Переведення з ініціативи працівника. Згідно зі ст. 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров’я надання легшої роботи

Згідно зі ст. 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров’я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести за їх згодою на таку роботу відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку. Ця норма уточнюється ст. 10 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на строк, зазначений у медичному висновку, і в разі потреби організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

У разі переведення за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів із дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Згідно з Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 р. № 24, за працівником, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений лікарсько-консультаційною комісією (надалі – ЛКК), або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку. При цьому дія цього положення, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 р. № 6, поширюється і на випадки не забезпечення потерпілого відповідною роботою, у тому числі й через відсутність відповідних вакансій. Середній заробіток протягом двох тижнів із дня переведення виплачується за рахунок коштів підприємства, організації, установи. Починаючи з п’ятнадцятого дня переведення працівника на легшу роботу, зазначені виплати (доплата до середнього заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я) проводяться підприємством за рахунок страхових внесків до Фонду на строк, установлений ЛКК або МСЕК. Для прийняття до заліку в рахунок страхових внесків витрат із виплати у разі тимчасового переведення потерпілого на легшу роботу страхувальником до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем обліку подаються:

1) копія довідки ЛКК або МСЕК про рекомендацію і тривалість переведення потерпілого на легшу роботу (завірена страхувальником або працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу);

2) акт про нещасний випадок, пов’язаний із виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок);

3) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався);

4) акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);

5) довідка про середню заробітну плату (дохід);

6) довідка про заробітну плату потерпілого на легшій роботі;

7) витяг із табеля обліку робочого часу потерпілого, завірений страхувальником.

Відповідно до вимог ст. 178 КЗпП України вагітним жінкам за медичним висновком знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою й виключає вплив несприятливих виробничих факторів, зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою й виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації. Жінки, які мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. Якщо заробіток осіб на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.

Відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. № 3781-XII для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів, недоторканності житла, а також збереження їх майна з урахуванням конкретних обставин можуть застосовуватися відповідно до законодавства спеціальні заходи, в тому числі й переведення на іншу роботу. Близькі родичі, які відповідно до цього Закону підлягають захисту, – це батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, посягання на життя, здоров’я, житло і майно яких перешкоджає виконанню працівниками суду і правоохоронних органів покладених на них законом обов’язків і здійсненню наданих прав. За клопотанням або за згодою осіб, узятих під захист, якщо їх безпека не може бути забезпечена іншими заходами, вони тимчасово або постійно переводяться на іншу роботу, переселяються в інше місце проживання з видачею відповідних особистих документів. Зазначені заходи повинні здійснюватися без будь-якого ущемлення трудових прав осіб, узятих під захист. Подібні положення містяться і в Законі України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. № 3782-ХІІ.

Згідно з постановою «Про порядок вирішення питань переселення в інше місце проживання, надання житла, матеріальної допомоги та працевлаштування осіб, взятих під державний захист» від 26 червня 1995 р. № 457 (позначку «не для друку» знято розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. № 490-р) у зв’язку з переведенням працівники, до яких застосовуються заходи безпеки, мають право на відшкодування витрат і одержання інших компенсацій відповідно до ст. 120 КЗпП України (працівникам у разі переведення їх на іншу роботу, якщо це пов’язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім’ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім’ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі). Подання органу, що прийняв рішення про застосування заходів безпеки, є підставою для розірвання з особою, взятою під державний захист згідно з чинним законодавством, трудового договору. Такі особи, переселені в інше місце проживання у зв’язку з забезпеченням їх безпеки, працевлаштовуються органом, що прийняв рішення про застосування заходів безпеки, або за його дорученням, органом, що здійснює заходи безпеки. При цьому вони забезпечуються роботою за фахом та відповідно до кваліфікації (у разі можливості). Заходи безпеки щодо особи, взятої під державний захист згідно з чинним законодавством, здійснюються спеціальними підрозділами відповідно органів внутрішніх справ, служби безпеки або охорони державного кордону. За наявності письмової згоди особи, яка бере участь у кримінальному судочинстві та взята під державний захист згідно з чинним законодавством, заходи безпеки можуть здійснюватися також за її рахунок.