Науково-дослідна діяльність студентів магістратури

Досвідченим стає педагог, який
вміє аналізувати свою працю.

(В. О. Сухомлинський)

Науково-дослідна робота студентів магістратури випливає із завдань навчального процесу і сприяє підготовці висококваліфі­кованих спеціалістів. Однією з провідних вимог до студентів магі­стратури є всебічний розвиток їх творчих здібностей та дослідниць­ких умінь.

Науково-дослідна робота магістрів спрямована на розвиток у майбутніх педагогів і науковців нахилів до пошукової, дослідниць­кої діяльності, до творчого розв'язання навчально-виховних зав­дань в освітніх закладах, а також формування умінь і навичок за­стосування дослідницьких методів для розв'язання практичних питань навчання і виховання.

У практиці вищих навчальних закладів широко використову­ються завдання студентам магістратури для самостійної роботи, що передбачають складання:

• узагальнюючих таблиць;

• структурних блок-схем лекції;

• кросвордів з теми;

• тестів з теми (одиничний, множинний, альтернативний і впорядкований вибір);

• переліку визначень ключових понять курсу з посиланням на джерела;

• анотування статей (5-6 з однієї теми курсу), книги або окре­мих глав, що тісно пов'язані з темою;

• написання рефератів і доповідей за визначеними викладачем темами;

• різноманітні групові завдання, що передбачають розв'язан­ня або підготовку проблемних ситуацій.

В умовах активної творчої пізнавальної діяльності студентів магістерські роботи все більше набувають характеру дослідниць­кого пошуку. Студентам імпонують творчі завдання: підготовка доповідей, рефератів, дослідження шкільного досвіду, написання критичних статей і магістерських дипломних робіт.

Магістерська робота - це форма самописної творчої роботи за вибором магістра, залежно від рівня сформованості у студента дос­лідницьких умінь викладач може запропонувати написання: ре­ферату; критичної статті; есе; рецензію; анотацію; завдання на дослідження генезису розвитку певного явища; статті; тез.

Найпростіша форма - реферат - це доповідь на певну тему, що включає огляд наукових та інших джерел з обраної теми або вик­лад змісту наукової роботи. Важливо зазначити, що у рефераті необхідно не лише висвітлити відповідну наукову інформацію, а й показати своє ставлення до неї. Реферати (від. лат. refero - по­відомляю) - стислий виклад у письмовому вигляді змісту науко­вої праці, літератури з теми. Його різновидністю є реферат науко­вого звіту, який відображає в дужо стислому вигляді основний зміст звіту: обсяг, кількість і характер ілюстрацій, наочності, таб­лиць, перелік ключових слів) сукупність виконаної роботи, мето­ди дослідження, стислі висновки і можливості застосування ре­зультатів дослідження. Реферат демонструє ерудицію дослідника, його вміння самостійно аналізувати, систематизувати, класифіку­вати й узагальнювати суттєву наукову інформацію. Реферат може містити аналіз і критику відповідних наукових теорій.

Основні вимоги до реферату:

• повнота відображення змісту статті чи кількох праць за темою;

• відповідність основних тез і положень, виділених реферую­чим, змістові статті;

• визначення методики, яку автор обраної для реферування статті використовує, щоб розв'язати проблему;

• відповідність висновків автора поставленим завданням (чи досягнуто мети дослідження).

Етапи реферування

Перший етап — це опрацювання наукової статті. Слід насам­перед уважно її прочитати, виділяючи ключові моменти та прин­ципові положення. На цьому етапі виділяють також довідково-інформаційний апарат, зазначаючи автора, назву праці, назву періодичного видання або наукового збірника, де міститься стат­тя, номер або том; місце видання (не для періодичних видань); рік та відповідні сторінки.

Другий етап - аналітичний - складання плану реферування статті за основними змістовими блоками. План повинен включа­ти всі основні складові статті: вступ, постановку проблеми засоби реалізації, саме дослідження, висновки. На цьому етапі формуєть­ся чітке уявлення про схему праці.

Третій етап — синтезуючий, на якому слід зосередитися, на­повнюючи складений на попередньому етапі план характерними методиками та аргументацією. Методика дослідження проблеми розкриває характер дослідження з точки зору концептуальних засад і базових принципів, а також рівень новизни дослідження. Аргументація є ілюстративною або наочною системою доказів чи спростуванням тієї або іншої тези (думки). Особливу увагу слід звертати на висновки, які подають у кінці реферування. Виснов­ки мають бути стислим викладом положень прореферованої статті.

