Слово як першоелемент літератури. Художній образ

Принципова потреба розглядати проблему художнього образу у найтіснішому зв’язку з проблемою виражально-зображувальної природи художнього слова. Відсутність такого зв’язку - типова для теорії літератури методологічна помилка, яка призводить до ізольованого розгляду категорії “образ”. У такому випадку відсутнє бачення чинників, які його, образ, породжують.

Величезні можливості слова у відображенні дійсності (здатність передавати динамізм життя, проникати в глибини свідомості і підсвідомості, розкривати людські характери і т.д.).

Складність наукового пізнання таємниць виражально-зображувальною природи художнього слова. Коротка історія основних методологічних етапів у дослідженні художнього слова: принцип нормативної (або ж шкільної) поетики, яка виявляла в художньому тексті виражальні засоби (тропи та словесні фігури) та проводила їх класифікацію; спеціальна наука про мову художнього твору, започаткована академіком В.Виноградовим; різні напрямки лінгвостилістики та психолінгвістики тощо.

Створення методології та методики ефективного наукового аналізу зображувально-виражальної сили словесного мистецтва як актуальна проблема. Перспективність застосування психологічних підходів при дослідженні проблем художнього слова.

Поняття “образ”, його міметичне трактування як “особливої форми естетичного освоєння світу, при якій зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність - на відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактних понять” (Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. - К., 1971. - С.279).

Слово, його звукова оболонка як умовний подразник, що викликає в свідомості відповідні образні уявлення. Концепція О.Потебні про слово-образ, його “зовнішню” і “внутрішню” форми.

Різні типи (види) образних уявлень - образ людини (персонаж, дійова особа), образ природи (пейзаж), образ події, образ предмета.

Виміри, в яких оцінюється окремий художній образ: зорова, слухова, дотикова виразність, наявність в конкретному узагальнюючого моменту; емоційність; змістова насиченість, висока асоціативність, формальна досконалість.

Художня деталь як художній образ. Образи реалістичні і образи умовні.

Текст літературного твору - тканина з образів.

Діалектика конкретного і загального, індивідуального і типового в художньому образі.

 

 

3. Гносеологічна функція літератури

Процес осмислення пізнавального потенціалу мистецтва і літератури в естетиці та літературознавстві: основні моменти. Література і мистецтво як засіб освоєння таких сторін життя людини і суспільства, які не можна пізнати іншими засобами. Природність інтересу літератури до внутрішнього світу людини. Література як людинознавство. Постійна змінність суспільства як один із стимуляторів пізнавальної функції літератури.

Природа пізнавальних можливостей літератури як мистецтва слова. Концепція О.Потебні про слово (художній образ) як засіб пізнання світу, про його здатність цілісно “охоплювати” явище дійсності і цим самим передувати науковому пізнанню. Здатність слова “матеріалізувати” думку та емоцію, увиразнити їх у свідомості митця та реципієнта (ефект матеріалізації). Типізація в образі як засіб узагальнення. Вирішальне значення художнього таланту в гносеологічному феномені літератури. Здатність бачити сутність речей і явищ як визначальна ознака художньо обдарованої особистості.

Особливості реалістичного та романтичного художніх напрямів у пізнанні дійсності. Порівняльний аналіз пізнавальних можливостей окремих літературних родів (епос та лірика), жанрів і їх різновидів (роман-епопея, соціально-побутовий роман, повість, новела тощо).

Спільне і відмінне в науковому і художньому пізнанні.

 

 

4. Етико-естетичне значення літератури, її розважальна та виховна функції

Єдність пізнавального, розважального і виховного в літературі, її спрямованість на осягнення проблем добра ї зла, виокремлення одного і другого у процесі художнього творення. Зосередженість на одвічних моральних цінностях, на їх захисті та ствердженні як вияв гуманізму в літературі.

Взаємозв’язок категорії ідеалу і категорії естетичного. Основа прекрасного (естетичного) як уявлення про ідеал. Природа естетичного почуття та емоційність літератури. Ствердження етико-естетичного впливу літератури, що ґрунтується на емоційній природі прекрасного.

Естетичні категорії високого і низького, трагічного і комічного, їх застосування в теорії літератури. Катарсісне значення трагедійного, його роль у запереченні зла і ствердженні добра..

Спілкування читача з художньою літературою як розвага, як засіб виховання художньо-творчих здібностей, як спосіб здобуття художньої освіти.

