Протокол №33. Інтенсивна терапія гострих отруєнь лугами (мкх 10: т54)

Розділ терапії	Компонент терапії / ступінь важкості отруєння
Легка	Середня	Важка
Антидотна терапія	Для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору та/або сполучення): ü яєчні білки, молоко (мають буферні властивості, при реакціях взаємодії з розчинами кислот не виділяють СО₂); ü рослинне масло (луг перетворюється в мило). Для інактивації отрути на уражених ділянках шкіри: ü при опіках їдкими лугами: Þ 8 % розчин оцтової кислоти; Þ 4 % розчин борної кислоти; Þ 1 % розчин лимонної кислоти; ü при опіку аміаком – омивання керосином, спиртом. Обмивання водою протипоказано, тому що приводить до самозапалювання! ü при опіку аніліном – омивання 5 % розчин оцтової кислоти, після промивання водою з милом. Не обробляти алкоголем! ü при опіку фенолами - омивання етиловим спиртом.
Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталося	Санація шлунка. ü знеболювання на дошпитальному етапі (до промивання шлунка й перед транспортуванням у ЛПЗ): Þ 1 % розчин промедолу в дозі 0.1 мл на 1 рік життя (у сполученні з 0.1 % розчином атропіну сульфату в дозі 0.05-0.1 мл на 1 рік життя, 0.01мг/кг); Þ в умовах транспортування потерпілого в ЛПЗ бригадою ШМД - знеболювання закисно-кисневою сумішшю; ü попереднє спорожнювання шлунка перед санацією; ü обсяг рідини для разового введення не повинен перевищувати 75 % від вікового обсягу шлунка потерпілого; ü сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 10 л; ü для промивання шлунка використовують: Þ холодна кип'ячена вода (спазм посудин слизуватої оболонки шлунка знижує абсорбцію токсикантів); Þ 0.9 % розчин NaCl; Þ збиті яєчні білки (4-12 білків на 1 л води); Примітка: 1. Виявлення крові в промивних водах не є протипоказанням до проведення промивання шлунка. 2. Застосування проносних засобів при прийомі усередину отрут, що володіють припікальною дією, протипоказано. ü після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або сполучення): Þ до 200 мл 10 % водної емульсії рослинного масла; Þ 2 г анестезину: по 2.5-20 мл препарату кожні 2 години, протягом доби. Обробка уражених ділянок шкіри: ü обмивання проточною водою; ü 5 % розчин оцтової кислоти; ü 1 % розчини винних, лимонної кислот, глютамінова кислота (запропоновані для промивання шлунка, наступного вживання усередину); ü мазь гідрокортизонова (Латикорт); ü гель Лідокаїновий (Луан); ü мазь із антибіотиком. Обробка очей: ü промивання очей 0.9 % розчином NaCl; ü проточною водою; ü закапати в очі дикаїн.
Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло	Консервативні методи детоксикації: ü Ентеральне водне навантаження: Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-16 мл\кг у годину, протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально; ü Стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах.	Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл\кг у годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ салуретики (лазікс, фуросемід).	Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 15-20 мл\кг у годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ осмотичні діуретики (сечовина, манітол); Þ салуретики (лазікс, фуросемід). Радикальні методи детоксикації: ü перитонеальний діаліз; ü гемодіаліз;