Організації в сучасному суспільстві стають на шлях перебудови часу і простору. Сьогодні інформаційна технологія та електронна комунікація уможливлюють переміщення в просторі та управління часом у такий спосіб, котрий був невідомий ще у відносно недалекому минулому. Той факт, що закладена в комп'ютерах комплексна інформація може миттєво облетіти світ, впливає на багато аспектів нашого життя. Крім того, глобальні процеси, спричинені цими технологіями, та провідна роль цих технологій сприяють змінам у самій формі багатьох організацій. Це дістає підтвердження на прикладі ділових корпорацій, котрим доводиться конкурувати одна з одною на світовому ринку.
Організаціям треба десь розміщуватися, чи не так? Так, без сумніву, думав Фуко. З погляду здорового глузду його думка є слушна. Ділова частина будь-якого великого міста, з рядами імпозантних будівель, що здіймаються до неба, переконливо свідчить на користь цієї думки. Ці будівлі, де розміщуються чиновники і службовий персонал великих корпорацій, банків та фінансових установ, тяжіють до концентрації на невеликій площі.
І водночас великі організації сьогодні перебувають, так би мовити, "ніде". Вони складаються з багатьох окремішніх осіб та груп, оскільки зводять разом групки людей, що працюють в одному фізичному просторі — в будівлях офісів. Це частково пояснюється легкістю, з якою люди тепер можуть спілкуватися коли завгодно і з ким завгодно, а такий спосіб розвиватиметься й надалі завдяки інформаційному обміну. Це, крім того, пояснюється дедалі більшою вагою інформації, аніж матеріальних цінностей, у формуванні нашого суспільного буття.
Фізичні місця знаходження фірми і товари не можуть перебувати в одному й тому самому просторі, однак фізичні місця та інформація, тобто послідовність електронних сигналів, можуть. Тому самі організації не обмежуються, як раніше, рамками "перебування" в певному місці. Де, наприклад, міститься акціонерна біржа? У лондонському Сіті, де біржовики метушаться, обмінюючись папірцями? Ні, не сьогодні. Акціонерна біржа вже не є, як колись, фізичним місцем, де купують акції. Можна сказати, що вона є всюди і ніде. Акціонерна біржа складається з великого числа дилерів, більшість з яких працює, сидячи за монітором комп'ютера у різних офісах і середовищах, підтримуючи постійний контакт зі своїми партнерами у Нью-Йорку, Парижі, Токіо та Франкфурті. Велика корпорація має дедалі менший вплив порівняно з "підприємницькою павутиною" — центральною організацією, яка з'єднує разом невеликі фірми. Наприклад, "ІВМ" котра була найбільш ревним прихильником економічної самостійності серед усіх великих корпорацій, наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років об'єдналася з десятками компаній, розташованих у СІЛА, і більше ніж 80 компаніями, розташованими за кордоном, аби розподілити стратегічне планування і розв'язати проблеми виробництва.
Деякі корпорації залишаються надміру бюрократизованими і зосередженими в певній країні. Проте місце розташування більшості фірм вже не так чітко визначене. Колись транснаціональна корпорація працювала переважно зі свого центрального офісу, звідки контролювала свої заокеанські виробничі підприємства та філії. Нині, внаслідок згаданої вище трансформації простору і часу, групи, розташовані у будь-якому реґіоні світу, можуть співпрацювати через телекомунікації та комп'ютерну мережу. Країни досі намагаються впливати на потоки інформації, ресурсів та грошей через їхні кордони. Однак сучасні комунікації все більше ускладнюють, а то й унеможливлюють ці спроби. Знання та фінанси можна переміщувати по світу, як і електронні сигнали, що рухаються зі швидкістю світла.
ВИСНОВКИ
