі й непрямі інвестиції.

Прямі - мають на увазі особисту участь інвестора у виборі об'єкта інвестування, вони потребують від інвестора певного досвіду й знань. Непрямі - здійснені через інвестиційного або фінансового посередника. Це найпоширеніша форма у світовій практиці, що допускає наявність широкого кола інвесторів.

За періодом інвестування інвестиції бувають короткостроковими (строком реалізації до 6 місяців), середньостроковими (6-12 місяців), довгостроковими (більше, ніж 1 рік).

За формами власності інвестиційні ресурси діляться на такі:

- приватні інвестиції - вкладення, здійснювані громадянами України й недержавними підприємствами;

- державні інвестиції - здійснюють центральні й місцеві органи влади за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів, а також державні підприємства за рахунок власних і позикових коштів;

- іноземні й спільні інвестиції допускають використання коштів закордонних інвесторів.

За функціональною спрямованістю інвестиційні ресурси поділяють на валові капітальні вкладення - це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, і чисті (І_Ч) - витрати лише на розширене відтворення. Розраховуються як:

де І_В – інвестиції валові, А – сума амортизаційних відрахувань.

Методологічні засади формування бухгалтерської звітності щодо інвестування визначено в П(С)БО 12 «Фінансові інвестицій» та в П(С)БО 13 «Фінансові важелі».