Сутність кредиту та його форми

Сутність і ознаки змішаної економіки.

 

Змішана ек-ка – це ек с-ма, в якій поєднюється хар-ні риси капіта-лізму і соціалізму, ін словами, у ЗЕ джерела ресурсів розподіл-ся част-ково через децентрал-ні ринки і част-ково – за допом рішень, які приймаю-ться централізовано державою або відповідними держ органами. Озна-ки: розумне поєднання хар-к рин мо-делі ек-ки з держ-ю з урахуванням нац особливостей, направлене на досягн сусп цілей; високе соц захище-нність населення; екон законод-во явл основой ек порядку; антимонопо-льна політика, напрвл на захист спо-живачів; широкий спектр політ прав та свобод, багатопартійность, розв проф руху тощо; розв колект власт-ності та відповідн демокр напрвл-ення; престижність гарної праці, його висока платня; широкий розвиток науки; високий рівень культури пра-ці, нова якість освіти та всього образу життя; прагнення до задовільнення різноманітн потреб.

Це переважаюча форма економічної організації в некомуністичних країнах. В змішаній економіці господарська організація базується, в першу чергу, на ціновій системі, але при цьому для зменшення (преодоления) макроекономічної нестабільності і недосконалості ринку використовуються різні форми держ втручання (податки, держ витрати, держ регулювання). Це економіка з елементами ринку і командної форми управління. Напр, в США більша частина рішень приймається ринком, але і уряд країни відіграє важливу роль в зміні роботи ринку.

Це переважаюча форма економічної організації в некомуністичних країнах. В змішаній економіці господарська організація базується, в першу чергу, на ціновій системі, але при цьому для зменшення (преодоления) макроекономічної нестабільності і недосконалості ринку використовуються різні форми держ втручання (податки, держ витрати, держ регулювання, індикативне планування, контроль за цінами та грошовою масою, обмеження монополій, розвинуте господарське право, ЦБ тощо). Це економіка з елементами ринку і командної форми управління. А також в змішаній економіці проводиться сильна соціальна політика, захист бідних, забезпечення зайнятості, забезпечення прав людини.

Понятття "змішана економіка" виникло з умов існування двох протилежних соціально-ек систем і в низ зроблена спроба в деякій мірі синтезувати позитивні риси таких систем чи відгородитись від окремих негативних рис. Так змішана економіка розглядається як “економічна система, в якій з’єднуються характеристики капіталізту і соціалізму”. Конкретніше в цьому визначенні підкреслюється те, що в змішаній економіці джерела розподіляються частково через децентралізовані ринки і частково з допомогою рішень, які приймаються централізовано державою.

П. Самуэльсон під цим терміном розуміє “цінову систему економічної організації з державним втручанням і регулюванням макроекономічниї процесів і конкурентних ринків".

Залежно від ступеня держ втручання в економіку змішана економіка кожної країни має особливу модель з переважанням елементів лібералізму або дирижизму. Виділяють три моделі. Американська модель. Її основу становить система заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху, збагачення найактивнішої частини населення. Завдання соціальної рівноваги громадян при цьому гостро не ставиться, а пряме держ втручання в економіку є незначним і охоплює такі питання як визначення правил гри на ринку, використання бюджетної системи, перерозподіл доходів через податкові механізми та ін.

Японська модель. Характерне держ втручання в економіку. Розвиток економіки підпорядкований загальним національним завданням, велику роль відіграє економічне планування (індикативне).

 

 

33. Процент та його економічна природа: ставка і норма процента.

 

Позичковий капітал у процесі свого руху, як і будь-який інший капітал, повинен не лише зберегтися у своїй початково авансованій сумі, а й принести своєму власнику доход. Цей доход виступає у формі процента. Гроші у формі позичкового капіталу набувають додаткової споживної вартості, а саме ― приносять прибуток. Отже, позичальник, беручи в позику певну суму грошей, оплачує їх власнику саме цю потенціальну можливість отримати прибуток. А %, який сплачує позичальник, не є ціною грошей, взятих у позику, адже гроші не можуть мати ціну. Він виступає лише як плата за споживну вартість тих грошей. А такою споживною вартістю є властивість приносити прибуток.

