Протягом нашого століття транснаціонали посіли надзвичайно важливе місце у світовій економіці. Вони мають ключове значення у міжнародному поділі праці — розподілі робочих місць у світовому масштабі. Тимчасом як національні економічні системи набули надзвичайної концентрації — домінуючого становища обмеженого числа дуже великих компаній, те саме відбулося і в світовій економіці. У Сполучених Штатах та кількох інших провідних індустріалізованих країнах фірми, що домінують в національному масштабі, також широко представлені на міжнародній арені. У багатьох секторах світового виробництва (скажімо, в агробізнесі) існують олігополії. Тут виробництво контролюють три-чотири корпорації, котрі домінують на ринку. За останні два-три десятиліття міжнародні олігополії утворилися на ринках автомобілів, мікропроцесорів, електронних виробів та деяких інших товарів, пропонованих у світовому масштабі.
Г. В. Перлмутер розрізняє три види транснаціональних корпорацій (див. мал. 11.4). Один із них становлять етноцентричні транснаціонали, політика яких розробляється у центральному офісі країни-засновниці і звідти по змозі впроваджується у практику. Компанії та підприємства, якими основна корпорація володіє по всьому світі, є культурними відгалуженнями компанії-засновниці, практика якої має стандартизований
характер у глобальному масштабі. Другу категорію складають полі центричні транснаціонали, закордонні філії яких у кожній країні керуються місцевими фірмами. Центральні офіси у країнах-засновницях головної компанії визначають генеральні перспективи, у рамках яких місцеві компанії керують своїми власними справами. І, нарешті, існують ще й геоцентричні транснаціонали, котрі є міжнародними за своєю структурою управління. Управлінські системи є інтегрованими на глобальній основі, а старші менеджери діють дуже мобільно, пересуваючись в разі потреби з однієї країни в іншу (Perlmutter, 1972).
З усіх транснаціоналів японські компанії, керуючись термінологією Перлмутера, як правило, найбільш етноцентричні. їхні операції у світовому масштабі здебільшого прискіпливо контролює материнська корпорація, іноді за безпосередньою участю японського уряду. Міністерство міжнародної торгівлі та промисловості Японії (ММТЙ) відіграє набагато важливішу роль у контролі за розташованими в Японії закордонними підприємствами, ніж уряди західних країн. ММТП розробило серію планів розвитку, що координують заокеанську експансію японських фірм за останні два десятиліття. Один із чітко виражених транснаціоналів японського типу складається з велетенських торговельних компаній, або "соґо шоша" (sogo shosha). Це величезні конгломерати, головним обов'язком яких є фінансування та підтримка торгівлі. Вони надають іншим компаніям фінансові, організаційні та інформаційні послуги. Близько половини обсягу експорту та імпорту Японії проходить через десятку найбільших "соґо шоша". Декотрі з них, як, наприклад, "Міцубісі", мають, окрім того, власні великомасштабні виробничі інтереси.
