Прийменник - це службова частина мови, що виступає разом з відмінковою формою іменника, займенника або числівника для вираження залежності її від інших слів у словосполученні (третій від краю, кожен з присутніх, піклуватися про дітей) і у реченні (Гуляв я по полю; Хтось із вас тут, певно, зайвий).
ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ПРИЙМЕННИКИ
За будовою прийменники поділяються на прості, складні і складені:
прості по, про, у, без, коло, протягом
складні з-поперед, з-за, понад, довкола
складені з метою, паралельно з, згідно з, відповідно до
Прості прийменники складаються з однієї частини. Це можуть бути як похідні, так і непохідні прийменники (до, по, край, близько).
Складні прийменники утворюються поєднанням кількох простих. Це похідні прийменники, утворені складанням двох або кількох непохідних прийменників. Непохідні прийменники легко вичленовуються у складі похідних складних прийменників (заради, з-попід, понад, поза, з-під).
Складні прийменники пишуться разом (понад, навколо, напроти), крім тих, що починаються на з, із (пишуться через дефіс: з-за, з-під, з-посеред).
Складені прийменники складаються з двох частин, що пишуться окремо. Це- похідні прийменники, утворені поєднанням форм прислівників та іменників з непохідними прийменниками (нарівні з, на чолі, одночасно з, за допомогю, в галузі).
У складених прийменниках усі слова пишуться окремо (на відміну, від, поряд з, у зв’язку з); виняток становить прийменник внаслідок.
Якщо ж поєднання прийменника з іменником чи іншою частиною мови переходить у прислівник, така сполука пишеться разом (зустрілися утрьох, це було вперше).
Є частина прийменників, які здатні утворювати синонімічні конструкції (напр., коло- біля- близько- поблизу- при- поруч: коло ялинки- біля ялинки- близько ялинки- поблизу ялинки- при ялинці- поруч з ялинкою; на- в: на полі- в полі; до- на- в(у):до Києва- на Київ- у Києві);
До деяких прийменників, що закінчуються на приголосний, додається і або о (переді(о) мною, зі страху).
Сполучник – це службова частина мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення і окремих речень у тексті (І у місті, і у селі- всюди він був один; Коли летиш у небі, то все, що знаходиться на землі, здається дуже маленьким).
ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ СПОЛУЧНИКИ
За будовою сполучники поділяються на прості, складні і складені: прості і (й), а, але, та, бо, як, що; складні -ніби, неначе,, якби, якщо, проте; складені через те що, тому що, для того щоб
Прості сполучники- і (й), а, але, та, бо, як, що.
Складні сполучники здатні розкладатися на частини (ні-бито, що-б, мов-бито, не-наче).
Складені сполучники створюються з двох або кількох слів (так що, незважаючи на те що).
НЕПОХІДНІ І ПОХІДНІ СПОЛУЧНИКИ
За походженням сполучники поділяються на непохідні і похідні: Непохідні - але, а, та, бо, і; Похідні - що, як, де, якщо, тому що, зате
Непохідні сполучники не співвідносяться з іншими частинами мови.
Похідні сполучники походять від інших частин мови і тому співвідносні з ними
ПОДІЛ СПОЛУЧНИКІВ ЗА ВЖИВАННЯМ
За своїм вживанням сполучники можуть бути неповторюваними, повторюваними і парними:
неповторювані а, але, проте, зате, однак
повторювані і-і, ні- ні, не то- не то, то- то, чи- чи, чи то- чи то (напр., чи то лев, чи то птиця)
парні не тільки...а й (але й); як...так і; хоч...але; не стільки...скільки; коли (якщо)...то, (напр., не тільки гроші, а й слава та успіх):
СУРЯДНІ І ПІДРЯДНІ СПОЛУЧНИКИ
За значенням і синтаксичними функціями у реченні сполучники поділяються на сурядні і підрядні:
Сурядні сполучники
єднальні не тільки...а й, і (й), ні...ні, теж, також, як...так,
протиставні а, але, зате, проте, однак, все ж
розділові або...або, то...то, чи то...чи то, поки не, з того часу як, або, чи
Підрядні сполучники
часові як, доки, щойно, поки, перш ніж, коли, з того часу як, поки, поки не
умовні якби, якщо, як, коли б
мети щоб, для того щоб, аби
допустові незважаючи на те що, дарма що, хоч,, хай
наслідкові так що, так що аж, так що й
порівняльні мов, як, немов, наче, неначе, немовби, начебто
причинові бо, тому що, через те що, оскільки, завдяки тому що
Норми пунктуації