Тези - це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, в по лише її дослідницької части­ни. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, виклада­ють історію питання, методику дослідження та його результати. Окремі положення в тезах мають бути пов'язані між собою логічно.

На відміну від конспекту в тезах відсутні деталі, пояснення, ілю­страції, що не заважає створенню цілісного, концептуального уяв­лення про зміст праці. По суті тези - це її розгорнуті висновки.

Залежно від того, наскільки поширено подано тези, їх поділя­ють на:

• основні - принципово важливі, головні положення, що уза­гальнюють зміст джерела;

• прості — головні думки в змістовій частині тексту; до кожної основної тези можна добрати кілька простих, що її роз'яс­нюють;

• складні - запис, що включає в себе як основні, так і прості тези.

Тези можуть бути цитатними, вільними (формулювання того, хто виконує тези), комбінованими (цитати і власні формулювання).

Етапи складання тез:

1. Свідоме ознайомлення з текстом.

2. Поділ тексту на змістові частини.

3. Осмислення кожного уривку, виділення в ньому найсуттєві­ших положень.

4. Формулювання власними словами або цитатою основних те­зово визначених частин.

Виконуючи складні тези, потрібно виписувати також побіжні думки таким чином, щоб вони роз'яснювали, аргументу вали ос­новні.

Дослідження Балашової С.П. доводять, що студентам, у яких прояв дослідницькі умінь сягає середнього рівня, доцільно пропо­нувати написання критичної статті.

Стаття - науковий чи публіцистичний твір невеликого роз­міру, своєрідне дослідження важливої наукової, суспільно-пол­ітичної чи літературної томи. Ми вважаємо, що для такої статті характерне висвітлення конкретних питань з необхідним теоре­тичним осмисленням. Стаття науково-критична - досить широке за обсягом матеріалів і порівняно глибоке за аналітичним проник­ненням у наукові праці дослідження, де висвітлюються певні про­блеми, процеси, явища тощо. Вона включає в себе характеристи­ку осмислених педагогічних чи інших явищ або процесів, оцінки, підсумки, зауваження чи побажання, що випливають із зроблено­го аналізу.

Зміст, форма, спосіб організації і манера викладу матеріалу студентом мають відповідати жанру критичної статті. Для сту­дентів, які мають високий рівень розвитку дослідницьких умінь, можна запропонувати більш складну творчу роботу - есе.

Есе (фр. essai - спроба, намір, начерк) - невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висвітлює індивіду­альні думки та висловлення щодо конкретного питання і не пре­тендує на вичерпне і визначальне тлумачення теми.

Ми виходимо з того, що характерними ознаками есе є логічний виклад, що наближає його певною мірою до наукової літератури. Як правило, есе повинно виражати нову, суб'єктивну думку про проблему, що вивчається і носить філософський або науково-популярний характер. Ці дослідження пов'язані з виконанням навчальних завдань; вони формують у студентів досвід наукової постановки та збирання експериментального матеріалу для прак­тичних занять з навчальних дисциплін. Одночасно накопичується досвід вивчення та критичного аналізу наукової літератури (вітчиз­няної та зарубіжної), особливо тієї, яка стосується методологічних питань та методів наукового дослідження. При написанні рефе­ратів і доповідей з вміщенням до них зібраних матеріалів викри­сталізовується мова дослідника.

Попередньо на консультаціях, практикумах, навчальних за­няттях викладачі допомагають студентам осягнути сутність нау­ково-дослідницької праці, шляхи та способи організації досліджен­ня, загальні та специфічні критерії з окремих наук, вимоги до літературного оформлення результатів наукової роботи.

Результати науково-дослідницької праці з різних дисциплін магістранти можуть подавати в одній з таких форм:

1. Науковий звіт.

2. Наукова доповідь.

3. Методичні розробки з теми дослідження.

4. Наукова стаття.

Проте підсумком самостійнім дослідницької діяльності студен­та магістратури мне бути магістерська робота, яку можна назва­ти дипломною Визначальною рисою такої роботи є чітко вираже­ний індивідуальний характер.

Дипломна магістерська робота виконується на завершально­му етапі навчання студента за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Магістерська робота є кваліфікаційним науково-практичним до­робком, що містить математично обґрунтовані теоретичні чи екс­периментальні результати, наукові положення і свідчить про спро­можність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.