Античний принцип “розважаючи, повчай” та ігрова іпостась літератури.

Література як засіб самопізнання суспільства і як спосіб його самовираження. Оцінна (аксіологічна) функція літератури. Література як “шосте чуття”, орган художньо-інтуїтивного прозріння, суспільний нерв.

Вираження літературою національної своєрідності народу, його менталітету, її вплив на формування національної, самосвідомості, а значить, і на формування нації. Вкоріненість в національне як передумова інтернаціонального в літературі.

Комунікативна функція літератури.

Елітарна та масова література, їх різні суспільні функції.

Стосунки митця із владою. Опозиція “митець і влада”, “митець і суспільство”. Митець в тоталітарному і митець у демократичному суспільствах. Проблема “митець і гроші”.

 

 

5. Художня література серед інших видів мистецтва

Залежність специфіки кожного виду мистецтва від його матеріалу. Синтетичні і прості види мистецтва. Література - один із синтетичних видів мистецтва, що апелює до читацької уяви і спонукає його до співтворчості, збудженої мистецькими властивостями слова.

Література і живопис. Порівняння виражально-зображувальних особливостей цих мистецтв у роботі Г.-Е. Лессінга “Лаокоон” та І.Франка “Із секретів поетичної творчості”. “Картинність” окремих літературних образів, які засвідчують вплив живопису на художньо-літературну образну уяву. Колористика в літературі. Час і простір у літературі і в живописі, Умовність у літературі й умовність у малярстві.

Література і музика. Думка І.Франка про сполученість літератури (“поезії”) і музики на початку їх становлення як мистецтв і про їх подальше розрізнення. Специфічна здатність музики у передачі найтонших почуттєвих нюансів. Музичні елементи у виражально-зображувальних засобах художньої літератури - ритмомелодійність, звукові виражальні засоби (алітерації), семантичні літературно-музичні засоби (музичні епітети, метафори тощо).

Література і театр. П’єса - основа спектаклю - як літературний твір. Синтетична природа спектаклю, в якому поєднано слово, акторське мистецтво, живопис (сценографію), музику. Специфічність драматургічних засобів (особлива функція конфлікту, інтенсивна виражальність діалогів та полілогів тощо). Значення живого контакту глядача з актором як інтерпретатором драматургічного тексту.

Література і кіно. Залежність кіно як виду мистецтва від розвитку техніки (німе кіно, звукове кіно, кольорове кіно). Специфічність кіносценарію як літературного жанру. Використання кіномистецтвом літературних виражальних засобів. Збагачення арсеналу виражальних засобів літератури специфічно кіномистецькими засобами (принцип монтажу, фрагментарність композиції тощо).

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. - М., 1979.

2. Гачев Г.Д. Развитие образного сознания в литературе //Теория литературы: основные проблемы в историческом освещении: Образ, метод, характер. - М., 1962.

3. Гей Н.К. Искусство слова. О художественности литературы. - М., 1967.

4. Гейзінга Й. Homo ludens. - К.,1994.

5. Давыдова Т.Т., Пронин В.А. Теория литературы: Учеб. пособие. – М.: Логос, 2003. – С. 7-32.

6. Дмитриева Н.А. Изображение и слово. - М., 1962.

7. Днепров В. О формах художественного обобщения //Днепров В. Идеи времени и формы времени. - М., 198. - С. 11-61.

8. Дремов А.К. Специфика художественной литературы. - М, 1964.

9. Іванько І. Специфіка мистецтва. - К., 1970.

10. Мащенко М. Джерела гармонійної краси. - К., 1978.

11. Потебня 0. Естетика і поетика слова. - К., 1985.

12. Потебня А. Теоретична поэтика. - М., 1990.

13. Пресняков О. Поэтика познания и творчества: теория словесности А.А.Потебни. - К., 1980.

14. Ревякин А. Проблема типического в художественной литературе. - М., 1959.

15. Роднянская И. Художественность //Краткая литературная энциклопедия. - М., 1975. - Т.8. - С. 338-345.

16. Старкова З.С. Литература и кино. - М, 1978.

17. Храпченко М.В. Горизонты художественного образа. - М., 1982.

18. Храпченко М.В. Реалистическое обобщение и его формы /Художественное творчество, действительность, человек. - М., 1982.