Перерви для годування дитини 1 страница

ЩОДО ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ

ТА

ПРОТИДІЇ ТРУДОВІЙ ДИСКРИМІНАЦІЇ

“Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США. /

Supported by the Democracy Grants Program of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.”

З М І С Т

І. ВСТУП

ПРО ПРОТИДІЮ ТРУДОВІЙ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЖІНОК……………………………….…4

ІІ. ОСНОВНІ ТРУДОВІ ПРАВА ЖІНОК……………………………………………..………..6

ІІІ ПРАЦЯ ЖІНОК ……………………………………………………………………..………7

3.1. Заборона на застосування праці жінок……………………………………………………..7

3.2. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час……………………………………….8

3.3. Заборона залучення вагітних жінок і жінок, то мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження (ст.. 176 КЗППУ)………………………………………………….…………………………………….....8

3.4. Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження (ст.. 177КЗПП)……….8

3.5. Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років……………………………………………………………………………………………….8

IV. ПРО ПОРЯДОК НАДАННЯ ВІДПУСТОК ВАГІТНИМ ЖІНКАМ, ЖІНКАМ З МАЛЕНЬКИМИ ДІТЬМИ, ЖІНКАМ-ІНВАЛІДАМ, ЖІНКАМ У ЯКИХ Є ДІТИ-ІНВАЛІДИ………………………………………………………………………………………..10

4.1. Що робити, якщо потрібно перенести відпустку?.......................................................10

4.2. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку………………11

4.3. Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини …………………………..…………….……...12
4.4. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей……………………………………….. 12
4.5. Порядок надання соціальних відпусток ………………………………………………….....12
4.6. Відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною ………………...…13

4.7. Перерви для годування дитини…………………………………………………………….14

4.8. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей……………………………………………………………………………………………….14

4.9. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги………….15

V. ЮРИДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАЦЮЮЧИМИ ЖІНКАМИ СВОЇХ ПРАВ…………………………………………………………….17

5.1.Які державні органи контролюють питання дотримання роботодавцями вимог трудового законодавства?.............................................................................................................17

5.2.До яких недержавних органів можна звертатись за захистом своїх трудових прав?.....17

5.3.Яка передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю з боку роботодавця?................................................................................................................18

5.4.Куди працівник може звернутись за вирішенням трудового спору?.............................19

5.5.Хто та у які строки може звернутись до комісії по трудових спорах?..........................19

5.6.Які строки і порядок розгляду трудового спору у комісії по трудових спорах?............19

5.7.Який порядок винесення, оскарження та

виконання рішень комісії по трудових спорах?...........................................................20

5.8.Який порядок розгляду трудових спорів місцевими судами?.......................................20

5.9.Що таке позовна заява?................................................................................................21

5.10. В які строки працівник може звернутись за захистом своїх прав до суду?................22

5.11.Чи може бути відшкодована працівнику моральна шкода, завдана роботодавцем?.22

5.12.Який порядок розгляду та вирішення колективних трудових спорів?.....................23

5.13.Яким чином працівники підприємства можуть скористатися правом на страйк?...24

6. Додатки………………………………………………………………………………………25

7. Використані матеріали……………………………………………………….………………59

І. ВСТУП

ПРО ПРОТИДІЮ ТРУДОВІЙ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЖІНОК

В Конституції України, а також в інших законодавчих актах (Кодексі законів про працю, Сімейному кодексі, Цивільному кодексі, Законі України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”) закріплений принцип забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі.

Держава проголосила мету досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Однією з найважливіших сфер життєдіяльності є сфера зайнятості, сфера трудових відносин. Відтак соціально-трудові права жінок і чоловіків є одними з найважливіших прав людини.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ розділ ІІ. «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»:

Ст. 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Ст. 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ЛІКВІДАЦІЮ ВСІХ ФОРМ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЩОДО ЖІНОК:

Ст. 1 Для цілей цієї Конвенції поняття "дискримінація щодо жінок" означає будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою статі, спрямовані на ослаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їхнього сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій галузі.

Ст. 11 п.1. Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у галузі зайнятості, з тим щоб забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок рівні права, зокрема:

a) право на працю як невід'ємне право всіх людей;

b) право на однакові можливості при найманні на роботу, в тому числі застосування однакових критеріїв вибору при найманні;

c) право на вільний вибір професії чи роду роботи, на просування по службі та гарантію зайнятості, а також на користування всіма пільгами і умовами роботи, на одержання професійної підготовки та перепідготовки, включаючи учнівство, професійну підготовку підвищеного рівня та регулярну підготовку;

d) право на рівну винагороду, включаючи одержання пільг, на рівні умови щодо рівноцінної праці, а також на рівний підхід до оцінки якості роботи;

e) право на соціальне забезпечення, зокрема при виході на пенсію, безробітті, хворобі, інвалідності, по старості та в інших випадках втрати працездатності, а також право на оплачувану відпустку;

f) право на охорону здоров'я та безпечні умови праці, включаючи захист репродуктивної функції.