Узагальнені в магістерській роботі результати проведених її автором досліджень повинні відповідати одній з таких вимог:

• отримання науково-обґрунтованих спостережень і вис­новків, які мають теоретичне і практичне значення, дають можливість аргументовано вирішувати певне конкретне зав­дання;

• отримання нових науково обґрунтованих або' експеримен­тальних результатів, які є важливими для певної галузі науки.

Результати досліджень мають бути апробованими у вигляді публікацій в періодичних виданнях та наукових збірниках, допо­відях на наукових або науково-практичних конференціях тощо.

Тематика магістерських (дипломних) робіт визначається фа­ховими (випускаючими) кафедрами та кафедрами педагогіки і психології, затверджується вченими радами факультетів і дово­диться до відома студенті в одночасно із вирішенням питання про зарахування їх до магістратури.

Студенту-магістранту надається право обирати тему, визначе­ну кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доціль­ності її розробки.

Теми магістерських робіт мають бути пов'язані з напрямами основних науково-дослідних робіт відповідних кафедр або продов­жувати (узагальнювати) результати дослідницької роботи їх ав­торів, проведених у період навчання в університеті (участь у СНТ, виконання курсових і дипломних робіт тощо).

Персональний розподіл тем з одночасним призначенням нау­кових керівників затверджується наказом ректора університету за поданням вчених рад факультетів.

Керівниками магістерських робіт призначаються професори, доценти, старші викладачі (кандидати наук) університету.

Виконання магістерських робіт проводиться за індивідуальни­ми планами, схваленими відповідними кафедрами і затверджени­ми деканом факультету.

Захист магістерських робіт проводиться на відкритому засі­данні Державної кваліфікаційної комісії, затвердженої наказом ректора університету у встановленому Міністерством освіти і на­уки України порядку. Рецензенти магістерської роботи призна­чаються деканом факультету.

Магістерська робота подається у вигляді відповідно оформле­ного (машинопис) дослідження обсягом не менше тридцяти умов­них сторінок основного тексту (для природничо-географічних та фізико-математичних профілів) або не менше сорока сторінок (для спеціальностей гуманітарного профілю). Зберігається магістерсь­ка робота п'ять років.

Загальні критерії оцінювання цих робіт співпадають загалом з критеріями оцінки дисертаційних робіт. Такими є: актуальність обраної проблеми дослідження, її теоретична і практична зна­чущість, самостійність дослідницької роботи, наявність експери­ментальних даних; новизна підходу до дослідження проблеми; методологічна обґрунтованість, адекватність методики досліджен­ня його предметові; оформлення тексту, наявність обґрунтованих висновків; володіння науковою мовою.

Тематика обирається залежно від наукового профілю кафедри, інтересів студентів. Доцільно брати теми, замовлені школами, коледжами, інститутами, університетами. У цьому випадку ре­зультати студентської науково творчості можуть бути рекомен­довані для використання безпосередньо і шкільній практиці або навчальному процесі вищих закладів освіти.

Актуальними проблемами педагогіки вищої школи, в розробці яких бажана участь студентів магістратури, є такі: самоаналіз пе­дагогічної профпридатності та її розвиток, професійне виховання майбутнього вчителя, система самостійної пізнавальної діяльності студентів, основи наукової праці студентів, проблеми спілкуван­ня, методика індивідуальної роботи над становленням педагогіч­ного мовлення та ін.

Предметом дослідження можуть бути: історико-педагогічні явища, система народної освіти, якість навчання і виховання, мо­ральний, екологічний, правовий та інший напрями виховання.

Загальні вимоги до педагогічних досліджень ґрунтуються на вихідних положеннях методології педагогічних досліджень.

Основна мета педагогічного дослідження полягає: у розкритті об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку осо­бистості; у свідомій та цілеспрямованій інтерпретації науково-пе­дагогічної теорії щодо її втілення у практику навчально-виховної роботи. Педагогічні дослідження мають бути спрямовані, насам­перед, на вивчення предметної діяльності особистості як головно­го джерела її формування і виховання. При цьому не варто об­межуватись пізнанням лише зовнішніх аспектів педагогічних явищ та емпіричними спостереженнями; необхідно глибоко і все­бічно вивчати педагогічні факти, явища, процеси, розкривати їх сутність, закономірності, використовувати різноманітні прийоми мислення — індукцію, дедукцію, синтез. У процесі дослідження необхідно розкривати внутрішні суперечності педагогічних явищ: причини змін у їх розвитку; наслідки застосованих методів впли­ву і організованої виховуючої діяльності, умови досягнення про­гнозованих результатів виховного і дидактичного процесу.

