Порядок виконання розрахунково-графічних робіт з визначення максимальної глибини кар’єру

4.1. За вхідними даними викреслюють поперечний розріз і план рудного покладу (рис. 3.1).

4.2. Підраховують експлуатаційні та капітальні витрати на видобуток 1т руди підземним і відкритим способами, а також на виконання розкривних робіт.

4.3. Визначають граничний коефіцієнт розкриття з умови рівності приведених витрат на видобуток 1т руди підземним і відкритим способами за формулою

, м³/т (3.1)

де С_д.в – собівартість видобутку 1 т руди відкритим способом, грн/т; k_п.в – питомі капітальні вкладення при відкритому способі розробки, грн/т; С_р – експлуатаційні витрати на розкриття родовища при відкритому способі розробки, грн/м³; k_п.р – питомі витрати на 1 м³ розкриву, грн/м³

4.4. Визначають глибину кар’єру з виразу

Н_к = Н_з + n ∙ h_y,

де Н_з – глибина залягання покладу, м; n – кількість уступів кар’єру; h_y – висота уступу, м.

Висоту уступу кар’єру h_y приймають в залежності від потужності покладу рівною 10, 15, 20, 30 м. Кількість уступів кар’єру в процесі розрахунків поступово збільшують від 1 до n, визначаючи кожного разу нову глибину кар’єру.

4.5. Контурний коефіцієнт розкриття визначають за формулою:

, м³/т (3.2)

де М – виймальна потужність покладу, м; γ_р – об’ємна вага руди в масиві, т/м³; α – кут падіння покладу, град.; α_л/б, α_в/б – відповідно кути відкосів бортів кар’єру по лежачому та висячому бокам, град.

4.6. Для першого уступу визначають додатковий коефіцієнт розкриття, що залежить від потужності наносів, потужності покладу та глибини його залягання

м³/т, (3.3)

який додають до значення k_к, отриманого для першого уступу.

4.7. За результатами розрахунків будують графіки залежності граничного і контурного коефіцієнтів розкриття від глибини кар’єру k_гр = f (Н_к), k_к = f (Н_к) (рис. 3.2). Точка їх перетину відповідає теоретичній максимальній глибині кар’єру. На практиці максимальну глибину кар’єру Н_к.гр приймають кратною висоті уступу і тому вона може дещо перевищувати теоретичну.

Мал. 3.1. Поперечний розріз покладу з нанесенням контурів кар’єру

4.8. Після визначення граничної глибини відкритих гірничих робіт установлюють верхню межу підземних гірничих робіт. У залежності від прийнятої системи розробки родовища підземним способом залишають або не залишають охоронний рудний цілик між дном кар’єру і першим експлуатаційним поверхом. Висота цілика, як правило, дорівнює потужності покладу.

4.9. На поперечному розрізі та плані покладу наносять граничні контури кар’єру.

4.10. Визначають балансові запаси руди, що підлягають відробленню відкритим способом

Б_о = L_np ∙ М ∙(Н_к.гр – Н_з)∙ γ_р, т

і запаси руди, що підлягають відробленню підземним способом Б_п. Якщо охоронний цілик не залишають, то

Б_п = Б – Б_о, т.

У випадку, коли залишають охоронний цілик, що розділяє відкриті та підземні гірничі роботи,

Б_п = Б – Б_о – Б_ц, т,

де Б_ц – запаси руди в охоронному цілику, т.