2. Для запобігання дискримінації щодо жінок після одруження або народження дитини та гарантування їм ефективного права на працю держави-сторони вживають відповідних заходів для того, щоб:

a) заборонити, під загрозою застосування санкцій, звільнення з роботи на підставі вагітності або відпустки по вагітності та пологах чи дискримінації з огляду на сімейний стан при звільненні;

b) ввести оплачувані відпустки або відпустки з порівняльною соціальною допомогою по вагітності та пологах без втрати попереднього місця роботи, старшинства або соціальної допомоги;

c) заохочувати надання необхідних додаткових соціальних послуг, з тим щоб дозволити батькам поєднувати виконання сімейних обов'язків з трудовою діяльністю та участю в громадському житті, зокрема шляхом створення і розширення мережі закладів по догляду за дітьми;

d) забезпечувати жінкам особливий захист у період вагітності на тих видах робіт, шкідливість яких для здоров'я доведена.

ІІ. ОСНОВНІ ТРУДОВІ ПРАВА ЖІНОК

Основні трудові права громадян визначені Конституцією України (ст.ст.43-46), яка встановлює:

- кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується;

- кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом;

- використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється;

- громадянам гарантується захист від незаконного звільнення;

- право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом;

- ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів;

- кожен, хто працює, має право на відпочинок;

- громадяни мають право на соціальний захист, на забезпечення їх у разі втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття;

- пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Кодекс законів про працю (КЗПП) конкретизує найважливіші права та гарантії для найманих працівників. Зокрема, працівник має право:

- укладати, змінювати й розривати трудовий договір;

- виконувати тільки ту роботу, яка обумовлена трудовим договором;

- на робоче місце й інформацію про умови праці, вимоги щодо її охорони на робочому місці;

- на компенсацію матеріальної і моральної шкоди, заподіяної під час виконання трудових обов'язків;

- на своєчасне одержання заробітної плати;

- на індивідуальні й колективні трудові спори, включаючи право на страйк;

- на відпочинок;

- на створення професійних спілок, право вступати до них і захищати свої трудові права, свободи й законні інтереси;

- на участь в управлінні підприємством;

- на ведення колективних переговорів, укладання колективного договору, на інформацію щодо їх виконання.

Згідно ст. 24 КЗПП забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Згідно зі ст. 191 КЗПП особи до вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення двадцяти одного року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.

Якщо внаслідок незаконної відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться згідно з правилами ч. 2 ст. 235 КЗПП про оплату вимушеного прогулу.

Крім індивідуальних трудових прав працюючих законодавством про працю передбачені, зокрема, такі повноваження трудового колективу щодо встановлення умов праці:

- укладання колективного договору (р. II КЗПП);

- встановлення п'ятиденного чи шестиденного робочого тижня (ст. 52 КЗПП);

- забезпечення трудової дисципліни (ст. 140, 152 КЗПП);

- затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку (ст. 142 КЗПП);

- схвалення комплексних планів щодо поліпшення умов праці, охорони праці і контролю за їх виконанням (ст. 153 КЗПП);

ІІІ ПРАЦЯ ЖІНОК

3.1. Заборона на застосування праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

1. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я.

2. При вивільненні з важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці жінкам надаються такі пільги:

а) збереження середнього заробітку за місцем попередньої роботи на час перенавчання або перекваліфікації, але не більше шести місяців;

б) збереження права користування відомчою жилою площею, також дитячими дошкільними закладами за місцем попередньої роботи.

3. Заборонено також використовувати працю жінок на підземних роботах. Однак на деяких видах підземних робіт відповідно до частини першої ст. 174 КЗПП застосовувати праця жінок можливо. При цьому називаються нефізичні роботи та роботи з санітарного та побутового обслуговування. В Україні перелік підземних робіт, на яких допускається застосування праці жінок, не затверджувався, Тому зберігає чинність Перелік посад, пов’язаних з підземними роботами, на яких дозволяється, як виняток, застосування праці жінок. Цей Перелік затверджено постановою Держкомпраці СРСР. Він включає такі посади та роботи:

а) керівні та ке пов’язані із застосуванням фізичної праці;

б) пов’язані із санітарним та побутовим обслуговуванням;

в) пов’язані з необхідністю час від часу спускатися в підземні частини підприємства для виконання нефізичних робіт.

Крім того, допускається проходження навчання і стажування в підземних умовах, якщо потім жінка буде виконувати роботи, де дозволяється застосування праці жінок.

Забороняється залучення жінок до робіт, пов’язаних з підійманням і переміщенням важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я. За умови чергування з іншою роботою допускається підіймання і переміщення жінками вантажу вагою до 10 кг до 2 разів на годину Якщо ж підіймання і переміщення вантажів провадиться жінкою постійно протягом зміни, гранично допустима вага вантажу складає 7 кг. Крім того, обмежена сумарна вага вантажу, який може переміщатися жінкою протягом однієї години роботи. При підійманні вантажу з робочої поверхні (конвеєра, столу, верстата) його сумарна вага протягом зазначеного часу не повинна перевищувати 350 кг. При підійманні вантажу з підлоги його сумарна вага протягом того ж часу не помита перевищувати 175 кг.