Будь-яке педагогічне дослідження має відображати предмет у його власній внутрішній логіці, інакше істинно наукове пізнання педагогічних явищ, закономірностей їх розвитку і функціонуван­ня є неможливим. Тому в кожному дослідженні обов'язковим є використання такого методу чи системи методів, які б цілком відповідали внутрішній логіці явища, процесу, що вивчається. Метод невіддільний від змісту дослідження.

Вдосконалення організаційних форм педагогічних дослід­жень - одне з найсуттєвіших завдань методології педагогіки. Дуже важливими умовами забезпечення ефективності педагогічних дос­ліджень є:

1. Вибір найбільш актуальної проблематики досліджень (чин­ники підвищення якості навчання і виховання, рівня громадянсь­кого морального, трудового, економічного, естетичного правового та інших напрямів виховання тощо).

2. Логічна відповідність проблеми, теми, об'єкта, предмета, мети, задач структурі дослідження. Структура педагогічного дос­лідження містить такі основні компоненти: визначення проблеми, теми дослідження; постановка мети й завдань дослідження; вибір об'єкта й предмета дослідження; попередній аналіз інформації, умов й методів вирішення певного типу та рівня дослідницьких завдань; формулювання початкових гіпотез; теоретична та експе­риментальна їх перевірка; аналіз та узагальнення отриманих ре­зультатів, наукових фактів, їх наукова інтерпретація; побудова теоретичних висновків, де це можливо й необхідно; розробка нау­ково-методичних рекомендацій щодо вдосконалення практики навчально-виховної роботи. Усі компоненти педагогічного дослі­дження мають бути тісно пов'язані й взаємозумовлені.

3. Мета роботи має відповідати проблемі дослідження.

4. Тема має конкретизувати проблему дослідження, віддзерка­лювати його предмет.

5. Завдання мають розкривати мету дослідження; мета й зав­дання дослідження зумовлюють формулювання його гіпотези, яку можна підтвердити або спростувати методами дослідження, які найкраще відповідають вирішенню проблеми на певних етапах дослідження.

Орієнтовна структура магістерської роботи є наступною: вступ (подається обґрунтування теми дослідження, визначається об'єкт, предмет, гіпотеза, мета, завдання, методи, етапи дослідження); розділ перший (аналізується стан проблеми у психолого-педа­гогічній літературі і педагогічній практиці); розділ другий (аналі­зуються власні спостереження, одержані дані експериментальної роботи); висновки (формулюються загальні висновки та рекомен­дації); список використаної літератури; додатки (анкети, схе­ми, таблиці).

Можна виділити два рівні досліджень: емпіричний і теоретич­ний. На першому рівні встановлюють нові наукові факти і на ос­нові їх узагальнення формулюють емпіричні закономірності. На другому рівні формулюються основні, загальні закономірності, що дозволяють пояснити раніше відкриті факти, а також передбачи­ти факти і явища, що відбудуться у майбутньому. Емпіричне дос­лідження націлене безпосередньо на нічиїми педагогічний об'єкт, явище, процес або закономірність і спирається на дані спостере­ження та експерименти. До методів емпіричного рівня досліджен­ня відносять такі: спостереження, анкетування, бесіда, інтерв'ю, тестування, експеримент, біографічний метод вивчення продуктів діяльності.

Теоретичне дослідження пов'язане з удосконаленням та роз­витком понятійного апарату педагогіки і націлене на різнобіч­не пізнання об'єктивної дійсності разом з її суттєвими зв'язка­ми й закономірностями. До теоретичних методів дослідження відносяться аналіз та синтез, індукція та дедукція, логічні ме­тоди (порівняння, аналогія, класифікація), а також методи моделювання.

Слід зауважити, що експериментально-емпіричний та теоре­тичний рівні взаємопов'язані між собою. Теоретичні методи досл­ідження передбачають глибокий аналіз фактичного матеріалу, абстрагування від усього другорядного, розкриття суттєвих зако­номірностей процесу, явищ, пояснення зовнішнього внутрішнім тощо. Емпіричні методи передбачають дослідження на рівні явищ, теоретичні - на рівні їх сутності.

Лише спираючись на теоретичні методи дослідження, можна побудувати адекватну об'єктивну інтерпретацію накопичених пе­дагогічних фактів. Будь-яке педагогічне явище слід розглядати з позицій його впливу на загальний результат педагогічної роботи у зв'язку з іншими явищами. Застосування аналітичних методів дослідження дає можливість у кожному педагогічному явищі ви­ділити й розглянути окремі його сторони, ознаки, особливості, властивості. Аналіз допомагає розібратися з найскладнішими яви­щами: відокремити різнорідні факти, зіставити їх, виділити ти­пові. Таким чином створюється стратегія дослідження, яка перед­бачає певне чергування як емпіричних, так і теоретичних методів.

