Протокол №34. Інтенсивна терапія гострих отруєнь окислювачами (мкх 10: т54)

Розділ терапії	Компонент терапії / ступінь важкості отруєння
Легка	Середня	Важка
Антидотна терапія	Для парентерального застосування: ü при отруєнні окисом вуглецю: Þ Метиленовий синій (Метиленова синь, Метиленблю, Метилтіонію хлорид) (при наявності метгемоглобіну в крові) 1 % розчин, у дозі 1-2 мг/кг або 0.1-0.15 мл/кг, в/в; при необхідності ін'єкції повторюють кожні 4 години. У грудних дітей добова доза не повинна перевищувати 4 мг/кг. Для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору та/або сполучення): ü глинa білa; ü крохмaль; ü вугілля aктивоване у дозі 1 г/кг. Для інактивації отрути на уражених ділянках шкіри: ü при опіках бороводобими: Þ слабкий розчин нашатирного спирту; Þ триетаноламін. ü при опіку вапном, окисом селену - компреси (промивання) з 20 % розчином цукру. ü при опіку органічні сполуки алюмінію (триетилалюміній, діетилалюміній гідрат) - 5 % розчин Унітіолу, 30 % Унітіолова мазь.
Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталося	Санація шлунка. ü знеболювання на дошпитальному етапі (до промивання шлунка й перед транспортуванням у ЛПЗ): Þ 1 % розчин промедолу в дозі 0.1 мл на 1 рік життя (у сполученні з 0.1 % розчином атропіну сульфату в дозі 0.05-0.1 мл на 1 рік життя, 0.01мг/кг); Þ в умовах транспортування потерпілого в ЛПЗ бригадою ШМД - знеболювання закисно-кисневою сумішшю; ü попереднє спорожнювання шлунка перед санацією; ü обсяг рідини для разового введення не повинен перевищувати 75 % від вікового обсягу шлунка потерпілого; ü сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 10 л; ü для промивання шлунка використовують: Þ холодна кип'ячена вода (спазм посудин слизуватої оболонки шлунка знижує абсорбцію токсикантів); Þ 0.9 % розчин NaCl; Þ збиті яєчні білки (4-12 білків на 1 л води); Примітка: 1. Виявлення крові в промивних водах не є протипоказанням до проведення промивання шлунка. 2. Застосування проносних засобів при прийомі усередину отрут, що володіють припікальною дією, протипоказано. ü після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або сполучення): Þ до 200 мл 10 % водної емульсії рослинного масла; Þ 2 г анестезину: по 2.5-20 мл препарату кожні 2 години, протягом доби. Очищення інших частин тіла: ü Шкірні покриви: Þ обмивання проточною водою; Þ мазь гідрокортизонова (Латикорт); Þ гель Лідокаїновий (Луан); Þ мазь із антибіотиком. ü Ока: Þ промивання очей 0.9 % розчином NaCl; Þ проточною водою; Þ закапати в очі дикаїн.
Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло	Консервативні методи детоксикації: ü Ентеральне водне навантаження: Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-16 мл\кг у годину, протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально; ü Стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах.	Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл\кг у годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ салуретики (лазікс, фуросемід).	Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 15-20 мл\кг у годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ осмотичні діуретики (сечовина, манітол); Þ салуретики (лазікс, фуросемід). Радикальні методи детоксикації: ü перитонеальний діаліз; ü гемодіаліз;