При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах зусилля, що докладається жінкою, не повинне перевищувати 10 кг.

3.2. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час

Згідно ст.. 175 КЗПП залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ці обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.

Обмеження на застосування прані жінок у нічний час не поширюється на фермерські господарства.

Допускається застосування праці жінок у нічний час у тих галузях народного господарства, де це викликається особливою необхідністю. Мова йде про окремі галузі, отже, за відсутності галузевої обумовленості, за наявності обумовленості іншими (але не галузевими) факторами використання праці жінок у нічний час не є можливим. Ознака особливої необхідності, у будь-якому разі, покладає на власника обов’язок мотивувати рішення про застосування жіночої праці в нічний час вказівкою на те, у чому ця особлива необхідність виявляється.

Ще один критерій допустимості застосування праці жінок у нічний час - це застосування його як тимчасового заходу. Оскільки не зазначено конкретних ознак тимчасового характеру, практично застосовувати цей критерій дуже важко.

3.3. Заборона залучення вагітних жінок і жінок, то мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження

Угода сторін трудового договору, яка суперечать цьому імперативному правилу, не допускається. Згода жінки може бути лише обставиною, що пом’якшує відповідальність власника, який порушив ст. 176 КЗПП.

Вік “до трьох років” означає дію заборони на період, що включає день, коли дитині виповнюється три роки. Наступного дня заборона вже не діє.

3.4. Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження (ст.. 177КЗПП)

Жінки, що мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди.

3.5. Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.

Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.

Якщо заробіток осіб, на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток

1. Пільги для вагітних жінок, які власник зобов’язаний надати за наявності відповідного медичного висновку. Встановлені такі види пільг:

а) зниження норм виробітку. Право на цю пільгу жінка має з дня подання медичного висновку. Надання такої пільги тягне за собою не лише зниження інтенсивності навантаження на жінок-робітниць, але й застосування підвищених розцінок на роботи, що виконуються. Якщо власник оплачує в розглядуваних випадках працю вагітної жінки за звичайними розцінками, жінка має право вимагати оплати праці за підвищеними розцінками шляхом звернення до органу по розгляду трудових спорів протягом встановлених термінів;

б) зниження норм обслуговування. Воно означає зниження вимог до інтенсивності праці жінки, що прямо на розмір оплати праці не впливає;

в) переведення на легшу роботу, яка виключає вплив несприятливих виробничих факторів.

2. Якщо вагітна жінка працює на легкій роботі, пов’язаній з впливом несприятливих виробничих факторів, то вона може бути переведена на аналогічну роботу, не пов’язану з впливом таких факторів. Якщо ж жінка працює на робочому місці, де немає несприятливих виробничих факторів, але відповідно до медичного висновку вона має потребу в переведенні на легшу роботу, то власник зобов’язаний перевести її на таку роботу.

3.Якщо власник вчасно не вирішує або не може вирішити питання про переведення жінки на легшу роботу, на роботу, яка виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вагітна жінка до переведення на таку роботу підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку. Середня заробітна плата при цьому розраховується виходячи з заробітку за два календарних місяці, які передували тому місяцю, у якому жінка була перший день звільнена під роботи з підстави, що розглядається.

4. Жінка, яка має дитину віком до трьох років, підлягає переведенню на іншу роботу в разі неможливості виконання колишньої роботи. Підставою для переведення можуть бути не тільки медичний висновок, але й інші об’єктивні дані, що свідчать про неможливість виконання попередньої роботи.

5.За час переведення за жінками, вагітними і тими, що мають дітей віком до трьох років, зберігається середня заробітна плата за попередньою роботою. Якщо внаслідок переведення заробітна плата жінки зростає, вона має право на одержання такого більш високого заробітку.

IV. ПРО ПОРЯДОК НАДАННЯ ВІДПУСТОК ВАГІТНИМ ЖІНКАМ, ЖІНКАМ З МАЛЕНЬКИМИ ДІТЬМИ, ЖІНКАМ-ІНВАЛІДАМ, ЖІНКАМ У ЯКИХ Є ДІТИ-ІНВАЛІДИ.

Згідно Закону України «Про відпустки»:

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

ü жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

ü інвалідам;

ü особам віком до вісімнадцяти років;

ü чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

ü працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

ü працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

ü батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;

ü в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:

ü особам віком до вісімнадцяти років;

ü інвалідам;

ü жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

ü жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

ü одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

ü батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;

4.1. Що робити, якщо потрібно перенести відпустку?

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

1. порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;

2. несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки.

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

2) виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

3) настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним
органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана
в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 цього Закону.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

4.2. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в
період відпустки для догляду за дитиною.

4.3. Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини

Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при
усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.

4.4. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

4.5. Порядок надання соціальних відпусток

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням)
власника або уповноваженого ним органу.