Якість виконання науково-дослідної роботи магістранта зале­жить від готовності магістранта до її організації і проведення. Під готовністю ми розуміємо інтегративну якість, що відображає здатність особистості під керівництвом викладача організувати власну науково-дослідницьку діяльність в процесі навчання і включає такі компоненти: творчі можливості, компетентність, оволодіння технологією наукового дослідження та викладу і за­хисту результатів наукового дослідження.

Творчі можливості - це система інтелектуально-творчих якос­тей особистості, які сприяють успіху у творчій діяльності. Вона складається з таких підсистем:

- підсистеми спрямованості (мотиви, інтерес, потреби);

- підсистеми характерологічних особливостей особистості (цілеспрямованість, працездатність, сумлінність тощо);

- підсистеми здібностей (індивідуальних особливостей творчих процесів);

- підсистеми творчих умінь.

Необхідними індивідуально-творчими якостями майбутнього дослідника є:

1) Креативність мислення, тобто здатність продукувати нові ідеї, гіпотези, способи вираження проблемних задач.

2) Інтуїція. Пряме бачення суті речей, знаходження правиль­ного вирішення проблеми без усвідомлення шляхів і способів досягнення.

3) Творча уява. Самостійне створення нових образів, які реалі­зуються в оригінальних і цінних результатах діяльності.

4) Дивергентність мислення. Альтернативність, здатність зап­ропонувати декілька підходів до розв'язання задачі та міня­ти їх, бачити проблеми, об'єкти в різних ракурсах.

5) Оригінальність мислення, тобто своєрідність якостей розу­му, способу розумової діяльності, здатність створювати дум­ки, що відрізняються від загально прийнятих поглядів.

6) Асоціативність мислення. Здатність використовувати асоц­іації, в тому числі аналогії, а також віддаленість асоціацій.

7) Інтелектуальна активність. Це інтегральний пізнавально-мотиваційний показник рівня розвитку творчої особистості, що базується на інтелектуальній ініціативі»

Інтелектуальна ініціатива - це не стимулювання зовні продов­ження мислення, це продовження розумової діяльності за межа­ми заданої ситуації, що не обумовлена ні практичними потреба­ми, ні негативною оцінкою роботи.

Під поняттям компетентність студента у науково-дослід­ницькій діяльності ми розуміємо спеціальні і загольнонаукові знання, які слугують методологічною основою до організації та проведення дослідження (для кожного напряму педагогічних дос­ліджень вони різні), загальнонаукові, дослідницькі вміння, а саме:

- організувати власну розумову діяльність;

- здійснювати літературний пошук, бібліографічний огляд наукових джерел;

- обґрунтувати актуальність теми дослідження;

- чітко визначити мету і завдання дослідження;

- оперувати понятійним апаратом;

- володіти науковими методами пізнання;

- визначати об 'єкт, предмет дослідження;

- формулювати гіпотезу, доводити або спростовувати її дос­товірність;

- обґрунтувати наукову новизну і практичну значущість дос­лідження;

- оформляти результати дослідження у числових і графічних формах;

- захищати результати свого дослідження у відповідній формі.

Володіння технологією наукового дослідження передбачає створення системного підходу до організації наукового дослідження. В основу його побудови покладені основні етапи та методи нау­кового дослідження. Це творчий пошук, котрий, як дидактичний процес, можна поділити на такі етапи: а) пошук проблеми; б) зосе­редження, заглиблення у проблему; в) збір інформації, об'єднан­ня даних, що мають зв'язки; г) інкубація, аналіз, осмислення, систематизація матеріалу; ґ) усвідомлення або інсайт - виникнен­ня ідеї; д) верифікація і застосування шляхом логічних роздумів або експерименту; е) основний зміст, де йдеться про важливі поло­ження, які автор вважає за необхідне висвітлити читачеві; є) вис­новки, що узагальнюють і підсумовують основний зміст статті.

Виклад матеріалів дослідження залежить від рівня готовності студента до науково-дослідницької діяльності.

Наші багаторічні спостереження, експериментальні досліджен­ня дають можливість виділити чотири рівня готовності студентів до науково-дослідинцької діяльності: дуже низький; низький; до­статній; високий.

