Структура грошового обороту за грошовими потоками

Тема 3. Грошовий оборот і грошова маса

 

3.1 Сутність і структура грошового обороту

3.2 Структура грошової маси

3. 3 Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу

3.4 Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор

 

Сутність і структура грошового обороту

Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення, який відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує.

Грошовий оборот – це безперервний рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Отже, іншими словами, грошовий оборот ─ це процес безперервного руху грошей (у готів­ковій і безготівковій формах) між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні. Він обслуговує потоки продуктів та доходів у суспільному відтворенні.

Суб’єктами грошового обороту є всі фізичні та юридичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні національного продукту.

Класифікація суб’єктів грошового обороту:

─ фірми (підприємства та підприємці), забезпечують створення і реалізацію національного продукту;

─ домашні господарства, забезпечують виробництво національного продукту (робоча сила) і його кінцеве споживання;

─ державні структури, забезпечують розподіл вартості створеного національного продукту;

─ фінансові посередники, суб’єкти грошового ринку, що здійснюють перерозподіл грошових коштів.

Основні ринки в моделі грошового обороту:

─ ринок продуктів, забезпечує реалізацію створеного фірмами національного продукту;

─ ринок ресурсів, шляхом купівлі-продажу здійснює перерозподіл ресурсів, необхідних для виробництва;

─ грошовий ринок, забезпечує акумуляцію вільних грошових коштів суб’єктів господарювання;

─ світовий ринок, зв’язок із «зовнішнім» світом (через експортно-імпортні операції та приплив-відплив капіталу).

Структура грошового обороту за економічним змістом:

─ сектор грошового обігу;

─ фінансово-кредитний сектор, який поділяється на:

─ фіскально-бюджетний оборот;

─ кредитний оборот.

Виконуючи функції засобів обігу і платежу, гроші безперервно переміщуються від одного економічного суб’єкта до іншого. Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, називають грошовим обігом.

Частину грошового обороту, пов’язану з процесом розподілу вартості ВНП, при якому рух грошей відбувається нееквівалентно, (тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг), називають фінансово-кредитним сектором.

Структура грошового обороту за формою платіжних засобів:

─ готівковий, гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів, тому на їх оборот можуть впливати лише його прямі суб’єкти;

─ безготівковий, гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межи банківської системи, що створює можливість контролювати грошовий оборот, а також впливати на відносини економічних суб’єктів не тільки ним самим, але й банкам та органам державного управління.

Структура грошового обороту за грошовими потоками

Грошовий потік ─ це сукупність платежів, які обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення. Загальна сукупність таких грошових платежів, які здійснюються економічними суб’єктами, становить загалом у сукупності грошовий оборот.(Див. рис. 1 ─ Модель сукупного грошового обороту).

Грошовий оборот ─ явище макроекономічного порядку.

Грошовий оборот обслу­говує всі стадії суспільного відтворення:

─ виробництво;

─ розподіл;

─ обмін;

─ споживання суспільного продукту;

─ перерозподіл національ­ного доходу.

Тому його ще називають сукупним грошовим оборотом.

Через авансування грошей на придбання засобів виробництва і оплату робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва і забезпечує виготовлення валового національного продукту. Через оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію національного продукту і вивільнення суспільного капіталу в грошовій формі. У процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вартості національного продукту між власниками факторів виробництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівниками) та державою, якій належать установлені податки. В усіх економічних суб’єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання ─ виробничого та особистого. Тим самим забезпечується новий цикл суспільного відтворення.