Правове регулювання банкрутства

Інститут банкрутства в Україніформують відповідна сукупність нормативно-правових актів різної юридичної сили, що регулюють відносини, пов'язані з банкрутством. Впровадження даного інституту в Україні обумовлено ринковою орієнтаці­єю вітчизняної економіки, визнанням державою принципів функціонування ринкової економіки.

Питання банкрутства регулюються Господарським кодексом України від 16.01.2003 р. (ст. ст. 209 - 215), Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р.(далі- Закон від 14.05.1992), Господарським процесуальним кодексом України від 06.11.1991р., іншими законодавчими актами України. Ч. 2 ст. 2 Закону від 14.05.1992 передбачено, що цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами у регулюванні відносин, пов'язаних із банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за виключенням випадків, передбачених у Законі. Положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - казенних підприємств.

Банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Ознаками банкрутства є:

- інститут банкрутства за загальним правилом застосовується у сфері підприємницької діяльності. Закон дозволяє застосування данного інституту також до фізичної особи за зобов’язаннями, які виникли у фізичної особи у зв’язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності;

- встановлюється господарським судом як юридичний факт, що породжує, що на відміну від неплатоспроможності боржника, як фак­тичного стану, певні юридичні наслідки;

- змістом встановленого господарським судом факту банкрутства є неспро­можність боржника в повному обсязі розрахуватися по своїх боргах (неплатоспроможність);

- неплатоспроможність боржника має бути стійкою і не піддаватися усу­ненню за допомогою процедур санації та мирової угоди.

Провадження у справі про банкрутство порушується за наявності наступних умов:

– матеріально-правових, тобто за наявності стійкої (понад 3 місяці) і значної (на суму не менше 300 міні­мальних розмірів заробітної плати) неплатоспроможності і;

– процесуально-правових – подання боржником або кредитором (кредиторами) до господарського суду (за місцезнаходженням боржника) заяви про порушення справи про бан­крутство з комплектом передбачених законом документів.

Закон розрізняє дві категорії учасників у справі про банкрутство: 1) сторони у справі про банкрутство та 2) інші учасники у справі про банкрутство.

С торонами у справі про банкрутство є: конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Боржник ом є юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов’язаннями, які виникли у фізичної особи у зв’язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов’язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. Боржник, неспроможність якого виконати свої гро­шові зобов'язання встановлена господарським судом, іменується банкрутом.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

За ознакою часу виникнення вимог до боржника і, відповідно, особливос­тями правового становища розрізняють конкурсних кредиторів (це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника) і поточних кредиторів (тобто кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство). Крім цього, Закон розрізняє категорію забезпечених кредиторів - кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Проте, стороною у справі про банкрутство можуть бути лише конкурсні кредитори. Органами кредиторів є: збори кредиторів та комітет кредиторів.

Крім сторін, участь у справі про банкрутство беруть також інші учасники: поточні кредитор; забезпечені кредитори; арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор); власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника; державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України; представник органу місцевого самоврядування; представник працівників боржника з правом дорадчого голосу; уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб’єкта підприємницької діяльності – боржника з правом дорадчого голосу; інші особи, у випадках, передбачених Законом від 14.05.1992р.

Зазначимо, що Законом від 14.05.1992р. також визначені повноваження державного органу з питань банкрутства. З 21 листопада 2011 р., в результаті оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та ліквідації Державного департаменту з питань банкрутства, Міністерство юстиції України було визначено головним центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики з питань банкрутства. Відповідні повноваження в сфері банкрутства визначені Положенням про Міністерство юстиції, затвердженим указом президента України 6 квітня 2011 року. Діяльність цього органу, зокрема, спрямована на організацію системи підготовки та видачу свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, здійснення контролю за діяльністю призначених господарським судом арбітражних керуючих (особливо за процедурою банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків), підготовку та затвердження типових документів щодо проведення процедур банкрутства.

Провадження у справі про банкрутство можна поділити на кілька стадій:

1. Подання заяви до господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство: Ініціатором порушення провадження у справі про банкрут­ство може бути боржник або кредитор. Вимоги до заяви та комплекту документів, що додаються до заяви, визначаються ст. 11 Закону від 14.05.1992. Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом. В тойже час боржник зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених Законом.

У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше 5 днів з дня її надходження виносить ухвалу, в якій зазначаються: дата проведення підготовчого засідання суду (але не пізніше чотирнадцятого дня з дня її винесення, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов’язань кредиторам тощо) - не пізніше тридцятого дня); прізвище, ім’я та по батькові арбітражного керуючого.

2. Підготовче засідання господарського суду у справі про банкрутство та порушення провадження у справі про банкрутство. Підготовче засідання прова­диться за участю сторін і має на меті визначення обґрунтованості вимог заявника і заперечень боржника на підставі оцінки поданих до­кументів і пояснень сторін.

За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій, зокрема, зазначається про: порушення провадження у справі про банкрутство; визнання вимог кредитора та їх розмір; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; введення процедури розпорядження майном; призначення розпорядника майна; тощо.

З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

3. Виявлення кредиторів та осіб, що мають намір взяти участь у санації борж­ника, відбувається протягом 30 днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство

4. Попереднє засідання проводиться у строк, визначений ухвалою підготов­чого засідання; на ньому розглядається всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами засідання виноситься ухвала.

5. Визнання боржника банкрутом. У випадках, передбачених Законом (ч. 3, 4 ст. 27, ч. 12 ст. 28, ч. 8 ст. 29, ч. 8 ст. 33, ч.9 ст. 34, ч. 6, 11 ст. 36, ч. 13 ст. 85, ч. 4. ст. 90, ч. 7 ст. 93, ч. 3, ст. 94, ч. 2 ст. 95), господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Даною постановою призначається ліквідатор і формується ліквідаційна комісія, на яку покла­дається безпосереднє здійснення ліквідаційної процедури.