Дуже низький рівень готовності характерний для студентів з відсутнім інтересом до науково-дослідницької діяльності. Основ­ний мотив виконання наукової роботи - необхідність отримати оцінку. Серед цих студентів більшість з низьким, іноді з середнім рівнем розвитку творчих можливостей. Вони мають середній іноді достатній рівень знань і не прагнуть знати більше, не володіють технологією дослідження і викладом матеріалу. Дослідницьку діяльність вважають за непотрібну.

Низький рівень готовності відрізняє студентів, які проявляють певний інтерес до окремих проблем, до певного питання; мають середній розвиток творчих можливостей, поверхнево усвідомлю­ють сутність проблеми. Ініціатива організації наукового дослід­ження належить викладачеві. Студент допускає помилки в логі­ко-змістовній стороні дослідження, не завжди добивається єдності процесуальної і логіко-змістовної сторони. Бажання займатися науковою роботою майже відсутнє. Виклад результатів досліджен­ня реферативний.

Достатній рівень готовності передбачає наявність інтересу до наукової роботи, високого або середнього розвитку творчих можли­востей, знання сутності науково-дослідницької діяльності, без са­мостійного виявлення всіх її характерних ознак; добре володіння більшістю дослідницькими і деякими загальнонауковими вміння­ми, намагання єдності процесуальної і логіко-змістовної сторін при доборі форм і методів організації наукового дослідження; невміння самостійно планувати наукове дослідження у зв'язку з недостат­ньою компетентністю. Для цих студентів характерно бажання ста­ти дослідником. Виклад матеріалу реферативно-аналітичний, іноді творчий.

Високий рівень готовності передбачає потребу у науково-досл­ідницькій діяльності, високий рівень творчих можливостей, знан­ня суті науково-дослідницької діяльності і вміння самостійно ви­являти всі її характерні ознаки, володіння дослідницькими і загальнонауковими вміннями, знання основних форм і методів організації науково-дослідницької діяльності; досягнення єдності процесуальної і логіко-змістовної сторін при доборі форм і методів науково-дослідницької діяльності; визнання соціальної ролі дослі­дницької діяльності дуже важливою у становленні нашого суспіль­ства. Для цих студентів характерний творчий стиль, роботи твор­чого рівня.

їх роботи відрізняє; розуміння суті наукового дослідження; вміння відшукати і сформулювати проблему, ввести необхідний понятійний апарат; сформулювати об'єкт, предмет, мету, завдан­ня, гіпотезу, довести її або спростувати; здійснити вибір методів і конкретних методик дослідження, провести аналіз результатів дослідження, узагальнити, зробити правильні висновки, оцінити межі застосування дослідницької моделі.

Аналіз статей, творчих робіт дає можливість виділити декіль­ка рівнів науковості і творчості студентів: реферативного рівня (стислий письмовий виклад основних положень теорії, наукових праць з проблеми дослідження) (для І-ІІ рівня готовності); аналі-тико-реферативний (стислий виклад на основі аналізу, творчої об­робки літературних джерел, аналіз фактів і теоретичне обґрунту­вання, систематизація, класифікація, узагальнення. І на цій основі висловлювання критичних зауважень по суті опублікованого фак­ту) (Щ-ІУ рівня готовності).

Кожний студент неповторна особистість і розкритися може тільки в діяльності. Якою б не була праця (нудна, одноманітна, однопланова, різнопланова) потрібно шукати в ній творче застосування наявних у студентів можливостей. Лише на базі творчості студент може відчути емоційне піднесення і духовне зростання. На думку В.О.Сухомлинського гармонійного, всебічного розвит­ку, освіченості, духовного багатства, моральної чистоти - усього цього людина досягає за умов, коли поряд з інтелектуальною, мо­ральною, естетичною культурою вона досягає високого ступеня культури праці, трудової творчості.

Запитання для самоконтролю

1. Визначити, яку роль відіграє науково-дослідна робота сту­дентів-магістратури у становленні їх як спеціалістів.

2. Назвати основні види самостійної дослідницької роботи сту­дентів у вищому педагогічному навчальному закладі.

3. Виділити основні плітки магістерської (дипломної) роботи.

4. Перелічити основні вимоги до виконання магістерських (дип­ломних) робіт.

5. Охарактеризувати основні методи емпіричного і теоретично­го рівнів педагогічного дослідження.

РОЗДІЛ ІІІ. З ІСТОРІЇ ВИЩОЇ ПЕДАГОГТЧНОЇ ОСВІТИ