Методика організації і проведення позакласної роботи

Позакласна робота з історії – це організація вчителем різних видів діяльності учнів після уроків, що забезпечує необхідні умови для оволодіння ними навичками і вміннями теоретичної і практичної роботи для більш глибокого засвоєння і активного сприйняття історичного досвіду та навколишньої дійсності. Вона здійснюється на основі таких принципів: добровільної участі і самостійності, має своїм змістом пізнання історичного минулого і сучасності, спрямовується вчителем і сприяє поглибленню знань учнів з історії, розвитку їх різноманітних інтересів і здібностей, формування гармонійно розвиненої особистості.

Зміст позакласної роботи з історії здійснюється у двох напрямках: а) розширення і поглиблення історичних знань, набутих на уроках історії; б) вивчення краєзнавчого матеріалу.

Форми позакласної роботи за критерієм кількості учасників поділяють на фронтальну (масову), групову та індивідуальну роботу. Масові форми – це екскурсії, експедиції, походи, вікторини, вечори, олімпіади, ігри, зустрічі, створення шкільних краєзнавчих та народознавчих кутків і музеїв.

Групові форми: гурток, лекторій, товариство (клуб), видання стінних газет, бюлетенів, рукописних журналів і книг, ведення літопису школи, населеного пункту тощо.

Індивідуальні форми: читання краєзнавчої, історичної та народознавчої літератури, виготовлення наочних посібників, експонатів для шкільного музею, опрацювання архівних документів, підготовка рефератів, повідомлень, доповідей, складання маршрутів екскурсій та походів, запис спогадів учасників та очевидців історичних подій, опис пам’яток, складання діаграм тощо.

За тривалістю форми позакласної роботи можна поділити на дві групи: систематичні та епізодичні. Систематичні (постійні) розраховані на поглиблену, більш тривалу роботу з постійним або змінним складом учнів. До них відносяться: позакласне читання, гуртки, товариства, клуби, дослідницькі групи тощо. Епізодичні (разові) розраховані на притягнення в позакласну діяльність якомога більшої кількості учнів. Це вечори історії і сучасності, обговорення, конференції, екскурсії, походи, експедиції, зустрічі тощо.

На думку Ф. Левітаса, найбільш ефективними формами позакласної роботи є шкільні історичні вечори, історичні і краєзнавчі екскурсії та походи, історичні віктори­ни та ігри, науково-практичні і читацькі конференції; факультативні заняття; історичні гуртки, товариства; "тижні історії".

Досвід показує, що в більшості випадків, найбільш ефективні систематичні тривалі за часом форми позакласної роботи (гурткові заняття, читання і обговорення художньої літератури), які тісно пов’язані з курсами, що вивчаються. Звичайно, можливий і вибір тематики, який випереджає вивчення курсів або пов’язаний з пройденими курсами історії.

Однією з дієвих форм позакласної роботи з історії в школі є історичний гурток. Він допомагає задовольнити індивідуальні інтереси учнів, розвинути їх творчі здібності, розширити і поглибити знання, втягнути в практичну діяльність. Він дозволяє організовувати систематичні знання за певною програмою і з постійним, причому зацікавленим, складом. Добре налагоджена робота в гуртку може стати запорукою успішного проведення інших групових і масових форм позакласної роботи в школі, в тому числі краєзнавчих експедицій і походів, організації кутка чи музею, а самі гуртківці стають активними помічниками вчителя як у проведенні позакласних заходів, так і в підготовці обладнання до уроків[5].

Шкільні історичні вечори переважно проводяться з нагоди святкування: знакових дат календаря; загальнодержавних заходів; важливих історичних подій; ювілеїв відомих історичних постатей; декади історії в школі; за планом виховної роботи навчального закладу.

Важливою ділянкою навчання й виховання учнів у позакласній роботі з історії є екскурсійна робо­та. По-перше, вона сприяє більш глибокому засвоєнню учнями матеріалів, пов'язаних з історичними подіями, розширює й поглиблює їх знання; по-друге, дає можливість більше уваги приділити вивченню краєзнавчих матеріалів. По-третє, формує історичну пам'ять про величне минуле сво­го народу. Існують такі види навчальних екскурсій: по місцях історичних подій; до історичного, історико-краєзнавчого пам'ятника; у музеї; архівні установи і бібліотеки; на виробництво; у ближнє і дальнє зарубіжжя.

Ще однією формою організації позакласної роботи є проведення вікторин та ігор на історичні теми. Цікава захоплююча гра — складова частина навчально-виховного про­цесу, спосіб поглиблення знань з історії. Вона постійно використовується педагогами не тільки як засіб розваг, а й як важливий елемент навчання і виховання.

У процесі гри учні не тільки відпочивають, а й докладають чимало зусиль, волі і праці для вирішення історичних завдань. Найбільш поши­реними є такі види ігор на історичні теми: хронологічні, мета яких — допомогти учням запам'ятати найважливі­ші історичні дати і події, вміти їх зіставляти; ігри на запам'ятовування імен видатних історичних персоналій і ха­рактеристики відомих історичних діячів; картографічні ігри, які дають можливість розвивати пам'ять, формують вміння і навички запам'ятовувати географічні назви та історичні події; ігри на запам'ятовування деталей і ходу історичних подій.