Нп = (Σ%/Кп)*100%

Розмір збільшення або зменшення позичкового % вимірюється нормою % (Нп) ― це відношення суми річного доходу, який отримує позичковий підприємець до суми капіталу, що віддається в позику.

У зв’язку з тим, що % є “ціною” капіталу-товару, величина його регулюється попитом на позичковий капітал і його пропозицією.

Норма % в кожний даний час визначається пропозицією позичкового капіталу й попитом на нього. Найбільш низькою вона буде тоді, коли пропозиція позичкового капіталу зростає, а попит на нього падає і навпаки. У свою чергу попит на грошовий капітал залежить від фази економічного циклу. Найвищого рівня % досягає у період кризи, коли різко зростає попит на грошовий капітал.

Сутність кредиту та його форми.

Кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитодавцем і кредитоодержувачем з приводу перерозподілу вартості на умовах повернення у встановлений строк і зі сплатою процента. Банківський кредит – це форма руху позичкового капіталу (тобто грошового капіталу, що надається у позику) в сфері економічних відносин між суб`єктами господарювання, один із яких – банк, на дотриманні принципів платності, забезпеченості, повернення, строковості, диференційованості та цільового характеру використання.

Виділяють такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний і споживчий.

З приводу такого переліку необхідно одразу ж зауважити, що всі вищенаведені форми кредиту, окрім комерційного, теж можуть надаватися банками, тому будемо їх розглядати як види банківського кредиту.

Така класифікація форм кредитів не є вичерпною. Її необхідно доповнити і відмітити ще декілька достатньо самостійних форм кредиту, які зараз набувають важливого значення.

Це, перш за все, державний кредит, основною ознакою якого є неодмінна участь держави в особі органів виконавчої влади різних рівнів. При цьому держава через Національний банк може здійснювати функції як кредитора, так і позичальника. В ролі позичальника держава виступає в процесі розміщення державних позичок.

Однією з організаційних форм кредиту, яка застосовується в Україні, є міжбанківський кредит. Кредитні відносини між комерційними банками з приводу отримання чи надання цього кредиту визначаються на договірних засадах шляхом укладання кредитних договорів.

Формування міжнародного ринкового механізму зумовило виникнення такої форми кридиту, як міжнародний. В сучасних умовах міжнародний кредит розглядається як сукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні, безпосередніми учасниками яких можуть виступати міжнаціональні фінансово-кредитні інститути. Характерною рисою міжнародного кредиту виступає його додатковий правовий та економічний захист у вигляді державних гарантій.

Кредити мають різні види: за строками користування, за строками погашення, за видом забезпечення, за ступенем ризику, за методом надання.

35. Капітал підприємства та його кругообіг: форми, стадії.

 

В умовах виробництва, де основним економічним законом є створення додаткової вартості, фактори виробництва, а, отже, і виробничі фонди, набувають форми капіталу (засоби виробництва ― постійний капітал, затрати на робочу силу ― змінний капітал). Капітал, обслуговуючи всі стадії виробництва, знаходиться у постійному русі. В економічному розумінні цей рух ― процес створення, збільшення і реалізації вартості. З точки зору організаційної, рух капіталу ― це його кругооборот. Починається він із грошової форми. Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають як грошова форма капіталу.

/ ЗВ

Г―Т

\ РС

Причому відбувається не просто купівля звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в грошовій формі для придбання факторів виробництва, у процесі якого у майбутньому буде вироблена додаткова вартість. Саме це перетворює грошову форму капіталу на продуктивну (І стадія руху капіталу), що відбувається в сфері обігу. Застосування куплених факторів виробництва в процесі виробництва створює ІІ стадію руху капіталу. В процесі виробництва вироблені товари відрізняються від тих товарів, які були придбані підприємцем раніше, на І стадії (засоби виробництва), перш за все натуральною формою, по-друге, за вартістю (бо створюють додаткову вартість). При цьому капітал знову змінює свою продуктивну форму на товарну. Далі товарний капітал знову перетворюється на грошовий. Це ІІІ стадія руху капіталу, яка здійснюється у сфері обігу і виражається формою Т’―Г’. Процес руху капіталу, який охоплює три стадії, де він послідовно набуває трьох різних форм, кожна з яких виконує певну функцію, називається кругооборотом капіталу.