Рекультивація порушених земель

У результаті антропогенної діяльності утворюються порушені землі, тобто такі, що втратили свою господарську цінність або стали джерелом негативного впливу на при­родне середовище)

Найбільше порушення земель виникає внаслідок від­критих гірничодобувних робіт (кар'єри, відвали).В Україні в тому ж Криворізькому залізорудному районі з'явилися великі ділянки «місячного ландшафту», де не може рости жодна рослина, жити жодна тварина. Під час прове­дення підземних гірничодобувних робіт теж має місце порушення місцевості — обвали й деформація поверхні вна­слідок просадок грунту над відпрацьованими ділянками родовищ. Землі порушуються також за рахунок відвалів, териконів, звалищ.

Крім того, що кар'єри й шахти спотворюють ландшафт земної поверхні, вони порушують також режим підземних вод на прилеглих територіях. Як встановили американські вчені, кожний кар'єр шкідливо впливає на прилеглі ділян­ки приблизно такої ж площі, як його власна. Шахти й кар'є­ри внаслідок інтенсивних відкачок підземних вод знижу­ють рівень підземних вод на великих прилеглих ділянках.

Згідно з існуючим законодавством, порушені землі під­лягають рекультивації, тобто відновленню їх цінних влас­тивостей. Проведення рекультиваційних робіт є обов'язком тих гірничодобувних підприємств, які ці землі порушили, причому вартість рекультивації входить у собівартість одержаного вугілля, руди чи інших корисних копалин.

Послідовність рекультиваційних робіт така: спочатку виконується технічна рекультивація, а потім біологічна. Технічна, або гірничотехнічна рекультивація полягає в підготовці порушених земель до наступного використання в народному господарстві. Залежно від того, як планується використовувати порушені землі, розрізняють такі види технічної рекультивації:

сільськогосподарська (підготовка земель до викорис­тання як сільськогосподарських угідь);

лісогосподарська (підготовка земель під лісопосадки);

будівельна (підготовка земель до промислового й ци­вільного будівництва);

водогосподарська (підготовка до створення на них во­дойм, зокрема для розведення риби);

рекреаційна (підготовка земель під об'єкти відпочинку);

санітарно-гігієнічна (консервація порушених земель, якщо їх рекультивація з іншою метою з якихось причин недоцільна).

Сільськогосподарська рекультивація є най­дорожчим видом відновлення земель і здійснюється в ра­йонах розвинутого сільського господарства й сприятливих для сільського господарства кліматичних зонах на великих за площею відвалах або кар'єрах.

Лісогосподарська рекультивація здебільшого проводиться там, де є можливість відновити ділянки лісу з цінними породами дерев. Вартість її й вимоги до агрохі­мічних характеристик відновлюваних грунтів нижчі, ніж при сільськогосподарській рекультивації.

Водогосподарська рекультивація здійснюється у відпрацьованих кар'єрах, які часто заповнюються грунтовими водами.

Рекреаційна рекультивація проводиться неподалік під міст і великих населених пунктів з метою створення зон відпочинку для населення. Здебільшого вона поєднується з водогосподарською й лісогосподарською.

Санітарно-гігієнічна рекультивація застосо­вується до тих об'єктів, які й до порушення були непридат­ними для використання в народному господарстві, а також на таких ділянках, як шламосховища збагачувальних фаб­рик тощо. Мета цього виду рекультивації —консервація об'єктів, запобігання їх шкідливому впливу на навколиш­нє середовище (скажімо, щоб шламосховище не забруднювало повітря й підземні води шкідливими речовинами).

Під час технічної рекультивації виконуються такі ро­боти:

1) планування поверхні порушеної землі; 2) формуван­ня відкосів відвалів і бортів кар'єрів; 2) зняття, перевезен­ня, зберігання та повторне нанесення грунтів; 4) будівни­цтво доріг, гідротехнічних і меліоративних споруд.

Найскладніший вид гірничо - технічної рекультивації — рекультивація відвалів кар'єрів, шахт, ТЕС і гірничо-збага­чувальних фабрик. При цьому виположуються відкоси відвалів і борти кар'єрів (або ж їм надається терасовидний профіль), формуються похилі й горизонтальні поверхні. При плануванні відвалів під сільськогосподарські угіддя кути нахилу поверхні мають становити не більше 1—3°, при лісогосподарській рекультивації—3—5°. У окремих випадках повністю розбирають старі відвали (терикони, породи з яких використовуються для засипки ярів, балок, боліт тощо або для виготовлення будівельних матеріалів).

Після планування відвали проходять період стабілізації (один-два роки), коли під дією сили тяжіння й вологи відвальні породи ущільнюються. Шар грунту наноситься на поверхню спланованого відвалу лише після його стабіліза­ції. При цьому, якщо відвальні породи містять шкідливі для рослин речовин (скажімо, сульфіди), то вони поперед­ньо вкриваються шаром інертних або потенційно придат­них порід (пісок, глина, шлак тощо), а родючий грунт на­носиться зверху.

На відвалах, що рекультивуються, проводяться меліо­ративні роботи, метою яких є створення сприятливих гід­рогеологічних умов у поверхневій товщі порід, запобігання шкідливого впливу на біологічні властивості грунту кислих, лужних чи солоних розчинів з підстилаючих непридатних (отруйних) порід, а також покращення агрохімічних властивостей малопридатних порід. Комплекс меліо­ративних заходів включає такі роботи, як дренаж, гідро­ізоляція родючих грунтів від токсичних тощо.

Біологічна рекультивація здійснюється після технічної й передбачає заходи, що сприяють покращенню фізичних і агрохімічних властивостей грунтів на рекультивованих землях. Залежно від конкретних умов проводяться вапну­вання, піскування чи глинування грунтів, вносяться міне­ральні й органічні добрива, а також зола, шлаки чи, ска­жімо, стічні води, збагачені поживними речовинами.

Часто порушені території, зокрема кар'єри, після відпо­відної обробки стінок та дна використовують для створення водосховищ, ставків, засаджуючи береги деревами, чагар­никами. Іноді їх відводять (після засипання відвальними породами) під будівництво житлових будинків, спортивних майданчиків, складів тощо.

Нині рекультивацію земель включають у основні вироб­ничі процеси. Підприємства, які порушують землі, зобов'я­зані після закінчення робіт привести їх до стану, придат­ного для використання в сільському, лісовому чи рибному господарстві.