Протокол №39. Інтенсивна терапія гострих парентеральних отруєнь біотоксинами отрутних морських тварин (мкх 10: т63)

Розділ терапії	Компонент терапії / ступінь важкості отруєння
Легка	Середня	Важка
Антидотна терапія	Відсутній.
ЗАХОДИ першої допомоги	ü при вжаленнях медуз: Þ нейтралізація отрути 3-9 % розчином столового оцту; Þ омивання уражених місць 3-9 % розчином столового оцту протягом 30 сек; Þ при поразці більше 50 % площі поверхні кінцівки - на зону вжалення накласти пов'язку, що давить; Þ через 5 хв мертві щупальця видалити сухим рушником. Примітка: при опіках медузами не можна робити: · терти й скребти уражена ділянка шкіри; · промивати уражена ділянка прісною водою; · використати для обробки ураженої ділянки ізопропіловий спирт; · застосовувати розчини кислот для знезаражування (при опіках американської сітчастої медузи). ü при пораненнях коралами: Þ уражена ділянка обмити прісною водою й обробити етиловим або нашатирним спиртом; Þ на місця порізів накласти пов'язки із сірчанокислою магнезією. Þ з появою кон’юнктивиту: · промити ока прісною водою; · % содовим розчином. · закапати 1 % розчин дикаїну. ü при пораненнях багатощетинковими хробаками: Þ уламки щетинок видалити за допомогою липкої стрічки (пластиру); Þ уражену ділянку шкіри обробити: · ізотонічним розчином NaCl; · антисептичним розчином (етиловим спиртом й ін.); · розчином аміаку; · розчином соди. Þ на уражену ділянку шкіри накласти компрес із риб’ячим жиром; імобілізувати кінцівку. ü при поразках, нанесених молюсками роду Conus: Þ видалити уламки шипа; Þ місце поразки обробити етиловим спиртом; Þ накласти асептичну пов'язку; Þ імобілізувати уражену кінцівку. ü при поразках отрутою голотурій: Þ уражена ділянка шкіри рясно промити водою; Þ витягти з ранок залишки голок або педіцелярій; Þ місце поразки обробити етиловим спиртом; Þ накласти асептичну пов'язку; Þ імобілізувати уражену кінцівку. ü при пораненнях, нанесених отрутними рибами: Þ у перші хвилини після уколу (5 - 10 хв) - відсмоктати отрута або постаратися максимально видавити його з місця укусу, масажуючи кінцівку в напрямку до ранки; Þ обробити рану антисептичним розчином; Þ накласти на рану асептичну пов'язку; Þ обколювання рани анестетиком й антибіотиком. ü при укусах морських змій: Þ відразу ж після укусу на уражену кінцівку накласти джгут (не більше ніж на 30 хв); Þ відсмоктати отрута з ранки; Þ накласти компреси зі свинцевою водою або 2 % розчином соди; Þ проведення місцевого охолодження (аплікація ураженої ділянки льодом); Þ при розвитку набряку - циркулярна Новокаїнова блокада кінцівки.
Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло	Консервативні методи детоксикації: ü Ентеральне водне навантаження: Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-16 мл\кг у годину, протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально; Þ стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах. Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ N-ацетилцистеїн (АЦЦ) 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Дифенін у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Глутаргін (табл.), p/os, у дозі: · дорослим - по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os; · дітям: ► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день; ► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день; ► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день. Þ Есенціале в дозі по 1 капс., 2-3 рази на доб., p/os; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.	Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл\кг у годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ салуретики (лазікс, фуросемід). Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Берлітіон у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os; Þ N-ацетилцистеїн (АЦЦ) 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; · 1.4 мл/кг 10 % розчин; · 0.7 мл/кг 20 % розчин; ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Дифенін у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Глутаргін (4 % розчин, табл.) у дозі: · дорослим: ► по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.); ► по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os; · дітям: ► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день, p/os; ► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день, p/os; ► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день, p/os; ► 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl. Þ Есенціале 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.	Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 15-20 мл\кг у годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ осмотичні діуретики (сечовина, манітол); Þ салуретики (лазікс, фуросемід). Радикальні методи детоксикації: ü гемосорбція; ü плазмосорбція; ü перитонеальний діаліз; ü гемодіаліз; Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Берлітіон у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os; Þ N-ацетилцистеїн (АЦЦ) 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; · 1.4 мл/кг 10 % розчин; · 0.7 мл/кг 20 % розчин; · доза підтримки - 0.7 мл/кг 6 разів на доб. протягом 4-5 днів. ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Дифенін у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Глутаргін (4 % розчин, табл.) у дозі: · дорослим: по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.); · дітям: 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl. Þ Есенціале 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.